Постанова

від 25.07.2023 по справі 2а-7100/10/0870

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року

м. Київ

справа № 2а-7100/10/0870

касаційні провадження № К/9901/37796/18 К/9901/37794/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Токмацької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області та Прокуратури Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.08.2016 (суддя Нечипуренко О.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 (головуючий суддя - Прокопчук Т.С., судді - Шлай А.В., Чабаненко С.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Токмацький завод «Прогрес» до Токмацької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області, за участі Прокуратури Запорізької області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Токмацький завод «Прогрес» (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з позовом до Токмацької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), за участі Прокуратури Запорізької області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.03.2010 №0000012302/0-542, від 26.03.2010 №0000012302/1-867, від 11.06.2010 №0000012302/2-1692, від 27.08.2010 №0000012302/3-860.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ «Кастіон».

Справа неодноразово розглядалася різними судовими інстанціями.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 22.08.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017, позов задовольнив: визнані протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 01.03.2010 №0000012302/0-542, від 26.03.2010 №0000012302/1-867, від 11.06.2010 №0000012302/2-1692 та від 27.08.2010 №0000012302/3-860 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2391024,00 грн (у тому числі: 1594016 грн за основним платежем та 797009 грн за штрафними (фінансовими) санкціями).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформований податковий кредит за реальними господарськими операціями між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Кастіон», оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню. Крім того, суди дійшли висновку, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2009 у справі №2а-2379/09/0870, яка набрала законної сили, встановлено реальність усіх здійснюваних господарських операцій ТОВ «Кастіон» з контрагентами за період з 13.02.2006 по 30.09.2008, а вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23.03.2011 у справі №1-43, який набрав законної сили, директор ТОВ «Кастіон» ОСОБА_1 визнаний винним в ухиленні від сплати податків за частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, в мотивувальній частині якого встановлено факт надходження грошових коштів в сумі 17949800,00 грн на розрахунковий рахунок ТОВ «Кастіон» за період з лютого 2007 року по вересень 2008 року.

Інспекція звернулася до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, неправильність, неповноту дослідження обставин справи та доказів, наявних у матеріалах справи, зокрема, первинних документів. При цьому наполягає на нереальності здійснення господарських операцій між ним і ТОВ «Кастіон» та зазначає, що поставка контрагентом Товариству металевої продукції відповідно до умов договору не підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Також, скаржник зазначає, що судами не були досліджені обставини реальності здійснення спірних господарських операцій та надані позивачем первинні документи, не надано правову оцінку висновку судово-економічній експертизі, проведеній у межах кримінальної справи №290910, порушеної відносно директора ТОВ «Кастіон» ОСОБА_1 та висновкам, викладеним у постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2009 у справі №2а-2379/09/0870. Зауважує про відсутність у контрагента позивача основних фондів, офісних, складських та виробничих приміщень, матеріальних і трудових ресурсів, що також не було досліджено судами. Не надано оцінку доводам податкового органу про не сплату зазначеним контрагентом податкових зобов`язань з податку на додану вартість за спірними господарськими операціями

Прокуратура Запорізької області також звернулася до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначила, що судами у порушення вимог статей 11, 72, 227 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) проігноровано висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 31.05.2016, безпідставно застосовано до спірних правовідносин фактичні обставини, встановлені постановою Запорізького окружного адміністративного суду у справі №2а-2379/09/0870 та вироком Мелітопольського міськрайонного суду від 23.03.2011 відносно директора ТОВ «Кастіон» - ОСОБА_1 . Зауважує про недослідження судами попередніх інстанцій, що зазначена у первинних документах поставлена продукція не відповідає предмету поставленого товару, не надано оцінку відсутності визначеним у договорі первинним документам щодо фактичної передачі продукції, її прийняття за якістю і кількістю, а також транспортування, не надано оцінку обставинами фіктивної діяльності ТОВ «Кастіон» та висновку судової почеркознавчої експертизи від 14.12.2010 №114.

Вищий адміністративний суд України ухвалами від 19.09.2017 відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач у запереченнях на касаційні скарги просить залишити їх без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін з підстав їх правомірності та обґрунтованості.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи скаржників дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведена позапланова документальна перевірка Товариства з питань взаємовідносин з ТОВ «Кастіон» за період з 01.02.2007 по 30.09.2008, за результатами якої складено акт від 22.02.2010 №65/23/02969981 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення Товариством вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 1615277,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.03.2010 №0000012302/0-542, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2422916,00 грн, з яких: за основним платежем у розмірі 1615277,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 807639,00 грн.

За результатами апеляційного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення скарги позивача були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін, та прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.03.2010 №0000012302/1-867, від 11.06.2010 №0000012302/2-1692, від 27.08..2010 №0000012302/3-8.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду переглядає рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Відносини у сфері справляння податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин регулював Закон №168/97-ВР, який, зокрема, визначав платників податку на додану вартість, об`єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

Відповідно до частини четвертої 72 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, вирок щодо посадової особи контрагента, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правомірності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Судами попередніх інстанцій установлено, що між Товариством (Покупець) та ТОВ «Кастіон» (Постачальник) укладено договір постачання товару від 01.02.2007 №01-02/02/07, предметом якого було постачання металу в асортименті на загальну суму 10283762,49 грн.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано до суду податкові та видаткові накладні, акти прийому товару, картки складського обліку, банківські виписки, платіжні доручення, тощо.

Судовими інстанціями також установлено, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Окрім зазначеного, судами попередніх інстанцій установлено, що згідно постанови про виїмку від 17.06.2009 та протоколу виїмки від 08.07.2009 були вилучені оригінали первинних бухгалтерських, податкових та банківських документів, що засвідчують взаємодію ТОВ "Кастіон" та ЗАТ "Завод Прогрес" за 2007-2008 роки, а саме: договори, накладні і податкові накладні, рахунки на сплату, банківські виписки, що підтверджують сплату, картки складського обліку та акти прийому товарів, що свідчать про передачу товару і його оприбуткування.

Колегія суддів не може погодитися з твердженням відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом з підстав наявності негативної податкової інформації відносно контрагента позивача, оскільки такі доводи досліджено судами попередніх інстанцій і надано їм оцінку, та, як зазначалось раніше, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагент позивача або суб`єкти господарювання, з якими мав відносини контрагенти позивача, в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру понесених витрат та свого податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу та прокуратури на відсутність окремих первинних документів та наявності недоліки у наданих первинних документах, оскільки зазначене повинне оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Доводам скаржників про наявність вироку щодо посадової особи ТОВ «Кастіон» за частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України та відсутності належної кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів судами попередніх інстанцій також надано відповідну правову оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), руху активів, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про відсутність доказів використання товару (робіт, послуг) у господарській діяльності та неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи податкового органу про не підтвердження господарських операцій досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач та прокуратура у доводах касаційних скарг не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у податковому обліку податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеними вище контрагентом. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач та прокуратура у касаційних скаргах фактично просять про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Токмацької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області та касаційну скаргу Прокуратури Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.08.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк