Постанова

від 25.07.2023 по справі 473/1143/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 473/1143/23

Перша інстанція: суддя Малих О.В.,

повний текст ухвали

складено 28.04.2023, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вознесенського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; визнання протиправними та скасування постанов від 07.02.2023 року, від 08.02.2023 року,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Вознесенького міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до Вознесенського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просив суд:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Вознесенського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кашарайло Катерини Сергіївни, які виявилися у винесенні постанови про накладення штрафу від 07.02.2023 року;

- скасувати постанову про накладення штрафу старшого державного виконавця Вознесенського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кашарайло Катерини Сергіївни від 07.02.2023 року ВП № 54326496;

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Вознесенського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кашарайло Катерини Сергіївни, які виявилися у винесенні постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 08.02.2023 року;

- скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України старшого державного виконавця Вознесенського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кашарайло Катерини Сергіївни від 08.02.2023 року ВП № 54326496;

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Вознесенського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кашарайло Катерини Сергіївни, які виявилися у винесенні постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 08.02.2023 року;

- скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами старшого державного виконавця Вознесенського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кашарайло Катерини Сергіївни від 08.02.2023 року ВП № 54326496;

- зобов`язати старшого державного виконавця Вознесенського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кашарайло Катерину Сергіївну здійснити перерахунок наявної заборгованості зі сплати аліментів, враховуючи надані докази сплати аліментів за 2019 2021 роки ВП № 54326496;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Вознесенського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кашарайло Катерини Сергіївни про стягнення виконавчого збору від 07.02.2023 року.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.03.2023 року справу № 473/1143/23 передано за підсудністю до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст. 287 КАС України.

28 квітня 2023 року Миколаївський окружний адміністративний суд прийняв у даній справі ухвалу, якою закрив провадження у справі №473/1143/23 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач ОСОБА_1 подав на зазначену ухвалу апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та не правильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати ухвалу від 28.04.2023р. по справі №473/1143/22, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно закрив провадження у даній справі застосувавши п.1 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки на його думку даний спір належить до юрисдикції адміністративних судів та має розглядатись в порядку адміністративного судочинства, що підтверджується зокрема судовими рішеннями, які ухвалено Миколаївським окружним адміністративним судом у інших аналогічних справах (№400/2196/23, №400/5184/21, №400/13342/21 ті інш.). Далі, апелянт посилається на сталі правові висновки Верховного Суду з даного питання, викладені зокрема в постановах від 03.04.2019р. по справі №370/1034/15-ц, від 06.06.2018р. по справі №127/9870/16-ц, від 30.06.2019р. по справі №161/8267/17, в яких, як зазначив скаржник, суди приходять до єдиного висновку про неможливість розгляду вимог щодо оскарження постанови державного виконавця чи приватного виконавця про стягнення виконавчого збору у порядку цивільного судочинства, оскільки їх розгляд віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

На підставі ст. 311, 312 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення (в даному випадку ухвали) в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що згідно рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30.06.2017р. по справі №473/1890/17 вирішено: стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Прибужжя Доманівського району миколаївської області, на користь ОСОБА_2 , кошти (аліменти) на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.06.2017 року, та до досягнення ним повноліття.

На виконання вказаного рішення, Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області видано Виконавчий лист, який на даний час у Вознесенському відділі державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на примусовому виконанні (ВП №54326496).

При примусовому виконанні зазначеного вище виконавчого листа, 07.02.2023р. старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) прийнято постанови:

-про накладення штрафу старшого державного виконавця Вознесенського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кашарайло Катерини Сергіївни від 07.02.2023 року ВП № 54326496;

-про стягнення виконавчого збору.

При примусовому виконанні зазначеного вище виконавчого листа, 07.02.2023р. старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) прийнято постанови:

-про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України старшого державного виконавця Вознесенського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кашарайло Катерини Сергіївни від 08.02.2023 року ВП № 54326496;

-про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами старшого державного виконавця Вознесенського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кашарайло Катерини Сергіївни від 08.02.2023 року ВП № 54326496.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем постановами, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржувану ухвалу від 28.04.2023р. про закриття провадження у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Апеляційний суд погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п.24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Отже, поняття суд, встановлений законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Апеляційний суд також вважає за необхідне врахувати, що в силу приписів ст.447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

В свою чергу, особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 287 КАС України, частиною першою якої передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Колегія суддів звертає увагу, що зі змісту позовної заяви слідує, що позивач у даному позові оскаржує дії державного виконавця щодо прийняття оскаржуваних постанов, а також безпосередньо прийняті державним виконавцем постанови про накладення штрафу, встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, про стягнення виконавчого збору, вчинених та прийнятих у межах провадження виконавчих дій по виконавчому провадженню ВП №54326496, у зв`язку із наявною заборгованістю у боржника.

Також, як свідчать матеріали справи, позивач у позові крім іншого просив здійснити перерахунок наявної заборгованості зі сплати аліментів.

Тобто, предметом даного спору є дії державного виконавця щодо винесення постанов та безпосередньо самі постанови державного виконавця прийняті у ВП №54326496 у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів, а також безпосередньо сам розмір заборгованості боржника зі сплати аліментів відповідно до рішення Вознесенського міськрайонного суду миколаївської області від 30.06.2017р. по справі №473/1890/17.

З даного приводу апеляційний суд враховує, що порядок стягнення аліментів регламентовано ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження».

Як визначено ч.ч. 8, 9, 14 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження», спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, тощо.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

В даному випадку, оскаржувані постанови державним виконавцем були прийняті відповідно до приписів ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження, сума штрафу вирахувана виходячи з 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів, які не сплачуються боржником понад три роки

В свою чергу, приписами ч.2 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Поняття штрафу, вжите у частині другій статті 74 Закону № 1404-VIII, стосується випадків покладення відповідальності на боржника за невиконання рішення, та його стягнення проводиться на користь держави.

У той час як суми штрафів за невиконання судових рішень про стягнення аліментів, передбачені частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII, перераховуються на користь стягувача аліментів.

Указане свідчить про те, що правова природа, характер, цільове призначення та стягувач штрафу, визначеного в частині другій статті 63 Закону № 1404-VIII, частині другій статті 74 Закону № 1404-VIII, та штрафу, передбаченого частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII, - відмінні, оскільки постанова виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів є рішенням виконавця щодо виконання судового рішення про стягнення аліментів, як це передбачено частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII. Це дає можливість тлумачити частину другу статті 74 Закону № 1404-VIII таким чином, що оскарження постанов виконавців про накладення штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів має відмінний порядок від оскарження постанов виконавців про накладення інших штрафів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Те ж саме, на переконання апеляційного суду стосується й постанов про встановлення тимчасових обмежень боржника, прийнятих відповідно до ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, оскільки предметом регулювання за указаними нормами є як визначення розміру заборгованості за аліментами, так і накладення штрафів за наявності заборгованості, порядок вирішення спору як щодо розміру заборгованості, так і про накладення штрафу з огляду на наявність заборгованості має відбуватися у межах однієї юрисдикції - у порядку цивільного судочинства, що буде відповідати принципам верховенства права та ефективності провадження як механізму судового захисту.

У постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки така постанова не є постановою про накладення штрафу в розумінні частини другої статті 63 Закону № 1404-VIII, яка підлягає оскарженню до суду в порядку, визначеному частиною другою статті 74 цього Закону, тобто в порядку адміністративного судочинства.

Заявник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця щодо накладення на нього штрафу та встановлення заборон в порядку контролю за виконанням судового рішення у цивільній справі щодо стягнення аліментів на утримання дитини, тому така скарга має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18, в якій, зокрема, оскаржувалася постанова державного виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів, про те, що відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в постановах від 12 січня 2022 року по справі № 438/257/13.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки він має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Відтак, у суду першої інстанції були передбачені КАС України підстави для закриття провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до вказаної норми, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі роз`яснено позивачу, що даний позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи та посилання апелянта є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права у даному випадку.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст. 241-243, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі №400/1143/23 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач Т.М. ТанасоглоСудді А.І. Бітов Ю.М. Градовський