Постанова

від 27.07.2023 по справі 904/4674/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4674/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мороза В.Ф. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Чередко А.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2023 (суддя Манько Г.В.)

у справі № 904/4674/22

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ"

до Приватного акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД"

про стягнення 188 875 грн. 34 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" заборгованості в розмірі 188 875 грн. 34 коп., яка складається з: 171 729 грн. 45 коп. основної заборгованості, 635 грн. 16 коп. 3% річних, 5924 грн. 67 коп. інфляційних втрат, 10 586 грн. 06 коп. пені та судових витрат у справі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2023 у справі №904/4674/22 позов задоволено, стягнуто з приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" на користь Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» 171 729 грн. 45 коп. заборгованість, 635 грн. 16 коп. 3% річних, 5924 грн. 67 коп. інфляційні втрати, 10 586 грн. 06 коп. пеню, судовий збір 2 833 грн. 13 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням Приватним акціонерним товариством "МАРГАНЕЦЬКИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2023 у справі № 904/4674/22 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, неправильному застосуванні норма матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Стверджує, що судом залишено без уваги, що позивач скористався своїм правом на зменшення величини замовленої річної потужності за 2022 рік і листом за вих.№ 1/396 від 29.08.2022 відкоригував її до наступних обсягів: січень - 29,43 т.м3, лютий 13,77 т.м3, березень 8,1 т.м3, квітень 40,25 м3, травень 1,44 м3, червень 53,43 м3, липень 10,7 м3, серпень 77 м3, вересень 1,0 т.м3, жовтень - 1,0 т.м3, листопад - 1,0 т.м3, грудень - 1,0 т.м3, що звільняє його від обов`язку з оплати послуг за Договором.

Скаржник зазначає, що АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» надає послугу саме з переміщення природного газу газорозподільною системою, яка нерозривно пов`язана з фактичним обсягом споживання природного газу, а висновки суду першої інстанції зроблені через невірне тлумачення норм матеріального права та положень Типового договору.

Крім того, звертає увагу на наявності форс-мажорних обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання зобов`язань за Типовим договором, відповідно до п.п. 10.1, 10.2 розділу Х Договору, а саме: ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод» перебуває на території Марганецької міської територіальної громади, що включена до Переліку територіальних громад, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 904/4674/22 визначено колегію у складі головуючого судді: Мороза В.Ф., суддів: Кузнецова В.О., Чередка А.Є.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Як передбачено ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомлення (викликом) учасників справи.

З огляду на відсутність виняткових обставин справи, колегія суддів не вбачає підстав для розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2023 у справі № 904/4674/22 з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2023 у справі № 904/4674/22 у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

12.04.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з відставкою судді Кузнецова В.О., для розгляду справи № 904/4674/22 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Акціонерним товариством «Оператор «Газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» та приватним акціонерним товариством "Марганецький рудоремонтний завод" укладено Типовий договір розподілу природного газу, текст якого затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1384/27829.

На виконання умов Типового договору Позивач надавав Відповідачеві послуги з розподілу природного газу за серпень та вересень 2022 року на загальну суму 171 729,45 грн, з ПДВ, що підтверджується: Актом №ДГП82016199 від 31.08.2022 на загальну суму 85864,72 грн з ПДВ; Актом №ДГП82018062 від 30.09.2022 на загальну суму 85 864,73 грн з ПДВ.

На час прийняття рішення у справі заборгованість за Типовим договором за послуги з розподілу природного газу перед AT "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" за серпень та вересень 2022 року становить 171 729,45 грн.

Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні у справі докази є підставою для задоволення позовних вимог.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, зокрема, щодо умов забезпечення комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу визначається Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2494 (надалі - Кодекс ГРС).

У відповідності до пункту 3 глави, 1 розділу 1 Кодексу ГРС дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.

Статтею 40 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

За умовами Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу; замовник фізична особа, або юридична особа, або фізична особа - підприємець, яка на підставі відповідного договору замовляє у оператора газорозподільної системи послугу з приєднання до газорозподільної системи та/або розподілу природного газу; заява-приєднання складена за встановленою формою письмова заява споживача, що засвідчує його волевиявлення на приєднання до договору розподілу природного газу та містить персоніфіковані дані споживача та його об`єкта.

Відповідно до п. 2 гл. 2 розд. 1 Кодексу оператор ГРМ відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (будівництво) газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та виконання розподілу природного газу.

Відповідно до п. 1 гл. 1 розд. VI Кодексу суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

ПрАТ "Марганецький рудоремонтний завод" подано заяву - приєднання №094205CGATBP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01.01.2016р., що є додатком 2 до типового договору розподілу природного газу.

Між Акціонерним товариством «Оператор «Газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» та Приватним акціонерним товариством "Марганецький рудоремонтний завод" укладено Типовий договір розподілу природного газу, текст якого затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1384/27829.

Згідно п. 1.1 типового договору зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015р. за №1384/27829 цей Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем) (п. 1.2 Типового Договору).

Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк (п. 1.2 Типового Договору).

За цим Договором Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (п. 2.1 Типового договору).

Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1 Типового договору).

Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (п. 6. 2 Типового договору).

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 6.4 Типового договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України (п. 8.1 Типового Договору).

У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 8.2 Типового Договору).

Позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №1 від 30.11.2016р. до договору розподілу природного газу №094205CGATBP016 від 01.01.2016р.

Позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №2 від 26.07.2018р. до Типового договору розподілу природного газу №094205CGATBP016 від 01.01.2016р.

Позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №3 від 01.08.2018р. до Типового договору розподілу природного газу №094205CGATBP016 від 01.01.2016р.

Позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №4 від 03.06.2019р. до Типового договору розподілу природного газу №094205CGATBP016 від 01.01.2016р.

Позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №5 від 16.06.2019р. до Типового договору розподілу природного газу №094205CGATBP016 від 01.01.2016р.

Позивачем та відповідачем підписано Додаток 4 до типового договору розподілу природного газу, який додається до заяви-приєднання №094205CGATBP016 від 01.01.2016р. та яким визначено розрахунок витрат і витрати природного газу, перелік точок комерційного обліку споживача.

Як передбачено ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.п. 1, 2 гл. 6 розд. VI Кодексу розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою. Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Відповідно до п. 2 гл. 6 розд. VI Кодексу споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах з розбивкою по кожному об`єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність сумарно по всіх його об`єктах, величина перевищення має бути сплачена споживачем за півторакратною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

Відповідно до п. 5 гл. 1 розд. VI Кодексу для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об`єкта річна замовлена потужність споживача (його об`єкта) визначається споживачем за його заявою, але не менше обсягів, визначених абзацом четвертим пункту 4 цієї глави.

За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Основними функціями Оператора ГРМ є, зокрема, забезпечення розподілу (переміщення) природного газу від місць його надходження в ГРМ з ГТС та з інших джерел до споживачів природного газу з урахуванням його якісних і фізико-хімічних характеристик та потреб цих споживачів; забезпечення оперативно - диспетчерсько управління ГРМ та планово-профілактичних і аварійно-відновлювальних робіт на об`єктах ГРМ з урахуванням вимог охорони праці та техніки безпеки; забезпечення максимальної економічності, оптимальних режимів та надійності роботи ГРМ розробка оптимальних технологічних режимів роботи ГРМ для безперебійного безаварійного газопостачання споживачів; забезпечення контролю якості фізико-хімічних характеристик та показників природного газу, який передається до/з ГРМ.

Згідно п. 1 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРМ, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. За змістом наведених норм послуга з розподілу природного газу включає в себе комплекс робіт і послуг, що здійснюються Оператором ГРМ для забезпечення надійної та безпечної експлуатацію, підтримання у належному стані та розвитку газорозподільної системи, що забезпечує цілодобовий доступ об`єктів споживачів до неї із певними технічним характеристиками, зокрема тиском, а також фізико- хімічними показниками, і вартість цієї послуги не залежить від об`єму спожитого природного газу в поточному газовому році, натомість оплачується виключно як плата за річну замовлену потужність. Фактичний обсяг споживання відповідачем природного газу в червні-липні 2022 року не має правового значення для визначення заборгованості за послуги розподілу природного газу за вказаний період у даній справі.

Відповідно до п. 6.1 розд. VI Типового договору розподілу природного газу оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність.

Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік.

Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими).

Судом встановлено, що на виконання вказаних приписів Кодексу відповідач надав позивачеві акт приймання-передачі природного газу № ДГП0049805 від 30.09.2021, в якому зафіксовано обсяги спожитого природного газу за газовий рік та встановлена річна замовлена потужність на 2022 рік у розмірі - 681 465,98 м3 та, відповідно, місячна замовлена потужність у розмірі - 56 788,83 м3.

Зазначений акт приймання-передачі природного газу №ДГП0049805 від 30.09.2021 підписаний без зауважень.

Отже, сторони погодили річну (і місячну) замовлену потужність на 2022 рік, виходячи з якої позивач зобов`язаний оплачувати відповідачу вартість послуг з розподілу природного газу.

Водночас, оскільки відповідач не подавав позивачеві заявки на величину річної замовленої потужності на 2022 календарний рік, то така йому була визначена за підсумками попереднього газового року - в порядку, передбаченому абз. 7 п. 2 гл. 6 розд. VI Кодексу - виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року.

Відповідно до абз. 1 п. 2 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Газовим роком відповідно до абз. 7 п. 4 гл. 1 розд. І Кодексу ГРМ є період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

Згідно з абз. 2 п. 5 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність нового споживача, що не є побутовим, та/або його об`єкта визначається за його заявою, яка визначає річну замовлену потужність окремо на перший (поточний) та другий (наступний) календарні роки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що долучений відповідачем до відзиву у якості доказу подання ним уточненої заявки - копія листа вих. № 1/964/1 від 27.09.2021 не є належним доказом, оскільки докази направлення вказаного листа і його одержання позивачем в матеріалах справи відсутні.

При цьому суд відхиляє заперечення відповідача про те, що він звільнений від обов`язку сплачувати відповідні послуги, з огляду на те, що фактично, у спірному періоді, ним було спожито обсягу природного газу у розмірі, що є меншим від величини замовленої річної потужності, з огляду на таке.

За приписами ч. 3 п. 2 гл. 6 розд. VI Кодексу у разі здійснення споживачем, що не є побутовим, замовлення річної потужності відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 цієї глави споживач, що не є побутовим, має право одноразово з 10 липня по 15 вересня розрахункового календарного року подати Оператору ГРМ заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на поточний календарний рік.

У такому випадку Оператор ГРМ здійснює перерахунок місячної вартості послуги розподілу природного газу відповідно до пункту 1 цієї глави за весь календарний рік.

Заявки на коригування, подані раніше/пізніше встановленого терміну, Оператором ГРМ не розглядаються та вважаються не поданими споживачем.

При зменшенні величини замовленої річної потужності переплата, яка утворилася внаслідок перерахунку вартості послуг з розподілу природного газу за період з початку поточного календарного року до місяця, у якому здійснюється уточнення величини замовленої річної потужності (включно), з урахуванням тарифів на розподіл природного газу відповідних періодів зараховується Оператором ГРМ у рахунок майбутніх платежів споживача, що не є побутовим, або на письмову вимогу цього споживача протягом 10 робочих днів з дня отримання вимоги грошові кошти повертаються споживачу.

Перерахунок вартості послуги з розподілу природного газу за період з початку поточного календарного року до місяця, у якому здійснюється уточнення (зменшення) величини замовленої річної потужності, відображається у періоді нарахування за послуги розподілу природного газу поточного календарного місяця.

Слід наголосити, що навіть подання Оператору ГРМ заявки на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності в порядку, передбаченому ч. 3 п. 2 гл. 6 розд. VI Кодексу, само по собі автоматично не звільняє споживача від обов`язку сплачувати послуги з розподілу природного газу в порядку, на умовах та строки, що визначені в договорі розподілу природного газу, до здійснення Оператором ГРМ перерахунку.

А так як позивач не здійснював замовлення річної потужності ані відповідно до абз. 10 п. 2 гл. 6 розд. VI Кодексу, ані відповідно до абз. 2 п. 5 цієї глави (не є новим споживачем), то він не мас права на проведення перерахунку місячної вартості послуги розподілу природного газу, а п. 3 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРМ застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.

До того ж, варто зауважити, що спір між сторонами виник саме внаслідок невиконання відповідачем свого договірного обов`язку зі сплати наданих йому позивачем послуг.

У випадку, якщо відповідач не погоджується з розміром цих нарахувань, він має право заперечити проти них у цьому процесі, надавши суду відповідні контррозрахунок, пояснення та докази, а, якщо він вважає, що позивач безпідставно ухиляється від здійснення перерахунку - має право заявити зустрічний позов з відповідними вимогами про зобов`язання здійснити перерахунок фактично наданих послуг, або ж звернутися з окремою позовною заявою, як у справі № 904/1149/22 (на яку посилається апелянт).

Доказів неправомірного нарахування або невідповідності розрахунків за надані послуги з розподілу природного газу відповідачем не надано, зустрічний позов у справі №904/4674/22 ним не подавався, з вимогами про зобов`язання позивача здійснити перерахунок вартості послуг з розподілу природного газу за серпень та вересень 2022 року до суду не звертався.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормами ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Апеляційний суд зауважує, що укладений між сторонами договір розподілу природного газу №094205CGATBP016 від 01.01.2016р. є чинним, не розірваний в судовому порядку та не визнаний судом недійсним, а отже є обов`язковим до виконання сторонами.

Умовами Договору визначено обов`язок відповідача прийняти та оплатити надані йому позивачем послуги з розподілу газу за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ.

Матеріалами справи підтверджено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на 2022 рік постановою від 22.12.2021 № 2745 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для AT "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" установила AT "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,26 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ).

На виконання умов Типового договору Позивач надавав Відповідачеві послуги з розподілу природного газу за серпень та вересень 2022 року на суму 171 729,45 грн, з ПДВ, що підтверджується: Актом №ДГП82016199 від 31.08.2022 на суму 85 864,72 грн з ПДВ; Актом №ДГП82018062 від 30.09.2022 на загальну суму 85 864,73 грн з ПДВ.

Вказані Акти відповідачем не підписано, мотивовану відмову від їх підписання не надано.

Таким чином, загальна сума заборгованості становить 171 729,45 грн.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Доказів оплати послуг з розподілу природного газу перед AT "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" за серпень та вересень 2022 року на загальну суму 171 729,45 грн відповідачем суду не надано.

Отже, відповідачем порушено договірні зобов`язання з оплати послуг по розподілу природного газу.

Доводи скаржника про те, що АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» надає послугу саме з переміщення природного газу газорозподільною системою, яка нерозривно пов`язана з фактичним обсягом споживання природного газу, а висновки суду першої інстанції зроблені через невірне тлумачення норм матеріального права та положень Типового договору, є безпідставними, оскільки послуга з розподілу природного газу не обмежується обов`язками оператора ГРМ (Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз") щодо фізичної доставки обсягів природного газу до об`єктів споживача та формування кількісних показників обсягів спожитого (розподіленого) природного газу, а включає в себе в цілому процес забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності об`єкта споживача для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу безпосередньо споживачу, і в розумінні цілого комплексу дій (заходів) оператора ГРМ, пов`язаних із забезпеченням безаварійності та належного стану ГРМ.

Подібні за змістом висновки викладені в Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 920/1114/20.

Наведене також слідує із положень Кодексу (п. 4 глави 1, п.п. 2, 3 глави 2 розділу І, п. 1 розділу ІІ, глави 3 розділу ІІІ).

В свою чергу, згідно п. 9 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРС припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача.

Відповідачем не направлялась позивачу заява про розірвання договору та остаточне від`єднання об`єкта відповідача від газорозподільної системи АТ ОГС Дніпропетровськгаз. Отже, відповідач продовжує користуватися приєднаною потужністю, та в будь-який час має право та можливість відновити відбір природного газу із газорозподільної системи у порядку, передбаченому Кодексом ГРС.

Виходячи з встановлених обставин справи, позовні вимоги є належним чином підтвердженими доказами та обґрунтовано задоволені судом.

Щодо нарахування позивачем 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати вартості послуг з розподілу природного газу у строки, визначені умовами договору та додатками до нього, позивач заявив вимогу про стягнення 635 грн. 16 коп. 3% річних, 5 924 грн. 67 коп. інфляційних втрат, 10 586 грн. 06 коп. пені

Так, Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Слід наголосити на тому, що обчислення пені, 3% річних та інфляційних втрат не потребує спеціальних знань, оскільки їх розмір визначається шляхом математичних розрахунків з урахуванням норм законодавства та умов договору, що віднесено до компетенції суду (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 02.07.2019р. у справі 925/1641/17).

У Постанові Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17 викладений наступний правовий висновок: «З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контр розрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)».

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 у справі №905/305/18, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 у справі № 927/467/17.

Наявний розрахунок позивача щодо 3% річних на суму 635 грн 16 коп. та інфляційних втрат на суму 5 924 грн 67 коп. (т. 1 а.с. 7), з яким погодився суд першої інстанції, був перевірений колегією суддів на предмет правильності та обґрунтованості розрахунків, арифметичних та методологічних помилок чи невідповідностей приписам законодавства України, виявлено не було.

За п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Крім того, ч. 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

«Відповідно до положень ст.ст. 13, 74 ГПК України, звертаючись з позовом про стягнення неустойки, позивач повинен довести наявність правових підстав для притягнення боржника до такого виду цивільно-правової відповідальності» (висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 21.05.2019 року у справі № 908/1473/18).

Враховуючи прострочення відповідачем оплати послуг з розподілу природного газу, позивач має право нараховувати відповідачу пеню та вимагати її сплати.

Заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції становлять 10 586 грн. 06 коп. Наявний в матеріалах справи розрахунок позивача щодо пені був перевірений судом, в результаті чого встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня, розмір якої за розрахунком в межах визначеного позивачем періоду складає 10 586 грн. 06 коп.

Перевіривши наведений розрахунок, колегія суддів погоджується з таким висновком суду та вважає правильною визначену до стягнення суму пені.

Щодо доводів апелянта про наявність форс-мажорних обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання зобов`язань за Типовим договором, відповідно до п.п. 10.1, 10.2 розділу Х Договору, а саме: ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод» перебуває на території Марганецької міської територіальної громади, що включена до Переліку територіальних громад, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), колегія суддів зауважує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, відповідачем не наведено вагомих аргументів про те, що військова агресія проти України та введення воєнного стану безпосередньо унеможливлюють виконання грошового зобов`язання з оплати послуг з розподілу природного газу.

Настання форс-мажорних обставин, в кожному окремому випадку, засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, шляхом видачі сертифікату про такі обставини (ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

До адресованого позивачу листа відповідачем не долучено сертифікату ТПП, а також не вказано, яким чином війна перешкоджає оплаті за фактично спожиті послуги з розподілу газу.

Відкритий лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач, адресований «Всім кого це стосується». Це означає, що кожному, кого це стосується, слід доводити причинний зв`язок між війною і неможливістю виконати свої (в т.ч. грошові) зобов`язання. Адже обставини для суб`єктів господарювання суттєво різняться в залежності від того, де знаходиться їх виробництво: на лінії фронту, де ведуться активні бойові дії, в місцях, що знаходяться під постійним обстрілом, на тимчасово окупованих територіях, в тилу тощо.

Відповідно до правового висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 24.05.2022 надано роз`яснення «Щодо оплати послуг розподілу природного газу та визначення обсягів споживання природного газу в умовах дії воєнного стану», яке опубліковано на офіційній інтернет сторінці за веб-адресою: https://www.nerc.gov.ua/news/shchodo-oplati-poslug-rozpodilu-prirodnogo-gazu-ta-viznachennya-obsyagiv-spozhivannya-prirodnogo-gazu-v-umovah-diyi-voyennogo-stanu.

Зокрема, Розділом Х Типового договору зазначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору.

Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Разом з тим, Торгово-промислова палата України (ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», та Статуту ТПП України листом від 28.02.2022 № 2024/02.-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Враховуючи вищезазначене, якщо форс-мажорні обставини (військова агресія Російської Федерації проти України) об`єктивно унеможливили виконання зобов`язання Оператора ГРМ в частині забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи, наприклад, у зв`язку із пошкодженням газорозподільної інфраструктури, оплата споживачами вартості послуги з розподілу природного газу за Типовим договором на період відсутності цілодобового доступу до газорозподільної системи (кількості днів) не здійснюється.

Разом з тим, слід зазначити, якщо внаслідок форс-мажорних обставин (військова агресія Російської Федерації проти України) було пошкоджено об`єкт газоспоживання споживача та/або його внутрішньобудинкову систему газопостачання, що призвело до унеможливлення використання споживачем свого права користуватися послугами розподілу природного газу, такий споживач на підставі положень розділу Х Типового договору має бути звільнений від оплати послуг розподілу природного газу.

При цьому НКДРСЕКП звернуло увагу Операторів ГРМ, що у разі якщо об`єкти газопостачання споживачів природного газу були частково або повністю зруйнованими внаслідок бойових дій (форс-мажорних обставин) або пошкодження газорозподільної інфраструктури призвело до унеможливлення використання споживачем свого права доступу до газорозподільної системи для споживання природного газу, Оператори ГРМ не мають підстав для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по таких об`єктах споживачів та їх передачі на інформаційну платформу Оператора ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача.

Так, відповідачем долучено до матеріалів справи Акти комісійного обстеження об`єктів, пошкоджених внаслідок збройної агресії рф, від 12.08.2022, 16.08.2022, від 02.11.2022 до яких долучено відповідні фотознімки (т. 1 а.с. 134-172).

З цих Актів, зокрема, від 12.08.2022 та від 16.08.2022 (які стосуються спірного періоду серпень-вересень 2022 року) вбачається, що майно відповідача внаслідок обстрілів артилерією частково зазнало певних ушкоджень, серед яких: вибите скло у вікнах, посічені уламками зовнішні стіни, дах/покрівля, пошкодження повністю 2 секцій зовнішньої бетонної огорожі (5 метрів).

За висновками вказаних Актів усі пошкодження підлягають відновленню.

Водночас, відповідачем не доведено, що ці пошкодження призвели до унеможливлення реалізації споживачем свого права користуватися послугами розподілу природного газу у спірному періоді.

В свою чергу, апеляційний суд зауважує, що згідно пояснень позивача, через військову агресію більш ніж 700 газопроводів зазнало пошкоджень в результаті обстрілів, які були усунуті аварійно-диспетчерською службою позивача, продовжує забезпечувати газом більш ніж 600,5 тисяч споживачів, будучи єдиним оператором газорозподільної системи на території Дніпропетровської області.

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" є підприємством критичної інфраструктури, від безперебійної роботи якого безпосередньо залежить можливість отримання природного газу населенням, лікарнями, дитячими садками, закладами освіти, військовими частинами, рятувальними службами, правоохоронними органами тощо. В умовах воєнного стану можливість здійснювати постійний моніторинг технічного стану газопроводів, забезпечувати їх належну експлуатацію, гарантувати своєчасні виїзди за аварійними викликами, оперативно ліквідувати витоки газу, здійснювати локалізацію аварійних ситуацій, посилений нагляд за станом газорозподільної системи Дніпропетровської області здаля забезпечення їх цілісності та функціональності прямо впливає на стан обороноздатності держави.

Будучи на 100% тарифним підприємством, позивач виконує всі роботи за рахунок коштів тарифної виручки, у той час, як витратна частина по обслуговуванню газорозподільної системи у воєнний час не тільки не зменшилась, але й збільшилась за рахунок росту числа аварійних викликів та потреби додаткового обстеження газопроводів на предмет їх ймовірного пошкодження ворожими диверсійними групами.

Проте, ці обставини не завадили виконувати зобов`язання Оператора ГРМ в частині забезпечення цілодобового доступу ПрАТ «Марганецький рудоремонтний завод» до газорозподільної системи, що підтверджено складеними актами наданих послуг №ДГП82016199 від 31.08.2022 та №ДГП82018062 від 30.09.2022 й не спростовано відповідачем належними доказами.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявності форс-мажорних обставин, внаслідок яких він не міг виконувати свої зобов`язання з оплати послуг розподілу природного газу, які йому надавав позивач у період серпень-вересень 2022 року.

Щодо зменшення пені, апеляційний суд зазначає наступне.

За правилами п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

В постанові від 08.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика палата Верховного Суду зауважила, що за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань; з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Статтею 233 ГК України, встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18).

Правова позиція Верховного Суду щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (п. 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Колегія суддів зазначає, що ПрАТ "Марганецький рудоремонтний завод" не зверталось до суду з клопотанням про зменшення пені.

Поряд з цим, апеляційний суд звертає увагу на тому, що: розмір пені, який стягнено з відповідача на користь позивача не є надмірно великим, порівняно із розміром основної заборгованості (10 586 грн. 06 коп. проти 171 729 грн. 45 коп.); затримка виконання грошового зобов`язання є досить тривалою; відповідачем не надано доказів, що підтверджують об`єктивну неможливість своєчасного здійснення розрахунків за послуги з розподілу природного газу, в тому числі впливу політико-економічної ситуації в країні на його платоспроможність та, як наслідок, неможливість виконання своїх фінансових зобов`язань, в той час, як за приписами ч. 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів; відповідач не довів, що зробив зі свого боку все можливе для уникнення порушення своїх договірних зобов`язань (прострочення розрахунків з позивачем); поведінка винної особи відповідача є суперечливою та не свідчить про визнання ним обставин існування заборгованості та намір вчинення дій, необхідних для виконання зобов`язання шляхом погашення боргу.

Стосовно можливої збитковості відповідача, то слід зауважити, що вказана обставина не є винятковою обставиною що дає підстави для зменшення нарахованих штрафних санкцій, адже підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, наслідки від ведення якої несе відповідний суб`єкт господарювання.

В свою чергу, відсутність збитків у позивача не є визначальним критерієм для зменшення заявленої до стягнення з відповідача неустойки та враховується судом в комплексі з оцінкою інших обставин, що мають значення для справи.

В даному випадку встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази свідчать про відсутність правових та фактичних підстав для зменшення нарахованої відповідачу пені

Таким чином, враховуючи те, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки - є прерогативою суду, яке реалізується ним на власний розсуд, виходячи з системного та комплексного аналізу всіх фактичних обставин справи та поданих сторонами доказів, апеляційний суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, відтак, доводи апелянта в цій частині апеляційної скарги є безпідставними та відхиляються судом апеляційної інстанції.

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, з огляду на положення ст.ст. 74-80, 86 ГПК України та норми законодавства, які застосовуються у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їх належну правову оцінку.

Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2023 у справі № 904/4674/22.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2023 у справі № 904/4674/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2023 у справі №904/4674/22 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "МАРГАНЕЦЬКИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко