Ухвала

від 24.07.2023 по справі 200/15840/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 липня 2023 року

м. Київ

справа № 200/15840/21

адміністративне провадження № К/990/25661/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2023 у справі №200/15840/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Донецькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України за допомогою підсистеми «Електронний суд» 21.07.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2023 у справі №200/15840/21 та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» відмовлено в повному обсязі.

Подаючи касаційну скаргу, відповідач також наводить підстави, що зумовили пропуск визначеного законом процесуального строку на касаційне оскарження спірного в цій справі судового рішення.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень судом з`ясовано, що предметом розгляду справи №200/15840/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» до Головного управління ДПС у Донецькій області є вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу від 27.10.2021 №187-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс».

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 у задоволені позову відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2023 рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» задоволено в повному обсязі.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що вперше та вдруге подані відповідачем касаційні скарги Верховний Суд ухвалами від 13.03.2023 та від 24.04.2023 повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як такі, що не містили належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень. Верховний Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанції відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328, частиною другою-третьою статті 353 КАС України.

Втретє подану відповідачем касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 01.06.2023 залишив без руху, надавши скаржнику десятиденний строк для усунення виявлених недоліків. Підставою для залишення касаційної скарги без руху слугувало недотримання скаржником вимог статей 329, 330 КАС України (суд касаційної інстанції визнав неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі та встановив ненадання до матеріалів касаційної скарги документа про сплату судового збору). Ухвалою від 28.06.2023 Верховний Суд касаційну скаргу повернув відповідачу з підстав неусунення недоліків касаційної скарги, зокрема, щодо сплати судового збору.

В силу норми частини п`ятої статті 355 КАС України, згідно з якою судові рішення суду касаційної інстанції є остаточними, перевірка підстав повернення попередніх касаційних скарг відповідача не входить до повноважень колегії суддів, визначеної для вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2023 у справі №200/15840/21 (провадження №К/990/25661/22).

Як убачається зі змісту вчетверте поданої Головним управлінням ДПС у Донецькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційної скарги на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2023 у справі №200/15840/21, підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції у цій справі останнє, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає положення пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України - необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Обґрунтовуючи значену підставу касаційного оскарження судового рішення, відповідач наводить мотиви незгоди з постановою суду апеляційної інстанції про задоволення позову здійсненими по факту оцінки доказів і фактичних обставин справи та вказує про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права (щодо застосування пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №420/12859/21, від 27.04.2022 у справі №140/1846/21.

На думку контролюючого органу судами попередніх інстанцій допущено неправильне тлумачення пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 17.09.2020 №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»»; не застосовано норми Постанови Кабінету Міністрів України №89 від 03.02.2021; допущено неправильне тлумачення норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України; не застосовано норми статті 39, абзацу 17 статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»; не застосовано норми статті 117 Конституції України; не застосовано норми абзацу 13 пункту 1 частини першої статті 20, частини першої статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»; не застосовано норми абзацу другого пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України.

Разом з тим, такий довід скаржника суперечить правовому змісту пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, який визначає підставу для касаційного оскарження саме відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, оскільки обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень у касаційному порядку на цій підставі скаржник не наводить.

Норма пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України регламентує, що особа, яка звертається з касаційною скаргою, повинна обґрунтувати необхідність відступу від висновку Верховного Суду застосованого судом апеляційної інстанції. Про це прямо вказано і в абзаці 3 пункту 4 частини другої статті 330 КАС.

Так, у випадку посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити та вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу.

Відкриття касаційного провадження на цій підставі можливе у тому випадку, коли скаржник доведе, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов`язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.

У контексті до наведеного Суд звертає увагу скаржника, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).

Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.

Натомість, цитуючи норму частини четвертої статті 328 КАС України, з окремим виділенням пункту 2, скаржник не вказує від якого саме висновку Верховного Суду застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні слід відступити, не вказує конкретну норму права, від висновку щодо застосування якої слід відступити, не зазначає обґрунтування необхідності відступлення від висновку Верховного Суду та чому, на переконання скаржника, норми права застосовано неправильно. Також відповідач у поданій скарзі не вказує, який висновок він вважає правильним та який, висновок, на його думку, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню норми права.

Касаційна скарга побудована на цитуванні норм законодавства й незгоді з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою встановленим обставинам і дослідженим доказам, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, які передбачені пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Верховний Суд окремо наголошує, що у випадку, якщо скаржник вважає, що судами застосовано висновки Верховного Суду, які сформульовані у правовідносинах, які не є подібними, скаржник, обґрунтовуючи неправильне застосування судами норм матеріального права, повинен поряд із аргументами про застосування висновку Верховного Суду у неподібних правовідносинах зазначити або висновок Верховного Суду, який наявний у подібних правовідносинах, або обґрунтувати відсутність такого висновку у подібних правовідносинах.

Таким чином, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене Головним управлінням ДПС у Донецькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України обґрунтування не узгоджується із визначеною ним підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2023 у справі №200/15840/21.

Посилання скаржнику на приписи підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, суд касаційної інстанції вважає неприйнятним, оскільки наведена норма не підміняє визначення підстав касаційного оскарження у розумінні частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України та суперечить їх правовому змісту в розумінні підстав касаційного оскарження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2023 у справі №200/15840/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер