Рішення

від 25.07.2023 по справі 307/2541/23

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/2541/23

Провадження № 2/307/485/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2023 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого Чопик В.В., при секретарі Гламазда О.М., з участю позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 та представника третьої особи Дьолог Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тячівського ліцею №2 Тячівської міської ради, третьої особи на стороні відповідача Тячівської міської ради про поновлення на роботі, стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася із позовною заявою до Тячівського ліцею №2 Тячівської міської ради, третьої особи на стороні відповідача Тячівської міської ради про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 1986 року працювала в Тячівській ЗОШ І-ІІІ ступенів, спочатку вихователем в групі продовженого дня, а потім практичним психологом, а Наказом відділу освіти Тячівської РДА за № 673-К переведена на посаду вчителя історії даної школи, з тижневим навантаженням 9 годин, днем 01 вересня 2008 року. Таким чином, стверджує, що вказаний Наказ підтверджує укладення безстрокового договору з відповідачем..

Однак, не дивлячись на попередні заслуги та педагогічний досвід, у зв`язку з вступом в дію Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року №463/1Х, директором Тячівського ліцею №2 Кричфалушій О.П., у примусовому порядку, без врахування її волі та вимог ст. 9 КЗпП України, повідомлено її, розпорядженням №44 від 22.04.2020 року, про припинення дії безстрокового наказу № 673-К від 01.09.2008 року, та під загрозою повного звільнення зобов`язано укласти строковий трудовий договір (контракт) терміном на один рік.

07 лютого 2023 року Конституційний Суд України, ухвалив Рішення у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України за .№1 -р/2023 (справа №1-5/2020 (118/20), яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року №463/1Х (далі Закон №463) та втрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Таким чином, стверджує, що укладені строкові договори є не дійсними і відповідно не може бути законним Наказ №11-К від 06.06.2023 року, «Про звільнення ОСОБА_1 », з посади вчителя історії Тячівського ліцею №2, оскільки законодавство на підставі якого були прийняті втратило чинність, ще 07 лютого 2023 року. Тобто, стверджу, що з 07 лютого 2023 року відновлюється дія (чинність) Наказу відділу освіти Тячівської РДА за № 673-К, про переведення ОСОБА_1 на посаду вчителя історії даної школи, з тижневим навантаженням 9 годин, днем 01 вересня 2008 року, а відтак Наказ №11-К від 06.06.2023 року є недійсним.

Разом з цим, стверджує, що у зв`язку з незаконним переведенням на строковий трудовий договір (контракт) їй нанесені матеріальні збитки неоплаченою зарплатою за три місяці 2020 року, це червень, липень, серпень, а також відпускні та інші доплати. За три місяці виходить приблизна сума 45 000 грн. Така ж сума приблизно і за 2021 - 2023 р.р. Таким чином, матеріальна шкода складає 180000 (сто вісімдесят тисяч) грн.

Крім матеріальної шкоди їй також нанесена і моральна шкода, яка полягає в тому, що в наслідок незаконного звільнення призвело до моральних страждань, вона втратила нормальні життєві зв`язки, яке потребує додаткових зусиль для організації свого життя, також принижена її честь, гідність та ділова репутація вчителя історії, як серед вчителів учнів, так і їх батьків, порушені стосунки з оточуючими та настання інших негативних наслідків, які вона оцінює в 50 000 грн.

Тому просить суд поновити її на роботі на тій самій посаді вчителя історії Тячівського ліцею №2 з тижневим навантаженням 9 годин; стягнути з відповідача Тячівського ліцею №2 Тячівської міської ради Закарпатської області матеріальну шкоду в сумі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) грн.; стягнути з відповідача Тячівського ліцею №2 Тячівської міської ради Закарпатської області моральну шкоду в сумі 50 000 (п`ятдесят тис.) грн. та у відповідності до п.1 ч.І ст.430 ЦПК України, просить допустити негайне виконання судового рішення.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кошілко М.М. заявлені позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити.

Представник Тячівського ліцею №2 Тячівської міської ради Кричфалушій О.П. в судовому засіданні відносно заявленого позову ОСОБА_1 заперечила.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що на виконання Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року №463/1Х, нею, як директором Тячівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Тячівської міської ради, Наказом №31 від 22.04.2022 року було створено комісію для вирішення питання з укладанням строкових контрактів з педагогами, які отримують пенсію за віком. Позивачка ОСОБА_1 звернулася із заявою до дирекції ЗОШ І-ІІІ ст., в якій просила припинити з нею безстроковий трудовий договір та укласти строковий на рік, з 01.07.2020 року по 30.06.2021 року. Після цього було прийнято наказ №30 від 22.04.2020 року «Про впорядкування кадрового складу» та повідомленням №44 від 22.04.2020 року повідомлено відповідачку ОСОБА_1 про припинення дії безстрокового наказу про призначення на посаду вчителя історії та укладення строкового трудового договору (контракту) терміном на один рік. 24.06.2021 року було прийнято Наказ №9 « Про укладення строкового трудового договору» та 01 липня 2020 року з відповідачкою було укладено строковий договір на один рік.

Вважає, що Наказом №11-к від 06.06.2023 року позивачку правомірно звільнено, у зв`язку з закінченням строку трудової угоди з 07 червня 2023 року, згідно ст.. 36 п.11 КЗпП України, оскільки на момент прийняття цього Наказу діяв Наказ №9« Про укладення строкового трудового договору» та відповідно діяв строковий договір, які ніким не оскаржені і дійсні на сьогоднішній день.

Тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Представник третьої особи на стороні відповідача Тячівської міської ради Дьолог Я.В. в судовому засіданні зазначив, що вимоги викладені в позовній заяві позивачем не підлягають задоволенню, оскільки вони є необґрунтованими, а обставини викладені в позовній заяві не відповідають дійсності.

Так, 16.01.2020 року Верховною Радою України прийнято зміни до ч.2 ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», згідно якого педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягай пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Підпунктом 2 п. З розділу 10 даного Закону установлено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

На виконання вказаної норми, повідомленням директора Тячівської загальноосвітньої шкли І-ІІІ ступенів № 2 Тячівської міської ради №44 від 22.04.2020 року позивача ОСОБА_1 повідомлено про припинення дії безстрокового наказу про призначення її вчителем історії та укладення строкового трудового договору (контракту) терміном на 1 рік без проведення конкурсу.

Наказом директора Тячівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 від 09.06.2020 року №34 з ОСОБА_1 - вчителем історії укладено строковий трудовий договір строком на 1 рік з 01.07.2020 року.

Вказаний наказ позивачем у встановленому законом порядку оскаржений не був.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні

Аналогічно, наказом директора Тячівського ліцею №2 призначено №14-к від 30.08.2022 року ОСОБА_1 призначено на посаду вчителя історії з 01 вересня 2022 по 31 травня 2023 року.

Підставою виникнення спірних відносин стало рішення Конституційного Суду України №3-р.2023 від 07.02.2023 року у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», яким визнано таким, що не відповідає Конституції України абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 року №463-ІХ, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягай пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», унаслідок чого унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів з цією категорією педагогічних працівників.

З приводу позовних вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди вважає, що вони є безпідставними і нічим не доведеними, оскільки наказом директора Тячівського ліцею № 2 Тячівської міської ради Закарпатської області № 11-К від 06.06.2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя на підставі п.2 ч.І ст.36 Кодексу законів про працю України, тобто у зв`язку із закінченням строку трудового договору, який при укладенні позивачем оскаржений не був. При цьому, будь-якого вимушеного прогулу з боку адміністрації ліцею щодо позивача допущено не було, що в свою чергу виключає підстави стягнення заробітної плати та моральної шкоди, оскільки жодного порушення трудового законодавства допущено не було.

Тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Згідно з ст.ст.4,5 ЦПК та ст.15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами ст.ст.13,76-81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які подані учасниками справи. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.6 ст.43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно ст.21 КЗпП працівники безпосередньо реалізують своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, а відтак трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Статтею 23 КЗпП визначено, що одним з видів трудових договорів є строковий трудовийдоговір, який укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно з ч.3 ст.21 КЗпП Україниособливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

За приписами ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», в редакції яка діяла станом до 07.02.2023 року педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю, а з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком повинні були укладатися трудові договори строком від одного до трьох років.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.02.2023 по справі№1-р/2023абзац 3 ч.2 ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» згідно з якою "педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років", визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), в зв`язку з чим цей абзац втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 07.02.2023 року.

Судом встановлено, що Тячівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №2 Тячівської міської ради перейменовано на Тячівський ліцей №2 Тячівської міської ради, і про цей факт в судовому засіданні жоден із учасників процесу не заперечив.

Також, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 знаходилась у трудових відносинах з відповідачем Тячівським ліцеєм №2 Тячівської міської ради, а саме був укладений безстроковий трудовий договір, що підтверджується Наказом відділу освіти Тячівської РДА за № 673-К від 26 серпня 2008 року « Про перевід ОСОБА_1 »

У відповідності вимог діючої на той час частини 2 ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» згідно якої педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років, 24.06.2021 року відповідачем було прийнято Наказ №9 « Про укладення строкового трудового договору» та 01 липня 2020 року з позивачкою було укладено строковий договір №6 ( контракт) на один рік.

Підставою прийняття Наказу №9 від 24.06.2021 року та укладенням строкового договору №6 (контракту) з відповідачем послужила заява позивачки, в якій просила припинити з нею безстроковий трудовий договір та укласти строковий на рік, з 01.07.2020 року по 30.06.2021 року.

Вказаний строковий договір ( контракт) продовжувався на рік як в 2021 році, так і в 2022 році, і цей факт в судовому засіданні підтвердили сторони.

Наказом №11-к від 06.06.2023 року директора Тячівського ліцею №2 Тячівської міської ради, звільнено ОСОБА_1 , з посади вчителя Тячівського ліцею №2, у зв`язку з закінченням строку трудової угоди з 07 червня 2023 року, згідно ст.. 36 п.ІІ КЗпП України.

Суд вважає, що ухвалення рішення Конституційного Суду України, за загальним правилом, не призводить до автоматичного відновлення попереднього стану оформлення трудових відносин (відновлення безстрокових трудових догорів замість строкових або поновлення на посадах звільнених), проте надає додаткові можливості/механізми захисту порушених прав працівників залежно від фактичних обставин та документального оформлення.

В даномувипадку намоменти звільнення ОСОБА_1 є дійснимиі нікимне оскарженіяк Наказ №9« Проукладення строковоготрудового договору»,так істроковий договір(контракт),а томув задоволенніпозову пропоновлення нароботі слідвідмовити,а оскількивід цієївимоги погідніі іншізаявлені позовнівимоги,то ів задоволенніїх слідтакож відмовити.

Керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,258,259,265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Тячівського ліцею №2 Тячівської міської ради, третьої особи на стороні відповідача Тячівської міської ради про поновлення на роботі, стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днівз дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Тячівський ліцей №2 Тячівської міської ради, місце розташування: м. Тячів, вул. Партизанська, 26, Закарпатська область.

Третя особа на стороні відповідача: Тячівська міська рада, місце розташування, м. Тячів, вул.. Шевченка, 2, Закарпатської області.

Повний текст рішення виготовлено 26.07.2023.

Суддя: В.В. Чопик