Постанова

від 25.07.2023 по справі 734/2547/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 липня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 734/2547/22

Головуючий у першій інстанції - Іванюк Т. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/903/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.

секретар: Патук А.А.

Позивач: ОСОБА_1

Відповідач: ОСОБА_2

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав (суддя Іванюк Т.І.), ухвалене у смт Козелець, повний текст рішення складено 01 травня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позов мотивовано тим, що від шлюбу сторони мають доньку, яка після залишення у червні 2017 року відповідачкою сім`ї та зміни місця проживання залишилася проживати разом з батьком. Позивач вказує, що мати дитини з того часу, понад 5 років, жодного разу не відвідувала дитину, не спілкувалася з нею, не проявляла материнської турботи, не цікавилася її життям, потребами, станом здоров`я, не брала участі у вихованні і матеріальному забезпеченні. Таким чином, ОСОБА_2 самоусунулася від виконання батьківських обов`язків по відношенню до своєї малолітньої дитини.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2023 року у задоволенні позову відмовлено; попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 ; покладено на орган опіки та піклування Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області обов`язок вести контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_4 ; стягнуто з позивача на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено та не надано суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення її матері по відношенню до неї батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що ані з боку сторони відповідача, ані з боку інших учасників справи не уточнювалось, чи дійсно позивач розуміє значення своїх слів, чи вони висловлені виключно емоційно, без розуміння їх змісту. Тобто не встановлювалось достеменно, що метою звернення з позовною заявою була жага покарання дружини чоловіком. За доводами ОСОБА_1 , суд звернув увагу лише на його помилкове емоційне висловлення на провокаційне запитання представника відповідача, а не всю сукупність доказів у справі. Позивач вказує, що свідками достеменно засвідчено злісне, винне ухилення ОСОБА_2 від здійснення своїх батьківських обов`язків і ніякими іншими доказами цей факт не спростований. ОСОБА_1 посилається, що суд не дослідив причину залишення малолітньої дитини матір`ю, а саме про зловживання нею та членами її родини (бабусею та дідусем по материнській лінії) алкогольними напоями, через що позбавлення батьківських прав буде сприяти саме інтересам дитини, обмежить її від ризику небезпеки фізичному та психологічному стану.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Відповідачка вказує, що в апеляційній скарзі не зазначено, які саме норми матеріального чи процесуального права порушив суд, а посилання позивача на нерозуміння значення своїх слів спростовується участю у справі адвоката, який мав роз`яснити своєму клієнту його права та обов`язки. За доводами ОСОБА_2 , позивач не вказує, якими доказами підтверджується зловживання нею алкогольними напоями, в позовній заяві і у висновку органу опіки та піклування не була зазначена ця обставина. Посилання ОСОБА_1 на свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківським обов`язками також не підтверджено належними доказами. Крім того, відповідачка зазначає, що позивач не обґрунтовує, як саме позбавлення матері дитини батьківських прав буде сприяти найкращим інтересам дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

По справі встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 23 квітня 2015 року, який розірвано рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 03 січня 2023 року (а.с.9, 53).

Від шлюбу мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).

Згідно з висновком оцінки потреб сім`ї від 27 жовтня 2022 року з`ясовано, що в сім`ї ОСОБА_1 наявні складні життєві обставини, які спричинені тим, що він протягом п`яти років сам виховує доньку ОСОБА_4 . Матір дитини ОСОБА_2 залишила дитину в дворічному віці, вихованням дитини не займається, матеріально не допомагає. Батько працює, забезпечує дитину всім необхідним. Дитина гарно вихована, цього року пішла до 1 класу, батько допомагає дитині в навчанні. Зауважень зі сторони фахівця з соціальної роботи до батька немає. Матір на контакт не йде (а.с.12).

Висновком служби у справах дітей Кіптівської сільської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кіптівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області №121 від 14 листопада 2022 року, визначено доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до малолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.15-16).

Згідно з довідками лікаря-психіатра і лікаря-нарколога від 23 січня 2023 року ОСОБА_2 на диспансерному обліку при Козелецькому психоневрологічному кабінеті та при наркологічному кабінеті не перебуває і раніше не перебувала; за медичною допомогою до лікаря-нарколога не зверталася (а.с.61).

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 указаної Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Питання про застосування такого заходу слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності й доводам сторін, зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки не встановлено обставин, які є беззаперечними підставами для позбавлення відповідачки батьківських прав.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками. Також матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_2 застосовувались буд-які заходи впливу, які виявилися безрезультатними, тобто доказів того, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги, що суд саме на підставі емоційного вислову позивача про намір покарати дружину шляхом позбавлення її батьківських прав відмовив у задоволенні позовних вимог, не заслуговують на увагу, оскільки суд зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позову з урахуванням всіх обставин справи та наданих сторонами доказів.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що висновок органу опіки та піклування не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Висновок органу опіки та піклування грунтується фактично на доводах ОСОБА_1 , він складений без участі матері дитини - ОСОБА_2 і не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідачку як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків.

Таким чином, вказаний висновок оцінений судом у сукупності з іншими доказам і сам по собі не є правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав.

Позивачем не надано доказів зловживання ОСОБА_2 алкогольними напоями, в той час як відповідачкою надано довідки про те, що на обліку у лікаря-нарколога і лікаря-психіатра вона не перебуває, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині колегією суддів відхиляються.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

Оскільки при прийнятті рішення органом опіки та піклування ОСОБА_2 присутньою не була, не досліджувався спосіб її життя, суд апеляційної інстанції, виходячи з приписів ч.2 ст.80, ч.7 ст.81 ЦПК України, з метою встановлення обставин справи та достатності доказів, приймає в якості належних надані до суду представником відповідачки докази.

Так, згідно з характеристикою, виданою Козелецькою селищною радою, від ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 народилась в с.Кіпті Козелецького району Чернігівської області, але проживає в АДРЕСА_1 з матір`ю та племінниками; ОСОБА_2 - порядна, працьовита, веде активний спосіб життя, на даний час працює неофіційно; громадський порядок за час проживання на території Лемешівського старостинського округу не порушувала; спиртними напоями не зловживає; заяв та скарг на її поведінку від жителів села в Лемешівський старостинський округ не надходило.

16 червня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Кіптівської сільської ради із письмовою заявою про встановлення їй днів побачень з неповнолітньою донькою ОСОБА_5 за місцем свого проживання.

Також 06 липня 2023 року вона звернулася до органу опіки та піклування Кіптівської сільської ради із заявою, в якій просила призначити дні та години побачень з дитиною та винести рішення, яким зобов`язати ОСОБА_1 не чинити їй перешкоди в спілкуванні з донькою

ОСОБА_6 метою підготовки висновку органу опіки та піклування про визначення способу участі у вихованні малолітньої дитини її матір`ю Службою у справах дітей Козелецької селищної ради було проведено обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_2 і складено акт, відповідно до якого за адресою АДРЕСА_1 для малолітніх дітей, зокрема ОСОБА_4 умови для проживання, виховання та розвитку задовільні.

ОСОБА_2 заперечує проти позбавлення її батьківських прав, а свідки підтвердили, що вона хоча і рідко, проте все ж відвідує дитину. Очевидно, що вжиті відповідачкою дії та заходи не можна визнати достатніми для висновку про належне виконання батьківських обов`язків щодо виховання, піклування, утримання і розвитку доньки. У той же час такі дії свідчать про можливість зміни поведінки матері.

При цьому, з урахуванням того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, суд першої інстанції попередив відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання доньки, поклавши контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків на орган опіки та піклування Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Ураховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що в цій справі позивач не довів необхідності застосування до відповідачки такої крайньої санкції як позбавлення батьківських прав (розриву кровного споріднення) та позитивного впливу від застосування цієї санкції на дитину.

Таким чином, оскаржуване судове рішення суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суд під час розгляду справи не допустив порушень норм матеріального та процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_1 5000 грн в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу адвоката в Чернігівському апеляційному суді.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.2, 8 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими доказами.

Відповідно до Договору про правову допомогу від 05 червня 2023 року в порядку та на умовах, визначених цим договором, адвокат Ковалюх В.М. (виконавець) зобов`язується надати ОСОБА_2 (замовник) консультаційні та юридичні послуги в справі №734/2547/22 за позовом ОСОБА_1 , треті особи Орган опіки і піклування Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, Служба у справах дітей Кіптівської сільської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав в Чернігівському апеляційному суді. Пунктом 4.1. вказаного договору встановлено, що за послуги, передбачені в п.1.1 цього договору, замовник сплачує виконавцю винагороду в сумі 5000 грн (а.с.198 зворот-199).

Згідно з Детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, від 13 червня 2023 року адвокат Ковалюх В.М. надав ОСОБА_2 юридичні послуги відповідно до Договору про правову допомогу від 05 червня 2023 року, а саме: вивчення та аналіз апеляційної скарги ОСОБА_1 - 1 год. - 1000 грн; пошук та вивчення практики Верховного Суду України в подібних правовідносинах - 1 год. - 1000 грн; складання відзиву на апеляційну скаргу, її друк в чотирьох примірниках, виготовлення копій документів, надсилання їх іншим учасникам справи та подання до суду - 3 год. - 3000 грн, а всього 5 год. - 5000 грн (а.с.199 зворот).

08 червня 2023 року ОСОБА_2 сплатила адвокату Ковалюху В.М. 5000 грн, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера №32 на а.с.200.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено, з нього підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн за апеляційний розгляд справи.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 26 липня 2023 року.

Головуючий: Судді: