Ухвала

від 27.07.2023 по справі 953/6274/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/6274/23

н/п 1-кп/953/1050/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2023 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221130001175від 19.05.2023 за обвинуваченням :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинувальний акт відносно якого 19.04.2023 направлено до Московського районного суду м. Харкова за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представник потерпілого ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

До Київського районного суду м. Харкова 25 липня 2023 року надійшов затверджений обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023221130001175 від 19.05.2023, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Ухвалою судді від 25 липня 2023 року у даному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

Прокурором ОСОБА_4 заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів. Клопотання мотивоване тим, що під час досудового розслідування до обвинуваченого був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого закінчується 01.08.2023 року, за час перебування обвинуваченого під вартою ризики не зменшились, тому, на думку прокурора, застосування до обвинуваченого жодного із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ст.177 КПК України, обрання більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Також прокурор просить призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого ОСОБА_5 не заперечували проти призначення справи до судового розгляду. Щодо задоволення клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечували, просили обрати запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою. Захисник ОСОБА_5 вказував на недоведеність ризиків, зазначених прокурором.

Представник потерпілого ОСОБА_6 підтримала позицію прокурора.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вважає клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, наголошує на тому, що під час розгляду клопотання та прийняття рішення, суд ураховує вимогист. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод іст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнають судового переслідування.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 суд бере до уваги те, що останній обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, відсутність міцних соціальних зв`язків, та те, що відносно нього направлено обвинувальний акт до Московського районного суду м. Харкова, що може свідчити про те, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, тим самим вчинити інше кримінальне правопорушення.

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_3 у сукупності з іншими обставинами.

Крім того, суд вважає доведеним ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності в умовах воєнного стану, наявні відомості про те, що відносно нього направлено до Московського районного суду м. Харкова обвинувальний акт за ч.4 ст. 185, ч.1 ст.357 КК України, а томує достатніпідстави вважати,що останнійможе повторновчинити новекримінальне правопорушення.

Все перелічене у сукупності дає підстави вважати, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не припинили свого існування. Обрання більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого.

Доводячи існування вищевказаних ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності.

Суд вважає, що прокурором доведено недостатність застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним вище. Наявні наведені ризики є дійсними та тривають, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який.

Враховуючи існування зазначених ризиків та з метою їх запобігання, а також забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та оцінюючи сукупність наведених обставин, наявність на території України воєнних дій, застосування більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту є неможливим.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку.

Застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду вчинити інше кримінальне правопорушення.

Доводи сторони захисту щодо необхідності зміни запобіжного заходу є необґрунтованими з огляду на те, що вони не спростовують вищенаведених обставин, а також не свідчать ані про відсутність, ані про недостатню вагомість встановлених щодо цього обвинуваченого ризиків, у зв`язку із чим суд не знаходить підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що стороною захисту не спростовано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, стан його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень 00 копійок, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може забезпечити виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки: прибувати до суду, на першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні.

Під час підготовчого судового засідання підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України не встановлено.

При підготовці до судового розгляду прокурором також заявлені клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, проти якого не заперечували інші учасники процесу і яке підлягає задоволенню.

Враховуючи думку сторін та те, що всі питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду, передбачені ст. 315 КПК України, вирішені, суд вважає за необхідне закінчити підготовче провадження, та призначити судовий розгляд кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 217, 314-316, 334, 369-372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12023221130001175 від 19.05.2023, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на 03серпня 2023року об13годині 30хвилин у приміщенні Київського районного суду м. Харкова, поверх 2, зал судових засідань № 13 (м. Харків, 61128, вул. Валентинівська, 7-б).

Судовий розгляд проводити суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк 60 днів, тобто до 24 вересня 2023 року включно.

Визначити строк дії ухвали суду тривалістю до 24 вересня 2023 року до 24 години 00 хвилин включно.

Визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок : ТУ ДСА України у Харківській області (Отримувач коштів (одержувач): ТУ ДСА України у Харківській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; Банк отримувача (одержувача): ДКСУ м. Київ; Код банку отримувача (МФО одержувача): 820172; Рахунок отримувача (Р/р): UA208201720355299002000006674; призначення платежу застава) до сплину терміну тримання під вартою.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді застави.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу протягом дії ухвали.

У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки:

-прибувати до суду, на першу вимогу;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-утримуватися від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому, що у випадку внесення застави, оригінал документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУДСА України коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_3 з - під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Київський районний суд м. Харкова.

Роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку, належно повідомленого підозрюваного, обвинуваченого, до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; повідомлення слідчого, прокурора, слідчого суддю, та суд про причини неявки підозрюваного, обвинуваченого.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків щодо повідомлення слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання або перебування, обов`язку не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

У судове засідання викликати учасників судового провадження.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження для відома, начальнику Харківського слідчого ізолятора, де утримується обвинувачений для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала можебути оскарженадо Харківськогоапеляційного судучерез Київськийрайонний судм.Харкова протягомп`яти днівз дняїї проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_3 - в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали.

Суддя: ОСОБА_1