Рішення

від 24.07.2023 по справі 910/6661/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2023Справа № 910/6661/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс компані маш»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КС-Мехатронікс»

про стягнення 86 420, 29 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс компані маш» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КС-Мехатронікс» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 86 420, 29 грн, з яких: 68 404, 80 грн - основний борг, 5 429, 01 грн - інфляційні втрати та 12 586, 48 грн - пеня (з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви від 19.05.2023).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 12 суборенди нежилих (нежитлових) приміщень від 01.08.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс компані маш» залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервіс компані маш» строк для усунення недоліків позовної заяви.

19.05.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс компані маш» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.05.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Академіка Богомольця, буд. 4, м. Київ, 01024, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, повязані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18, від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20 та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 28.02.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліграфтрейд» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс компані маш» (орендар) укладено договір № 2 оренди нежилих приміщень, відповідно до якого орендодавець надає орендарю, а орендар приймає в користування на умовах оренди нежитлові приміщення площею 1061 кв.м. разом з площею загального користування, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Машинобудівна, 50 К(фактична адреса), м. Київ, вул. Машинобудівна, 50 (юридична адреса).

Відповідно до п. 3.5.2. вказаного договору орендар має право здавати орендовані приміщення в суборенду без згоди орендодавця.

01.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліграфтрейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс компані маш» складено та підписано акт прийому-передачі до договору оренди № 2 нежитлових приміщень від 01.08.2022, відповідно до якого орендар прийняв, а орендодавець здав приміщення під офіс, площею 1061, 0 кв.м., разом з площею загального користування, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, 50.

В свою чергу, 01.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс компані маш» (далі - орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КС-Мехатронікс» (далі - суборендар) укладено договір № 12 суборенди нежилих (нежитлових) приміщень, умовами якого передбачено, що орендар передає суборендарю, а суборендар приймає для ведення статутної діяльності в строкове платне користування на умовах суборенди нежилі (нежитлові) приміщення загальною площею 194, 3 кв.м. та приміщення площею 6, 72 кв.м., що знаходиться на першому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, 50, літ. «К».

Орендар передає, а суборендар приймає в суборенду приміщення на строк з 01.08.2022 року по 01.07.2025 року (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, загальна вартість орендної плати за користування приміщенням, вказаним в п.1.1. становить 57 004, 00 грн, а саме: 54 404, 00 грн на місяць, в тому числі ПДВ 20 % 9 500, 67 грн. Вказана у даному пункті орендна плата включає в себе плату за користування відповідною земельною ділянкою .

Згідно п. 2.2. договору, орендна плата сплачується суборендарем шляхом здійснення передоплати (авансового платежу за кожний поточний місяць) не пізніше 5 (п`ятого) числа кожного поточного місяця.

За умовами п. 2.3. договору, зобов`язання по сплаті орендної плати виникають у суборендаря з моменту підписання акту приймання-передачі нежилих (нежитлових) приміщень відповідно до договору.

Передача та повернення приміщень здійснюється за актами приймання-передачі, які підписують уповноважені представники орендаря та суборендаря та які є обов`язковими додатками до даного договору (п. 6.1. договору).

Пунктом 7.2.1. договору передбачено, що у випадку прострочення внесення орендної плати суборендар сплачує орендарю пеню у розмірі 0, 1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 01.07.2025 (п. 8.4. договору).

01.08.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс компані маш» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КС-Мехатронікс» складено та підписано акт прийому-передачі до договору № 12 суборенди нежилих (нежитлових) приміщень від 01.08.2022 року, відповідно до якого орендар здав, а суборендар прийняв приміщення загальною площею 194, 3 кв.м. та 6, 72 кв.м., що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Машинобудівна, 50.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору були надані послуги оренди на загальну суму 68 404, 80 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами надання послуг № 10 від 31.08.2022 на суму 34 202, 40 грн та № 37 від 30.09.2022 на суму 34 202, 40 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств (копія у матеріалах справи).

Проте, відповідач взяті на себе зобов`язання зі сплати орендної плати не виконав, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 68 404, 80 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що 30.09.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс компані маш» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КС-Мехатронікс» складено та підписано акт прийому-передачі до договору № 12 суборенди нежилих (нежитлових) приміщень від 01.08.2022 року, відповідно до якого орендар прийняв, а суборендар здав приміщення загальною площею 194, 3 кв.м. та 6, 72 кв.м., що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Машинобудівна, 50.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за договором щодо сплати орендної плати, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю «КС-Мехатронікс» утворилась заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 68 404, 80 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 12 586, 48 грн - пені за період з 01.08.2022 по 31.01.2023 та 5 429, 01 грн - інфляційні втрати за період серпень 2022 - січень 2023.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензвя № 27 від 01.03.2023, в якій позивач просив відповідача погасити заборгованість по орендній платі у розмірі 68 404, 80 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною АТ «Укрпошта» від 13.03.2023.

Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом вище, на виконання умов договору № 12 суборенди нежилих (нежитлових) приміщень від 01.08.2022 орендар здав, а суборендар прийняв приміщення загальною площею 194, 3 кв.м. та 6, 72 кв.м., що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Машинобудівна, 50, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.08.2022.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору були надані послуги оренди на загальну суму 68 404, 80 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами надання послуг № 10 від 31.08.2022 на суму 34 202, 40 грн та № 37 від 30.09.2022 на суму 34 202, 40 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств (копія у матеріалах справи).

Проте, відповідач взяті на себе зобов`язання зі сплати орендної плати не виконав, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 68 404, 80 грн.

Згідно п. 2.2. договору, орендна плата сплачується суборендарем шляхом здійснення передоплати (авансового платежу за кожний поточний місяць) не пізніше 5 (п`ятого) числа кожного поточного місяця.

За умовами п. 2.3. договору, зобов`язання по сплаті орендної плати виникають у суборендаря з моменту підписання акту приймання-передачі нежилих (нежитлових) приміщень відповідно до договору.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати орендної плати та кожного 6 числа поточного місяця відбувалося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати орендної плати, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 12 суборенди нежилих (нежитлових) приміщень від 01.08.2022 року та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 68 404, 80 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 12 586, 48 грн - пені за період з 01.08.2022 по 31.01.2023 та 5 429, 01 грн - інфляційні втрати за період серпень 2022 - січень 2023.

Пунктом 7.2.1. договору передбачено, що у випадку прострочення внесення орендної плати суборендар сплачує орендарю пеню у розмірі 0, 1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду простроченого грошового зобов`язання, оскільки як зазначено судом вище, з урахуванням приписів п. 2.2. договору, кожного 6 числа поточного місяця відбувалося прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати орендної плати.

Таким чином, за розрахунком суду обгрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 12 24, 46 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 06.08.2022 по 31.01.2023, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 429, 01 грн - інфляційних втрат за період серпень 2022 - січень 2023, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орендної плати, в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 5 429, 01 грн - інфляційних втрат за період серпень 2022 - січень 2023.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс компані маш» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КС-Мехатронікс» (вул. Академіка Богомольця, буд. 4, м. Київ, 01024, ідентифікаційний код - 38945201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс компані маш» (вул. Машинобудівна, 50, м. Київ, 03067, ідентифікаційний код - 44856319) 68 404 (шістдесят вісім тисяч чотириста чотири) грн 80 коп. - заборгованості, 5 429 (п`ять тисяч чотириста двадцять дев`ять) грн 01 коп. - інфляційних втрат, 12 244 (дванадцять тисяч двісті сорок чотири) грн 46 коп. - пені та 2 673 (дві тисячі шістсот сімдесят три) грн 38 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков