Постанова

від 25.07.2023 по справі 826/10748/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10748/18 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Федотова І.В.,

Єгорової Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.05.2022 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОСПЕЦБУД" до Головного управління ДПС у місті Києві визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 25.05.2018 №8937 про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «ЄВРОСПЕЦБУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТАРГЕТ ГЛОБАЛ» за грудень 2016 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.05.2022 позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для скасування оскаржуваного наказу відсутні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 24.04.2017 контролюючим органом на адресу ТОВ «ЕВРОСПЕЦБУД» направлено запит №10129/10/26-15-14-04-03-14 в якому на підставі підпунктів 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 1 та абзацу 3 пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК) просило протягом п`ятнадцяти днів надати пояснення та їх документальні підтвердження даних податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ТАРГЕТ ГЛОБАЛ» у сумі 1 049 237 грн, що містяться у податковій декларації з ПДВ за лютий 2017 року, та у сумі 42 664 грн, що містяться у податковій декларації з ПДВ за грудень 2016 року.

Запити контролюючого органу містять посилання на те, що податковим органом виявлено факти порушення позивачем норм підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК, а також норм іншого податкового законодавства, зокрема Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №996, та частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пунктів 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказам Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві фінансів України від 05.06.1995 за №168/704. В запиті визначений перелік документів, який необхідно надати податковому органу.

Листом, який отримано контролюючим органом 12.07.2017, позивачем надало ГУ ДФС у м. Києві інформацію на запит від 24.04.2017, в якому наведені пояснення з документальним підтвердженням з питання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ТАРГЕТ ГЛОБАЛ» за грудень 2017 року.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 ПК прийнято наказ від 25.05.2018 №8937, яким посадовій особі контролюючого органу доручено провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Евроспецбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ТАРГЕТ ГЛОБАЛ» за грудень 2017 року тривалістю 5 робочих днів з 29.05.2018.

Підставою для прийняття наказу стала доповідна записка Департаменту аудиту від 24.04.2018 №10129/10/26-15-14-04-03-14. Копію наказу та повідомлення про проведення перевірки отримано 25.05.2018.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що позапланова невиїзна перевірка була призначена і проведена відповідачем протиправно та за відсутності законних підстав для її проведення.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС.

Верховний Суд України, у рішеннях, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі вказував про те, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки.

Такого ж правового підходу дотримувався Верховний Суд у постановах від 13.03.2018 (справа № 804/1113/16), від 24.05.2019 (справа № 826/16221/15), від 03.10.2019 (справа № 820/850/16), від 16.10.2019 (справа № 820/11291/15), від 22.11.2019 (справа № 815/4392/15) тощо.

У свою чергу, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 по справі №826/17123/18 відступив від вказаних правових висновків зазначивши, що недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у згаданій постанові сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Такий підхід у подальшому був підтриманий Великою Палатою Верховного Суду, яка у постанові від 08.09.2021 по справі №816/228/17 вказала, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Відтак, сформований наразі підхід Верховного Суду у подібних правовідносинах свідчить, що рішення та дії контролюючого органу, які прийняті та вчинені при призначенні і проведенні податкової перевірки не можуть бути предметом окремого позову, а їх правомірності може бути надано оцінку лише у межах справи щодо оскарження рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Суд апеляційної інстанції звертає, що наведений підхід не забороняє оскаржувати рішення та дії контролюючого органу, які прийняті та вчинені при призначенні і проведенні податкової перевірки, а лише визначає ефективний та юридично можливий спосіб такого оскарження - заявлення про неправомірність таких рішень та дій як підстави позову з оскарження рішень, прийнятих за наслідками перевірки.

Наведене дає підстави для висновку, що неможливість окремого оскарження рішень та дій контролюючого органу, які прийняті та вчинені при призначенні і проведенні податкової перевірки, є наявність відповідних рішень, прийнятих за наслідками перевірки. У разі, якщо за наслідками перевірки жодних рішень не приймалося, то застосування наведеного підходу є неможливим.

Так, як зазначалося, оскаржуваним наказом призначено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Евроспецбуд». У свою чергу, матеріали справи не містять відомостей та доказів фактичного проведення такої перевірки та винесення контролюючим органом за її результатами будь-яких юридично значимих рішень, які б могли бути окремим предметом оскарження.

Отже, зважаючи на викладене, позивач об`єктивно позбавлений можливості заявити про порушення своїх прав оскаржуваним наказом у позові щодо оскарження рішень, прийнятих за наслідками перевірки. Тому, наведені вище постанови Верховного Суду у даній справі не можуть бути цілком застосовними.

За таких обставин, враховуючи, що позивач позбавлений можливості заявити про неправомірність оскаржуваного наказу відповідача в інший спосіб, аніж як подання окремого позову, то суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги у даній справі підлягають судовому розгляду.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

У пункті 78.1 статті 78 ПК вказаний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки. Зокрема зазначається, що однією з таких підстав є: виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пункт 78.1.4 статті 78 ПК).

За змістом пункту 73.3 статті 73 ПК контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Відтак, виявлені контролюючим органом факти, які свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, можуть бути підставою для проведення перевірки у відповідності до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями, направленими таким платником у відповідь на відповідний запит контролюючого органу.

Суд першої інстанції встановив, що направлений позивачу запит оформлений у відповідності до вимог податкового законодавства. Заперечень вказаного висновку апеляційна скарга не містить.

На вказаний запит, як зазначалося, позивачем у встановлений строк були подані пояснення та їх документальні підтвердження.

Проте, як вірно вказав суд першої інстанції, отримавши відповідь ТОВ «Евроспецбуд» щодо питань, поставлених у запиті, та додаткові документи, контролюючий орган При цьому, ні в оскаржуваному наказі, ні у доповідній записці, на підставі якої прийнятий наказ, не вказано яку саме інформацію не було висвітлено позивачем у його відповіді та які саме документи не були надані. Відповідач обмежився лише посиланням у доповідній записці загальною вказівкою на надання пояснень та їх документального підтвердження «не в повному обсязі», при тому, що відповідні первинні та інші документи щодо отримання товару (перетворювач температури) позивачем були надані.

Ні в доповідній записці, ні в оскаржуваному наказі, ні під час судового розгляду, відповідач не пояснив у чому саме полягає недостатність документів, які саме документи не були надані позивачем та чому надані позивачем документи є недостатніми.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем формально були виконані вимоги запиту контролюючого органу, а тому підстави для призначення перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК були відсутні.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.05.2022 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя І.В. Федотов

Суддя Н.М. Єгорова