Рішення

від 26.07.2023 по справі 559/1981/23

ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/1981/23

Провадження № 2/559/488/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року м.Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючої судді Жуковської О.Ю., з участю секретаря судового засідання Кобзаренко І.Р., розглянувши в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до філії «Дубенська дорожньо-експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції.

Позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працюючи сторожем. Звільнена 09.09.2021 на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін. Під час перебування у трудових відносинах з відповідачем останнім була нарахована, але не виплачена в порушення ч. 1 ст. 116 КЗпП України заборгованість по заробітній платі в загальному розмірі 26113,04 грн., що існує і станом на 19.04.2023. Просить захистити порушені права і стягнути борг, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, як і судові витрати.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

21.06.2023 ухвалою суду відкрито спрощене провадження в справі, судове засідання для розгляду по суті призначено без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач згідно заяви підтримує позов і просить його задовольнити .

Відповідач двічі повідомлений належним чином про розгляд справи, до суду із заявами по суті справи не звертався. Отже, причини для відкладення розгляду справи відсутні і суд вирішує її на підставі наявних матеріалів.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

ОСОБА_1 07.07.2013 прийнята на роботу на посаду оператора електрозв`язку та 09.09.2021 звільнена з посади сторожа філії «Дубенська дорожньо-експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін згідно наказу 34-к від 09.09.2021, про що свідчать записи в трудовій книжці НОМЕР_1 (а.с. 5).

Згідно довідки №13 від 19.04.2023 філії «Дубенська ДЕД» дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» заборгованість перед ОСОБА_1 станом на 19.04.2023 складає загальний розмір 26113,04 грн., а саме зарплата за: березень 2021 року - 3434,74 грн, квітень 2021 року - 4173,8 грн, травень 2021 року - 5298,54 грн, червень 2021 року - 3234,31 грн, липень 2021 року - 3686,34 грн, серпень 2021 року - 5559,35 грн, вересень 2021 року -725,96 грн (а.с. 6).

IV. Норми права, які застосував суд.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За ч. 1 ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з ч. 1 ст. 27 ЗУ "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки; середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування відшкодування проводиться згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна заробітна плата розраховується діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Термін розрахунку за останні два робочих місяці (ч.2,3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100), тобто за липень-серпень 2021 року, оскільки в вересні 2021 року ОСОБА_1 звільнено. Середньоденна заробітна плата за останні два місяці роботи позивача (22 робочі дні у липні 2021 року та 21 робочий день у серпні 2021 року) становить 215 грн. (3686,34 +5559,35 =14718,85:38). Позивач звернулась до суду лише 15.06.2023, хоч була звільнена ще 09.09.2021 і в той день не отримала належні їй виплати, тобто через 645 днів. За період з 09.09.2021 до 15.06.2023 було 456 робочих дні, при цьому враховано умови воєнного стану, тому за запропонованим підрахунком сума заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складатиме розмір 98047 грн (456*215=98047,3), що в 3,75 раз перевищує суму боргу по зарплаті.

Працівник є слабшою стороною у трудових правовідносинах з роботодавцем. Проте і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані, тобто повинен існувати розумний баланс.

Відповідно пункту 6 частини першої статті 3ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Зокрема, такими правилами є правила про неустойку (статті 549 - 552 ЦК України). Аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1 статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а носить саме компенсаційний характер. По-перше, вона стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. По-друге, для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

У постанові від 26 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), відступаючи від висновків, наведених у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 щодо права суду на зменшення розміру середнього заробітку, зазначила критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Суд, оцінивши докази, подані позивачем, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

ОСОБА_1 працювала у філії «Дубенська ДЕД» дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» і була звільнена 09.09.2021. Відповідач зобов`язаний був виплатити їй заборгованість по зарплаті в день звільнення, проте не зробив цього. Таким чином, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути не виплачену заробітну плату в розмірі 26113,04 грн.

Згідно проведеного судом розрахунку розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить суму, що в 3,75 рази перевищує розмір заборгованості по зарплаті. З огляду на очевидну не співмірність заявленої до стягнення суми середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, визначення розміру відповідальності роботодавця за прострочення ним належних при звільненні працівника виплат у сумі цих виплат, тобто в розмірі 26113,04 грн. Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню частково.

Позивач згідно п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, тому з відповідача необхідно стягнути судовий збір вимоги в дохід держави в загальному розмірі, в порядку ст.141 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.5-1, 83, 116, 117, 233 КЗпП України, ст.ст.4, 10, 18, 76, 95, 141, 258, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково: стягнути з філії «Дубенська дорожньо-експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 26113 (двадцять шість тисяч сто тринадцять) грн. 04 коп. без виключення сум на податки, збори та обов`язкові платежі, справляння і сплата яких є обов`язком роботодавця.

Стягнути з філії «Дубенська дорожньо-експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі розмірі 26113 (двадцять шість тисяч сто тринадцять) грн. 04 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з філії «Дубенська дорожньо-експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в дохід держави судові витрати в розмірі 1073 (тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , тел. НОМЕР_3 .

Відповідач: Філія «Дубенська дорожньо-експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», адреса: вул. Львівська, 51, м. Дубно, Рівненська область, код ЄДРПОУ 26206957, електронна пошта: dubenskaded@ukr.net.

Суддя О.Ю. Жуковська