Ухвала

від 25.10.2022 по справі 758/9155/22

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9155/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна» про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні №42022102070000092 від 07.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 110-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Подільського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «Брокард-Україна» про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні №42022102070000092 від 07.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 110-2 КК України.

Звертаючись з клопотанням в порядку ст.174 КПК України заявник вказує, що ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва 04.10.2022 року у вищевказаному кримінальному провадженні задоволено клопотання заступника керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 та накладено арешт на майно, шляхом заборони розпорядження та користування, виявлене під час обшуку від 02.09.2022, за фактичним місцем здійснення діяльності ТОВ «Брокард-Україна» (ЄДРПОУ 24597296), за адресою: м. Київ, Площа Спортивна, буд. 1 А (ТРЦ «Гулівер»), об`єкт нежитлової нерухомості, площею 360,80 м. кв., що знаходиться на першому поверсі торгового центру - товарно-матеріальні цінності, а саме парфумерно-косметичну продукцію, що належать ТОВ «Брокард-Україна».

На обґрунтування доводів клопотання заявник зазначає, що арешт на грошові кошти накладено безпідставно, та підлягає скасування з огляду на таке. Згідно з положеннями ст.64-2 КПК України, у Кримінальному провадженні ТОВ "Брокард-Цкраїна" має статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна. Враховуючи перебіг досудового розслідування у кримінальному провадженні, виявлено, що наразі відпала потреба у в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення, як арешт на майно. Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні мають здійснювати саме уповноважені слідчі СБ України, а не НП України. У той же час, відповідно до змісту витягу з ЄРДР у Кримінальному провадженні, здійснення досудового розслідування відповідних кримінальних правопорушень, після внесення прокурором відомостей до ЄРДР, доручено СВ Подільського УП ГУ НП в м. Києві. Тобто, досудове розслідування у Кримінальному провадженні уповноважено здійснювати неналежний орган. Здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те особами (органами) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими. Ані зі змісту клопотання прокурора, ані зі змісту ухвали про арешт чи наявних матеріалів досудового розслідування не можна встановити: наявність будь-якої конкретної чи хоча б потенційної потерпілої особи та мотивів, з яких вона стверджує про завдання їй будь-яких матеріальних збитків хоча б орієнтованого розміру; у Клопотанні та Ухвал про арешт стверджується, що до вчинення відповідного кримінального правопорушення може бути причетне Товариство, однак не наведено будь-якої з трьох конкретних форм (привласнення, розтрата чи заволодіння), у яких відповідне зловживання службовим становищем могло бути вчинено; сторона обвинувачення, нібито вбачаючи вчинення зловживання службовим становищем в особливо великому розмірі та кваліфікуючи відповідне діяння за ч.5 ст.191 КК України, у той же час кримінальне правопорушення за ст.110-2 КК України кваліфікує за формальним складом (ч.2 ст.110-2 КК України), не вбачаючи в діях будь-яких осіб нанесення тієї чи іншої шкоди (збитків чи інших тяжких наслідків). Не дивлячись на наявність кваліфікації за двома різними статтями КК України, фактично ані зі Клопотання чи Ухвали про арешт, ні зі матеріалів досудового розслідування неможливо вирізнити окремі склади кримінальних правопорушень та розділити

їх за відповідними ознаками. Непослідовність та внутрішні протиріччя під час досудового розслідування створюють обґрунтовані підстави стверджувати, що правова кваліфікація цих кримінальних правопорушень є взаємовиключною, а досудове розслідування у Кримінальному провадженні є безпредметним (відсутня подія кримінального правопорушення). Вбачається відсутність достатніх ознак вчинення будь-якого конкретного кримінального правопорушення відповідного ступеня тяжкості, що, згідно з положеннями ст.ст.132, 171, 173 КПК України, є необхідною умовою для застосування арешту майна. Вся логічна послідовність дій

під час досудового розслідування у Кримінальному провадженні, від моменту внесення відомостей до ЄРДР до постановлення Ухвали про арешт, свідчить про істотне порушення вимоги чинного кримінального процесуального законодавства щодо підстав та порядку накладення арешту на майно.

Адвокат зазначив, що арешт на майно ТОВ «Брокард-Україна» накладено необґрунтовано, арешт має негативні наслідки для господарської діяльності Товариства.

В судове засідання адвокат ОСОБА_3 не з`явився, подав слідчому судді заяву в якій просив розглядати клопотання без його участі та задовольнити клопотання. підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити клопотання з наведених у ньому підстав.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду клопотання повідомлений належним чином та завчасно, його не прибуття не є перешкодою для розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, строки розглядуклопотання, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність не з`явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування провадження технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Встановлено, що у провадженні СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №42022102070000092, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст. 110-2 КК України, за фактом діяльності організованої групи осіб, які забезпечували функціонування підконтрольних суб`єктів господарювання з метою здійснення протиправної діяльності, спрямовану у тому числі на привласнення коштів, а також на фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційної ладу або захоплення державної влади..

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснює Подільська окружна прокуратура міста Києва.

Досудовим розслідуванням встановлено, що до вказаної протиправної діяльності можуть бути причетні службові особи ТОВ «Брокард-Україна» (ЄДРПОУ 24597296) та ТОВ «Егзагон» (ЄДРПОУ 23738441), зареєстровані за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 134-А.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва 04.10.2022 року у вищевказаному кримінальному провадженні задоволено клопотання заступника керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 та накладено арешт на майно, шляхом заборони розпорядження та користування, виявлене під час обшуку від 02.09.2022, за фактичним місцем здійснення діяльності ТОВ «Брокард-Україна» (ЄДРПОУ 24597296), за адресою: м. Київ, Площа Спортивна, буд. 1 А (ТРЦ «Гулівер»), об`єкт нежитлової нерухомості, площею 360,80 м. кв., що знаходиться на першому поверсі торгового центру - товарно-матеріальні цінності, а саме парфумерно-косметичну продукцію, що належать ТОВ «Брокард-Україна».

Звертаючись із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України адвокат зазначає, що при розгляді питання про арешт майна ТОВ "Брокард-Україіна", слідчим суддею не було враховано, що розслідування даного кримінального провадження відбувається з порушенням підслідності, у кримінальному провадженні досі не призначений слідчий, що є грубим порушенням, у даному кримінальному провадженні взагалі відсутнє діяння, що містить склад злочину та не було жодних підстав для визнання арештованого майна речовими доказами,у зв`язку із чим ухвала слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 04.10.2022 року у справі №758/7907/22, не може вважатися вмотивованою та обгрунтованою, і як наслідок, - арешт підлягає скасуванню.

Оцінюючи обґрунтованість накладеного арешту під час розгляду клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя не уповноважений виконувати відповідні функції апеляційного суду щодо перевірки законності та обґрунтованості рішень слідчого судді, однак зобов`язаний встановити наявність підстав для накладення арешту на майно під час вирішення цього питання.

За твердженням представника третої особи, щодо майна якої розглядається питання про арешт, вказані у клопотанні товарно-матеріальні цінності не підпадають під критерії речових доказів, на які може бути накладений арешт.

Отже, доводи клопотання зводяться до заперечення можливості накладення арешту на вказані товарно-матеріальні цінності, зважаючи на те, що вони не є речовими доказами, і набуті доброчесними набувачами. Крім того, заявник зазначає, що у накладенні арешту на рахунки відпала потреба, порушно принципи розумності, співрозмірності.

Дослідивши доводи клопотання, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за таких умов:

- доведення, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба;

- доведення, що арешт накладено необґрунтовано.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 2 ст. 170 КПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається зокрема з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2, 9 ст. 100 КПК України речовий доказ зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ, зобов`язана зберігати його у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Питання про долю речових доказів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. Таким чином, законодавчо визначений механізм періодичного перегляду необхідності збереження заходу забезпечення кримінального провадження із плином часу, а також його скасування при закритті кримінального провадження, що дозволяє запобігати потенційним зловживанням.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати:

- правову підставу для арешту майна;

- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Отже, під час вирішення питання про необґрунтованість накладеного арешту на майно як підставу для скасування арешту, слідчий суддя повинен встановити, чи були визначено та надано оцінку під час вирішення питання про арешт обставинам, вказаним у ч. 2 ст. 173 КПК України.

Зі змісту ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 04.10.2022 (справа № 758/7907/22) убачається, що у ході судового розгляду слідчий суддя врахував, що:

матеріали кримінального провадження №42022102070000092 від 07.04.2022 року підтверджують факт можливого вчинення кримінального правопорушення;

надав оцінку наявності правової підстави для арешту майна;

постановою прокурора від 05.09.2022 року торварно-матеріальні цінності (парфумерно-крсметичну продукцію, яка належить ТОВ «Брокард-Україна», визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки вони вонм містять відомості, які можуть бути використані як доках факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження,можуть бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, (надавши оцінку відповідності товарно-матеріальних цінностей критеріям речового доказу, врахував можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні);

розумність та співрозмірність застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження завданням кримінального провадження та наслідкам для власників або володільців майна;

заборона щодо арешту майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача, відповідно до абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України, поширюється на всі випадки, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Таким чином, посилання заявника на необґрунтованість накладеного слідчим суддею Подільського районного суду міста Києва арешту на вищевказане майно не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя Подільського районного суду міста Києва надав оцінку наявності правової підстави для арешту майна, відповідності товарно-матеріальних цінностей (парфумерно-косметичної продукції) критеріям речового доказу та врахував можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумності та співрозмірності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження завданням кримінального провадження та наслідкам для власників майна та інших осіб.

Проаналізувавши матеріали кримінального провадження №42022102070000092 від 07.04.2022, які долучені до клопотання та які підтверджують факт можливого вчинення кримінального правопорушення, оцінивши доводи клопотання та матеріали, подані заявником, врахувавши факт, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, в подальшому застосуванні арешту майна потреба не відпала, так як існують ризики, що скасування такого заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до пошкодження, перетворення або відчуження цього майна, враховуючи що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, заявником не доведено, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба та/або арешт накладено необґрунтовано, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення клопотання про скасування арешту майна, тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170-173, 174, 309, КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна», про скасування накладеного ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 04.10.2022 (судова справа №758/7907/22) у кримінальному провадженні №42022102070000092 від 07.04.2022, арешту майна шляхом заборони його розпорядження та користування, виявленого під час обшуку від 02.09.2022,

за фактичним місцем здійснення діяльності ТОВ «Брокард-Україна» (ЄДРПОУ 24597296), за адресою: м. Київ, Площа Спортивна, буд. 1 А (ТРЦ «Гулівер») у об`єкті нежитлової нерухомості, площею 360,80 м. кв., що знаходиться на першому поверсі торгового центру, а саме: товарно-матеріальні цінності - парфумерно-косметичну продукцію, що належать ТОВ «Брокард-Україна» - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 28.10.2022.

Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1