Постанова

від 29.06.2023 по справі 753/1221/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №753/1221/23

Апеляційне провадження №22-ц/824/9745/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2023 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Михайлюк Ю.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою Національного природного парку «Святі Гори» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного природного парку «Святі гори» про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначив, що 12.03.2021 року відповідно до наказу №03-01/9 від 11.03.2021 року про прийняття на роботу він був прийнятий на посаду заступника директора, начальника відділу еколого-освітньої роботи та рекреації до Національного природного парку «Святі гори».

09.04.2022 відповідно до наказу №18 від 29.04.2022 у зв`язку призупиненням роботи НПП «Святі гори» через введення в Україні воєнного стану Указом Президента від 24 лютого 2022 №64/2022, виїздом за межі міста частини працівників, зменшення кількості потенційних відвідувачів оголошено простій і зупинено на період з 01 травня 2022 по 25 травня 2022 роботу НПП «Святі гори» відповідно до ст. 113 КЗпПУ з можливим продовженням після закінчення воєнного стану або активних бойових дій у регіоні. ОСОБА_1 під час простою звільнено від обов`язку бути присутнім на робочому місці з установленням оплати у розмірі 2/3 окладу.

26.12.2022 в.о. директора Національного природного парку «Святі Гори» ОСОБА_2 на підставі наказу №20 припинено дію трудового договору з 26.12.2022 та звільнено за прогул без поважної причини згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України заступника директора, начальника відділу рекреації НПП «Святі Гори» ОСОБА_1 на підставі Акту №1 від 09.12.2022, Акту №2 від 16.12.2022, Акту №3 від 23.12.2022.

У зв`язку з вищевикладеним позивач просив суд задовольнити його позовні вимоги.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 квітня 2023 року позов задоволено; скасовано наказ від 30.11.2022 про призупинення трудового договору з заступником директора, начальником відділу еколого-освітньої роботи та рекреації Національного природного парку «Святі гори» ОСОБА_1 з 01.12.2022; скасовано наказ №20 від 26.12.2022 про закінчення дії трудових договорів з заступником директора, начальником відділу еколого-освітньої роботи та рекреації Національного природного парку «Святі Гори» ОСОБА_1; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора, начальника відділу еколого-освітньої роботи та рекреації Національного природного парку «Святі Гори» з 26.12.2022; стягнуто з Національного природного парку «Святі Гори» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.12.2022 по дату ухвалення рішення суду, 12.04.2023 в розмірі 44435 грн. 52 коп.; стягнуто з Національного природного парку «Святі Гори» сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1717 грн. 76 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.

30.05.2023 року до Київського апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

12.06.2023 року до Київського апеляційного суду від Національного природного парку «Святі гори» надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 29.04.2022 відповідно до наказу №18 від 29.04.2022 у зв`язку призупиненням роботи НПП «Святі гори» через введення в Україні воєнного стану Указом Президента від 24 лютого 2022 №64/2022, виїздом за межі міста частини працівників, зменшення кількості потенційних відвідувачів оголошено простій і зупинено на період з 01 травня 2022 по 25 травня 2022 роботу НПП «Святі гори» відповідно до ст. 113 КЗпПУ з можливим продовженням після закінчення воєнного стану або активних бойових дій у регіоні. ОСОБА_1 під час простою звільнено від обов`язку бути присутнім на робочому місці з установленням оплати у розмірі 2/3 окладу.

26.12.2022 в.о. директора Національного природного парку «Святі Гори» ОСОБА_2 на підставі наказу №20 припинено дію трудового договору з 26.12.2022 та звільнено за прогул без поважної причини згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України заступника директора, начальника відділу рекреації НПП «Святі Гори» ОСОБА_1 на підставі Акту №1 від 09.12.2022, Акту №2 від 16.12.2022, Акту №3 від 23.12.2022.

06.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до виконуючого обов`язки директора Національного природного парку «Святі Гори» ОСОБА_2 із запитом щодо надання копії Наказу від 30.11.2022 про призупинення трудового договору заступником директора, начальником відділу еколого-освітньої роботи та рекреації Національного природного парку «Святі Гори» ОСОБА_1 з 01.12.2022, копій актів №1 від 09.12.2022, №2 від 16.12.2022, №3 від 23.12.2022.

Відповідно до Наказу від 30.11.2022 призупинено дію трудового договору з 01.12.2022 співробітнику НПП «Святі Гори» ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що керівник підрозділу не володіє ситуацією, не виконує свої обов`язки, не з`являється на роботу.

На копії Наказу від 30.11.2022 під підписом в. о. директора НПП «Святі Гори» ОСОБА_2 здійснено рукописний запис про те, що з Наказом ОСОБА_1 ознайомлений по телефону НОМЕР_1 у зв`язку з відсутністю за місцем проживання.

Відповідно до Наказу № 41 від 01.12.2022 «Про відновлення роботи» доручено ОСОБА_1 приступити до роботи з 05.12.2022, заступнику директора, начальнику відділу рекреації.

Згідно із Акту №1 від 05.12.2022 про встановлення працівника на робочому місці, працівниками Національного природного парку «Святі Гори» провідним фахівцем з кадрів ОСОБА_3, головою первинної профспілкової організації ОСОБА_6, головним бухгалтером ОСОБА_4, начальником відділу ДО ПЗФ о 16 год. 49 хв. зафіксовано відсутність 05.12.2022 ОСОБА_1 на робочому місці з 08:00 до 17:00, зазначено, що доручення поза межами робочого місця не надавались.

Відповідно до Акту №2 від 16.12.2022 про встановлення працівника на робочому місці, провідним фахівцем з кадрів ОСОБА_3 , головою первинної профспілкової організації ОСОБА_6, головним бухгалтером ОСОБА_4 о 16 год 58 хв. засвідчено відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 08:00 до 17:00, зазначено, що доручення поза межами робочого місця не надавались.

Згідно із акту №3 від 23.12.2022 про встановлення працівника на робочому місці провідним фахівцем з кадрів ОСОБА_3 , головою профспілкової організації ОСОБА_6, головним бухгалтером ОСОБА_4 , начальником відділу ОСОБА_5 о 16 год. 58 хв. засвідчено, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці з 08:00 до 17:00.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оспорювані позивачем накази є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Більшість доводів апелянта були предметом дослідження суду першої інстанції, в ході якого суд дав таким доводам належну правову оцінку, з якою погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року в справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

За таких умов колегія суддів апеляційного суду вважає достатнім зазначення того, що вона погоджується із висновками суду першої інстанції з наведених питань.

Окремо суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що (і про це стверджував сам апелянт) 30.11.2022 року виконуючим обов`язки директора відповідача було видано наказ №40 про призупинення трудового договору ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЗУ « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору

Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору. Наказ (розпорядження) про призупинення дії трудового договору, укладеного з посадовими особами державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавець подає для погодження до військової адміністрації, яка здійснює свої повноваження на відповідній території (військові адміністрації населених пунктів та районні військові адміністрації, а за їх відсутності - обласні).

Зважаючи на викладене, за умови призупинення дії трудового договору можливість пред`явлення вимоги до працівника про відновлення виконання своєї трудової функції у роботодавця виникає лише після того, як він повідомить такого працівника про скасування наказу про призупинення дії трудового договору не менше ніж за 10 календарних днів до відновлення дії договору або після припинення чи скасування воєнного стану. Як зазначає сам відповідач, про скасування наказу про припинення трудового договору ним відповідача фактично повідомлено не було. За таких умов безпідставною є позиція роботодавця, який вважає, що незважаючи на неповідомлення працівника про поновлення дії трудового договору, він має право вимагати від останнього виконання трудових функцій та можливість констатації незаконної відсутності працівника на робочому місці. В свою чергу це обумовлює відсутність законних підстав для звільнення працівника на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП.

Не може погодитися колегія суддів апеляційного суду і з доводами апелянта щодо неналежності обрахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

При обрахуванні зазначеної вимоги позивач вказував на те, що фактично за місяць, що передував звільненню, йому заробітна плата була нарахована і виплачена не в повному обсязі у зв`язку з простоєм. За таких умов, відповідно до положень постанови №100 Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року, для обрахування середньомісячної заробітної плати має братися останній період, коли працівник отримував повну заробітну плату. Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював, і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається із розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.

Зазначені твердження позивача ґрунтуються на положеннях наведеного нормативного акту, в той час як наданий відповідачем розрахунок явно не відповідає таким вимогам. За таких умов, той розрахунок, який надав відповідач (в якому в якості бази обрахунку використовується неповна заробітна плата) не може бути прийнята судом. Інших належних доказів невідповідності обрахованої позивачем на підставі представлених до справи даних, відповідач до суду не надав, відтак його твердження не можуть бути прийняті судом.

Обґрунтовуючи своє рішення, апеляційний суд такж приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Інші доводи апелянта не мають суттєвого значенні для вирішення справи, відтак колегія суддів апеляційного суду вважає, що наведені вище обґрунтування для відмови у задоволенні апеляційної скарги є достатніми.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Національного природного парку «Святі Гори» залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько