Ухвала

від 21.10.2022 по справі 758/9286/22

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9286/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2022 рокуслідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю представника власників та володільця майна, щодо якого вирішується питання про арешт, - адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт», в інтересах адвоката ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 , про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні №42021102070000223 від 30.09.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 367, ч. 3 ст. 240 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року адвокат ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Подільського районного суду м. Києва в інтересах ПрАТ«Київський річковий порт», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , з клопотанням про скасування ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 12.08.2022 року (справа №758/6445/22) про арешт майна у кримінальному провадженні №42021102070000223 від 30.09.2021 року.

В обґрунтування клопотання представник зазначив, що майно вилучено під час обшуку, проведеного у приміщенні ПрАТ «Київський річковий порт» за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 12 на підставі ухвали слідчого судді від 03.08.2022 прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 05.08.2022 під час досудового розслідування кримінального провадження № 42021102070000223 від 30.09.2021. Прокурор лише за своїми припущеннями визнав речі та документи речовими доказами і намагається здійснити втручання особи у право мирного володіння своїм майном. Постанови про визнання цих об`єктів речовими доказами не відповідають ст. 98 КПК України, і як такі не породжують будь-яких правових наслідків, у тому і у вигляді можливості застосувати арешт до цього майна. Підстави для проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні створені штучно, а саме кримінальне провадження спрямовано саме на вилучення та арешт основних засобів ПрАТ «Київський річковий порт», його документації та зупинення таким чином роботи підприємства. У ході досудового розслідування стороною обвинувачення не здобуто та не долучено до клопотання про арешт майна жодного здобутого у передбачений КПК України спосіб доказу незаконної діяльності ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ». У органу досудового розслідування немає будь-яких підстав стверджувати, що ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ» незаконно видобував пісок до 31.12.2021. Висновки прокурора про ухилення ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ» від сплати податкових платежів, викладені у клопотанні, зроблені без жодних підстав. Діяльність органу досудового розслідування та прокурора у цьому кримінальному провадженні спрямована виключно на зупинення роботи ПрАТ «Київський річковий порт» . Просить скасувати ухвалу про накладення арешту на майно.

У судовому засіданні представник третіх осіб, щодо майна яких розглядається питання про скасування арешту, клопотання підтримав, просив задовольнити його з підстав, викладених у клопотанні. Зазначив, що власники майна не є підозрюваними у кримінальному провадженні, відсутні будь-які підстави щодо обмеження їх правомочностей як власників майна.

Прокурор у судовому засіданні заперечував щодо скасування арешту, пояснив, що арешт накладений правомірно та з метою забезпечення належного розслідування кримінального провадження.

Слідчий суддя, врахувавши позицію представника власників майна, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що у провадженні відділу поліції в річковому порту Київ ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №42021102070000223, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.09.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 367, ч.3 ст. 240 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснює Подільська окружна прокуратура міста Києва.

Під час досудового розслідування встановлено, що службові особи Державної служби геології та надр України неналежно виконуючи свої службові обов`язки невиконуючі вимоги порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615, завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам та державним інтересам у сфері видобутку корисних копалин.

Так, 05.11.1996 ПАТ "КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ" отримало спеціальний дозвіл на користування надрами на Ново-Українському родовищі, що розташоване в мілководній частині Канівського водоймища Обухівського району Київської області в акваторії річки Дніпро, для видобування піску, терміном на 20 років, тобто до 05.11.2016.

30.03.2016 ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ» звернулось до Державної служби геології та надр України із заявою про продовження строку дії дозволу, який згідно з порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами повинен бути розглянутий протягом 45 днів та прийнято відповідне рішення про продовження строку дії дозволу або про відмову.

Згідно до ст. 15 вказаного порядку, підставою для відмови надрокористувачеві у продовженні строку дії дозволу є, зокрема, наявність у заявника боргу із сплати загальнодержавних податків та зборів станом на останній звітний період.

Згідно до офіційних даних станом на 30.03.2016 у ПрАТ "КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ" обліковувався борг із сплати загальнодержавних податків та зборів, що фактично зобов`язувало Держгеонадра відмовити у продовжені строку дії дозволу, однак службові особи Держгеонадра неналежно виконуючи свої службові обов`язки не прийняли жодного рішення з розгляду заяви ПрАТ "КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ" про продовження строку дії дозволу, що дало змогу товариству оскаржувати бездіяльність Держгеонадра у судовому порядку.

Разом з тим, Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2021 у справі № 826/11885/16 ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ» повністю відмовлено у задоволенні позовних вимогах щодо визнання протиправною бездіяльність Держгеонадр, яка полягає в нездійсненні дій щодо продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами та продовження строку дії такого дозволу.

Ураховуючи викладене, ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ» за попередньою змовою групою незаконно видобуває корисні копалини загальнодержавного значення (пісок).

У ході досудового розслідування встановлено, що вказана протиправна діяльність здійснюється низкою підприємств з використанням механізму укладання договорів на виконання робіт, надання послуг, постачання товарно-матеріальних цінностей між підконтрольними суб`єктами господарювання та юридичних осіб, що створенні без мети ведення господарської діяльності.

За отриманими даними, ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ» згідно спеціального дозволу на користування надрами № 672 від 05.11.1996 наданого з метою видобування піску Ново-Українського родовища, в період з липня 2017 року по грудень 2019 року проводило незаконне видобування піску та штучно занижувала його вартість з метою ухилення від сплати рентних платежів до державного бюджету.

Крім того, власниками ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ» запроваджений механізм ухилення від сплати рентних платежів шляхом продажу по значно заниженим цінам піску суб`єктам господарювання з ознаками фіктивності, внаслідок чого державним інтересам нанесено шкоду в особливо великих розмірах.

Крім цього, ТОВ «Брейтс Консалт» (код ЄДРПОУ 43734753) з початку 2021 року по лютий 2022 року придбано у ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ» товар - пісок річковий на загальну суму 36,5 млн.грн. 546,6 тисяч тонн, із ціною за одну тонну 55,65 гривень. При цьому середня ринкова вартість даного товару становить 90 грн/тонну.

Отже ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ» занизили ціну товару на 34,35 грн/тонну, що призвело до нанесення збитків та недоотримання коштів в державний бюджет в сумі 18,77 млн. грн.

Крім того, службовими особами ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ» через розрахункові рахунки ТОВ «Бейтс Консалт», ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 - грошові кошти у сумі 4,38 млн грн було протиправно легалізовано.

У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою з директором ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ» ОСОБА_11 та головою наглядової ради підприємства - ОСОБА_12 (рідний син ОСОБА_10 ), організував незаконну діяльність з видобутку піску в Ново-Українському родовищі (північна частина Канівського водосховища) та подальше його складування/розміщення на самовільно зайнятих земельних ділянках в м. Києва. Крім того, з метою прикриття протиправної діяльності, ОСОБА_12 долучив до її вчинення посадових осіб ряду суб`єктів господарювання, зокрема: ТОВ «Бейтс Консалт», ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ТОВ «Сенд Контракт».

Поряд з тим, наявні дані свідчать про можливе залучення до діяльності, пов`язаної з можливим протиправним вилученням коштів ряду інших суб`єктів господарювання та механізмів надання фінансової допомоги афільованим фізичним особам.

У зв`язку з вищевикладеним, 05.08.2022, на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 03.08.2022 № 758/6218/22 в офісному приміщенні ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ», розташованого за адресою: вул. Електриків, буд. 12, м. Київ, прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва проведено обшук, в ході якого вилучено документи, речі та предмети ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ», які використовуються для вчинення кримінального правопорушення, зокрема:

грошові кошти номіналом 500 гривень, в кількості 1400 штук, в сумі 700000 грн., номіналом 200 гривень, в кількості 502 штук, в сумі 100400 грн., номіналом 100 гривень, в кількості 97 штук, в сумі 9700 грн., купюра номіналом 1000 гривень, в кількості 6 штук, номіналом 20 гривень, в кількості 1 штука, номіналом 10 гривень, в кількості 1 штука, загальною сумою 816 тис. 130 грн.;

ноутбук марки HP ProBook 4540S serial 2CE24717HJ, сірого кольору, із зарядним пристроєм до нього;

комп`ютер (моноблок) марки Apple iMac model Number A1311 100-240V- 50-60 Hz 4.0A, Serial No: C02GKRZ0DHJF, EMC No. 2428;

видаткові накладні між ПП «Ресурс Буд» та ПрАТ «Київський річковий порт» за 2020 рік №№ РБК-011827, РБК-013624, РБК-012202, РБК-012423, загалом на 4 арк. та за 2021 рік №№ РБК-009064, РБК-009047, РБК-013900, загалом на 3 арк.; між ТОВ «Гранд Бетон» та ПрАТ «Київський річковий порт» за 2021 рік №№ 12800, 15092, 15090, 13245, загалом на 4 арк.; між ПП «Будіндустрія-1» та ПрАТ «Київський річковий порт» № 102212 від 22.10.2020 з ТТН №110 від 19.10.2020, загалом на 2 арк.;

акти здачі-прийняття робіт між ПП «Ресурс Буд» та ПрАТ «Київський річковий порт» за 2020 рік №№ РБК-013624, РБК-013900, РБК-011827, РБК-011982, загалом на 4 арк.

акт надання послуг між ТОВ «Еко-Сіті» та ПрАТ «Київський річковий порт» №1549 від 30.11.2020, на 1 арк.;

договір поставки №05-01/2020 від 02.01.2020 в 4 примірниках, всього на 13 арк.;

договір поставки №06-01/2020 від 02.01.2020 в 3 примірниках, всього на 9 арк.;

договір поставки № 13-01/2020 від 19.03.2020, всього на 2 арк.;

договір поставки № 10-03/2021 від 20.01.2021, всього на 3 арк.;

договір поставки № 20/04 від 20.04.2021, всього на 6 арк.;

договір поставки № 01-03/2021 від 17.05.2021, всього на 5 арк.;

договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 125-02/2021 від 25.11.2021 з додатковою угодою та додатком, всього на 6 арк.;

договір поставки № 31-03/2021 від 01.02.2021, всього на 4 арк.;

договір оренди № 05/2020 від 28.02.2020 з додатками, всього на 9 арк.;

договір про надання послуг № 169 від 01.06.2021, всього на 7 арк.;

договір надання послуг охорони № 0107/21 від 30.06.2021, всього на 7 арк.;

Зазначене майно постановами прокурора від 06 серпня 2022 року у кримінальному провадженні №42021102070000223 від 30.09.2021 визнане речовими доказами. Так, вилучена комп`ютерна техніка постановою прокурора від 06.08.2022 визнана речовим доказом у даному кримінальному провадженні та має значення для встановлення обставин вчиненого злочину та осіб, які до нього мають відношення вона підлягає дослідженню, у тому числі експертним шляхом, а також доступ до неї пов`язаний з необхідністю подолання логічного захисту.Також, вищезазначені документи визнані речовим доказом у даному кримінальному провадженні, як такі, що містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв?язку з чим також підлягають експертному дослідженню.У зв?язку з тим, що в ході досудового розслідування даного кримінального провадження встановлено, що ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ» здійснює незаконний видобуток корисних копалин, а також ухиляється від сплати податкових та інших обов?язкових платежів, вилучені в бухгалтерії вказаного підприємства грошові кошти в сумі 816 тис. 130 грн. ймовірно отримані від продажу незаконно видобутого піску та з них не сплачені до державного бюджету податки та інші обов?язкові платежі. Грошові кошти вилучені в ході обшуку в сумі 816 тис. 130 грн. визнані речовими доказами, у зв?язку з тим, що вони набуті кримінально протиправним шляхом.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 12.08.2022 у справі №758/6445/22 за клопотанням прокурора у кримінальному провадженні №42021102070000223 від 30.09.2021 накладено арешт на вказане майно, а саме на: грошові кошти номіналом 500 гривень, в кількості 1400 штук, в сумі 700000 грн., номіналом 200 гривень, в кількості 502 штук, в сумі 100400 грн., номіналом 100 гривень, в кількості 97 штук, в сумі 9700 грн., купюра номіналом 1000 гривень, в кількості 6 штук, номіналом 20 гривень, в кількості 1 штука, номіналом 10 гривень, в кількості 1 штука, загальною сумою 816 тис. 130 грн.; ноутбук марки НР ProBook 4540S serial 2СЕ24717НЈ; комп`ютер (моноблок) марки Apple Мас model Number А 1311 100-240V- 50-60 4.0А, serial М: C02GkRZODHJF, ЕМС No. 2428; видаткові накладні між ПП «Ресурс Буд» та ПрАТ «Київський річковий порт» за 2020, 2021 piк, між ТОВ «Гранд Бетон» та ПрАТ «Київський річковий порт» за 2021 piк; акти здачі-прийняття робіт між ТОВ «Еко-Сіті» та ПрАТ «Київський річковий порт» № 1549 від 30.11.2020 на 1 арк. договори по господарській діяльності ПрАТ «Київський річковий порт.

Станом на дату розгляду клопотання письмове повідомлення про підозру у кримінальному провадженні жодній особі не вручено.

Відповідно до ст. 642 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна.

Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за таких умов:

- доведення, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба;

- доведення, що арешт накладено необґрунтовано.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 2 ст. 170 КПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2, 9 ст. 100 КПК України речовий доказ зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ, зобов`язана зберігати його у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Питання про долю речових доказів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. Таким чином, законодавчо визначений механізм періодичного перегляду необхідності збереження заходу забезпечення кримінального провадження із плином часу, а також його скасування при закритті кримінального провадження, що дозволяє запобігати потенційним зловживанням.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати:

- правову підставу для арешту майна;

- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Арешт майна з підстав передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Отже, під час вирішення питання про необґрунтованість накладеного арешту на майно як підставу для скасування арешту, слідчий суддя повинен встановити, чи були визначено та надано оцінку під час вирішення питання про арешт обставинам, вказаним у ч. 2 ст. 173 КПК України.

Задовольняючи клопотання, про накладення арешту на речі, документи та грошові кошти, слідчий суддя, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, є предметом кримінального правопорушення та визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Кримінальне провадження №42021102070000223 розпочато 30.09.2021 року. Сторона обвинувачення станом на 21.10.2022 року не надала слідчому судді підтверджень, що власникам арештованого майна вручено письмове повідомлення про підозру. Також ніяк не підтвердила, що арештоване майно було отримано в незаконний спосіб, чи що є об`єктом кримінального правопорушення або міститьть в собі сліди незаконних дій, яке б виправдовувало таке подальше обтяження майна.

Доводи ж представника третіх осіб, щодо майна яких розглядається питання про арешт, про законність походження майна, відсутність на ньому слідів злочину, про законність походження грошових коштів тимчасово вилучених під час обшуку, є переконливими.

Власники арештованого майна не є підозрюваними чи обвинуваченими у кримінальному провадженні №42021102070000223 від 30.09.2021 року, щодо комп`ютерної техніки відпала необхідність в їх арешті, необґрунтованими є твердження, що грошові кошти отримані злочинним шляхом, що вилучене майно містить ознаки, необхідні для речових доказів у кримінальному провадженні, тому накладений арешт підлягає скасуванню.

При цьому, таке скасування арешту майна не створить загрози для досудового розслідування та мети у кримінальному провадженні.

Отже, в умовах реалізації прокурором та слідчим конституційного принципу свободи в наданні ними суду своїх доказів, слідчим суддею вставлені фактичні дані для висновку про відсутність у справі обставин, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння третіми особами майном та обумовлювали арешт їх майна.

Оцінюючи в сукупності пояснення, надані представником третіх осіб, щодо майна яких розглядається питання про арешт, та прокурором, беручи до уваги можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наслідки арешту майна для власників та третіх осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя не вбачає достатніми та обґрунтованими підстави для продовження арешту зазначеного майна, оскільки обставини справи не свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Враховуючи вищевикладене, слідий суддя вважає, що є необхідні підстави для задоволення клопотання про скасування арешту.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170-173, 174, 309 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання представника власників та володільця майна - адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт», в інтересах адвоката ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 , про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні №42021102070000223 від 30.09.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 367, ч. 3 ст. 240 КК України, - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м.Києва у справі № 758/6445/22 від 12.08.2022 року на:

грошові кошти номіналом 500 гривень, в кількості 1400 штук, в сумі 700000 грн., номіналом 200 гривень, в кількості 502 штук, в сумі 100400 грн., номіналом 100 гривень, в кількості 97 штук, в сумі 9700 грн., купюра номіналом 1000 гривень, в кількості 6 штук, номіналом 20 гривень, в кількості 1 штука, номіналом 10 гривень, в кількості 1 штука, загальною сумою 816 тис. 130 грн.;

ноутбук марки HP ProBook 4540S serial 2CE24717HJ, сірого кольору, із зарядним пристроєм до нього;

комп`ютер (моноблок) марки Apple iMac model Number A1311 100-240V- 50-60 Hz 4.0A, Serial No: C02GKRZ0DHJF, EMC No. 2428;

видаткові накладні між ПП «Ресурс Буд» та ПрАТ «Київський річковий порт» за 2020 рік №№ РБК-011827, РБК-013624, РБК-012202, РБК-012423, загалом на 4 арк. та за 2021 рік №№ РБК-009064, РБК-009047, РБК-013900, загалом на 3 арк.; між ТОВ «Гранд Бетон» та ПрАТ «Київський річковий порт» за 2021 рік №№ 12800, 15092, 15090, 13245, загалом на 4 арк.; між ПП «Будіндустрія-1» та ПрАТ «Київський річковий порт» № 102212 від 22.10.2020 з ТТН №110 від 19.10.2020, загалом на 2 арк.;

акти здачі-прийняття робіт між ПП «Ресурс Буд» та ПрАТ «Київський річковий порт» за 2020 рік №№ РБК-013624, РБК-013900, РБК-011827, РБК-011982, загалом на 4 арк.

акт надання послуг між ТОВ «Еко-Сіті» та ПрАТ «Київський річковий порт» №1549 від 30.11.2020, на 1 арк.;

договір поставки №05-01/2020 від 02.01.2020 в 4 примірниках, всього на 13 арк.;

договір поставки №06-01/2020 від 02.01.2020 в 3 примірниках, всього на 9 арк.;

договір поставки № 13-01/2020 від 19.03.2020, всього на 2 арк.;

договір поставки № 08-03/2021 від 20.01.2021, всього на 3 арк.;

договір поставки № 10-03/2021 від 20.01.2021, всього на 3 арк.;

договір поставки № 20/04 від 20.04.2021, всього на 6 арк.;

договір поставки № 2405-21/1-кс від 24.05.2021, всього на 5 арк.;

договір поставки № 19-03/2021 від 17.05.2021, всього на 6 арк.;

договір поставки № 28-03/2021 від 17.05.2021, всього на 3 арк.;

договір поставки № 0107/2021 від 01.07.2021, всього на 5 арк.;

договір поставки № 01-03/2021 від 17.05.2021, всього на 5 арк.;

договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 122-02/2021 від 18.11.2021 з додатком, всього на 5 арк.;

договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 125-02/2021 від 25.11.2021 з додатковою угодою та додатком, всього на 6 арк.;

договір поставки № 067-01/2020 від 26.08.2020 з додатковою угодою № 2, всього на 4 арк.;

договір поставки № 31-03/2021 від 01.02.2021, всього на 4 арк.;

договір оренди № 05/2020 від 28.02.2020 з додатками, всього на 9 арк.;

договір підряду № 68-02/2020 від 26.08.2020 з додатковою угодою № 1, всього на 7 арк.;

договір про надання послуг № 169 від 01.06.2021, всього на 7 арк.;

договір надання послуг охорони № 0107/21 від 30.06.2021, всього на 7 арк.

Ухвала в порядку ст. 309 КПК України оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 26 жовтня 2022 року.

Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1