Рішення

від 25.07.2023 по справі 495/8106/22

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/8106/22

№ провадження 2/495/175/2023

З А О Ч Н Е р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

25 липня 2023 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого одноособово судді - Прийомової О.Ю.

за участю секретаря Мельник Ю.В.,

справа № 495/8106/22,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 про скасування рішення сесії та припинення права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

14 жовтня 2022 року, ОСОБА_1 звернувся доБілгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської області зпозовом до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 про скасування рішення сесії та припинення права власності на земельну ділянку, просить суд визнати незаконним та скасувати рішення сесії VIII скликання Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району «Про передачу безоплатно у приватну власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки комунальної власності, для індивідуального дачного будівництва, Шабівська сільська рада» від 10.09.2021 року за №2/599- VIII; припинити право приватної власності громадянина ОСОБА_2 на земельну ділянку, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер: 5120800000:01:001:0056, для індивідуального дачного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2445256551208; номер запису про право власності: 44281714); стягнути на його користь з відповідачів судові витрати у розмірі 11 984,80 грн, що включають судовий збір за подання позовної заяви та витрати на професійну правничу допомогу.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 28 серпня 2021 року Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району здійснює дії, спрямовані на державну реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою на земельну ділянку, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер: 5120800000:01:001:0056, для індивідуального дачного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: 43741461).

В подальшому, рішенням сесії VIII скликання від 10.09.2021 року за №2/599-VIII Відповідачем 1 передано громадянину ОСОБА_2 (далі - Відповідач 2) безоплатно у приватну власність вищевказану земельну ділянку.

На підставі вказаного рішення Відповідача 1 здійснено державну реєстрацію права приватної власності на вказану земельну ділянку за Відповідачем 2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності: 44281714).

Вищевказані факти підтверджені інформаційною довідкою від 22 грудня 2021 року за №291980018.

Однак, розпорядженням Білгород - Дністровської районної державної адміністрації від 28.10.2015 року за № 546/А-2015 було надано дозвіл йому на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га із земель рекреаційного призначення, що перебувають в запасі, яка розташована біля селища Затока на території Шабівської сільської ради, діл. АДРЕСА_1 за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва.

На виконання вказаного розпорядження був виготовлений і погоджений у встановленому діючим законодавством порядку проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки.

Завдяки вказаним діям відбулась державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, тобто, земельна ділянка стала сформованим об`єктом і їй був присвоєний кадастровий номер: 5120800000:01:001:0056.

Абзац 6пункту 24Розділу XПерехідних положеньЗемельного кодекс;України наголошує, що надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органі» виконавчоївлади дозволина розробленнядокументації ізземлеустрої» щодоземельних ділянокдержавної власності,які відповіднодо цього»пункту переходятьу комунальнувласність,є чинними.

Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомні про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом.

Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Проте, незважаючи на наведене рішенням сесії VIII скликання від 10 вересня 2021 року за №2/599 - VIII Відповідачем 1 передано гр. ОСОБА_2 безоплатно у приватну власність вищевказану земельну ділянку, загальною площею 0,10 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5120800000:01:001:0056 , для індивідуального дачного будівництва, із земель комунальної власності, за адресою: АДРЕСА_1 .

Правовою підставою для ухвалення вказаного рішення Відповідачем 1 послугувала лише заява Відповідача 2, яку до речі було подано лише 09 вересня 2021 року за вх. реєстр. №Г-578/02.2-08, тобто за 1 день до сесії.

29 вересня 2021 року на підставі вказаного рішення Відповідача 1 було здійснено державну реєстрацію права приватної власності на вказану земельну ділянку за Відповідачем 2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( номер запису про право власності: 44281714).

Зазначає, що вказані обставини достеменно свідчать, що вказане рішення Відповідача 1 не ґрунтується на принципах добросовісності, неупередженості та рівності перед законом.

Вказані обставини з урахуванням вимог діючого законодавства порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, у зв`язку з чим виникла необхідність звернутися з відповідним позовом до суду.

Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі.

17 жовтня 2022 року Ухвалою Білгород Дністровського міськрайонного суду провадження у зазначеній справі було відкрито з призначенням справи до її підготовчого розгляду. ( а.с. 34-35)

28 лютого 2023 року Ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито з призначенням її судового розгляду по сутті. (а.с. 93)

Представник позивача в судове засідання надав заяву про розгляд справи за відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечує.

Представник відповідача, відповідач у судове засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору у судове засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів та третіх осіб, на підставі наявних та достатніх для розгляду матеріалів справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Зі згоди представника позивача, про що свідчить заява представника, суд ухвалою від 25 липня 2023 року перейшов до заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. ст. 280-281 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 28 серпня 2021 року Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району здійснювала дії, спрямовані на державну реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою на земельну ділянку, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер: 5120800000:01:001:0056, для індивідуального дачного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: 43741461).

В подальшому, рішенням сесії VIII скликання від 10.09.2021 року за №2/599-VIII Шабівської сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області передано громадянину ОСОБА_2 безоплатно у приватну власність вищевказану земельну ділянку. (а.с. 10)

На підставі вказаного рішення Шабівської селищної ради здійснено державну реєстрацію права приватної власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності:44281714).

Вищевказані факти підтверджені інформаційною довідкою від 22 грудня 2021 року за №291980018.

Однак, розпорядженням Білгород - Дністровської районної державної адміністрації від 28.10.2015 року за № 546/А-2015 було надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га із земель рекреаційного призначення, що перебувають в запасі, яка розташована біля селища Затока на території Шабівської сільської ради, ділянка № НОМЕР_1 Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва. (а.с. 9)

На виконання вказаного розпорядження був виготовлений і погоджений у встановленому діючим законодавством порядку проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки та відбулась державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, тобто, земельна ділянка стала сформованим об`єктом і їй був присвоєний кадастровий номер 5120800000:01:001:0056.

27 травня 2021 року набрав чинності Закон України від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», основною метою якого є реформування системи управління в сфері земельних відносин.

Вказаним законом розділ Х «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 24, згідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель визначених цим пунктом.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними.

Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом.

Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Рішенням Білгород Дністровської районної ради від 30 січня 1992 року № 137-ХХІ «Про затвердження проектів формулювання території та встановлення меж сільських і селищних рад народних депутатів» було затверджено проекти формулювання територій та встановлено межі сільських і селищних рад народних депутатів Білгород Дністровського району Одеської області.

Відповідно до проекту формулювання території та встановлення меж сільських, селищних і районної рад народних депутатів Білгород Дністровського району Одеської області землі, за рахунок яких було сформовано земельну ділянку з кадастровим номером: 5120800000:01:001:0056, розташовані за межами населених пунктів Білгород Дністровського району Одеської області та не входять в межі жодної із сільських, селищних рад району.

Нормативне обґрунтування.

За загальним правилом (ч.1ст.13 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках і, відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зістаттею 55Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зіст.144Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місце самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 26 Закону України ««Про місце самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, п. 34, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 59 Закону України ««Про місце самоврядування в Україні», Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

ч. 10, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За змістом статті 3 ЗК України, земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 123 ЗК України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Повноваження органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування визначені статтями 12, 17, 122 ЗК України.

Таким чином, відповідно ст. ст. 12, 17, 122 ЗК України розмежовують повноваження органів місцевого самоврядування та органів державної влади щодо розпорядження землями за критеріями, зокрема, територіальності та належності на праві власності.

Отже, зазначені норми встановлюють підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування громадян та органи, уповноважу розглядати ці питання.

Відповідно допункту 7Закону України«Про внесеннязмін додеякі законодавчихактів Українищодо розмежуванняземель державноїкомунальної власності»(набраннячинності 01.01.2013року)з днянабрані чинностіцим Законом,землі державноїта комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про місцеві держав адміністрації», місцева державна адміністрація, зокрема, розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Разом з тим, законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління дерегуляції у сфері земельних відносин» (набрання чинності 27.05.2021 рої Розділ X Перехідних положень Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 відповідно до абзацу першого якого з дня набрання чинності ці пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межа населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель певних категорій.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними.

Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом.

Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Оцінка аргументів сторін, висновки суду.

Виходячи з системного аналізу норм діючого законодавства, можливо дійти до висновку, що відповідна земельна ділянка розташована поза межами територіальної громади Шабівської сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області, а отже рішення Відповідача ухвалено всупереч вимогам діючого законодавства, та як правовий наслідок підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Суд погоджується з ствердженнями позивача, стосовно того, шо ще у 1992 році рішенням Президії Білгород-Дністровської районної ради Одеської області затверджено Проект формування територій меж сільських, селищних та районних рад Білгород-Дністровського району Одеської області, де встановлено межі кожної сільської та селищної ради, які не змінювались.

Відповідно до даного Проекту територія Будацького лиману та Будацької коси не входили до складу жодної сільської та селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в тому числі і Шабівської сільської ради.

Територія Будацького лиману та Будацької коси є державною власністю, повноваження на розпорядження якою здійснюється повноважними особами державної влади, згідно з нормами Земельного кодексу України, що у свою чергу виключає можливість органів місцевого самоврядування ухвалювати рішення стосовно розпорядження відповідною територією.

Вказані ствердження підтверджуються листом Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 14.12.2021 року за вих. реєстр. №2924/01-33/1/3882; листом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 15.12.2021 року за вих. реєстр. №29-15-0.82-8175/2-21.

Заслуговує на увагу, те, що Шабівська об`єднана територіальна громада була утворена в порядку, який визначено Законом України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», у листопаді 2017 року в наслідок об`єднання чотирьох сільських рад.

Відповідно до абзацу першого пункту 71 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року за №720-Р затверджено адміністративні центри та визначено території територіальних громад Одеської області.

Станом на теперішній час, межі жодної об`єднаної територіальної громади в тлумаченні приписів пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України - не встановлено.

Розробка проектів встановлення меж об`єднаних територіальних громад можлива лише з 27.11.2021 року, тобто після набрання чинності підпункту 20 Розділу І Закону України від 28.04.2021 за №1423- IX, відповідно до якого Закон України «Про землеустрій» буде доповнено ст. 46-1 «Проекти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад».

Враховуючи вказане, на виконання пункту 5 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 квітня 2021 року, яке введено в дію Указом Президента України від 29 квітня 2021 року №180/2021, головою Одеської обласної державної адміністрації видано розпорядження від 15 липня 2021 року №737/од-2021 «Про надання дозволу на проведення державної інвентаризації земель державної власності».

Відповідно до листа Одеської обласної державної адміністрації від 13.03.2021 року (т.1 а.с. 18) зазначено, що лише після проведення інвентаризації земель державної власності, розташованих на території Одеської області, та внесення відомостей до Державного земельного кадастру обласна державна адміністрація розгляне питання щодо передачі відповідної земельної ділянки з державної у комунальну власність.

Згідно з листом Одеської обласної державної адміністрації від 17.12.2021 року за №12153/01-46/11150/2-21, зазначено, що інвентаризація земель державної власності, відповідно до розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації від 15.10.2021 року №737/од-2021, ще триває. (а.с. 19)

Отже, судом встановлено, що відповідачем Шабівською сільською радою Білгород Дністровського району Одеської області було ухвалено рішення всупереч вимогам діючого законодавства у відношенні земельної ділянки, яка розташована поза межам населеного пункту та перебуває у державній формі власності.

Відповідно до приписів ст. 27 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

У свою чергу, приписами абз. 2 ч. З ст. 26 Закону наголошено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання не дійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, суд вважає, що з метою ефективного захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також відновлення становища, що існувало до порушення вимог діючого законодавства, задовольнити вимоги позивача щодо припинення права за ОСОБА_2 на відповідну земельну ділянку.

Враховуючі усе вищевикладене, на основі повно та всебічно досліджених доказів, у відповідності вимог чинного законодавства, та його правозастосування до фактичних обставин справи, того, що Шабівською сільською радою Білгород Дністровського району Одеської області ухвалене рішення «Про передачу безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки комунальної власності, для індивідуального дачного будівництва, Шабівська сільська рада» від 10 вересня 2021 року за № 2/599- VIII всупереч вимогам діючого законодавства у відношенні земельної ділянки, яка розташована поза межами населеного пункту та перебуває у державній формі власності, що безумовно порушує права позивача, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Згідно ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За умовами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи із доведеності та обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважає за доцільне стягнути з відповідачів на його користь в рівних частках судовий збір за подання до суду відповідного позову у розмірі 1984,80 грн /згідно квитанції № 698Т003NL2 від 17.01.2022 року/.

Стосовно витрат на правову допомогу, судом встановлено наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане кореспондується з позицією ВС, викладеною у Постанові від 23.11.2020 року у справі № 638/7748/18.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, від якої вважає за необхідне відступити Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у справі № 922/1964/21, предметом касаційного перегляду була ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначену ухвалу залишив без змін.

У зазначеній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Натомість у цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальнимзакономчіткихкритеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Враховуючи наведені вище висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від зазначених висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.

Як вбачається з приєднаних до матеріалів справи представником позивача в якості доказів понесених витрат, надане до матеріалів справи: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордер ВН № 1211009 адвоката; договір про надання правової допомоги від 19.11. 2021 року; протокол погодження договірної ціни від 19 листопада 2021 року; додаткова угода № 1 від 16 лютого 2022 року; квитанція Приватбанку про сплату ОСОБА_1 витрат у розмірі 10000 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 і в частині позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу.

В свою чергу, суд не знаходить вагомих та об`єктивних причин для зменшення судових витрат або відмови у їх стягненні, зокрема витрат на правничу допомогу, адже представником відповідача, відповідачем доказів вказаного до суду не надано.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 19, 41, 55, 144 Конституції України, ст. ст.. 10, 26, 59 Закону України «Про місцева самоврядування в Україні», ст. 21 ЦК України, ст. ст. 3,12,17,122, 123 ЗК України, ст.ст. 12, 13, 83, 263-265, 280-281, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 про скасування рішення сесії та припинення права власності на земельну ділянку задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення VIII скликання Шабівської сільської ради Білгород Дністровського району «Про передачу безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки комунальної власності, для індивідуального дачного будівництва, Шабівська сільська рада» від 10 вересня 2021 року за № 2/599- VIII.

Припинити право приватної власності громадянина ОСОБА_2 на земельну ділянку, загальною площею 0, 1 га, кадастровий номер: 5120800000:01:001:0056, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2445256551208; номер запису про право власності: 44281714).

Стягнути з Шабівської сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 в рівних частинах на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1984, 80 грн.

Стягнути з Шабівської сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 в рівних частинах на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з наданням правової правничої допомоги у розмірі 10 000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Шабівська сільська рада Білгород - Дністровського району Одеської області, код ЄДРПОУ: 04378043, що знаходиться за адресою: вул. Центральна, 63 в с. Шабо, Білгород - Дністровського району Одеської області.

Відповідач: ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: - - Одеська обласна державна адміністрація, код юридичної особи: 00022585, місцезнаходження: 65032, м. Одеса, просп. Шевченко, 4;

- Білгород - Дністровська районна державна адміністрація Одеської області, код юридичної особи: 04056813, місцезнаходження: вул. Грецька, 24 в м. Білгород - Дністровському Одеської області;

- Головне управління Держгеокадастр в Одеській області, код юридичної особи: 39765871, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, 13-й поверх;

Білгород - Дністровська районна рада Одеської області, код юридичної особи: 21017996, що знаходиться за адресою: 67701, Одеська область, м. Білгород - Дністровський, вул. Грецька, 24.

Повний текст рішення складений 25 липня 2023 року.

СУДДЯ: