ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/27291/20 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Мазур А.С.
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 липня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Федотова І.В.,
Єгорової Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2022 у справі за адміністративним позовом Головного управління державної податкової служби у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсплав Груп" про стягнення податкового боргу,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 2 944 547,87 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2022 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на наявності правових підстав для стягнення податкового боргу.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Укрспецсплав Груп» (код ЄДРПОУ 35918374) знаходиться як платник податків за неосновним місцем обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Згідно інтегрованої картки платника податків, за ТОВ «Укрспецсплав Груп» обліковується податковий борг, на загальну суму 2 944 547,87 грн., з яких:
- заборгованість у сумі 2 940 467,87 грн. виникла із податку на орендну плату з юридичних осіб (основний платіж - 2 219 509,04 грн., пеня 720 958,83 грн.);
- заборгованість у сумі 4 080 грн. виникла з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (основний платіж - 4 080 грн.).
У зв`язку із наявністю у відповідача податкового боргу, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що матеріали даної справи не містять доказів того, що контролюючим органом було сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу, що свідчить про порушення позивачем процедури стягнення податкової заборгованості, а відтак вказана заборгованість не набула статусу узгодженого податкового боргу, а тому не підлягає примусовому стягненню. Також суд вказав, що вимоги про стягнення податкового боргу, який виник к період з 2013-2017 роки, заявлені із пропуском строку, передбаченого п. 102.4 ст. 102 ПК.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
За правилами пункту 36.2 цієї ж статті ПК податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. В силу пункту 36.3 статті 36 ПК податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК).
Згідно абзацу першого пункту 57.3 статті 57 ПК у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, набуває статусу податкового боргу у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК.
Підпунктом 14.1.175 статті 14 ПК передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Відповідно до пункту 20.1.34 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відтак, позивач вправі звертатися до адміністративного суду із позовом про стягнення податкового боргу платників податків.
Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК).
Відтак, право на стягнення коштів платника податку, а відтак і право на звернення із відповідним позовом, виникає у контролюючого органу виключно після спливу 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.
Тобто, право позивача на звернення до суду із цим позовом нерозривно пов`язане із фактом направлення відповідачу податкової вимоги. Тобто встановлення вказаної обставини є істотною умовою для вирішення даного спору.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною четвертою цієї статті передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відтак, не зважаючи на диспозитивність, у адміністративному судочинстві суд має займати активну позицію при встановленні істини у спору, у тому числі і шляхом збирання доказів за власною ініціативою.
У позовній заяві позивачем зазначалося: «Згідно вимоги ст.59 ПКУ по ТОВ «Укрспецсплав Груп» в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу форма «Ю» № 428 від 02.11.2012 року яку направлено на адресу боржника засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення.».
Проте, як вірно вказав суд першої інстанції матеріали даної справи не містять доказів того, що контролюючим органом було сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні обмежився лише вказівкою на відсутність відповідних документів, не вживши при цьому будь-яких дій, спрямованих на їх витребування у позивача, не встановивши таким чином достовірно обставини, які є істотними при вирішенні цього спору.
У свою чергу, позивач до суду апеляційної інстанції долучив копію податкової вимоги від 02.11.2012 №428, яка була направлена та отримана позивачем 19.11.2012.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, а тому процедура стягнення є дотриманою.
Як зазначалося, позивачем був заявлений до стягнення податковий борг з орендної плати та податку на нерухоме майно у розмірі 2 944 547,87 грн.
Доказів того, що вказані суми були сплачені відповідачем матеріли справи не містять. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідача про розгляд справи неодноразово повідомлялося за вказаною позивачем, а також наявною у ЄДРПОУ адресою: місто Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 18. Проте, будь-яких документів до суду відповідач не подав.
Відповідно до пункту 102.4 статті 102 ПК у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказав про те, що позивачем ініційовано стягнення податкового боргу, який виник у період з 2013-2017 роки. Проте, наведене не цілком відповідає дійсності.
Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути податковий борг, що виник у період з 20.05.2017 по 23.04.2020. Тому, оскільки звернення до суду мало місце 29.10.2020, то не підлягає стягненню податковий борг за період з 20.05.2017 по 30.10.2017 (поза межами 1095 днів), а саме у розмірі 1020 грн орендної плати з юридичних осіб.
Водночас, підстав для відмови у стягненні іншої частини боргу, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про повну відмову у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов частковому задоволенню.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області задовольнити частково.
Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2022 та ухвалити нове судове рішення, яким позов Головного управління державної податкової служби у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецсплав Груп» про стягнення податкового боргу задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецсплав Груп» (код ЄДРПОУ 35918374) з рахунків у банках, що обслуговують цього платника податків, податковий борг у розмірі 2 943 527 (два мільйони дев`ятсот сорок три тисячі п`ятсот двадцять сім) грн 87 коп.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя І.В. Федотов
Суддя Н.М. Єгорова
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 25.07.2023 |
Оприлюднено | 28.07.2023 |
Номер документу | 112440729 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо погашення податкового боргу, з них стягнення податкового боргу |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Сорочко Євген Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Сорочко Євген Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Сорочко Євген Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Сорочко Євген Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Сорочко Євген Олександрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні