Постанова

від 25.07.2023 по справі 140/7771/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/7771/22 пров. № А/857/6273/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Носа С.П.,

розглянувши в письмовому провадженні в м.Львові апеляційні скарги Головного управління ДПС у Волинській області та Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Дмитрук В.В.), ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м.Луцьк 17 січня 2023 року у справі №140/7771/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРМ СЕРВІС» до Головного управління ДПС у Волинській області, Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

28.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРМ СЕРВІС» (далі Товариство) звернулось в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, Головного управління ДПС у м.Києві, просило, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог: визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м.Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.04.2021 №65089 щодо включення Товариства до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків; зобов`язати Головне управління ДПС у Волинській області виключити Товариство з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що процедура перевірки особи щодо її відповідності критеріям ризиковості платника податку ініціюється лише після подання таким платником податків для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації. Суд першої інстанції вказав, що право комісії регіонального рівня щодо розгляду питання про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку самостійно ініціювати процедуру розгляду вказаного питання лише з підстав наявності податкової інформації Порядком №1165 не передбачено. Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем необґрунтовано, по яких конкретно операціях не встановлено фактів імпорту транспортних засобів. Суд першої інстанції також вказав, що підставою для прийняття спірного рішення стало віднесення контрагентів позивача до ризикових платників податків, а не подання безпосередньо позивачем податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в ЄРПН. Суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючим органом порушено процедуру прийняття вказаного рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Волинській області та Головне управління ДПС у м.Києві подали апеляційні скарги, просять скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Головне управління ДПС у Волинській області апеляційну скаргу мотивує тим, що обов`язок спростування відповідності платника податку критеріям ризиковості покладений на самого платника, який надсилає до контролюючого органу через електронний кабінет інформацію та копії відповідних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Скаржник вказує, що Товариство контролюючому органу не подавало доказів та документальних підтверджень на спростування ризиковості здійснення господарської операції. Скаржник зазначає, що позивач до суду, також, не надав належних доказів, які б спростували наявну у контролюючого органу податкову інформацію в базах ДПС. Вважає, що позовна вимога про зобов`язання виключити платника податків з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості є передчасною, оскільки відповідні документи, які підтверджують невідповідність Товариства таким критеріям до податкового органу не подавались. Скаржник вважає, що Товариство пропустило строк звернення до суду. Також вказує, що суд першої інстанції неправильно визначив суму судового збору, що підлягала відшкодуванню на користь позивача.

Головне управління ДПС у м.Києві апеляційну скаргу мотивує тим, що Товариство не подавало контролюючому органу первинні документи, що не дало можливості підтвердити реальність здійснення господарських операцій. Скаржник вказує, що зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРМ СЕРВІС» зареєстроване як юридична особа, основний вид економічної діяльності 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

30.03.2023 змінено назву з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріус Форм» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Форм Сервіс».

Рішенням комісії Головного управління ДПС у м.Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.04.2021 №65089 встановлена відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріус Форм» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство звернулось з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам щодо скасування рішення комісії Головного управління ДПС у м.Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.04.2021 №65089 щодо включення Товариства до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.

Згідно з вимогами статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до поточної судової практики Верховного Суду (постанова у справі №520/3902/2020 від 16 грудня 2020 року) строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішень податкового органу про включення до переліку ризикових підприємств, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною першою статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду при оскарженні рішення щодо включення до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення прав, свобод чи інтересів.

Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, а також відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом 28.12.2022 та разом з позовною заявою подав клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке мотивував поширенням коронавірусної хвороби та введенням на усій території України карантину, а також обставинами повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України. При цьому, позивач вказує, що строк звернення до суду з цим позовом почав перебіг 08.04.2021 та закінчився 08.10.2021.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Разом з тим, позивач не наводить обставин за яких строк звернення до суду пропущений саме через обмеження, впроваджені у зв`язку з карантином.

В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22 зазначила, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Відповідних обставин позивач у цій справі не наводить.

Клопотання аналогічного змісту подане разом з заявою про уточнення позовних вимог та таким надано оцінку суддею суду першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.

При цьому, законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2021 року у справі № 640/17351/19 зазначав про те, що визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99).

Разом з тим, Європейський суд з прав людини, наголошує, що застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 7 вересня 1999 року у справі «Йодко против Литви» (Jodko v. Lithuania).

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Оскільки позовну заяву подано понад рік після закінчення шестимісячного строку звернення до суду, об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду позивач не наводить, а тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у м.Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.04.2021 №65089 щодо включення Товариства до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків, слід залишити без розгляду.

При цьому, вирішення питання щодо застосування строків звернення до адміністративного суду передує вирішенню спору по суті, що судом першої інстанції залишено поза увагою.

Щодо позовної вимоги зобов`язати Головне управління ДПС у Волинській області виключити Товариство з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, то така, на переконання суду апеляційної інстанції, задоволенню не підлягає з таких підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1165 Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4).

Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.

Таким чином, вказаними положеннями визначено алгоритм дій платника податку у разі незгоди з рішенням комісії регіонального рівня про визнання платника таким, що відповідає критеріям ризиковості шляхом надання контролюючому органу доказів на спростування наявної у базах ДПС податкової інформації.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що у затвердженій формі рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку передбачено необхідність зазначення контролюючим органом однієї із двох підстав для прийняття такого рішення, а саме: - у зв`язку з виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності, або - з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від ..р. № -.

У формі рішенні вказано про необхідність зазначення пункту критерію ризиковості платника податку, а у разі відповідності суб`єкта пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку необхідно також зазначити, яка саме інформація була підставою для висновків про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

В оскаржуваному рішенні контролюючого органу зазначено, що в ході аналізу баз даних ДПС України отримано податкову інформацію: ТОВ «МАРІУС ФОРМ» з вересня 2020 по квітень 2021 року імпортовано транспортні засоби в значних обсягах. При цьому згідно інформаційних ресурсів ДПС у підприємства відсутні необхідні трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства (згідно звіту з ЄСВ штат 1 особа). Відсутнє придбання послуг щодо оренди, охорони, логістичні послуги. Також відсутнє придбання інших супутніх товарів та послуг необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства».

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій та, відповідно, виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають підтверджувати беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

В оскаржуваному рішенні контролюючий орган зазначив конкретну податкову інформацію, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, тоді як Товариство як платник податків жодних первинних документів, які б відповідали переліченим вище критеріям та спростовували наявну в контролюючого органу інформацію щодо відповідності пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку контролюючому органу не надало, до контролюючого органу із заявою про виключення з переліку ризикованих не зверталось, а тому з цих підстав відсутній предмет спору.

Саме ж рішення комісії Головного управління ДПС у м.Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.04.2021 №65089 щодо включення Товариства до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків за встановлених вище обставин залишається чинним.

Водночас, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що віднесення комісією контролюючого органу Товариства до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, є передумовою зупинення податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. В подальшому відповідність критеріям ризиковості може бути спростовано платником податків шляхом подання на вимогу податкового органу переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, і лише ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування або ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку, або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, є підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статтей 317, 319 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права, висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2023 року Головному управлінню ДПС у Волинській області відстрочено сплату 3 721,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі, доказів оплати такого скаржником не надано, а тому судовий збір за подання апеляційної скарги слід стягнути на користь Держави до спеціального фонду.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 319 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Волинській області та Головного управління ДПС у м.Києві задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі №140/7771/22 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРМ СЕРВІС» до Головного управління ДПС у Волинській області, Головного управління ДПС у м.Києві в частині визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у м.Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.04.2021 №65089 щодо включення Товариства до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків залишити без розгляду.

В задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРМ СЕРВІС» до Головного управління ДПС у Волинській області, Головного управління ДПС у м.Києві про зобов`язання Головне управління ДПС у Волинській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРМ СЕРВІС» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (місце знаходження: Київський майдан, 4, м.Луцьк, Волинська область, 43010, ЄДРПОУ ВП 44106679) на користь Держави до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106) 3 721 грн (три тисячі сімсот двадцять одну гривню п`ятдесят копійок) 50 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в частині залишення позовних вимог без розгляду до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, в решті - не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді О. І. Довга С. П. Нос