Постанова

від 20.07.2023 по справі 607/4674/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/4674/21Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/817/640/23 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючої - Храпак Н.М.

Суддів - Гірський Б. О., Бершадська Г. В.,

за участі секретаря - Сович Н.А.

та представник позивача ОСОБА_1 - Трача В.І. , представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Гураля Р.В., третьої особи ОСОБА_4 , представника третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/4674/21 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 адвоката Гураля Руслана Володимировича на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 травня 2023 року, ухваленого суддею Братасюком В.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи Тернопільське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні майном, шляхом надання доступу до приміщення, -

В С Т А Н О В И В:

у березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 , треті особи Тернопільське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні майном, шляхом надання доступу до приміщення телятника за адресою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що її батькові ОСОБА_7 виконавчим комітетом Підгороднянської сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області видано свідоцтво про право власності на приміщення телятника в розмірі 9/100 частки, що за адресою АДРЕСА_1 . 04.05.2007 року їй після смерті батька, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду у цивільній справі № 2-125/10 року 11.03.2010 року повернено у власність позивачам ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 - членам однієї сім`ї 57/100 частки телятника з прибудовами по АДРЕСА_1 , а інша частина приміщення телятника в розмірі 47/100 частки залишено у власності ОСОБА_3 . У 2020 році вона та члени її сім`ї вирішили виготовити технічний паспорт на весь об`єкт телятника у зв`язку із чим звернулися з проханням до відповідача ОСОБА_3 надати доступ до своєї частки приміщення телятника працівникам БТІ, однак такий доступ наданий не був, через що є не можливим виконати замовлення по виготовленню технічного паспорту. В подальшому разом з працівниками БТІ виїжджали за місцем знаходження спірного майна, однак доступу до приміщення ОСОБА_3 не надала.

Тому вважає, що відповідачем їй створюються перешкоди в користуванні майном.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 травня 2023 року позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні майном та надати доступ до приміщення телятника за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 809 гривень судового збору.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Гураль Р.В. просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 травня 2023 року у справі №607/4674/21 скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом надання доступу до приміщення відмовити. Вважає рішення суду першої інстанції не законним і необґрунтованим.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що позивачем є ОСОБА_1 , а не ОСОБА_1 , тому застосовувати по відношенню до неї обставини, встановлені в цивільній справі №2-125/10 не можна.

Вказує, що право власності на спірне приміщення телятника за позивачем не зареєстроване, вона не являється володільцем вказаного майна, відповідно - не вправі заявляти негаторний позов для захисту своїх прав.

Вважає помилково визнаним встановлені обставини права власності ОСОБА_1 на спірне приміщення телятника, оскільки такі обставини не доведені належними та допустими доказами.

Також зазначає, що помилково визнаною є встановлена наявність у позивача перешкод зі сторони відповідача в користуванні приміщенням телятника. В підтвердження цього суд посилався на лист від 04.09.2020, в якому начебто позивачка пропонувала надати доступ до приміщення працівникам БТІ 23.09.2020. Долучений до позовної заяви зазначений вище лист підписаний адвокатом Трачем В.І. як представником ОСОБА_4 , а не ОСОБА_1 . У той час як жодних звернень від позивача відповідач вказує, що не отримувала.

Вказує, що факт заперечення відповідачем права власності позивача на спірне майно не означає факт визнання обставин чинення перешкод в доступі до приміщення.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

У судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Гураль Р.В. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній.

Представник позивача ОСОБА_1 - Трач В.І. , третя особа ОСОБА_4 та представника третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6 апеляційну скаргу заперечили, оскільки обмеження доступу до зазначеного об`єкту нерухомого майна унеможливлює виготовлення довідки про технічну характеристику та технічного паспорта на приміщення телятника по АДРЕСА_1 . Рішення вважають законним та обґрунтованим.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням (трек-номер:4600118612703), із підписом про отримання особисто від 26.06.2023 року.

Відповідач ОСОБА_3 також в судове засідання не з`явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням (трек-номер:4600118612711), із підписом про отримання особисто від 26.06.2023 року.

Тернопільське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації також в судове засідання не з`явилось, хоча було належним чином повідомлене про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням (трек-номер:4600118612690), із підписом про отримання за довіреністю від 27.06.2023 року, проте від начальника Тернопільського районного ГБТІ - Залецької О.Й. надійшло клопотання від 10.07.2023 року про слухання справи без представника бюро технічної інвентаризації.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом встановлено та доведено доказами наявними в матеріалах справи, що згідно акту виділення майнового паю від 10.04.2000року було проведено розпаювання і виділення майнового паю пайовикам, які вийшли з товариства «Драганівка» згідно поданих заяв: виділене майно передається комісією під відповідальність ОСОБА_10 згідно доручень пайовиків виданих Драганівською сільською радою від 30.03.2000року, передано майно телятник в с. Підгородне 1975 року, культиватор (а.с. 5).

Рішенням Підгороднянської сільської ради № 40 від 27 лютого 2003 року, розглянувши звернення Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації, акт передачі прийомки пайовиками приміщення телятника в АДРЕСА_1 , а також виписки із протоколу №1 пайовиків ПП Астра від 10.02.2001року, акт виділення майнового паю від 10.04.2000року, надано дозвіл на оформлення права власності на приміщення телятника по АДРЕСА_1 , громадянам: ОСОБА_9 40%, ОСОБА_11 26%, ОСОБА_12 11%, ОСОБА_13 6%, ОСОБА_8 8%, ОСОБА_7 9% (а.с. 4).

Виконавчим комітетом Підгороднянської сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності на приміщення телятника в розмірі 9/100 частки, що за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 6).

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача ОСОБА_7 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 (а.с.7).

Після його смерті Тернопільською районною державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №227/2007. Позивачці ОСОБА_1 04.05.2007 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме спадкове майно, що складається із майнового паю в розмірі 5715 грн., що знаходиться в с/г ТОВ «Драганівське» с.Драганівка Тернопільського району і належало померлому на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай серії НОМЕР_2 , виданого Драганівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 21.12.2001року та підтверджувало право на пайовий фонд майна колективного сількогосподарського підприємства ТОВ «Драганівське» відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай затвердженого зборами співвласників 19.02.2001року (а.с. 8).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду 11.03.2010 року у справі №2-125/10 визнано частково недійсним договір купівлі - продажу приміщення телятника з прибудовами по АДРЕСА_1 від 23.10.2003 року, укладеного між ОСОБА_14 , який діяв від імені ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Василишин С.Й. за реєстровим №10378, в частині 57/100 частки телятника, що належали ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , повернувши сторони в попередній стан. Визнано недійсним договір дарування 1/2 частини приміщення телятника з прибудовами по АДРЕСА_1 від 14.01.2006 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_15 , посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Сліско С.М. за реєстровим №46. Визнано частково недійсним реєстраційне посвідчення, видане ОСОБА_3 Тернопільським РБТІ про право власності на приміщення телятника з прибудовами по АДРЕСА_1 від 24.11.2003 року № 21. Визнано недійсним реєстраційне посвідчення, видане ОСОБА_15 Тернопільським РБТІ про право власності на 1/2 частину приміщення телятника з прибудовами по АДРЕСА_1 від 29.03.2006 року за року №21 (а.с. 14).

Зазначеним рішенням, що набрало законної сили встановлено, що спірний договір купівлі - продажу був укладений на підставі доручень, які визнані судом недійсними, оскільки не відповідали вимогам Закону, без наявності волевиявлення ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 . Позивачі (однією з яких була ОСОБА_1 ) є співвласниками 57/100 частин спірного телятника, а інші співвласники 43/100 його частин із аналогічними позовними вимогами до суду не зверталися, то позовна заява про визнання недійсним усього договору купівлі - продажу телятника з прибудовами підлягає до часткового задоволення в частині, що стосується позивачів, а саме щодо відчуження 57/100 часток телятника. Також зазначено, що належні позивачам ОСОБА_8 , ОСОБА_7 - спадкоємцю ОСОБА_1 , ОСОБА_9 частини приміщення телятника, який розташований в АДРЕСА_1 вибуло з їх володіння поза їх волі іншим шляхом, тому вони вправі витребувати дане майно і від добросовісного набувача - відповідача ОСОБА_15 , визнавши також недійсним на підставі ст.215 Цивільного кодексу України, договір дарування 1/2 частини приміщення телятника з прибудовами, який розташований в АДРЕСА_1 від 14.01.2006 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_15 .

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 як спадкоємиця ОСОБА_7 є співвласником 9/100 частин телятника в АДРЕСА_1 і нею доведено, що їй чиняться перешкоди у користуванні вказаним майном.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Даним вимогам рішення суду відповідає.

Згідно із ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно абзацу другого частини 1 статті 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" право кожного члена підприємства на пайовий фонд майна залежить від його трудового внеску. Трудовий внесок кожної особи визначається з урахуванням розміру всіх форм оплати праці за період членства у цьому підприємстві.

Учаснику колективного сільськогосподарського підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки в пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства.

Відповідно до частини 3 статті вказаного закону у разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Згідно п.8 Порядку розподілу та використання майна неорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 №62 кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів:

- об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників,

отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати

його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної

особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу;

- об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників,

отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти

договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном

та передати його в оренду;

- отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із

членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд;

- відчужити пай будь-яким способом в установленому законом

порядку.

Відповідно до п.15 зазначеного Порядку виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі.

При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (далі - Свідоцтво), що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою. Свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч.1 ст.317, ч.1ст.319 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В силу вимог ч.1 ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Отже, зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Частиною 1, 2 статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Частиною третьою зазначеної статті встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачка ОСОБА_1 та члени її сім`ї, маючи намір виготовити на свої частки в будівлі телятника технічний паспорт, звернулися із проханням до відповідача ОСОБА_3 надати доступ до свої частки приміщення телятника працівникам БТІ, із врахуванням того, що такий документ видається на весь об`єкт нерухомості. У письмовому зверненні 04.09.2020року вона пропонувала надати доступ до приміщення працівникам БТІ 23.09.2020року, однак такий доступ наданий не був. (а.с. 9).

Вказане підтверджується відповіддю від 23.09.2020року №739, де начальником Тернопільського районного БТІ зазначено про неможливість виконати замовлення по виготовленню технічного паспорта на приміщення телятника по АДРЕСА_1 через відсутність доступу до зазначеного об`єкта нерухомого майна, наявною у матеріалах справи (а.с. 11).

Суд апеляційної інстанції, звертає увагу, що відсутність доступу до зазначеного об`єкта нерухомого майна унеможливлює виготовлення довідки про технічну характеристику та технічного паспорта, що порушує права позивачки.

Доводи апеляційної скарги про те, що право власності на спірне приміщення телятника за позивачем не зареєстроване, вона не є володільцем вказаного майна, відповідно - не вправі заявляти негаторний позов для захисту своїх прав, спростовуються рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11.03.2010 року у справі №2-125/10.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що не можна застосовувати по відношенню до позивача обставини, встановлених у цивільній справі №2-125/10 тому, що позивачем є ОСОБА_1 , а не ОСОБА_1 , оскільки вони не впливають на обґрунтованість рішення суду першої інстанції по суті справи.

Інші доводи апеляційної скарги по суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції вірно врахував те, що ОСОБА_1 як спадкоємиця ОСОБА_7 є співвласником 9/100 частин телятника в АДРЕСА_1 , а тому не наданням доступу до приміщення порушуються її права як власниці вказаного приміщення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формування рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі змісту статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України").

Оскаржуване судове рішення, відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

У відповідності до ч. 1 ст. 374 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження і спростовуються належними та допустимими доказами у справі, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Судові витрати покласти на відповідача в межах сум нею понесених.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Гураля Руслана Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 травня 2023 року залишити без змін.

Судові витрати покласти на відповідача в межах сум нею понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 25 липня 2023 року.

Головуюча: Н. М. Храпак

Судді: Б. О. Гірський

Г. В. Бершадська