Постанова

від 26.07.2023 по справі 910/12288/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2023 р. Справа№ 910/12288/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

без виклику сторін,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

від 11.04.2023 (повний текст складено 21.04.2023)

у справі №910/12288/22 (суддя - Картавцева Ю.В.)

за позовом ОСОБА_1

до Національної поліції України

третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФ ЕДВАЙС"

про стягнення 18 450,00 грн

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної поліції України про стягнення майнової шкоди у розмірі 18 450,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №757/5617/21-к повернуто майно позивача зі значними пошкодженнями при зберіганні, з огляду на що позивач просив суд стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України майнову шкоду у розмірі 18 450,00 грн.

2.Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/12288/22 у позові відмовлено повністю.

При цьому, рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено обставин порушення його прав та охоронюваних законом інтересів та причинного зв`язку між діями відповідача і шкодою, що є предметом розгляду даної справи, відтак, правові підстави для стягнення шкоди у розмірі 18 450,00 грн відсутні, з огляду на що, суд відмовив у задоволенні позовних вимог у справі № 910/12288/22.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 09.05.2023 (згідно відмітки УДППЗ «Укрпошта» на конверті, в якому надійшла апеляційна скарга) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/12288/22 та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги до Національної поліції України задовольнити. Стягнути на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 18 450,00 грн. та судові витрати у розмірі 17 600,00 грн. Крім того, скаржник просить поновити процесуальний строк для долучення доказів у справі №910/12288/22 та долучити до матеріалів справи, в якості доказів такі платіжні доручення: №43 від 25.02.2021, №11 від 26.01.2021, №3022 від 29.12.2020, №2975 від 27.11.2020, №2900 від 26.10.2020, №2712 від 17.08.2020 що підтверджують оплату за оренду обладнання згідно договору №01.04.2019 від 01.04.2019.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г. Вказана судова колегія ухвалою від 18.05.2023 відкрила апеляційне провадження у справі №910/12288/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 та призначила її до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

06.06.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі (з доказами відправки останнього іншим учасникам справи), який суд апеляційної інстанції прийняв в порядку ст. 263 ГПК України.

Щодо поданого апелянтом клопотання про долучення нових доказів до матеріалів справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Заперечуючи проти такого клопотання, представник відповідача зазначав, що надані позивачем документи існували на час прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції. При цьому скаржником не наведено жодного обґрунтованого доводу, в чому полягають обставини неподання ним заявленого доказу до суду першої інстанції.

Так, порядок подання доказів унормовано ст. 80 ГПК України, відповідно до ч. 1, 2, 4 якої учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В силу ч. 8 ст. 80 ГПК України докази не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Порядок поновлення процесуальних строків урегульовано ст. 119 ГПК України, відповідно до ч. 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За приписами ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Водночас, заявником не наведено жодних обставин неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції у строки, встановлені процесуальними нормами. А також не зазначено, у чому полягає винятковості випадку. Тоді як доводи про відсутність необхідності подання таких доказів, через те, що обставини набуття права власності позивачем на рухоме майно не досліджувались судом першої інстанції, не є поважними причинами в розумінні ст. 119 ГПК України.

Отже, заявником не надано жодних доказів в розумінні ст. 73 - 79 ГПК України неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, виходячи з того, що на момент розгляду справи судом першої інстанції такі докази існували.

Статтею 129 Конституції України визначено одну із засад судочинства - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Принцип рівності також закріплено ст. 7 ГПК України.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання скаржника про поновлення строку для подачі нових доказів, долучених до апеляційної скарги, слід відмовити на підставі ст. 7, 119, 269 ГПК України.

Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції було розглянуто в розумний строк в розумінні ст. 6 Конвенції, з урахуванням поведінки сторін, поштового перебігу та інших чинників, що не залежать від волі суду.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його таким, що прийнято з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, скаржник вважає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що в межах розгляду даної справи позивачем не надано доказів, які б підтверджували набуття позивачем права власності на вилучене майно.

А відтак, не доведено обставини завдання майнової шкоди внаслідок неналежного зберігання доказів саме позивачу, тобто, не доведено порушення прав та охоронюваних законом інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.

За доводами апелянта, такий висновок суду першої інстанції є суперечливим і таким, що не ґрунтується на положеннях чинного законодавства. Зокрема, ані правила бухгалтерського обліку, ані будь-яке інше законодавство не встановлює порядок обліку чи переліку конкретних документів, якими фізична особа-підприємець підтверджує чи може підтверджувати факт «набуття позивачем права власності» на пошкоджене майно. У свою чергу, використання власного майна придбаного фізичною особою, у тому числі, з метою платного використання іншими особами при його передачі ним як фізичною особою-підприємцем в оренду - чинним законодавством не заборонено.

Разом з цим, апелянт зазначає, що жодна із сторін не оспорювали під час розгляду справи приналежність цього майна позивачу. У свою чергу, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували, що вказане рухоме майно належало чи могло належати будь-якій іншій особі. Суд не ставив під час розгляду справи будь-яких сумнів щодо наявності права власності на пошкоджене майно позивачу, як і не оспорювали ці обставини учасники справи.

Отже, з урахуванням фактичних обставин справи, на думку сторони, виглядає суперечливим та безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що майно було, це майно було передано в оренду позивачем третій особі, проте на надано доказів та документів, які підтверджували б право власності на рухоме майно фізичної особи-підприємця чи переліку документів, яке б могло підтверджувати право власності на передане майно.

Також скаржник зазначив, що висновок суду першої інстанції, що зазначення у акті прийому-передачі майна від 09.08.2021 відповідачем третій особі, про те, що майно повертається представнику ТОВ «ПРОФ ЕДВАЙС», а не позивачу, свідчить про недоведення останнім, що майно належить саме йому на праві власності, не ґрунтується на нормах кримінального процесуального законодавства та не відповідає фактичним обставинам справи, є необґрунтованим та безпідставним припущенням.

Окрім цього, апелянт зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що спірне майно при вилученні було в робочому стані та те, що описані ФОП Тіхоновим О.В. пошкодження та несправності техніки є саме наслідком неналежного зберігання майна уповноваженими службовими особами відповідача. Тобто, позивачем не надано належних доказів, на підставі яких суд міг би встановити причинно-наслідковий зв?язок між діями відповідача та шкодою, про яку зазначено в позові.

Так, апелянт зазначив, що жодним нормативно-правовим актом не визначено певного документу, який би мав підтверджував стан майна на момент його вилучення, якби якісь зауваження до стану майна були, вони б мали бути зазначені у протоколі обшуку. Однак, як вбачається з матеріалів справи, у протоколі обшуку від 29.01.2021 не зазначено, що будь-яке майно, комп`ютерна техніка, тощо, перебувала у несправному стані на момент вилучення у третьої особи. Навпаки, з ухвали Печерського районного суду від 25.01.2021 та з протоколу обшуку вбачається, що майно було вилучено з офісного приміщення, в якому ТОВ «ПРОФ-ЕДВАЙС» здійснювало свою діяльність, а дана комп`ютерна техніка використовувалась у діяльності третьою особою за цільовим призначенням, а отже була справна, доказів зворотного матеріали справи не містять.

Таким чином, оскільки, під час безпідставного утримання майна позивача, працівники правоохоронного органу не забезпечили належні умови для зберігання вилученого підчас обшуку майна, вони вчинили протиправні дії, в наслідок яких було пошкоджене належне позивачу на праві власності майно, й таке втручання, з боку правоохоронного органу, не відповідало критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції. Тому апелянт, за його доводами, має право на ефективний спосіб захисту. Зокрема, на стягнення шкоди завданої фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, на підставі ст.ст. 1173 та 1174 ЦК України.

А тому скаржник просив рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову повністю.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечував та зазначив, що позивач не надав жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б свідчили про те, що саме внаслідок неналежного зберігання вилученого майна в кімнаті речових доказів, йому було завдано майнову шкоду. Так, зокрема, з наданих позивачем копій фотографій неможливо ідентифікувати ні факту неналежних умов зберігання вилученого майна, про які вказує позивач, ні те, що саме належне йому на праві власності майно відображене на вказаних фотографіях. Також позивачем не доведено, що саме та техніка, яка передавалася позивачем третій особі за договором оренди, була вилучена та зберігалася в неналежних умовах. З наданого позивачем звіту про оцінку вартості майна від 09.08.2022 № 09-02-22 вбачається, що оцінка вартості майна була проведена 02 серпня 2022 року, однак вилучене майно було повернуто 09 серпня 2021, тобто, за рік до здійснення оцінки завданих збитків, що, в свою чергу, викликає обґрунтовані сумніви в достовірності такого доказу.

Третя особа своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень - не скористалась.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала суду 18.05.2023 про відкриття провадження у справі була надіслана судом апеляційної інстанції третій особі (на вказану в позовній заяві адресу: 04071, м. Київ, вул. Оболонська 29А) 23.05.2023, що підтверджується відміткою на зворотній стороні ухвали.

Водночас, 27.06.2023 на адресу суду повернулась надіслана третій особі ухвала суду про відкриття провадження з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Доказів зміни місця реєстрації ТОВ «Проф Едвайс» та внесення відповідних даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в порядку ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Так, третя особа не була позбавлена можливості вільного та безоплатного доступу до Єдиного реєстру судових рішень, знайомитись з ними на офіційному веб-порталі судова влада України.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Проф Едвайс» (третя особа; орендар) та ФОП ОСОБА_1. (позивач; орендодавець) укладено договір 01/04/2019 оренди обладнання від 01.04.2019, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується передати орендареві у строкове оплатне користування наступне обладнання (надалі іменується «предмет оренди») - обладнання в асортименті (системні блоки, монітори, комп`ютерні клавіатури, комп`ютерні маніпулятори «миші», ноутбуки, принтери та інше).

Відповідно до п. 1.5 договору 01/04/2019 оренди обладнання від 01.04.2019 орендодавець передає орендареві предмет оренди у належному стані, що відповідає умовам його використання та цільовому призначенню.

Зі змісту п. 3.3 договору 01/04/2019 оренди обладнання від 01.04.2019 вбачається, що орендар зобов`язується, зокрема, забезпечувати належне використання (експлуатацію) та зберігання переданого йому предмета оренди за місцезнаходженням орендаря.

Ризик випадкового пошкодження або знищення предмету оренди після його передачі за актом приймання-передачі несе орендар (п. 4.6 договору 01/04/2019 оренди обладнання від 01.04.2019).

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що ФОП ОСОБА_1. передав, а ТОВ «Проф Едвайс» прийняв обладнання в асортименті (системні блоки, монітори, комп`ютерні клавіатури, комп`ютерні маніпулятори «миші», ноутбуки, принтери та ін.), всього - 45 позицій, що вбачається з додатку № 1 договору № 01/04/2019 від 01.04.2019 акту прийому-передачі від 01.04.2019.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, під час проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12018000000000698, 29.01.2020, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.01.2021 по справі № 757/3545/20-к слідчим слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України Міським І.І., проведено обшук 4 (четвертого) та 5 (п`ятого) поверху групи приміщень № 9, що знаходяться за адресою: місто Київ, вул. Оболонська, 29, та перебуває у користуванні ТОВ «Проф Едвайс».

В ході проведення обшуку у ТОВ «ПРОФ ЕДВАЙС» вилучено наступне майно: друкований текст, скріплений скобою на 5 арк.; друкований текст, скріплений скобою на 4 арк.; друкований текст скріплений скобою на 2 арк.; друкований текст, скріплений скобою на 3 арк.; бланк заяви директору ТОВ «Проф едвайс» на 1 арк.; бланк договору між ТОВ «Проф едвайс» та виконавцем на 2 арк.; рукописний текст на 1 арк.; папка швидкозшивач із файлами, в яких документи щодо фінансово-господарської діяльності на 140 арк.; папка швидкозшивач жовтого кольору, в яких документи щодо фінансово-господарської діяльності та друкований текст на 15 арк.; монітор «LG» серійний номер 81 lntgy04999; монітор «LG» серійний номер 710ntabb4648; монітор «LG» серійний номер 706ntsuc8070; монітор «Dell» серійний номер 6n84pm2; монітор «LG» із надписом 3038; монітор «Рhilips» серійний номер uk0al928023814; монітор «Samsung» серійний номер cwbkh4tn800484v; системний блок ПК чорного кольору із надписом all74770; системний блок ПК чорного кольору із надписом 306.00062; системний блок ПК чорного кольору із надписом 306.00060; системний блок ПК чорного кольору із надписом 200.00041; системний блок ПК чорного кольору із надписом all74762; системний блок ПК чорного кольору із надписом 200.00026; системний блок ПК чорного кольору із надписом all74761; системний блок ПК чорного кольору із надписом all74801; клавіатури до ПК в кількості 7 шт.; оптичні мишки до ПК в кількості 7 шт.; монітор «LG» із надписом 710ntsub4662; монітор «LG» із надписом 801ntsu5p350; клавіатури до ПК в кількості 2 шт.; оптичні мишки до ПК в кількості 2 шт.; системний блок ПК чорного кольору із надписом 777.00003; системний блок ПК чорного кольору із надписом 777.00002; клавіатури до ПК в кількості 1 шт.; оптичні мишки до ПК в кількості 1 шт.; монітор «LG» із надписом 101.00004; монітор «LG» із надписом 250.00024; монітор «LG» із надписом 306.00048; системний блок ПК чорного кольору із надписом 200.00042; системний блок ПК чорного кольору із надписом 250.00027; системний блок ПК чорного кольору із надписом 777.00004; ноутбук «Асег» серійний номер nxgceeu936340837d6600; ноутбук «Lenovo» серійний номер 80xh00xera; ноутбук «НР» із надписом 306.00004; вайфай роутер «tp-link» із надписом 11Ь88905865; вайфай роутер «Asus» із надписом g8im0z001435; вайфай роутер «Asus» із надписом j7in0z001851; вайфай роутер «Asus» із надписом g80i01z001800; мобільний телефон «Nокіа» без сім картки імеі НОМЕР_1 ; мобільний телефон «Nокіа» без сім картки; системний блок ПК чорного кольору із надписом 101.00094; монітор «Dell» із надписом 203.00037; монітор «Samsung» із надписом 777.00005; клавіатури до ПК в кількості 3 шт.; оптичні мишки до ПК в кількості 2 шт.; стартовий пакет «МТС» (конверт без сімкартки) 1 шт.; стартовий пакет «МТС» (запаковані) 6 шт.; стартовий пакет «МТС» (конверт із сімкартками) 2 шт.; тримачі із сімкартками «travelsim» 22 шт.; тримачі без сімкартк «travelsim» 2 шт.; тримачі із сімкартками «beeline» 2 шт.;тримачі без сімкартк «beeline» 1 шт.;тримачі без сімкартк «МТС» 1 шт.; тримачі із сімкартками «МТС» 6 шт.; стартовий пакет «Vodafone» (конверт без сімкартки) 3 шт.; стартовий пакет «lifecell» (конверт без сімкартки) 1 шт.; стартовий пакет «joice» (конверт із сімкарткою) 1 шт.; тримач із сімкарткою «Іуса mobile»; сімкартка «Київстар»; сімкартка « Vodafone »; сімкартка «МТС»; акти надання послуг в кількості 5 шт. по 1 арк.; договори в кількості 4 шт. всього на 12 арк.; флеш накопичувач сірого кольору; мобільний телефон «Samsung» із надписом на корпусі 356421091180370.

В подальшому, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 757/5617/21-к скаргу адвоката Красовської Уляни-Іванни Дмитрівни в інтересах ТОВ «ПРОФ ЕДВАЙС» на бездіяльність слідчого групи слідчих Головного слідчого управління Національної поліції України Міського Івана Івановича, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна в кримінальному провадженні № 12018000000000698 від 15.11.2018 задоволено. Зобов`язано старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України Міського І.І. чи іншого слідчого, у провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження № 12018000000000698 від 15.11.2018 року, негайно повернути ТОВ «ПРОФ ЕДВАЙС» та/або адвокату Красовській Уляні Дмитрівні, як уповноваженій особі (представнику) майно, вилучене в рамках кримінального провадження № 12018000000000698 від 15.11.2018 року під час проведення 29.01.2021 року обшуку за адресою: м. Київ, вул. Оболонська, 29, група приміщень № 9 на 4 та 5 поверхах.

З ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 757/5617/21-к судом першої інстанції, зокрема, було встановлено, що в ході проведення обшуку у ТОВ «ПРОФ ЕДВАЙС» вилучено майно, яке товариством набуте у законний спосіб та використовується у здійсненні законної господарської діяльності. 01.02.2020 представником ТОВ «ПРОФ ЕДВАЙС» на адресу слідчого засобами поштового зв`язку направлено клопотання про повернення тимчасово вилученого майна за вих. № 376-к/00237/2020-4073 від 01.02.2021, однак станом на день звернення до суду із даною скаргою жодних дій, спрямованих на повернення такого майна законному власнику слідчий так і не вчинив, відповідь на клопотання не надав.

09.08.2021 вилучене під час обшуку майно було повернуто представнику ТОВ «ПРОФ ЕДВАЙС», про що був складений Акт прийому-передачі майна від 09.08.2021, який підписаний уповноваженою особою ТОВ «ПРОФ ЕДВАЙС» з однієї сторони, та головним інспектором ДКП НП України Юрченко Я.Л. і старшим інспектором ДКП НП України Сизоненком В.І. з іншої сторони.

В акті прийому-передачі майна від 09.08.2021 зазначено, що на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 757/5617/21-к уповноважена особа - головний інспектор ДКП НП України Юрченко Я.Л. передає, а уповноважена особа ТОВ «Проф Едвайс» - приймає належне Товариству майно.

Разом з тим, при поверненні майна було встановлено його пошкодження, що зафіксовано в акті приймання-передачі майна від 09.08.2021.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №757/5617/21-к повернуто майно позивачу зі значними пошкодженнями при зберіганні, з огляду на що він просив суд стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України майнову шкоду у розмірі 18 450,00 грн.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Стаття 11 ЦК України відносить до підстав виникнення цивільних прав і обов`язків завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України.

Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційних та цивільно-правових нормах: стаття 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України).

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно з частиною 2 цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, наведеними у статті 1166 цього Кодексу, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені у статті 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою для покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

При цьому, згідно зі статтею 1174 ЦК України обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/22630/17, від 04.12.2020 у справі №910/8124/19.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 908/2202/18, від 02.03.2020 у справі № 910/434/19.

Щодо неправомірних дій органу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення обшуку у ТОВ «ПРОФ ЕДВАЙС» дійсно було вилучено майно згідно вказаного вище переліку. Вказана обставина не заперечується сторонами та не спростовується матеріалами справи. Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази в розумінні ст. 74, 76-80, 86, 269 ГПК України, неправомірних дій відповідача, наслідком яких стало б заподіяння шкоди саме позивачу. Натомість, зауваження, викладені у акті прийому-передачі майна від 09.08.2021 про те, що зберігання вилученого майна відбувалось в неналежних умовах, що призвело до пошкодження такого майна - не є доказом неправомірних дій відповідача. Оскільки, по-перше, в указаному акті не зазначено, яка саме техніка із вказаного переліку зазнала пошкоджень, що унеможливлює її ідентифікацію, по-друге, відсутні докази того, що вся техніка, яка була вилучена, знаходилась у справному стані на момент вилучення та не мала тих пошкоджень, про які в загальних рисах зазначено в акті прийому-передачі майна від 09.08.2021. А тому доводи апелянта в цій частині не приймаються судом апеляційної інстанції як підстава для задоволення позовних вимог. До того ж техніка як вилучалася, так і поверталася третій особі по справі (а не безпосередньо позивачу).

Щодо наявності шкоди, суд апеляційної інстанції зазначає, що звертаючись з позовом у даній справі, позивач просив стягнути шкоду у розмірі 18 450,00 грн. Так, у цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що позивач у якості доказу заподіяння йому збитків внаслідок безпідставного утримання та неналежного зберігання майна надав звіт № 09-02-22/2 про оцінку майна від 09.08.2022, що складений суб?єктом оціночної діяльності ФОП Поляковим Володимиром Михайловичем, який був присутній при поверненні зазначеного майна 09.08.2021, фіксував на фото його стан на момент повернення та двічі його оглянув після того, 14 лютого та 18 липня 2022 року». Як викладено у висновку про вартість для визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди, оцінювач провів самостійний огляд пошкодженого майна у присутності власника 14 лютого та 18 липня 2022 року. Тобто, огляд майна для визначення розміру завданих збитків оцінювачем було проведено майже через 6 місяців після повернення майна, а вдруге - майже через рік з дати повернення.

Так, в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація та докази щодо подальшого належного зберігання та використання майна, повернутого позивачеві. Крім цього, наведений звіт не встановлює безпосередньо факт заподіяння позивачеві майнової шкоди, характер пошкоджень, фактори та причини, у зв?язку із якими вони виникли. Таким чином, наведений звіт відображає виключно вартість об?єкта оцінки (у даному разі повернутого позивачеві майна) станом на конкретну дату проведення такої оцінки (02.08.2022). В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що при вилученні майна, не перевірялась справність такого майна.

Таким чином, обґрунтованими є доводи відповідача, що з урахуванням спливу значного строку після повернення майна та проведенням оцінки, відсутності визначення причин пошкодження майна, наданий позивачем звіт не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 74, 76-80, 86, 269 ГПК України розміру заподіяної позивачу шкоди.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач є власником всього спірного майна. Тоді як договір оренди майна, де позивач передає у користування рухоме майно третій особі - не є первинним доказом того, що позивач є власником майна і що шкода була заподіяна йому як власнику.

Більше того, суд апеляційної інстанції в цій частині також звертає увагу, що у вказаній вище ухвалі від 23 лютого 2021 року у справі № 757/5617/21-к Печерського районного суду м. Києва було встановлено, що: "вилучене майно не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, що як наслідок свідчить про бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні майна, що вилучено під час проведення обшуку 29.01.2021 за адресою: м. Київ, вул. Оболонська, 29, група приміщень № 9 на 4 та 5 поверхах, яку необхідно усунути шляхом зобов`язання останнього повернути вилучене майно власнику, відповідно до п. 4 ст. 169 КПК України". А в резолютивній частині вказаної ухвали вказане майно було повернуто саме ТОВ «ПРОФ ЕДВАЙС». В цій частині суд апеляційної інстанції враховує зазначене в ухвалі від 23 лютого 2021 року. Так, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим посилання суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи доказів того, що позивач є власником спірного майна.

Разом з цим, звіт № 09-02-22/2 про оцінку вартості майна від 02.08.2022, складений ФОП Поляковим В.М. містить інформацію про те, що власником майна є громадянин ОСОБА_1 , однак, оцінювач зазначає, що не несе відповідальність за достовірність прав замовника на об`єкт оцінки, у зв`язку з тим, що він не проводив юридичну експертизу документів, підтверджуючих права власника на оцінюване майно. Аналіз законності здобуття замовником і афілійованими з ним особами майна і майнових прав не був предметом досліджень в рамках даної оцінки. Оцінювач не бере на себе відповідальність за повноту обліку майна і майнових прав, а також зобов`язань і обтяжень, які могли мати місце на дату оцінки відносно майна і майнових прав замовника, а також за аналіз юридичних аспектів виникнення таких зобов`язань і обтяжень.

Водночас, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника, що оскільки дане питання не досліджувалось в суді першої інстанції, не заперечувалось жодною із сторін, вказані обставини не мають досліджуватись судом. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що звертаючись з позовом про стягнення шкоди, позивач в даному випадку мав довести, що шкода була завдана йому як власнику в розумінні ст. 4 ГПК України та п.6 ч. 4 ст. 238 ГПК Україна. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що матеріали справи не містять доказів того, що спірне майно перебуває у власності саме позивача, тоді як договір оренди такого обладнання (укладений у простій письмовій формі) не є правовстановлюючими документами на таке майно.

Щодо причинного зв`язку між неправомірними діями відповідача і заподіяною шкодою, в цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що з наявних у матеріалах справи фотографій вбачається, що на них зображено певні об`єкти (майно), яке упаковане в поліетиленові пакети, однак, належних ідентифікуючих ознак такого майна, які б дозволяли встановити факт того, що зображені на фото предмети є саме майном, вилученим в ході обшуку, проведеного 29.01.2020, надані позивачем фото не містять.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити обов`язкові умови, які законодавець встановив для стягнення шкоди, зокрема, неправомірні дії органу (відповідача), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. А тому правомірним є висновку суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог у даній справі. Інші доводи апелянта фактично зводяться до переоцінки обставин справи, які правильно були встановлені судом першої інстанції. А тому такі доводи відхиляються як безпідставні.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в позові.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 4, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/12288/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/12288/22 - залишити без змін.

3. Судові витрати, у зв`язку з переглядом рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/12288/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім