Ухвала

від 24.07.2023 по справі 126/1730/23

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про забезпечення позову

Справа № 126/1730/23

Провадження № 2/126/629/2023

"24" липня 2023 р. м. Бершадь

Суддя Бершадського районного суду Вінницької області Губко В. І. розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

21.07.2023 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 загальну суму боргу 177 980 грн.

Одночасно позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти ОСОБА_2 в межах суми заявленого позову.

Розгляд заяви здійснено у строки, визначені ч. 1ст. 153 ЦПК України, в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає правилам ч. 13 ст. 7 та ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

За наслідками розгляду відповідних матеріалів, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 3ст.150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У п. 1 ч. 1 ст.150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову недостатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи належним чином підтверджені. Не може бути задоволено заяву про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

З долучених до позовної заяви документів вбачається, що ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 04.07.2023 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви та забезпечено позов шляхом заборони відчужувати і вчиняти будь-які дії по розпорядженню ОСОБА_2 належними йому на праві приватної власності: земельною ділянку площею 1,3593 га, призначеною для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0520483600:10:001:0219, яка розташована на території Осіївської сільської ради; земельною ділянку площею 1,4857 га, призначеною для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0520483600:10:001:0218, яка розташована на території Осіївської сільської ради.

Звертаючись до суду із даною заявою ОСОБА_1 не надав суду жодних належних та допустимих доказів наявності у ОСОБА_2 будь-якого іншого нерухомого чи рухомого майна. Отже, в матеріалах позовної заяви та заяви про забезпечення позову відсутні відомості на яке саме майно, яке належить відповідачеві, позивач просить накласти арешт, відсутні відомості щодо вартості майна, на яке позивач просить накласти арешт, у зв`язку з чим, неможливо встановити, що накладення арешту на зазначене майно є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Заява про забезпечення позову є необґрунтованою та не конкретизованою, у заяві не вказано на яке саме майно необхідно накласти арешт, не вказано перелік належного відповідачу майна, на яке просить накласти арешт позивач та яке належить відповідачу на праві приватної власності.

Також, позивачем не доведено, що застосованих заходів забезпечення позову недостатньо для відновлененя порушених прав позивача у разі задоволення позову та невжиття кількох заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Оскільки суд позбавлений можливості накласти арешт на все майно ОСОБА_2 без зазначення його індивідуальних ознак та враховуючи те, що позивачем в клопотанні про забезпечення позову належно не обґрунтовано необхідності забезпечення позову саме у спосіб накладення арешту на все майно та грошові кошти відповідача, а тому, суд відмовляє в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В. І. Губко