Рішення

від 12.07.2023 по справі 478/626/23

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 478/626/23 Провадження № 2/478/138/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2023 року. смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого судді Іщенко Х.В.,

при секретарі судового засідання Луговської А.І.,

за участю прокурора Булаєвої І.Ю.

розглянувши у відкритому судовомузасіданні в порядку загального позовного провадження в приміщені суду смт. Казанка цивільну справу за позовом керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області Верцюха В.В. в інтересах держави в особі Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області до ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

29.05.2023 року керівник Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області Верцюх В.В. звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області з вказаним позовом в інтересах держави в особі Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області до ОСОБА_1 , у якому просив витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Казанківської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 4823682700:06:000:0244, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області та стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позовної заяви.

Позов обґрунтований тим, що рішенням 8 сесії VIII скликання Казанківської селищної ради від 29.04.2021 року за № 240/8 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано Громадянці України ОСОБА_1 у власність земельну ділянку з кадастровим номером 4823682700:06:000:0244, площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області.

На підставі вказаного рішення державним реєстратором Казанківської селищної ради Миколаївської області 21.10.2021 року здійснено запис № 44612175 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 4823682700:06:000:0244).

Водночас, згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 на підставі рішення 2 сесії VIII скликання Карпівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області від 11.12.2020 року за № 47 вже отримала у приватну власність земельну ділянку, площею 1,7319 га з кадастровим номером 1225886600:17:001:0626 для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Карпівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області. Державна реєстрація права власності проведена 14.01.2021 року, номер запису - 40166933.

З огляду на викладене, рішення 8 сесії VIII скликання Казанківської селищної ради від 29.04.2021 року за № 240/8 не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства, а тому є незаконним.

Позов, в тому числі, в частині обраного прокурором способу захисту порушених прав обґрунтований посиланнями на ст. ст. 387, 388 ЦК України, правові позиції зроблені у постановах Великої Палати Верховного Суд по справах № 338/180/17 від 05.06.2018 р., № 925/1265/16 від 22.08.2018 р., 183/1617/16 від 14.11.2018 р., № 911/3681/17 від 21.08.2019 р. № 911/2034/16 від 01.10.2019 р., № 911/3749/17 від 15.10.2019 р., 19/028-10-13 від 30.06.2020 р.

Крім того у позові прокурор, посилаючись на ст. ст. 13, 14 Конституції України та на постанови Верховного Суду України у справі № 6-92цс13 від 18.09.2013 р., Верховного Суду у справі № 373/1229/16-ц від 27.05.2020 р., вказує на наявність, в даному випадку, суспільного інтересу та виправданість втручання держави в право власності фізичної особи.

Правомірність звернення прокурора до суду із даним позовом обґрунтовано письмовими доказами та приписами ч. 4 ст. 56 ЦПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а також постановами Верховного Суду у справах № 926/1111/15 від 26.07.2018 р., № 924/1237/17 від 20.09.2018 р., № 903/123/18 від 15.10.2019 р., № 926/14/19 від 26.05.2021 р., № 920/839/20 від 09.06.2021 р.

В силу вимог ст. 14 ЦПК України 29.05.2023 року автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючу по цій справі суддю Іщенко Х.В.

Ухвалою судді від 30.05.2023 року відкрито провадження та призначено вказану справу в порядку загального позовного провадження.

В судовому засіданні прокурор Булаєва І.Ю. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві та просила його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала до суду заяву, в якій просить судовий розгляд справи провести без її участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

Представник Казанківської селищної ради в судове засідання не з`явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст. ст. 128-131 ЦПК України, повідомлений про час, дату та місце судового розгляду. Про причини неявки суд не повідомив.

З огляду на приписи ст. ст. 12, 13, 211 та 223 ЦПК України суд визнав за можливе розглянути справу по суті без участі відповідача, за наявними у справі доказами.

Заслухавши доводи прокурора, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення 34 сесії VII скликання Карпівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області від 06.08.2020 року за № 899-34/VII ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності, орієнтовною площею 1,7319 га, розташованої за межами с. Плугатар Широківського району Дніпропетровської області.

Відповідно до рішення 2 сесії VIII скликання Карпівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області від 11.12.2020 року за № 47 було затверджено проект землеустрою, розроблений ПП «ЗЕМСФЕРА», щодо відведення земельної ділянки у ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Карпівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 1,7319 га з кадастровим номером 1225886600:17:001:0626, розташованої за межами с. Плугатар Широківського району Дніпропетровської області.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за № 40166933 від 14.01.2021 р. за ОСОБА_1 на підставі рішення 2 сесії VIII скликання Карпівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області від 11.12.2020 року за № 47, зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1225886600:17:001:0626, площею 1,7319 га.

Відповідно до рішенням 23 сесії VII скликання Казанківської селищної ради від 12.03.2020 року за № 567/23 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність групі громадян, в тому числі ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності.

Відповідно до рішенням 8 сесії VIII скликання Казанківської селищної ради від 29.04.2021 року за № 240/8 було затверджено проект землеустрою, розроблений ФОП ОСОБА_2 , щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства та надано Громадянці України ОСОБА_1 у власність земельну ділянку з кадастровим номером 4823682700:06:000:0244, площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за № 44612175 від 21.10.2021 р. за ОСОБА_1 на підставі рішення 8 сесії VIII скликання Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області, зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4823682700:06:000:0244, площею 2,0000 га, розташованої в межах території Казанківської селищної ради Баштанського району миколаївської області.

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, нормативна грошова оцінка земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га (кадастровий номер 4823682700:06:000:0244 складає 40956,83 гривень.

Судом також встановлено, що на запит прокурора № 52/2-2144 вих-23 від 25.04.2023 р. Казанківська селищна рада Баштанського району Миколївської області листом № 02.03-17/3/7/1517 від 28.04.2023 року повідомила прокурора про те, що пр. прийняті Казанківською селищною радою рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, селищній раді не було відомо про отримання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки з метою ведення особистого селянського господарства в межах території Карпівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області з кадастровим номером 1225886600:17:001:0626.

Заходи щодо усунення вказаних у листі порушень вимог законодавства та повернення земельної ділянки у комунальну власність, у тому числі шляхом звернення до суду із відповідною позовною заявою Казанківською селищною радою не вживалися. Разом з тим, Казанківська селищна рада не заперечує щодо пред`явлення Баштанською окружною прокуратурою відповідного позову до суду з метою захисту інтересів держави, усунення вищевказаних порушень та повернення земельної ділянки до комунальної власності Казанківської селищної ради.

Встановивши вказані обставини, суд приходить до такого висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно частини четвертої вказаної статті передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК Українигромадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає можливості безоплатно отримувати у власність земельну ділянку із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства два або більше рази.

Досліджені судом докази доводять, що ОСОБА_1 двічі скористався правом на отримання безоплатно земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, що суперечить нормам ст. ст. 116, 121 ЗК України.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення 2 сесії VIII скликання Карпівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області від 11.12.2020 року за № 47, отримала у приватну земельну ділянку площею 1,7319 га, в тому числі ріллі площею 1,7319 га (кадастровий номер 1225886600:17:001:0626) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами с. Плугатар Широківського району Дніпропетровської області.

Таким чином, ОСОБА_1 на час звернення до Казанківської селищної ради в Баштанському районі Миколаївської області у квітні 2021 року із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки, вже скористалась правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

Отже, всупереч вимогам ст. ст. 116, 118, 121 ЗК України, ОСОБА_1 при зверненні до Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області з питання затвердження проекту відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4823682700:06:000:0244 та передачі її у власність, зазначила недостовірні дані про те, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не використала.

Оскільки ОСОБА_1 вперше отримала земельну ділянку площею 1,7319 га, в тому числі ріллі площею 1,7319 га (кадастровий номер 1225886600:17:001:0626) на законних на те підставах, то поверненню підлягає саме земельна ділянка площею 2,0000 га (кадастровий номер 4823682700:06:000:0244) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства в межах території Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області.

З огляду на викладене, рішення 8 сесії VIII скликання Казанківської селищної ради від 29.04.2021 року за № 240/8 в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства, а тому є незаконним.

Водночас слід також зазначити, що Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 р. у справі № 1640/2594/18 вказав, що згідно ч. ч. 8-10 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст. 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм ЗК України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186-1 ЗК України, норми ст. 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

В той же час застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі № 925/1265/16).

Статтею 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України одним із способів захисту судом цивільного права є відновлення становища, яке існувало до порушення.

З урахуванням викладеного спірна земельна ділянка підлягає витребуванню унинішнього власника - ОСОБА_1 на підставі положень статті 388 ЦК України, на користь розпорядника земель.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 183/1617/16 (постанова від 14.11.2018р.), у справі № 911/3681/17 (постанова від 21.08.2019р.), у справі № 911/2034/16 (постанова від 01.10.2019р.), у справі № 911/3749/17 (постанова від 15.10.2019р.), у справі №911/3680/17 (постанова від 19.11.2019р.) та у справі № 19/028-10-13 (постанова від 30.06.2020р.).

Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Для внесення такого запису на підставі зазначеного рішення суду окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем не потрібно.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2018р. у справі № 488/5027/14-ц.

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду із даним позов слід зазначити таке.

Статтею 131-1 Конституції Українина прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Втручання держави в право власності фізичної особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого надається державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння та користування майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Відповідно до положень ст.ст. 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу і є національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим гарантоване Конституцією України право власності на землю має набуватися і реалізовуватися громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Незаконне виділення, надання в користування, передача у власність, відчуження земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Звернення прокурора до суду фактично спрямоване на задоволення суспільної потреби по відновленню законності при вирішенні суспільно важливого питання щодо збереження земель сільськогосподарського призначення.

У той же час, відчуження земель із порушенням вимог чинного законодавства не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права в країні.

Окрім того, суспільний інтерес, який полягає у поверненні в розпорядження територіальної громади в особі селищної ради земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави із забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, явно переважає приватний інтерес у неправомірному отриманні ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, яка свідомо порушуючи закон набула право власності на неї.

Отже, правовідносини щодо набуття та використання земель становлять суспільний інтерес, а незаконність при їх відчуженні такому суспільному інтересу не відповідає.

Враховуючи викладене та положення ч. ч, 1, 2 ст. 84, ст. 122 ЗК України земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності українського народу, а органи державної влади лише здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі, в силу норм ст. 13 Конституції України, позбавляє український народ правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє його статус.

В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких умов є всі підстави для витребування земельної ділянки із чужого, незаконого володіння добросовісного набувача із застосуванням правового механізму, визначеного ст. 387 ЦК України.

Також слід зазначити, що усталена практика Європейського суду з прав людини стверджує на існування у органів влади держави обов`язку виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість, будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (рішення у справі "Москаль проти Польщі").

Зі змісту положень ч. 4 ст. 56 ЦПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 20.09.2018 р. у справі № 924/1237/17, "не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Статтею 324 ЦК України передбачено що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

З 27.05.2021 р. набули чинності зміни до Земельного кодексу України, а саме, п. 24 розділу X Перехідних положень, відповідно до яких землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

До повноважень селищних рад у галузі земельних відносин, відповідно до ст. ст. 83, 122 ЗК України, ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Селищні ради на їхній території передають земельні ділянки у власність або у користуванняіз земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже органом, який на даний час наділений правом власності та розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення комунальної власності, є Казанківська селищна рада Баштанського району Миколаївської області, тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у власність територіальної громади в особі саме цьому органу.

Відповідно до ст. ст. 319, 386 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Враховуючи викладене Казанківська селищна рада має право звернутися до суду за захистом порушеного права, як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення.

Разом з тим селищною радою, за наявного порушення інтересів держави, жодних заходів до повернення земельної ділянки у комунальну власність не вжито, що підтверджується листом Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області № 02.03-17/3/7/1517 від 28.04.2023 року.

Верховним Судом у постановах від 09.06.2021 р. у справі № 920/839/20 та від 26.05.2021 р. у справі № 926/14/19 висловлено позицію, за якою у разі свідчення попереднього листування прокурора з уповноваженим органом про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отриманння інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». У такому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

Сам факт не звернення до суду уповноваженого органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави (у даному випадку) свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У такому випадку не вжиття органами, уповноваженими на захист прав українського народу, як власника земель в межах території держави, призводить до триваючих порушень вимог закону, а органи прокуратури, в свою чергу, є єдиним органом в державі, який спроможний вжити вичерпних заходів представницького характеру з метою захисту порушених інтересів держави, обравши при цьому один із способів захисту.

Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019р. у справі № 903/129/18 та Верховним судом у постанові від 26.07.2018р. у справі № 926/1111/15.

Отже, за наявності підстав, що були очевидні (внаслідок загальнодоступності правових норм і поінформування про обставину порушення вимог закону) та повноважень на звернення до суду уповноваженим суб`єктом - Казанківською селищною радою, - не вжито заходів до забезпечення судового захисту порушених інтересів держави, що свідчить про пасивну поведінку, має своїм наслідком нездійснення захисту інтересів держави у суді та є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

В сукупності вищевикладеного вбачається, що позов є підставним, обґрунтованим та прокурором доведено, що втручання в право приватної власності є законним, переслідує "суспільний", "публічний" інтерес, та що такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям, а відтак їх сукупності, суд дійшов висновку що позовні вимоги щодо витребування земельної ділянки у відповідача на користь територіальної громади в особі Казанківської селищної ради підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦК України, у звязку з задоволенням позову, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2684 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури.

Керуючись ст. ст. 141, 258 - 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки - задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави в особі Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області (ЄДРПОУ 04375292, юридична адреса: 56002, Миколаївська область, Баштанський район, смт. Казанка, вул. Миру, буд. № 228) земельну ділянку з кадастровим номером 4823682700:06:000:0244, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури витрати, понесені на сплату судового збору в розмірі 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 21.07.2023 року.

Суддя: Іщенко Х.В.