Рішення

від 04.07.2023 по справі 908/1237/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/76/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2023 Справа № 908/1237/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Вака В.С., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1237/23

за позовом: Приватного підприємства СТУБЛА (вул. Заводська, буд. 13 -А, м. Житомир, 10025, ідентифікаційний код 30355709)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗ-ОІЛ ЕНЕРДЖІ (вул. Олександрівська, буд. 68, м. Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний код 43833930)

про стягнення 29435,97 грн.

представники:

від позивача: Приведьон В.М., адвокат, ордер серія АМ № 1051898 від 10.05.2023 (приймає участь з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON)

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

17.04.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства СТУБЛА про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗ-ОІЛ ЕНЕРДЖІ попередньої оплати за договором про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 у сумі 26244,12 грн, інфляційних втрат у сумі 2571,93 грн та 3 % річних у сумі 619,92 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 17.04.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1237/23 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1237/23, присвоєно справі номер провадження 24/76/23, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи призначено на 22.05.2023 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 22.05.2023 відкладений розгляд справи на 21.06.2023 об 11 год. 20хв. та ухвалою суду від 20.06.2023 перенесено слухання справи № 908/1237/23 на 04.07.2023 об 11 год. 20 хв.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 04.07.2023 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 30.12.2020 він підписав заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, за змістом якої приєднався до умов Договору на умовах Комерційної Пропозиції Постачальника №КПЕ20-060 та відповідач починає постачання електричної енергії позивачу з 01.02.2021. Відповідачем послуги з постачання електричної енергії надавалися позивачу до 30.04.2022. Згідно наданих відповідачем рахунків позивачем перераховано 78648,36 грн. Відповідно до актів купівлі продажу позивачем прийнято електроенергії на суму 66517,30 грн. Отже переплата становить 26244,12 грн. 08.06.2022 Позивач направив відповідачу лист з вимогою повернути залишок предоплати в сумі 26 244,12 грн., який отриманий 15.06.2022. Проте, кошти повернуті не були. За порушення грошового зобов`язання відповідачу нараховано 619,92 грн 3% річних за період з 23.06.2022 по 05.04.2023 та 2571,93 грн інфляції за період липень 2022 року березень 2023 року.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Судом вжито всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з частиною 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗ-ОІЛ ЕНЕРДЖІ, код ЄДРПОУ 43833930 є: 69002, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 68.

Ухвала суду від 24.04.2023 про відкриття провадження у справі направлялась відповідачу на вказану вище адресу і була повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Із змісту ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

В засіданні 04.07.2023 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

30.12.2020 2021 Приватне підприємство «СТУБЛА» (споживач, позивач у справі) приєдналось до публічного договору Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗ-ОІЛ ЕНЕРДЖІ (постачальник, відповідач у справі) про постачання електричної енергії Споживачу, шляхом підписання заяви-приєднання (Додаток №2 до договору) на умовах, викладених в Комерційні пропозиції КПЕ20-060.

Цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами шляхом приєднання Споживача до умов цього договору, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, Закону України Про ринок електричної енергії, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх Споживачів (п. 1.1, 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику вартість купленої електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до пунктів 5.1.-5.2., 5.5. договору, разом із заявою-приєднання до умов Договору (Додаток № 2), та не пізніше 01 грудня кожного поточного року, Споживач надає Постачальнику на погодження відомості про розмір очікуваного помісячного споживання електричної енергії на відповідні розрахункові періоди наступного року. До 15 числа місяця, що передує місяцю постачання електроенергії, Споживач надає Постачальнику планові обсяги споживання електроенергії, згідно Додатку № 3 Обсяги очікуваного споживання електричної енергії, а також для Споживачів групи А - погодинні обсяги споживання електричної енергії на місяць постачання (Додаток № 3.1 Погодинні обсяги споживання електричної енергії). Споживач має право коригувати обсяги постачання електроенергії в місяці постачання.

Відповідно до п. 6.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №1 до цього договору.

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, в тому числі у разі її зміни (п. 6.3 договору).

Пунктом 6.4 договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки передбачені комерційною пропозицією. Зазначений строк не може бути меншим за 5 днів з дня отримання платіжного документа Споживача. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів (п. 6.6 договору).

Додатком № 1 до договору є Комерційна пропозиція №КПЕ20-060 від 15.01.2021, в умовах якої сторони узгодили порядок оплати електричної енергії, а саме:

В пункті 5.1. Комерційної пропозиції встановлено, що Постачальник до 20 числа місяця, що передує місяцю постачання електроенергії надає Споживачу рахунок на оплату електроенергії згідно заявленого Споживачем обсягу постачання електроенергії у відповідному місяці.

В пункті 5.2. Комерційної пропозиції встановлено, що оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється наступними етапами:

- до 24 дня місяця, що передує розрахунковому періоду - 35% від орієнтовної вартості електричної енергії, що буде використана у розрахунковому періоді, визначеної відповідно до п. 5.3. даної Комерційної пропозиції;

- до 5 дня розрахункового періоду - 35% від орієнтовної вартості електричної енергії, що буде використана у розрахунковому періоді, визначеної відповідно до п. 5.3. даної Комерційної пропозиції;

- до 15 дня розрахункового періоду - 30% від орієнтовної вартості електричної енергії що буде використана у розрахунковому періоді, визначеної відповідно до п 5 3. даної Комерційної пропозиції;

Остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію здійснюється в строк до 11 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до фактичного обсягу споживання електроенергії. Підставою для оплати Споживачем фактичного обсягу спожитої електроенергії є рахунок, який надає Постачальник за фактичним обсягом спожитої електроенергії на підставі даних, наданих оператором ринку.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору, згідно наданого відповідачем рахунку на оплату № 2168 від 31.01.2022 переплата позивача становила 14113,06 грн.

10.02.2022 позивачем платіжними дорученнями № 559 перераховано 23886,94 грн. та № 1632 перераховано 16000,00 грн.

23.02.2022 позивач платіжним дорученням № 561 перераховано 10000,00 грн.

28.02.2022 відповідачем надано акт купівлі-продажу № 238 на суму 27481,18 грн. та 31.03.2022 акт купівлі-продажу № 343 на суму 25280,24 грн.

11.04.2022 позивачем платіжним дорученням № 1650 проведено попередню оплату в сумі 28761,42 грн.

30.04.2022 відповідачем надано акт купівлі-продажу № 455 на суму 13755,88 грн.

Отже, як зазначив позивач, переплата станом на 30.04.2022 становила 26244,12 грн.

У позові позивач посилався на те, що відповідачем послуги з постачання електричної енергії надавалися до 30.04.2022.

Пунктом 6.7 договору встановлено, що у випадку переплати за фактично спожитий обсяг електричної енергії, сума переплати зараховується як авансовий платіж за спожиту електричну енергію в наступних періодах, або повертається на поточний рахунок споживача за його письмовою вимогою протягом п`яти банківських днів з дня отримання такої вимоги, за умови наявності узгодженого Акту звіряння.

У зв`язку з переходом до іншого постачальника електроенергії позивачем 08.06.2022 було направлено на адресу відповідача лист-вимогу № 1/06-22 від 08.06.2022 про повернення суми передоплати у розмірі 26244,12 грн.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зазначена вище кореспонденція отримана відповідачем 15.06.2022.

Втім, як зазначив позивач в позовній заяві, його вимога була залишена відповідачем без реагування, заборгованість не сплачена.

Зазначене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/1237/23.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про виконання позивачем зобов`язань щодо перерахування на користь відповідача вартості електричної енергії (платіжні доручення містяться в матеріалах справи). Також суду надані акти купівлі-продажу електроенергії, які свідчать, що позивачем фактично було спожито електричну енергію на загальну суму 66517,30 грн. Отже з урахуванням здійсненої оплати (78648,36 грн) переплата склала 26244,12 грн.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що у разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Доказів, які б свідчили про наявність обов`язку у позивача здійснити оплату на користь відповідача зазначених в позові грошових коштів (26244,12 грн) за надання відповідних послуг (постачання електричної енергії), суду не надано.

Суду надані докази звернення позивача з вимогою № 1/06-22 від 08.06.2022 до відповідача про повернення суми попередньої оплати, яка, як зазначив позивач в позовній заяві, була залишена відповідачем без реагування, заборгованість не сплачена.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 26244,12 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Внаслідок порушення відповідачем строків повернення надмірно перерахованих коштів позивач, враховуючи положення ст. 625 ЦК України, нарахував до стягнення з відповідача суму 619,92 грн 3% річних за період прострочення з 23.06.2022 по 05.04.2023 та суму 2571,93 грн інфляційних втрат за період прострочення з липня 2022 по березень 2023.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р. зазначалося, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а внесена з 16 по 31 число не індексується і розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

Факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань підтверджується матеріалами справи та є доведеним.

Відтак, з огляду на те, що відповідачем неналежним чином виконано його грошове зобов`язання перед позивачем з повернення надмірно перерахованих коштів (переплати), нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат є правомірним.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що їх здійснено правильно, тому вимоги позивача про стягнення 3% річника та інфляційних втрат задовольняються судом у заявлених позивачем розмірах.

Згідно з приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗ-ОІЛ ЕНЕРДЖІ (вул. Олександрівська, буд. 68, м. Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний код 43833930) на користь Приватного підприємства СТУБЛА (вул. Заводська, буд. 13 -А, м. Житомир, 10025, ідентифікаційний код 30355709) 26244 (двадцять шість тисяч двісті сорок чотири) грн 12 коп. заборгованості, 619 (шістсот дев`ятнадцять) грн 92 коп.3% річних, 2571 (дві тисячі п`ятсот сімдесят одна) грн 93 коп. інфляційних втрат та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.07.2023.

СуддяТ.А. Азізбекян