Рішення

від 26.07.2023 по справі 909/471/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.07.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/471/23Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нейм-Інвест"

про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень в сумі 138 494 грн 11 коп.

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернувся Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нейм-Інвест" про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень в сумі 138494 грн 11 коп., з яких 100230 грн 01 коп. - заборгованість з орендної плати за період з 01.12.2021 до 31.05.2022; 25263 грн 45 коп. - пеня за період з 21.07.2022 до 20.01.2023; 2702 грн 78 коп. - 3% річних за період з 21.08.2021 до 20.01.2023; 10297 грн 87 коп. - інфляційні збитки за період вересень 2021року - січень 2023 року.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

22.05.2023 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12.06.2023 відповідач подав відзив на позов вх.№8742/23, який суд прийняв до розгляду.

Також, 12.06.2023 відповідач подав заяву про часткове визнання позову вх.№8743/23, яку суд прийняв до розгляду.

20.06.2023 відповідач подав клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів вх.№9166/23, які суд приєднав до матеріалів справи.

21.06.2023 відповідач подав заяву про зменшення пені вх.№9264/23, яку суд прийняв до розгляду.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №4082 від 19.07.2021 в частині сплати орендних платежів, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 100230 грн 01 коп. за період 01 грудня 2021року - 31 травня 2022 року. Керуючись статтями 625, 611 Цивільного кодексу України та п.3.9. договору позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Обґрунтовані позовні вимоги статтями 509,526,530, 549, 611, 625, 651 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Позиція відповідача.

Відповідач позовні вимоги визнав частково в частині орендної плати в сумі 82430 грн 00 коп., 2702 грн 78 коп. 3% річних та 10297 грн 87 коп. інфляційних втрат. Щодо орендної плати в сумі 17800 грн 00 коп. вказав, що згідно з п.5.1. Акта повернення майна з оренди, розмір забезпечувального платежу сплачений під час укладення договору оренди становить 17800 грн 00 коп. та повинен зарахуватись позивачем в погашення заборгованості з орендної плати.

В заяві про зменшення пені вх.№9264/23 від 21.06.2023 зазначив, що причиною порушення зобов"язання стало введення воєнного стану в Україні, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв"язку з чим він вживав заходів для повідомлення позивача про зупинення ведення діяльності в орендованому приміщенні та звільнення від сплати орендної плати; доказів, які б підтверджували понесення позивачем збитків, пов"язаних із невиконанням відповідачем обов"язку щодо сплати орендної плати немає.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Предметом спору є вимога позивача про стягнення заборгованості з орендної плати.

19.07.2021 Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕЙМ-ІНВЕСТ" (орендар) уклали договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 4082 (надалі - договір), згідно Розділу І "Змінювані умови договору" (далі -Умови) якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 38,0 кв.м. розташованих на першому поверсі будівлі міської Ратуші за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Галицька, 4А.

Відповідно до п.12.1. Умов, цей договір діє до 31.05.2022.

Згідно з п.7 Умов, цільове призначення майна: для використання під фотоательє і музей розвитку фотографії та телебачення на Прикарпатті, без права передачі об"єкта оренди в суборенду та з умовою забезпечення орендарем вимог законодавства про охорону культурної спадщини та умов охоронного договору.

Місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 8900 грн 00 коп. без ПДВ (п.9.1. Умов).

Розмір авансового внеску орендної плати становить 2 (дві) місячні орендні плати -17800 грн 00 коп. (п.10.1. Умов).

Сума забезпечувального депозиту становить 17800 грн 00 коп. (п.11.Умов).

Відповідно до п.3.3. договору, орендар сплачує орендну плату до місцевого бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п.16 Умов (або іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця до 15 числа, що настає за поточним місяцем оренди.

На суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати (п.3.9 договору).

Припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов"язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи пеню та неустойку (за наявності) (п.3.11. договору).

Відповідно до п.4.8. договору, Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради не пізніше ніж протягом п"ятого робочого дня з моменту отримання від Балансоутримувача примірника акта повернення з оренди орендованого майна із зауваженнями (або за наявності зауважень Орендодавця) зараховує забезпечувальний депозит в рахунок невиконаних зобов"язань Орендаря і перераховує забезпечувальний депозит на погашення зобов"язань Орендаря у такій черговості, зокрема: у першу чергу погашаються зобов"язання Орендаря із сплати пені (п.3.9. договору); у другу чергу погашаються зобов"язання Орендаря із сплати неустойки (п.4.4. договору); у третю чергу погашаються зобов"язання Орендаря із сплати частини орендної плати, яка відповідно до п.16 Умов підлягає сплаті до місцевого бюджету.

Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання - передачі і закінчується датою припинення цього договору (п.12.1. договору).

На виконанням умов договору 19.07.2021 сторони підписали Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності, нежитлові приміщення площею 38,0 кв.м. розташовані на першому поверсі будівлі міської Ратуші за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Галицька, 4А,згідно якого Балансоутримувач передав, а орендар прийняв відповідно до умов договору нежитлові приміщення, зазначені в п.4.1. Умов. Цим актом сторони підтвердили, що не мають зауважень щодо цих приміщень, а також те, що вони відповідають умовам договору та інформації про об"єкт оренди, яка оприлюднена в оголошенні про передачу в оренду.

25.02.2022 Відповідач звернувся до позивача з листом (вх.№791/01-15/05), відповідно до якого повідомив про зупинення ведення діяльності в орендованому приміщенні згідно договору №4082 від 19.07.2021, у зв"язку із введенням воєнного стану в Україні та просив не нараховувати орендну плату. Однак доказів відмови чи задоволення вказаного прохання відповідача позивачем матеріали справи не містять.

31.05.2022 сторони підписали Акт приймання-передачі з оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, нежитлові приміщення площею 38,0 кв.м. розташовані на першому поверсі будівлі міської Ратуші за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Галицька, 4А, згідно якого орендар передав, а Балансоутримувач прийняв із строкового платного користування нерухоме майно, що належить до комунальної власності, зазначене в п.4.1. Умов. Цим актом та анкетою про стан майна і розрахунків за договором оренди сторони підтвердили, що майно повертається в стані, не гіршому, ніж стан, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду. В анкеті про стан майна також вказано, що станом на дату підписання акта приймання- передачі у відповідача наявна заборгованість із сплати пені в сумі 4546 грн 48 коп., з орендної плати, яка підлягає сплаті до місцевого бюджету в сумі 87661 грн 59 коп. згідно нарахування за квітень, а також наявність забезпечувального депозиту, сплаченого орендарем в сумі 17800 грн 00 коп. Додатково в цьому акті вказано, що Балансоутримувач здійснює зарахування забезпечувального депозиту в рахунок невиконаних зобов"язань орендаря в черговості, передбаченій п.4.8. договору. Передача приміщень здійснюється у зв"язку із закінченням терміну дії договору оренди №4082 від 19.07.2021. Акт приймання-передачі з оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 31.05.2022 відповідач підписав із зауваженнями "З розрахунком орендної плати не погоджуюсь у зв"язку із листом від 25.02.2022".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору, прийняті на себе договірні зобов"язання щодо сплати орендної плати, належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 100 230 грн 01 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості.

07.07.2022 з метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію №1058/01-15/18в з вимогою погасити заборгованість з орендної плати, докази направлення якої приєднані до матеріалів справи. Однак відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та виконання.

Оскільки станом на 17.05.2023 відповідач заборгованість не сплатив, позивач керуючись статтями 625, 611 Цивільного кодексу України та п.3.9 договору нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати та звернувся за захистом свого порушеного права до господарського суду.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, врегульовані також Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон). В ч. 1 ст. 2 Закону визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст. 171, 174 ГК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 ГК України).

Аналогічні положення містяться в ч.1, 3 ст. 19 Закону.

За змістом ч. 1 ст. 10 Закону орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди. Одним із основних обов`язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і у повному обсязі (ч. 3 ст. 18 Закону).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач частково позовні вимоги визнав, доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновок суду.

Факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати орендної плати в строк встановлений договором підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 100230 грн 01 коп. заборгованості обґрунтована та належить до задоволення.

Твердження відповідача про те, що забезпечувальний платіж повинен бути зарахований в погашення заборгованості з орендної плати, суд відхиляє, оскільки в п.4.8 договору, сторони чітко визначили порядок його зарахування, якого позивач дотримався при розрахунку заборгованості.

Суд за допомогою ІПС "Законодавство" перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних за період 21.10.2021 - 20.01.2023, а також інфляційних втрат за період листопад 2021 року - січень 2023 року та задовольняє їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично правильним.

Щодо вимог позивача про стягнення пені.

Позивач керуючись п.3.9 договору, нарахував відповідачу пеню за період з 21.07.2022 - 20.01.2023 на суму заборгованості 100230 грн 01 коп., в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, що становить 25263 грн 45 коп.

Відповідно до ч.6. ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд враховуючи вказані обмеження, положення договору, дату виникнення обов"язку з оплати орендної плати та суму заборгованості, звертає увагу позивача на те, що право на нарахування пені на заборгованість в сумі 100230 грн 01 коп. у нього виникло 16.06.2022 (п.3.3.договору) та припинилося 16.12.2022, тобто через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Відтак суд самостійно враховуючи межі позовних вимог розрахував пеню за період 21.07.2022 - 16.12.2022, розмір якої становить 20320 грн 60 коп. Отже в частині стягнення 4942 грн 85 коп. пені належить відмовити у зв"язку з необґрунтованістю.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши збалансованість інтересів сторін, ступінь вини відповідача у несвоєчасному виконанні обов`язку за договором, визнання сум основної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат, причини та строк прострочки платежів, захист майнових прав позивача та компенсацію за порушення грошового зобов`язання шляхом стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, введення воєнного стану в Україні, однакові несприятливі наслідки для обох сторін у зв`язку з введеним на території України такого стану, а також беручи до уваги те, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для орендаря і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 70 %.

За таких обставин, позов належить до часткового задоволення та стягнення з відповідача 100230 грн 01 коп. - основної заборгованості, 6096 грн 00 коп. пені, 2702 грн 78 коп. - 3% річних та 10297 грн 87 коп. - інфляційних втрат.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2684 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №69 від 21 лютого 2023 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 2588 грн 21 коп. покласти на відповідача, судовий збір в сумі 95 грн 79 коп. на позивача.

Разом з тим, суд зазначає, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нейм-Інвест" про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень в сумі 138 494 грн 11 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нейм-Інвест", вул. Академіка Гнатюка, буд. 12, кв. 2, м. Івано-Франківськ, 76018(код 44316057) на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, буд. 21, м.Івано-Франківськ, 76004 (код 04054346) - 100230 (сто тисяч двісті тридцять) грн 01 коп. - основної заборгованості, 6096 (шість тисяч дев"яносто шість) грн 00 коп. пені, 2702 (дві тисячі сімсот дві) грн 78 коп. - 3% річних та 10297 (десять тисяч двісті дев"яносто сім) грн 87 коп. - інфляційних втрат, а також 2588 (дві тисячі п"ятсот вісімдесят вісім) грн 21 коп. судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення 19167 (дев"ятнадцять тисяч сто шістдесят сім) грн 45 коп. пені відмовити.

Судовий збір в сумі 95 (дев"яносто п"ять) грн 79 коп. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.07.2023

Суддя Т. В. Максимів