Рішення

від 24.07.2023 по справі 918/659/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/659/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединий - Буд"

про стягнення 113 677,29 грн,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединий - Буд" (відповідач) про стягнення 114 315,76 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, 18.12.2018 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування держане майно, однак після завершення строку оренди та непогодження орендодавцем пролонгації договірних відносин, відповідач свого обов`язку із повернення державного майна в обумовлений строк не виконав, у зв`язку з чим позивач нарахував та заявив до стягнення неустойку в розмірі 114 315,76 грн.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.

11, 16, 509, 526, 610, 611, 785 ЦК України, ст. 174 ГК України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ГПК України та ухвалою суду від 23.05.2022, не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.

Ухвалою суду від 05.07.2023 відкрито провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.07.2023.

24.07.2023 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій останній просить зменшити розмір позовних вимог на суму 638,47 грн та стягнути з відповідача 113 677,29 грн неустойки.

Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, зазначає таке.

У силу вимог п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема диспозитивність, згідно з якою учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Зважаючи, що заява про зменшення позовних вимог подана у порядку та строк, визначені ГПК України, відтак суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог на суму 638,47 грн.

Крім того, у заяві про зменшення позовних вимог позивач просив суд розглянути справу без

участі його представника.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши надані докази, суд

установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

18.12.2018 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди

нерухомого майна, що належить до державної власності, № 1661 (договір оренди), предметом якого є нерухоме майно: вбудовані приміщення № 14, 15, 16 площею 33,7 м2 та коридор № 1 площею 14,58 м2, реєстраційний помер 21085555.328.АААБДЛ831, розміщене за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Князя Романа, 9 (нерухоме майно), та перебуває на балансі Регіонального офісу водних ресурсів у Рівненській області (балансоутримувач).

Факт приймання-передачі нерухомого майна в оренду підтверджується актом приймання- передачі майна від 18.12.2018.

10.09.2019 між орендодавцем та орендарем укладено договір про внесення змін до договору оренди, яким внесено зміни до п. 2.2 та 10.7 договору, зокрема зазначено, що майно залишається у власності держави, а також те, що поліпшення не компенсуються, крім випадків приватизації майна.

26.12.2019 між орендодавцем та орендарем укладено договір про внесення змін до договору оренди, яким внесено зміни до п. 1.1 договору оренди, зокрема передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: вбудовані приміщення № 14, 15, 16 площею 33,7 м2 та коридор № 1 площею 14.58 м2, реєстровий номер 21085555.328.АААБДЛ83 І, розміщене за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Князя Романа, 9, що перебуває на балансі балансоутримувача, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 30.09.2018 і становить 342 790,00 грн без ПДВ.

10.03.2020 між орендодавцем та орендарем укладено договір про внесення змін до договору оренди, яким внесено зміни до п. 1.1 договору оренди щодо балансоутримувача, яким зазначено Південне МУВГ .

Згідно з п. 1.2. договору оренди майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Відповідно до п. 3.1.-3.4. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2018 року - 5 302,47 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. У разі користування майном неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідний місяць пропорційно дня користування.

Пунктом 3.6. договору встановлено, що орендна плата перераховується таким чином: 50% - до Державного бюджету за рахунок УК у м. Рівному, р/р 31114093017002, код одержувача 38012714, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код платежу 22080200; 50% - Балансоутримувачу щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до 5.11. договору сторонами узгоджено, що орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, що діє з 18.12.2018 до 18.11.2021

включно (п. 10.1. договору).

18.08.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою вих. № 18/08-21 про продовження строку договору оренди державного майна без проведення аукціону.

За результатами розгляду цього звернення відповідач прийняв наказ від 31.08.2021 № 919 "Про прийняття рішення про відмову у продовженні договору оренди".

Підставою для відмови визначено прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців за договором оренди державного майна від 18.12.2018 № 1661-2018.

Не погодившись із зазначеним наказом, ТОВ"Лебединий-Буд" звернулося до господарського суду із позовом про визнання протиправним (незаконним) та скасування наказу № 919 від 31.08.2021 "Про прийняття рішення про відмову у продовженні договору оренди" та визнання укладеним договору про внесення змін до договору оренди державного майна № 1661 від 18.12.2018 щодо продовження договору без проведення аукціону (шляхом викладення в новій редакції) згідно з примірним договором оренди, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження примірних договорів оренди державного майна"№ 820 від 12.08.2020 у доданій до позовної заяви редакції.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.07.2022 у справі № 918/67/22 позов

ТОВ "Лебединий - Буд" задоволено повністю. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2022, яка залишена без змін постановою КГС ВС від 01.03.2023, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові.

У п. 10.10. договору сторони погодили, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів орендар повертає балансоутримувачу.

За п. 10.11. договору встановлено, що майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання - передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання - передавання майна про повернення майна покладається на орендаря.

09.03.2023 актом повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, відповідачем повернено балансоутримувачу об`єкт оренди - вбудовані приміщення, № 14,15,16 площею 33.7 кв.м та коридор № 1 площею 14,58 кв.м, що розташовані за адресою: Рівненська область м. Рівне, вул. Князя Романа, 9.

Якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення (10.12. договору).

Позивач здійснив нарахування неустойки за користування державним майном після припинення дії договору оренди за період з 24.11.2021 по 09.03.2023 в розмірі 113 667,29 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) (з урахуванням проплат, здійснених відповідачем згідно з платіжними дорученнями № @2PL552861 від 31.03.2022 на суму 2 000,00 грн, № @2PL269163 від 07.04.2022 на суму 100,00 грн, № @2PL271992 від 07.04.2022 на суму 1 000,00 грн).

21.12.2022 позивач направив відповідачу претензією № 11-04-2930 щодо погашення заборгованості з неустойки, у якій вимагав повернути майно та сплатити неустойку.

Станом на дату подання позову нарахований розмір неустойки відповідачем сплачено не було.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із стягненням неустойки за порушення строків повернення з оренди державного майно, регулювання яких здійснюється Законом України "Про оренду державного та комунального майна", ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов`язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом положень ст.626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з приписами ст.525, 526, 629 ЦК України та ст.193 ГК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як установлено судом, спірні правовідносини виникли з договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

За ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду (ч. 1, 3-5 ст. 17 Закону України "Про оренду

державного та комунального майна").

Частиною 6 ст. 283 та ч. 4 ст. 291 ГК України врегульовано, що до відносин оренди між суб`єктами господарювання застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Приписами ч. 1 ст. 785 ЦК України унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У силу вимог ч. 2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

За змістом ст. 785, 795 ЦК України та п. 5.11., 10.11. договору оренди після припинення договору оренди орендар зобов`язаний повернути майно орендодавцю, повернення майна оформлюється відповідним документом (актом), при цьому обов`язок складання вказаного акта покладено на орендаря.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, договір укладено з 18.12.2018 до 18.11.2021 включно. 18.08.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про продовження строку договору оренди, за результатами розгляду якої позивач прийняв наказ від 31.08.2021 № 919 "Про прийняття рішення про відмову у продовженні договору оренди". Не погодившись із зазначеним наказом, ТОВ "Лебединий-Буд" звернулося до господарського суду із позовом про визнання протиправним (незаконним) та скасування наказу, визнання укладеним договору про внесення змін до договору оренди державного майна щодо продовження договору оренди.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2022, яка залишена без змін постановою КГС ВС від 01.03.2023, у задоволені позову відмовлено. Як установлено судом апеляційної інстанції у справі № 918/67/22, орендар допустив прострочення сплати орендних платежів за вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року та січень 2020 року, заборгованість за вказані місяці сплачена лише 12.02.2020 в розмірі 13 032,36 грн та 827,56 грн нарахованої пені (платіжне доручення № 10 від 12.02.2020). Отже, мав місце факт прострочення позивачем сплати орендних платежів упродовж п`яти місяців: з вересня 2019 року по лютий 2020 року. Урахувавши наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що наявність факту прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців є підставою для відмови орендарю у продовженні договору оренди з огляду на приписи ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність

судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (вказана правова

позиція викладена у постанові КГС ВС від 23.05.2018 у справі №910/9823/17).

Виходячи з викладеного, враховуючи принцип обов`язковості судових рішень згідно зі ст.129-1 Конституції України, а також принцип правової певності як основний елемент верховенства права, постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2022 у справі № 918/67/22, яка набрала законної сили, не може бути поставлена під сумнів та має преюдиціальне значення, а встановлені при її ухваленні обставини повторного доказування у цій справі не потребують у силу ч.4 ст.75 ГПК України.

Отже, в рішенні суду від 24.11.2022 у справі № 918/67/22 встановлені обставини, пов`язані із закінченням строку дії договору оренди, а відтак такі обставини не потребують доказування у цій справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У розумінні загальних та спеціальних норм права санкція (неустойка), передбачена ст. 785 ЦК України, є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору.

З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також є тривалою у часі (зобов`язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном).

Зазначена санкція (неустойка) як така, що визначена спеціальною нормою права, має певні особливості у застосуванні порівняно з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями ст. 230 ГК України та ст. 549 ЦК України. На неї не поширюється скорочена позовна давність, оскільки передбачено право сторони стягнути таку неустойку за весь час неправомірного користування майном після припинення дії договору. До зазначеної неустойки не застосовуються положення ст. 232 ГК України про припинення нарахування штрафних санкцій після закінчення 6 місяців, оскільки інше встановлено ч. 2 ст. 785 ЦК України (вказана правова позиція викладена у постанові ОП КГС ВС від 20.11.2020 у справі № 916/3119/19).

За змістом ст. 610 - 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, внаслідок якого до боржника може бути застосовано, зокрема, неустойку.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані із невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у

володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій,

спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Отже, для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав (вказана правова позиція викладена у постановах КГС ВС від 11.04.2018 у справі №914/4238/15, від 24.04.2018 у справі № 910/14032/17, від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18).

При розгляді спорів про стягнення неустойки судам необхідно враховувати, що право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна (вказана правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17).

Судом із фактичних обставин справи установлено, що строк дії договору оренди закінчився 18.11.2021, відповідач зобов`язаний був повернути майно протягом трьох робочих днів після припинення строку дії договору, фактичне повернення майна відбулося 09.03.2023, про що складено відповідний акт.

Отже, у позивача виникло право на нарахування неустойки, передбаченої ч. 1 ст. 785 ЦК України.

Суд, здійснивши перерахунок неустойки за період з 24.11.2021 по 08.03.2023 (з урахуванням п. 10.10. договору та дати повернення майна з оренди - 09.03.2023), установив, що її розмір становить 115 868,32 грн (при заявленому - 114 315, 76 грн) (розрахунок додається) (а з урахуванням проплат в розмірі 3 100,00 грн - 112 768,32 грн, отже, позовна вимога підлягає частковому задоволенню..

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а отже, про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний)

розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом

справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, які складаються зі судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 2 662,80 грн покладається на відповідача, а решта - на позивача.

Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединий - Буд" про стягнення 113 667,29 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединий - Буд" (33022, м. Рівне, вул. Князя Романа, буд.9, ідентифікаційний код 42122814) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33001, м. Рівне, вул. Петра Могили, 24. ідентифікаційний код 42956062) 112 768,32 грн неустойки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединий - Буд" (33022, м. Рівне, вул. Князя Романа, буд.9, ідентифікаційний код 42122814) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33001, м. Рівне, вул. Петра Могили, 24. ідентифікаційний код 42956062) 2 662,80 грн судового збору.

Позивач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33001, м. Рівне, вул. Петра Могили, 24. ідентифікаційний код 42956062).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лебединий - Буд" (33022, м. Рівне, вул. Князя Романа, буд.9, ідентифікаційний код 42122814).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 26.07.2023.

Суддя О.Андрійчук