Рішення

від 26.07.2023 по справі 910/6822/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2023Справа № 910/6822/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "ТНП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"

про стягнення 557 156,46 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова група «ТНП» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» про стягнення 557 156,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 01/11/17 від 01.11.2017 у частині оплати поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути 557 156,46 грн основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 позовну заяву залишено без руху.

18.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

19.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

30.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив та відповідачем у відзиві, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова група "ТНП" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дієса" (покупець, відповідач) укладено Договір № 01/11/17 від 01.11.2017 (Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого (в редакції протоколу врегулювання розбіжностей від 01.11.2017) Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця товари народного споживання, згідно переліку зазначеного в Договорі, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар і оплатити його на умовах, визначених справжнім Договором.

Згідно п. 2.8 Договору право власності на Товар від Постачальника до Покупця переходить у момент підписання відвантажувальних документів (видаткових накладних, ТТН) Покупцем. До моменту підписання Покупцем відвантажувальних документів на Товар, всі ризики, пов`язані з пошкодженням або втратою Товару, несе Постачальник.

У п.п. 2.9. - 2.9.5. Договору визначено, що Постачальник разом з Товаром зобов`язується передати Покупцеві наступні документи:

- оригінал рахунку-фактури із зазначенням Товару, кількості, ціни за одиницю та вартості всієї партії товару. Рахунок фактура, який виставляється постачальником, якщо дозволяють технічні можливості Постачальника, повинен містити посилання на номер і дату укладення цього Договору;

- товарно-транспортну накладну або інший рівнозначний транспортний документ;

- видаткову накладну (у разі розбіжностей у фактичній кількості прийнятого Товару з кількістю Товару, зазначеного в супровідній документації, невід`ємною частиною видаткової накладної є акт приймання товару, складений за формою, погодженою Сторонами в Додатку № 1 до Договору);

- копію декларації відповідності та/або сертифіката відповідності вимогам технічних регламентів (за кожним найменуванням Товару). При наступних поставках таких найменувань товару допускається надання додатків до товаросупровідних первинних документів, які містять інформацію про реєстрацію декларації (реєстраційний номер, дата видачі, інформація про термін її дії, орган видачі), паспорт якості, санітарно-гігієнічний, екологічний висновки, якщо такі документи вимагаються до певного виду Товару згідно із законодавством України.

Відповідно до умов п. 3.5. Договору в редакції Додаткової угоди від 01.11.2017, Покупець оплачує кожну партію фактично прийнятого Товару протягом 30 календарних днів з моменту реалізації товару роздрібному споживачеві, але в будь-якому випадку, не пізніше 220 календарних днів від дати поставки товару, за умови надання Постачальником повного комплексу документів на Товар (партію Товару), зазначеного в п. 2.9. цього Договору. Форма оплати безготівковий розрахунок.

Дослідивши зміст укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним було передано відповідачу товар, вартість якого останнім сплачено частково, сума заборгованості складає 557 156,46 грн.

Судом встановлено, що сторонами складено Акт звірки взаємних розрахунків №3284 від 21.02.2023, за змістом якого після звіряння розрахунків залишок на 21.02.2023 складає 1 006 605,83 грн (кредит ТОВ «Дієса»).

Постачальник звернувся до покупця з листом щодо сплати заборгованості Вих. №09/03-1 від 09.03.2023 у якому вимагав сплатити заборгованість у розмірі 557 156,46 грн (докази направлення містяться в матеріалах справи), однак, як зазначає позивач, станом на дату звернення з позовом до суду заборгованість не була сплачена відповідачем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 01/11/17 від 01.11.2017 у частині оплати поставленого товару у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 557 156,46 грн, з огляду на що позивач просить суд стягнути 557 156,46 грн основного боргу.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилається на відсутність доказів передачі позивачем відповідачу документів на підставі п.2.9 Договору, у зв`язку з чим відповідач вказує на передчасність даного позову. Крім того, відповідач зазначає про наявність обставин непереборної сили, які підтверджується сертифікатом Київської ТПП №17/03-4/532 від 09.06.2023.

У відповіді на відзив позивач звертає увагу, що товар було поставлено у відповідності до умов Договору, що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними. Крім цього, позивач зазначає, що відповідач не звертався з претензіями стосовно якості товарів чи неповноти документів. Стосовно обставин непереборної сили позивач зазначає, що відповідач не довів неможливості здійснення розрахунку відповідача з позивачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем укладено Договір № 01/11/17 від 01.11.2017 відповідно до умов п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його вартість на умовах Договору.

Судом було встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 544 256,46 грн, що підтверджується видатковими накладними № 1878 від 09.02.2022, № 1822 від 08.02.2022, № 1393 від 03.02.2022, № 1211 від 01.02.2022, № 1354 від 02.02.2022, № 1923 від 12.02.2022, № 2541 від 22.02.2022, № 2543 від 22.02.2022, № 2374 від 18.02.2022, № 2446 від 19.02.2022, № 1903 від 11.02.2022, № 2148 від 16.02.2022, № 1896 від 10.02.2022, № 2284 від 17.02.2022, № 2103 від 15.02.2022, № 1922 від 12.02.2022, № 943 від 28.01.2022, № 819 від 25.01.2022, № 869 від 26.01.2022, № 945 від 28.01.2022, № 223 від 14.01.2022, копії яких наявні в матеріалах справи № 910/6822/23.

Вищезазначені видаткові накладні підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток без зауважень.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження обставини наявності заборгованості на суму 12 900,00 грн (557 156,46 грн - 544 256,46 грн).

Зокрема, щодо Акту звірки взаємних розрахунків №3284 від 21.02.2023 суд звертає увагу на те, що акт звіряння взаєморозрахунків не є первинним документом, а відтак не є належним та допустимим доказом, з якого можливо встановити беззаперечну заборгованість. Акт звіряння взаєморозрахунків може лише опосередковано свідчити про наявність боргу за договором, однак судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях (аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 11.09.2019 по справі №902/1260/15).

За висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 10.09.2019 по справі №916/2403/18, від 19.09.2019 по справі №910/14566/18, від 04.12.2019 по справі №916/1727/17, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Отже, акт звірки взаєморозрахунків сам по собі не є первинним документом та може бути належним доказом на підтвердження наявності заборгованості, лише за наявності первинних документів.

Втім, як встановлено судом, позивачем не надано, а наявні матеріали справи не містять первинних документів (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних тощо) на підтвердження наявності у відповідачів заборгованості на суму 12 900,00 грн. Більше того, Акт звірки взаємних розрахунків №3284 від 21.02.2023 не містить посилання на Договір та/або видаткові накладні.

З огляду на що, акт звірки взаєморозрахунків, за відсутності первинних документів, не може бути належним та допустимими доказом на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за Договором на суму 12 900,00 грн.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Умовами п. 3.5. Договору в редакції Додаткової угоди від 01.11.2017 визначено, що строк оплати товару настає протягом 30 днів з дня реалізації товару роздрібному споживачеві або не пізніше 220 календарних днів від дати поставки товару, за умови надання постачальником повного комплексу документів на товар (партію товару), зазначеного в п. 2.9 цього договору.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що строк оплати вартості товару, поставленого за видатковими накладними № 1878 від 09.02.2022, № 1822 від 08.02.2022, № 1393 від 03.02.2022, № 1211 від 01.02.2022, № 1354 від 02.02.2022, № 1923 від 12.02.2022, № 2541 від 22.02.2022, № 2543 від 22.02.2022, № 2374 від 18.02.2022, № 2446 від 19.02.2022, № 1903 від 11.02.2022, № 2148 від 16.02.2022, № 1896 від 10.02.2022, № 2284 від 17.02.2022, № 2103 від 15.02.2022, № 1922 від 12.02.2022, № 943 від 28.01.2022, № 819 від 25.01.2022, № 869 від 26.01.2022, № 945 від 28.01.2022, № 223 від 14.01.2022 на загальну суму 544 256,46 грн є таким, що настав.

Щодо тверджень відповідача про ненадання позивачем відповідних документів на підставі п. 2.9 Договору, суд зазначає наступне.

Так, обумовлений Договором товар був прийнятий відповідачем без жодних зауважень, що, не заперечувалось самим відповідачем. При цьому, умовами Договору не вимагається будь-яке письмове оформлення факту передання покупцю документів за переліком, визначеним п. 2.9. Договору. Доказом відсутності будь-яких претензій та зауважень з боку відповідача щодо «комплектності» товару та документів, що мають бути надані разом з товаром, є саме підписані відповідачем видаткові накладні. Всі видаткові накладні підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, мають посилання на укладений сторонами Договір. Доказів існування спору між сторонами з приводу якості та кількості переданого товару у справі немає.

Відтак, вищевказані доводи відповідача судом до уваги не беруться.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 544 256,46 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 544 256,46 грн, а відтак, про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо твердження відповідача про відсутність обов`язку з виконання зобов`язань за Договором у зв`язку з наявністю обставин непереборної сили (підтверджується сертифікатом Київської ТПП №17/03-4/532 від 09.06.2023), суд зазначає наступне.

Відповідно до сертифікату №17/03-4/532 від 09.06.2023 наданого на лист №1689 від 08.05.2023 Київська торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, неможливість відновлення господарської діяльності підприємства у повному обсязі через масове повне та часткове знищення магазинів та товарів постачальників, відсутність доступу до магазинів внаслідок тимчасової окупації територій України і активних бойових дій в регіонах, де знаходяться магазини ТОВ "ДІЄСА", повне знищення основного товарного складу підприємства у с. Квітневе Броварського р-ну Київської обл. внаслідок пожежі через потрапляння бойових снарядів в покрівлю складу (обстріл); Товариству з обмеженою відповідальністю "Дієса", щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: виконання зобов`язань відповідно до п.3.5 Договору в редакції Додаткової угоди від 01.11.2017 р. б/н щодо оплати за товар у сумі 1 006 605,83 грн. з ПДВ одночасно і у повному обсязі, у термін: починаючи з 12.03.2022 р., за Договором № 01/11/17 від 01.11.2017 року, укладеним з ТОВ "Торговою групою "ТНП» у термін починаючи з 12.03.2022. Період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) дата настання: 12.03.2022; дата закінчення: тривають на 09.06.2023.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ч.4 ст. 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2022 року № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката ТПП беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Сама по собі наявність форс-мажорних обставин, не є безумовною підставою ні для припинення зобов`язань, ні для звільнення від їх виконання.

Відповідно до діючого законодавства України обставина непереборної сили звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань. Проте і звільнення від відповідальності може мати місце лише у випадку, коли невиконання зобов`язання є наслідком дії форс-мажорних обставин, що має бути доведено у встановленому чинним законодавством порядку та підтверджено належними документами.

Так, суд звертає увагу, що предметом позову у справі № 910/6822/23 є виключно стягнення основного боргу, жодних штрафних санкцій позивачем заявлено до стягнення з відповідача не було.

У свою чергу, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували об`єктивну неможливість виконання відповідачем зобов`язань зі сплати заборгованості за Договором у розмірі 544 256,46 грн, станом на момент розгляду даної судової справи.

Крім того, стосовно доводів відповідача щодо повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили засобами електронного зв`язку на адресу: reznichenkoa@tnp.com.ua суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази належності вказаної електронної адреси ТОВ «ТГ «ТНП».

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність обов`язку з виконання зобов`язань за Договором у зв`язку з наявністю обставин непереборної сили.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 45; ідентифікаційний код: 36483471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "ТНП" ( 49083, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 31Д; ідентифікаційний код: 40861807) 544 256 (п`ятсот сорок чотири тисячі двісті п`ятдесят шість) грн 46 коп. заборгованості та 8 163 (вісім тисяч сто шістдесят три) грн. 85 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева