Ухвала

від 25.07.2023 по справі 345/3392/23

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 345/3392/23

Провадження № 2/345/939/2023

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

25.07.2023 року м. Калуш

Суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Юрчак Л.Б., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до приватного підприємства «Софія» про визнання майна спільною власністю подружжя,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась досуду ізвищевказаним позовом.

Суд вважає, що дану позовну заяву подано без додержання вимог ст.175,177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, зазначеної вище статті, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Пунктами 5, 8 частини 3 статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; в позовній заяві зазначаються докази, що підтверджують кожну обставину, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначенням доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Доказами, у контексті статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказами у цивільному процесі можуть бути: письмові, речові та електронні докази; висновки експертів; показання свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 185 ЦПК суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає вона вимогам, встановленим статтями 175, 177 цього Кодексу та чи належить позовну заяву розглядати за правилами цивільного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 57 Сімейного Кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Згідно з вимогами ст.69 Сімейного Кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне унього на час розгляду справи, тате, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК).

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття булиспільні сумісні кошти або спільнапраця подружжя.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя,а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується придбання всього майна, що є предметом даного спору під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а також зазначити, чим підтверджується спільна участь подружжя коштами або працею в набутті спірного майна. Також позивачу слід надати суду документи, які б підтверджували вартість спірного майна.

Крім цього, згідно п. 5, 8 ч. 3 ст 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини а також перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно ч. 2 ст. 95 цього ж кодексу передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною 4 зазначеної статті регламентовано, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Позивачем не в повній мірі виконано вказані вимоги.

ОСОБА_1 долучено до матеріалів позовної заяви довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості, однак довідка не містить підпису уповноваженої особи на видачу таких довідок та відтиску печатки. Таким чином відсутні комплексні докази експертної оцінки майна. Для встановлення оціночної вартості об`єкта нерухомості слід долучити належним чином завірену копію довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості з підписом та відтиском печатки уповноваженого органу та/або особи.

Як вбачається із заяви, ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 з 21 серпня 1999 року по 12 червня 2020 року. Жодних доказів того, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 у період з 21 серпня 1999 року по 12 червня 2020 року, суду не надано.

Крім того суду не надано належним чином завірену копію реєстру юридичних осіб щодо складу засновників ПП «Софія».

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 260, 261, 285, 353 ЦПК України,-

у х в а л и в :

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до приватного підприємства «Софія» про визнання майна спільною власністю подружжя.

Надати позивачу строк 5 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки її позовної заяви не будуть усунуті, вона вважається неподаною і повертається позивачу.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя