Ухвала

від 24.07.2023 по справі 695/1013/23

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 695/1013/23

номер провадження 1-кс/695/780/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2023 рокум. Золотоноша

Слідчий суддя Золотоніського міськрайонного суду

Черкаської області - ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша клопотання представника ТОВ «СІТІСЕЙТ» ОСОБА_3 про скасування запобіжного заходу - арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05.05.2023 у кримінальному провадженні № 12023250370000395 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІСЕЙТ» ОСОБА_3 звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з клопотанням про скасування запобіжного заходу - арешту майна у кримінальному провадженні № 12023250370000395, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, накладеного ухвалою слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05.05.2023, відносно нафтопродуктів об`ємом 30206 дм2, масою 24 920 кг, які перебувають на зберіганні на території ТОВ «РАФФІНЕРІЯ» за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, смт Шрамківка, вул. Володимира Щерби, 56.

В обґрунтування клопотання зазначено, що у кримінальному провадженні № 12023250370000395, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України проведено всі необхідні слідчі дії та експертизи, а тому відпала потреба в забороні користування, розпорядження арештованими нафтопродуктами.

У судове засідання представник ТОВ «СІТІСЕЙТ» ОСОБА_3 не прибув.

Слідчий ОСОБА_4 в судове засідання також не прибув, надавши перед початком судового засідання заяву, в якій просив розгляд клопотання проводити за його відсутності, проти скасування арешту не заперечує.

На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Розглянувши клопотання, вивчивши додані до нього документи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

З матеріалів клопотання та доданих до нього матеріалів слідчим суддею встановлено, що у провадженні Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження за № 12023250370000395 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та під час досудового розслідування якого виявлено та вилучено нафтопродукти об`ємом 30206 дм2, масою 24 920 кг.

Ухвалою слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05.05.2023 у рамках кримінального провадження № 12023250370000395 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України накладено арешт на нафтопродукти об`ємом 30206 дм2, масою 24 920 кг, визначено їх місце зберігання на території ТОВ «РАФФІНЕРІЯ» за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, смт Шрамківка, вул. Володимира Щерби, 56.

Доказів того, що застосування запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні у вигляді арешту нафтопродуктів об`ємом 30206 дм2, масою 24 920 кг є виправданим з огляду на положення ст. 173 КПК України слідчому судді не названо та не надано.

Заперечень щодо скасування арешту нафтопродуктів об`ємом 30206 дм2, масою 24 920 кг у даному кримінальному провадженні від слідчих Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області, які здійснюють досудове розслідування у даному кримінальному провадженні не надходило.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 131 КПК України визначено, що заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з положеннями ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною першою статті 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Доказів того, що застосування запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні у вигляді арешту нафтопродуктів об`ємом 30206 дм2, масою 24 920 кг є виправданим з огляду на положення ст. 173 КПК України слідчому судді не названо та не надано.

Заперечень щодо скасування арешту нафтопродуктів об`ємом 30206 дм2, масою 24 920 кг у даному кримінальному провадженні від слідчих Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області, які здійснюють досудове розслідування у даному кримінальному провадженні не надходило.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV, передбачено, що при розгляд справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, в якому Високий Суд вказав на порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Згідно з пунктами 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (SporrongandLonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Таким чином, на підставі викладеного вище, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявником належним йому майном, у зв`язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст. 2, 7, 100, 132, 174, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт майна у кримінальному провадженні № 12023250370000395, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, накладений ухвалою слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05.05.2023, відносно нафтопродуктів об`ємом 30206 дм2, масою 24 920 кг, які перебувають на зберіганні на території ТОВ «РАФФІНЕРІЯ» за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, смт Шрамківка, вул. Володимира Щерби, 56.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_5