Рішення

від 26.07.2023 по справі 910/6005/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2023м. ДніпроСправа № 910/6005/22

За позовом Малого приватного підприємства "АСВА", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНТВАТ 33", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 206 000,00 грн., 3% річних у розмірі 558,74 грн.

Суддя Красота О.І.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

У липні 2022 року Мале приватне підприємство "АСВА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша басейнова компанія" і просило суд стягнути заборгованість у розмірі 206 000,00 грн., 3% річних у розмірі 558,74 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач на підставі виставленого Відповідачем рахунку-фактури № 6 від 15.02.2022 сплатив останньому 206 000,00 грн. Однак Відповідач не поставив товар, передплату не повернув.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 позовну заяву Малого приватного підприємства "АСВА" з додатками передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Так, Господарським судом міста Києва встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.07.2022 місцезнаходженням Відповідача було: 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 1 А.

Проте, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 07.07.2022 проведено державну реєстрацію змін про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша басейнова компанія", а саме змінено найменування юридичної особи на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОНТВАТ 33" та змінено місцезнаходження, тож місцезнаходженням Відповідача є: пр. Поля Олександра, буд. 59, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49031.

Автоматизованою системою документообігу суду матеріали позовної заяви передано для розгляду судді Красоті О.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2022.

15.08.2022 Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНТВАТ 33" заборгованість у розмірі 206 000,00 грн., 3% річних у розмірі 558,74 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 500,00 грн.

Також Позивач просив суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзив на позов, а також докази повної оплати до суду не надав, ухвалу суду від 16.08.2022 про відкриття провадження у справі направлено на його електронну пошту, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 86), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 68).

Крім того, 20.09.2022 від Позивача надійшли письмові пояснення, в яких він зазначив, що 19.08.2022 надіслав на юридичну адресу Відповідача повідомлення від 19.08.2022 № 01/08-22 про відкриття провадження у справі, до якого було додано копію ухвали суду від 16.08.2022. Однак Відповідач не отримав вказані документи, про що свідчить конверт, повернутий Позивачу "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 81-83).

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Справу відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглянуто судом протягом розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша басейнова компанія", яке у подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОНТВАТ 33" (а.с. 46-49), (далі Відповідач, Постачальник) виставило Малому приватному підприємству "АСВА" (далі Позивач, Покупець) рахунок-фактуру № 6 від 15.02.2022 на суму 258 153,00 грн. на оплату товару, а саме чаші із скловолокнистих матеріалів (а.с. 15).

Позивач, у свою чергу, здійснив оплату за товар на загальну суму 206 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 3074 від 16.02.2022 на суму 98 000,00 грн.,

- № 3088 від 17.02.2022 на суму 60 000,00 грн.,

- № 3096 від 18.02.2022 на суму 48 000,00 грн. (а.с. 12-14).

Позивач зазначає, що у подальшому договір поставки матеріалів та установлення басейну між сторонами не було укладено через недосягнення згоди щодо його істотних умов, а Відповідач матеріали для установлення басейну в розумний строк після внесення передплати не поставив, а також у зв`язку із введенням на території України воєнного стану і виникненням складного фінансового становища у Позивача, потреба в отриманні товару та/або послуг з установлення басейну від Відповідача відпала.

Листом за № 11 від 14.03.2022 Позивач просив Відповідача повернути сплачені кошти у розмірі 206 000,00 грн. (а.с. 16).

11.05.2022 Позивач надіслав Відповідачу вимогу (повторну) за № 01/05-22 від 10.05.2022 про повернення коштів у розмірі 206 000,00 грн. протягом 7 календарних днів з моменту пред`явлення цієї вимоги (а.с. 17-20).

Однак, Відповідач попередню оплату за товар у розмірі 206 000,00 грн. не повернув, що і є причиною виникнення спору.

Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів

В силу ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України для правочинів (за змістом ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України договір між двома сторонами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак, згідно зі ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Крім того, за приписами з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 184 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, що склались на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки, за яким сторони не визначили строк здійснення Відповідачем поставки товару на суму 206 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

За приписами ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

За встановлених обставин, зважаючи на те, що доказів повернення суми передплати у розмірі 206 000,00 грн. матеріали справи не містять, відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України у Позивача виникло право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від Відповідача, який одержав суму попередньої оплати товару і не передав його, тому позовна вимога щодо стягнення з Відповідача суми попередньої оплати у розмірі 206 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних (за прострочення повернення передплати) за період з 19.05.2022 по 20.06.2022 у розмірі 558,74 грн.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно, тому позовна вимога щодо стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 558,74 грн. підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю зі стягненням з Відповідача заборгованості у розмірі 206 000,00 грн., 3% річних у розмірі 558,74 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на Відповідача.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26 500,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити таке.

Приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, з положень наведених норм випливає, що, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.

Одночасно слід враховувати, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування цих витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, - то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26 500,00 грн. Позивач надав суду:

- Договір про надання правової допомоги № 30-КО від 02.05.2022, укладений між Позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ЮСГАРД" (Виконавець);

- Протокол погодження договірної ціни від 02.05.2022 (Додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги № 30-КО від 02.05.2022);

- рахунок-фактура № 1/22 від 02.05.2022 на суму 5 300,00 грн.;

- платіжне доручення № 3925 від 30.06.2022 на суму 5 300,00 грн.;

- рахунок-фактура № 2/22 від 17.06.2022 на суму 21 200,00 грн.;

- платіжне доручення № 3835 від 17.06.2022 на суму 21 200,00 грн.;

- акт про надання правової допомоги від 11.05.2022 на суму 5 300,00 грн.;

- акт про надання правової допомоги від 20.06.2022 на суму 21 200,00 грн.;

- ордер серія АІ № 1241952 від 20.06.2022;

- ордер серія АІ № 1264690 від 11.08.2022;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 6342/10 від 08.12.2017 (а.с. 23-37, 74).

Так, згідно з п. 1.1 Договору про надання правової допомоги № 30-КО від 02.05.2022 (далі Договір № 30-КО) Виконавець зобов`язується здійснювати захист, представництво інтересів Клієнта та надавати йому інші види правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", іншими актами чинного законодавства, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.

Відповідно до пп. 2.1.2 п. 2.1 Договору № 30-КО зміст правової допомоги: представництво інтересів Клієнта під час досудового врегулювання спору та в судах всіх юрисдикцій під час супроводження судової справи за позовом Клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБК" (код 42634331), щодо стягнення та/або повернення грошових коштів, оплачених Клієнтом в якості передплати.

За умовами пп. 2.1.3 п. 2.1 Договору № 30-КО для надання правової допомоги Клієнту Виконавець призначає адвоката з числа учасників Адвокатського об`єднання "ЮСГАРД" або адвоката, який перебуває у трудових відносинах з Адвокатським об`єднанням "ЮСГАРД". Повноваження призначеного адвоката підтверджується витягом з цього Договору та ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до пп. 2.2.1 п. 2.2 Договору № 30-КО Клієнт зобов`язаний сплачувати Виконавцю гонорар у розмірі та у терміни, передбачені цим Договором.

Згідно з п. 3.1 Договору № 30-КО за надану правову допомогу та послуги, що надаються Виконавцем, Клієнт сплачує Виконавцю гонорар (винагороду), розмір та строки сплати якого узгоджуються сторонами і зазначаються у додатках до Договору.

Пунктом 3.6 Договору № 30-КО передбачено, що незадоволення або часткове задоволення судом клопотання Клієнта про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката не є підставою для зміни попередньо погодженого розміру гонорару Виконавця.

За умовами п. 4.1 Договору № 30-КО прийняття Клієнтом наданої Виконавцем правової допомоги (послуг) оформлюється актом, який складається Виконавцем у двох примірниках і надається Клієнту. Надання акту Клієнту може відбуватись шляхом особистого вручення уповноваженому представнику Клієнта, так і за допомогою засобів поштового зв`язку.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 30-КО протягом 7 календарних днів з моменту одержання акту та за відсутності зауважень до нього Клієнт зобов`язаний підписати акт, засвідчити його своєю печаткою та повернути один примірник Виконавцю.

Протоколом погодження договірної ціни від 02.05.2022 (Додаток № 1 до Договору № 30-КО) сторони узгодили таке:

п. 1.1 гонорар Виконавця за супроводження Клієнта під час досудового врегулювання спору складає 5 300,00 грн.;

п. 1.2 гонорар Виконавця за супроводження судової справи до моменту винесення судом першої інстанції рішення у справі складає 21 200,00 грн.;

п. 1.3 гонорар, передбачений п. 1.1 Протоколу, розрахований, виходячи із того, що загальна кількість судових засідань у справі в суді першої інстанції складе не більше чотирьох засідань. У випадку, якщо кількість судових засідань виявиться більшою, додаткові засідання оплачуються Клієнтом окремо, виходячи зі ставки відповідного представника, з урахуванням такої тарифної сітки: адвокат 2 700,00 грн./1 год.; помічник адвоката 1 500,00 грн./1 год.;

п. 1.4 порядок оплати: на підставі рахунку-фактури Виконавця.

Позивач на підставі виставленого Адвокатським об`єднанням "ЮСГАРД" рахунку-фактури № 1/22 від 02.05.2022 сплатив 5 300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3925 від 30.06.2022.

11.05.2022 між Позивачем та Адвокатським об`єднанням "ЮСГАРД" складено акт про надання правової допомоги на суму 5 300,00 грн., в якому окреслено обсяг наданих послуг під час досудового врегулювання спору.

Позивач на підставі виставленого Адвокатським об`єднанням "ЮСГАРД" рахунку-фактури № 2/22 від 17.06.2022 сплатив 21 200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3835 від 17.06.2022.

20.06.2022 між Позивачем та Адвокатським об`єднанням "ЮСГАРД" складено акт про надання правової допомоги на суму 21 200,00 грн., в якому окреслено обсяг наданих послуг за супроводження судової справи.

Суд зазначає, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Суд також зауважує, що частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності й недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Отже, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватись на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Отже, витрати Позивача на професійну правничу допомогу є такими, що реально понесені та обґрунтовані, їх розмір не є завищеним.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для покладення на Відповідача витрат Позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 26 500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНТВАТ 33" (49031, м. Дніпро, пр. О. Поля, 59, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42634331) на користь Малого приватного підприємства "АСВА" (02002, м. Київ, вул. Флоренції, 12Б, кв. 103, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 16399501) заборгованість у розмірі 206 000,00 грн., 3% річних у розмірі 558,74 грн., судовий збір у розмірі 3 098,38 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 500,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

26.07.2023