Рішення

від 26.07.2023 по справі 910/14836/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.07.2023Справа № 910/14836/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/14836/22

За позовом Національного банку України;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІМКОМ"</a>;

про стягнення 11 406, 00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІМКОМ"</a> штрафні санкції за договором № 104686 від 10.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 відкрито провадження у справі № 910/14836/22, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

21.02.2023 до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність в матеріалах справи погодженого ескізу товару, з якого виникає обов`язок відповідача по поставці товару. Крім того, було повідомлено позивача про настання форс-мажорних обставин у справі.

02.03.2023 до господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.01.2023 була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення уповноваженій особі сторін позивача та поштового конверту, надісланого на адресу відповідача.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі № 910/14836/22 направлялася на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "МІМКОМ"</a>: 01324, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 16, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "МІМКОМ"</a>: є 01324, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 16.

Отже, в силу наведених положень законодавства, ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачеві.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.02.2022 між Національним банком України (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІМКОМ" (далі - відповідач, постачальник) було укладено договір №104686 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити кухонні меблі: кухні - 39141000-2; кухонна стійка - 39141200-4; стіл кухонний - 39143210-1 (далі - товар) згідно з найменуваннями, технічними характеристиками, в комплектації, кількості та за цінами, вказаними у додатку 1 до цього Договору, та здійснити монтаж товару, а Замовник - прийняти та оплатити поставлений та змонтований Товар.

Згідно з пунктом 2.1 договору, постачальник розробляє і погоджує з замовником ескізи (креслення) товару протягом 10 (десяти) робочих днів з дати укладення цього договору. Таке погодження може здійснюватися у зручний спосіб, обраний представниками сторін (при зустрічі, поштою, електронною поштою, факсимільним зв?язком). Замовник повинен погодити отриманий ескіз (креслення) або надати свої зауваження/пропозиції поштою, електронною поштою або факсимільним зв?язком.

Строк поставки та монтажу товару в повному обсязі не повинен перевищувати 40 (сорок) робочих днів з дати погодження замовником ескізів (креслення) товару (п.2.2 договору).

Якщо фактичний строк поставки та монтажу товару у повному обсязі, з урахуванням строку його допоставки або заміни неякісного товару на якісний або усунення недоліків у його монтажі перевищує строк, визначений у пункті 2.2 цього договору, така поставка вважається простроченою (п.2.7 договору).

Згідно з п.2.9 договору, право власності на товар та ризик його випадкового знищення (псування) переходить від постачальника до замовника з дати підписання сторонами акту про приймання-передавання товару з проведенням його монтажу у повному обсязі.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що загальна вартість товару за цим договором становить 76 040,00 грн (сімдесят шість тисяч сорок гривень 00 коп.), у т.ч. ПДВ (20%) - 12 673,33 грн, згідно зі специфікацією (додаток 1 до цього договору), і включає в себе сплату усіх податків, зборів, обов?язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені, згідно діючого податкового законодавства України, усіх інших витрат постачальника, пов`язаних з доставкою, завантаженням та розвантаженням товару на склад замовника, його монтажем на об`єкті замовника.

Замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань постачальником, письмово повідомивши про це його у строк не менше ніж за 10 календарних днів до дня фактичного розірвання договору (п.5.4.1 договору).

У п.8.1 договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Згідно з п.8.2 договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Невиконання цієї вимоги не дає жодній із сторін права посилатись надалі на вищезгадані обставини.

Доказом впливу обставин непереборної сили на можливість виконання сторонами зобов`язань за договором та строку їх дії є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України (п.8.3 договору).

У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 (тридцять) днів, кожна із сторін має право розірвати договір, письмово повідомивши про це іншу сторону не пізніше ніж за 15 (п?ятнадцять) календарних днів до дати розірвання договору (п.8.4 договору).

Листом б/н від 10.08.2022 відповідач повідомив позивача про відновлення господарської діяльності після 24.02.2022 та про підвищення вартості матеріалів, а тому їх подальший відпуск буде здійснений виключно за новими цінами. Таким чином, просив позивача розглянути можливість коригування вартості меблів за договором. У відповідь на який позивач листом №65-0008/56893 від 17.08.2022 повідомив, що не може погодитися на збільшення вартості товару, оскільки така зміна істотних умов є порушенням вимог закону.

Листами від 01.09.2022, від 16.09.2022 відповідач повідомив позивача, що не має об`єктивної можливості виконати умови договору за передбаченою у ньому вартістю товару. У відповідь на лист від 01.09.2022 позивач листом №65-0006/62026 від 06.09.2022 просив повторно розглянути можливість виконати зобов`язання за договором.

Листом №61-0015/67867 від 29.09.2022 Національний банк України 30.09.2022 повідомив відповідача про дострокове розірвання договору №104686 від 10.02.2022 на підставі п.5.4.1 договору у зв`язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "МІМКОМ" своїх зобов`язань, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не поставив товар у строк, визначений договором. Таким чином, результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІМКОМ"</a> штраф у розмірі 11 406 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про відсутність в матеріалах справи погодженого ескізу товару, з якого виникає обов`язок відповідача по поставці товару. Крім того, було повідомлено позивача про настання форс-мажорних обставин у справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору №104686 від 10.02.2022 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2022 між Національним банком України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІМКОМ" (далі - постачальник) було укладено договір №104686, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити кухонні меблі: кухні - 39141000-2; кухонна стійка - 39141200-4; стіл кухонний - 39143210-1 (далі - товар) згідно з найменуваннями, технічними характеристиками, в комплектації, кількості та за цінами, вказаними у додатку 1 до цього Договору, та здійснити монтаж товару, а Замовник - прийняти та оплатити поставлений та змонтований Товар.

Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України, товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.

Згідно з пунктом 2.1 договору, постачальник розробляє і погоджує з замовником ескізи (креслення) товару протягом 10 (десяти) робочих днів з дати укладення цього договору. Таке погодження може здійснюватися у зручний спосіб, обраний представниками сторін (при зустрічі, поштою, електронною поштою, факсимільним зв?язком). Замовник повинен погодити отриманий ескіз (креслення) або надати свої зауваження/пропозиції поштою, електронною поштою або факсимільним зв?язком.

Строк поставки та монтажу товару в повному обсязі не повинен перевищувати 40 (сорок) робочих днів з дати погодження замовником ескізів (креслення) товару (п.2.2 договору).

Згідно з п.2.9 договору, право власності на товар та ризик його випадкового знищення (псування) переходить від постачальника до замовника з дати підписання сторонами акту про приймання-передавання товару з проведенням його монтажу у повному обсязі.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи умови п.2.1, 2.2 договору №104686 від 10.02.2022, граничний строк розробки Товариством з обмеженою відповідальністю "МІМКОМ" й погодження з Замовником ескізів (креслення) - 24.02.2022, а граничний строк поставки товару - 22.04.2022.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "МІМКОМ"</a> на виконання умов Договору №104686 від 10.02.2022 зобов`язано було здійснити поставку товару Позивачу у строк по 22.04.2022.

Проте, як встановлено судом, відповідачем всупереч нормам чинного законодавства України не був поставлений позивачу товар на суму в розмірі 76 040 грн шляхом підписання сторонами акту про приймання-передавання Товару з проведенням його монтажу у повному обсязі.

Листом б/н від 10.08.2022 відповідач повідомив позивача про відновлення господарської діяльності після 24.02.2022 та про підвищення вартості матеріалів, а тому їх подальший відпуск буде здійснений виключно за новими цінами. Таким чином, просив позивача розглянути можливість коригування вартості меблів за договором. У відповідь на який позивач листом №65-0008/56893 від 17.08.2022 повідомив, що не може погодитися на збільшення вартості товару, оскільки така зміна істотних умов є порушенням вимог закону.

Листами від 01.09.2022, від 16.09.2022 відповідач повідомив позивача, що не має об`єктивної можливості виконати умови договору за передбаченою у ньому вартістю товару. У відповідь на лист від 01.09.2022 позивач листом №65-0006/62026 від 06.09.2022 просив повторно розглянути можливість виконати зобов`язання за договором.

У п.8.1 договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Згідно з п.8.2 договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Невиконання цієї вимоги не дає жодній із сторін права посилатись надалі на вищезгадані обставини.

Доказом впливу обставин непереборної сили на можливість виконання сторонами зобов`язань за договором та строку їх дії є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України (п.8.3 договору).

У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 (тридцять) днів, кожна із сторін має право розірвати договір, письмово повідомивши про це іншу сторону не пізніше ніж за 15 (п?ятнадцять) календарних днів до дати розірвання договору (п.8.4 договору).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом затверджено Указ Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Так, відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Наразі Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Таким чином, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з доказами, наданими відповідачем, може їх підтверджувати.

В той же час, з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства України, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання з поставки товару за укладеним договором №104686 від 10.02.2022 внаслідок настання форс-мажорних обставин. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про настання форс - мажорних обставин, як це передбачено п.8.2 договору, а тому суд не приймає до уваги доводи відповідача в цій частині.

Замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань постачальником, письмово повідомивши про це його у строк не менше ніж за 10 календарних днів до дня фактичного розірвання договору (п.5.4.1 договору).

Листом №61-0015/67867 від 29.09.2022 Національний банк України 30.09.2022 повідомив відповідача про дострокове розірвання договору №104686 від 10.02.2022 на підставі п.5.4.1 договору у зв`язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "МІМКОМ" своїх зобов`язань, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що Національний банк України скористався своїм правом на розірвання договору №104686 від 10.02.2022 в односторонньому порядку внаслідок невиконання відповідачем його зобов`язань за договором, а тому договір є розірваним з 10.10.2022.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь 15% штрафу у розмірі 11 406 грн 00 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 4 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Пунктом 7.9 Договору передбачено, що у разі відмови постачальника в односторонньому порядку виконувати цей договір або у разі розірвання договору з ініціативи замовника у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням постачальником зобов`язань за цим договором, постачальник сплачує на вимогу замовника штрафні санкції у розмірі 15 % від загальної вартості цього договору протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання такої вимоги від замовника.

Під односторонньою відмовою постачальника від виконання цього договору сторони розуміють у тому числі, але не виключно, отримання замовником повідомлення від постачальника про неможливість поставки та/або монтажу товару, відповідно до умов цього Договору, з пропозицією про дострокове розірвання цього договору. У такому разі, договір вважається розірваним та припиняє свою дію з дати сплати постачальником, на вимогу Замовника, штрафних санкцій у повному обсязі.

Суд, перевіривши розрахунок 15% штрафу у розмірі 11 406 грн 00 коп. на підставі п.7.9 договору, прийшов до висновку, що вказані позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІМКОМ"</a> (01324, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, 16, ідентифікаційний код 40636138) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, ідентифікаційний код 00032106) штраф у розмірі 11 406 (одинадцять тисяч чотириста шість) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко