Постанова

від 05.07.2023 по справі 734/1824/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 липня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 734/1824/22

Головуючий у першій інстанції Домашенко Ю. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/639/23

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

секретар: Поклад Д.В.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою

відповідальністю Полісся

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області у складі судді Домашенка Ю.М. від 19 січня 2023 року, місце ухвалення рішення смт.Козелець, у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Полісся про розірвання договору оренди землі, припинення речових прав на земельну ділянку та стягнення заборгованості по орендній платі,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до СТОВ Полісся про розірвання договору оренди землі, припинення речових прав на земельну ділянку та стягнення заборгованості по орендній платі. В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 вказувала, що їй належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 2,2441 га, кадастровий номер: 7422081500:89:108:000. 01.09.2013 року між позивачем та СТОВ Полісся було укладено договір оренди землі на строк 10 років та підписано акт прийому-передачі. 17.06.2014 року зазначений договір було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав не нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Позивач зазначала, що відповідно до умов укладеного договору, орендна плата здійснюється у національній валюті України, шляхом видачі грошових коштів з каси орендаря, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 4% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Позивач стверджувала, що в порушення вищевказаних умов договору, протягом 2020-2022 років відповідач не сплачував їй орендну плату за користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим виникла заборгованість, загальний розмір якої становить 3 766 грн. 32 коп. За наведених обставин, позивач просила суд: розірвати договір оренди землі від 01.09.2013 року, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ Полісся щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7422081500:89:108:0007, площею 2,2441 га; припинити право оренди земельної ділянки СТОВ Полісся на земельну ділянку з кадастровим номером 7422081500:89:108:0007, площею 2,2441 га, зареєстроване на підставі договору оренди землі від 01.09.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ Полісся, номер запису про інше речове право: 6041969, дата державної реєстрації: 17.06.2014 року, рішення про державну реєстрацію №13844747 від 17.06.2014 року; стягнути зі СТОВ Полісся на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за договором оренди землі від 01.09.2013 року, укладеним між ОСОБА_1 та СТОВ Полісся щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7422081500:89:108:0007, площею 2,2441 га, в розмірі 3 766 грн. 32 коп. Також позивач ставила питання про відшкодування відповідачем понесених нею судових витрат по справі.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 19.01.2023 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до СТОВ Полісся про розірвання договору оренди землі, припинення речових прав на земельну ділянку та стягнення заборгованості по орендній платі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 19.01.2023 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заявленого нею позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 19.01.2023 року є ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального права, із порушенням норм процесуального права, та без врахування висновків Верховного Суду у аналогічній категорії справ. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що доводи відповідача відносно того, що орендна плата позивачу не сплачувалась, оскільки вона особисто із даною вимогою не зверталась, а також доводи, що відповідачу не було відомо рахунок позивача для перерахування коштів, не є підставою для відмови у задоволенні її позовних вимог, оскільки сплата орендної плати, згідно умов укладеного договору, не обумовлювалась її попереднім зверненням до відповідача, в тому числі, і до каси відповідача. Апелянт стверджує, що відповідач не вживав заходів з метою виконання свого обов`язку щодо сплати орендної плати, зокрема, безпосередньо позивачу кошти не виплачував, поштовим переказом не направляв, на депозит нотаріуса не вносив, і доказів на спростування вказаних обставин відповідачем не надано. При цьому, апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 01.02.2023 року у справі №485/1697/20, провадження №61-13925св21, від 19.04.2021 року у справі №531/562/20, провадження № 61-1478св21, від 31.07.2020 року у справі № 479/1073/18. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції не звернув увагу на ті обставини, що згідно умов укладеного договору, орендна плата виплачується раз на рік, і тому та обставина, що відповідач вже за наявності судового провадження у даній справі надіслав лист про необхідність отримання орендної плати за попередні роки, не свідчить про належне виконання ним умов укладеного договору за 2020 рік та за 2021 рік. Апелянт зазначає, що поштова кореспонденція, яка відправлялась на її адресу відповідачем, про необхідність отримання орендної плати, не є належним доказом по справі, оскільки відповідачем не надано доказів змісту вказаної кореспонденції та доказів отримання її позивачем. За доводами апелянта, вона неодноразово направляла листи відповідачу із вимогою виплатити орендну плату, проте, жодних коштів не отримала. Апелянт зазначає, що вищевказані обставини підтверджують наявність систематичного порушення відповідачем умов укладеного договору, що є підставою для його розірвання. Також ОСОБА_1 вказує про орієнтовний розмір понесених нею судових витрат, у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, які складаються із витрат на правову допомогу - 10 000 грн. та 2 977 грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач СТОВ Полісся просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 19.01.2023 року, у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 19.01.2023 року.

В судовому засіданні апеляційного суду, в режимі відеоконференції, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ващук Ю.С. підтримала вимоги та доводи поданої апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача - адвокат Конопля Ю.М. просив залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 19.01.2023 року, у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 19.01.2023 року.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду даної справи, не з`явилась. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЧН № 032640, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,2441 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 7422081500:89:108:0007.

01.09.2013 року між ОСОБА_1 та СТОВ Полісся було укладено договір оренди землі (а.с.8-9), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходяться в межах території Бригинцівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, площею 2,2441 га, кадастровий номер: 7422081500:89:108:0007, строком на 10 (десять) років. Розмір орендної плати становить 4% від нормативної грошової оцінки землі, що складає 1 577 грн. на один рік. Орендар сплачує орендну плату протягом другого півріччя, але не пізніше 31 грудня місяця поточного року (п.11 даного договору оренди землі від 01.09.2013 року). Відповідно до п. 9 Договору орендна плата здійснюється у національній валюті України шляхом видачі грошових коштів з каси орендаря. Відповідно до п.14 договору оренди землі, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, сплавляється пеня у розмірі відповідно чинного законодавства.

01.09.2013 року між ОСОБА_1 та відповідачем було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с.10).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17.06.2014 року № 23123089 (а.с.11), державним реєстратором Реєстраційної служби Козелецького районного управління юстиції Чернігівської області зареєстровано договір оренди землі, укладений 01.09.2013 року між ОСОБА_1 та СТОВ Полісся.

Згідно з Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29.04.2020 року (а.с.13), нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 2,2441 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки: 7422081500:89:108:0007, розташованої на території Козелецької селищної ради (колишньої - Бригинцівської сільської ради), становить 47 079,05 грн.

Як вбачається із листа відповідача від 29.12.2021 року за вих. № 80 (а.с.28), відповідач нагадував позивачу та іншій особі про необхідність отримання орендної плати в бухгалтерії підприємства, у зручний час. При цьому, у поштовому повідомленні до вказаного листа (а.с.29), отримувачем (адресатом) було зазначено не ОСОБА_1 , а ОСОБА_2

21.12.2022 року відповідачем було направлено позивачу лист за вих. №88 щодо необхідності отримання із каси СТОВ Полісся коштів, в рахунок орендної плати за землю за 2022 рік. ОСОБА_1 вказаним листом також була повідомлена про можливість отримання орендної плати за попередні роки, яку, як зазначило у листі СТОВ Полісся, вона безпідставно не отримувала (а.с.58,59). Вказаний лист було отримано позивачем 04.01.2023 року, що підтверджується роздруківкою із офіційного сайту Укрпошти від 04.01.2023 року (а.с.60).

Згідно із довідкою СТОВ Полісся від 26.09.2022 року № 69 (а.с.27), на земельному паю з кадастровим номером: 7422081500:89:108:0007, площею 2,2441 га, що належить ОСОБА_1 , 07.09.2022 року було проведено посів озимого жита сорту ОСОБА_3 , та на час отримання позову про розірвання договору оренди землі - 24.09.2022 року на полі були отримані дружні сходи (фаза розвитку рослини два листочки).

Відповідно до відомостей із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків, за період з 1 кварталу 2014 року по 2 квартал 2022 року (станом на 25.08.2022) (а.с.46), позивачу нараховано та виплачено відповідачем у 3 кварталі 2017 року - 4 000 грн.; у четвертому кварталі 2018 року - 5 250 грн.; у 3 кварталі 2019 року - 5 250 грн. за надання майна в лізинг.

Як вбачається із оскаржуваного рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 19.01.2023 року, відмовляючи у задоволенні вимог заявленого ОСОБА_1 позову до СТОВ Полісся про розірвання договору оренди землі, припинення речових прав на земельну ділянку та стягнення заборгованості по орендній платі, суд першої інстанції, на підставі приписів статей: 526, 629; ч.1, ч.2 статті 651 ЦК України, статей: 2, 13, 15, 21, 22; ч.1 статті 32 Закону України Про оренду землі, п. д ч. 1 статті 141 Земельного кодексу України, із врахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, а також фактичних документально підтверджених обставин справи, дійшов висновку, що позивачем не надано суду жодного належного і допустимого доказу, який би підтверджував факт її звернення впродовж 2020-2022 років до відповідача (до каси СТОВ Полісся), з метою отримання орендної плати, що відповідало б визначеному у п.9 договору оренди землі від 01.09.2013 року способу виплати орендної плати. Суд першої інстанції також зазначив у оскаржуваному рішенні, що укладений між сторонами даного спору договір не містить в собі реквізитів банківського рахунку позивача, на який би відповідач міг перераховувати орендну плату за землю. При цьому, доказів, які б свідчили про звернення позивача до відповідача, з метою внесення змін до укладеного між сторонами договору оренди землі, в частині зміни способу виплати орендної плати, позивачем не надано. В той же час, з метою виконання умов договору оренди землі, відповідач у грудні 2022 року звертався до позивача із листом, щодо необхідності отримання орендної плати за 2022 рік та попередні роки. Водночас, суд першої інстанції вважав недоведеним факт надіслання у 2021 році відповідачем позивачу листа про отримання орендної плати, оскільки з поштового повідомлення неможливо достовірно встановити факт отримання зазначеної поштової кореспонденції саме позивачем (адресатом зазначено ОСОБА_2 ). Судом першої інстанції не прийнято до уваги надану позивачем відомість із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів з утриманих податків за період з 1 кварталу 2014 року по 2 квартал 2022 року, оскільки вказаний доказ було подано без дотримання вимог ч.2, ч.9 статті 83 ЦПК України, і позивач не обґрунтувала неможливість подання даного доказу у визначений Законом строк з причин, що не залежали від волі позивача. З огляду на викладене, судом першої інстанції в ході розгляду даної справи не було встановлено невиконання відповідачем умов укладеного договору оренди землі в частині виплати орендної плати позивачу, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 19.01.2023 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до СТОВ Полісся про розірвання договору оренди землі, припинення речових прав на земельну ділянку та стягнення заборгованості по орендній платі, не узгоджується із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду від 19.01.2023 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що доводи відповідача відносно того, що орендна плата позивачу не сплачувалась, оскільки вона особисто із даною вимогою не зверталась, а також доводи, що відповідачу не було відомо рахунок позивача для перерахування коштів, не є підставою для відмови у задоволенні її позовних вимог, оскільки сплата орендної плати, згідно умов укладеного договору, не обумовлювалась її попереднім зверненням до відповідача, в тому числі, і до каси відповідача. Апелянт стверджує, що відповідач не вживав заходів з метою виконання свого обов`язку щодо сплати орендної плати, зокрема, безпосередньо позивачу кошти не виплачував, поштовим переказом не направляв, на депозит нотаріуса не вносив, і доказів на спростування вказаних обставин відповідачем не надано. При цьому, апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 01.02.2023 року у справі №485/1697/20, провадження №61-13925св21, від 19.04.2021 року у справі №531/562/20, провадження № 61-1478св21, від 31.07.2020 року у справі № 479/1073/18. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції не звернув увагу на ті обставини, що згідно умов укладеного договору, орендна плата виплачується раз на рік, і тому та обставина, що відповідач вже за наявності судового провадження у даній справі надіслав лист про необхідність отримання орендної плати за попередні роки, не свідчить про належне виконання ним умов укладеного договору за 2020 рік та за 2021 рік. Апелянт зазначає, що поштова кореспонденція, яка відправлялась на її адресу відповідачем, про необхідність отримання орендної плати, не є належним доказом по справі, оскільки відповідачем не надано доказів змісту вказаної кореспонденції та доказів отримання її позивачем. За доводами апелянта, вона неодноразово направляла листи відповідачу із вимогою виплатити орендну плату, проте, жодних коштів не отримала. Апелянт зазначає, що вищевказані обставини підтверджують наявність систематичного порушення відповідачем умов укладеного договору, що є підставою для його розірвання.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 19.01.2023 року, виходячи із наступного.

Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 24.04.2023 року у справі №144/692/21, провадження №61-8334св22, …Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Неодмінним елементом правовідносин є їхній зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певні матеріальні або нематеріальні блага з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створенням об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та (або) нематеріального блага.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України "Про оренду землі", ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання такого договору.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди.

Ураховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 року в справі № 709/1089/17 (провадження № 61-12745сво18) зазначено наступне: … Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже робила правовий висновок щодо поняття систематичності несплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору. Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора.

Зазначена норма надає за певних умов право добросовісному кредитору вимагати свій обов`язок іншим шляхом, ніж надання орендної плати особисто орендодавцю.

Однак, зазначені положення не свідчать про обов`язковість таких дій, а лише регламентують можливу поведінку орендаря та нотаріуса.

Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов`язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором.

Відсутність у договорі обов`язку перерахування коштів на депозит нотаріуса, крім визначеного законом лише такого права, та нездійснення орендарем таких дій, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою виплати цих сум.

Відповідно до ч.3 статті 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.9 договору оренди землі від 01.09.2013 року, укладеного між сторонами даного спору, орендна плата здійснюється у національній валюті України шляхом видачі грошових коштів з каси орендаря.

При цьому, умовами укладеного між сторонами спору договору оренди землі від 01.09.2013 року не визначено та не обумовлено обов`язок орендаря СТОВ Полісся щодо перерахування грошових коштів на депозит нотаріуса, у разі неотримання орендодавцем даних коштів у спосіб та строки, встановлені вказаним договором оренди землі.

За даних обставин, не використання відповідачем права на внесення орендної плати на депозит нотаріуса не може тлумачитися, як невиконання ним зобов`язання, та не може тлумачитися, як систематична несплата орендної плати.

Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 19.01.2023 року щодо відсутності підстав для задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 позову. Суд першої інстанції, виходячи із фактичних, документально підтверджених обставин справи та норм права, які регламентують спірні правовідносини, обґрунтовано зазначив у оскаржуваному рішенні, що позивачем не надано суду жодного належного і допустимого доказу, який би підтверджував факт звернення ОСОБА_1 впродовж спірного хронологічного періоду до відповідача (до каси СТОВ Полісся), з метою отримання орендної плати, як це визначено у п.9 договору оренди землі, укладеному між сторонами спору 01.09.2013 року. Вказаний спосіб виплати орендної плати визначено умовами вказаного договору оренди землі від 01.09.2013 року, і він не змінювався.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що укладений між сторонами даного спору договір оренди землі від 01.09.2013 року не містить в собі реквізитів банківського рахунку позивача, на який би відповідач міг перераховувати орендну плату за землю. При цьому, доказів, які б свідчили про звернення позивача до відповідача, з метою внесення змін до укладеного між сторонами договору оренди землі, в частині зміни способу виплати орендної плати, позивачем не надано. В той же час, з метою виконання умов договору оренди землі, відповідач у грудні 2022 року звертався до позивача із листом, щодо необхідності отримання орендної плати за 2022 рік та попередні роки.

За даних обставин, не використання відповідачем права на внесення орендної плати на депозит нотаріуса не може тлумачитися, як невиконання ним зобов`язання, та не може тлумачитися, як систематична несплата орендної плати.

Приписи ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, зазначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, що позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних та достатніх доказів, у розумінні статей: 77,80 ЦПК України, на підтвердження доводів відносно невиконання відповідачем умов укладеного договору оренди землі від 01.09.2013 року, в частині виплати орендної плати, визначених у п.9 вказаного договору оренди землі. У зв`язку із даними обставинами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 позову.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги обґрунтованості висновків суду першої інстанції не спростовують, та не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 19.01.2023 року, ухваленого на підставі норм права, які регламентують дані правовідносини, та на основі з`ясованих фактичних обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом.

Приймаючи до уваги вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 19.01.2023 року - необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 січня 2023 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: