Рішення

від 27.07.2023 по справі 910/8134/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.07.2023Справа № 910/8134/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКНІС-ІНЖИНІРИНГ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ БІЗНЕСУ»

про стягнення 162 919, 60 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКНІС-ІНЖИНІРИНГ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ БІЗНЕСУ» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 162 919, 60 грн, з яких: 162 240, 08 грн попередня оплата та 679, 52 грн 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 207, 509, 526, 530, 599, 610, 611, 625, 629, 655, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. 175, 179, 193, 216, 218, 265 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання щодо поставки попередньо оплаченого позивачем товару згідно рахунків № ИС-0000145 від 13.10.2021 та № ИС-0000152 від 20.10.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/8134/23 та її розгляд постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

29.06.2023 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшла виписка банку про рух коштів між ним та відповідачем за період з 13.10.2021 по 26.06.2023 та письмове підтвердження, що станом на 28.06.2023 ціна позову залишається незмінною.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 24.05.2023, яка отримана останнім 07.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105494465112.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) в розумний строк, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.10.2021 між позивач (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено договір поставки в спрощений спосіб, на виконання якого, позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку № ИС-0000145 від 13.10.2021 на суму 117 200, 10 грн, було здійснено попередню оплату товару, а саме: керований резервовану промисловий комутатор ЕКІ-7716G-4F4CI-AE кількістю 1 шт. вартістю 92 500, 02 грн, модуль SFP-GMM-550 кількістю 4 шт. вартістю по 2 800, 02 грн та сервер ЕКІ-1521 RS232/485 Ethernet кількістю 1 шт. вартістю 13 500, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 7407 від 19.10.2021 на суму 117 200, 10 грн.

У свою чергу відповідачем поставлено позивачу лише сервер ЕКІ-1521 RS232/485 Ethernet кількістю 1 шт. вартістю 13 500, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № ИС-0000145 від 03.05.2022, яка підписана сторонами без зауважень та заперечень.

Тому залишився непоставленим товар за рахунком № ИС-0000145 від 13.10.2021 на суму 103 700, 10 грн (117 200, 10 грн (сума оплаченого товару) - 13 500, 00 грн (сума поставленого товару)).

20.10.2021 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено договір поставки, в спрощений спосіб, на виконання якого, позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку № ИС-0000152 від 20.10.2021 на суму 111 179, 94 грн, було здійснено попередню оплату товару, а саме: промисловий комутатор Advantech EKI-2528-BE кількістю 1 шт. вартістю 5 100, 00 грн, конвертер EKI-2541MI-AE 10/100TX Ethernet в SC оптоволокно кількістю 2 шт. вартістю по 10 399, 98 грн, перетворювач середовища передачі для Ethernet ЕКІ-2741 LXI 1 порт кількістю 1 шт. вартістю 17 449, 98 грн та медіаконвертер Advantech EKI-2541S-AE Ethernett to Single mode f кількістю 7 шт. вартістю по 9 690, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 729 від 22.10.2021 на суму 111 179, 94 грн.

Відповідачем поставлено позивачу лише товар на загальну суму 42 639, 96 грн, а саме: промисловий комутатор Advantech EKI-2528-BE кількістю 1 шт. вартістю 5 100, 00 грн, конвертер EKI-2541MI-AE 10/100TX Ethernet в SC оптоволокно кількістю 1 шт. вартістю 10 399, 98 грн, медіаконвертер Advantech EKI-2541S-AE Ethernett to Single mode f кількістю 1 шт. вартістю 9 690, 00 грн та перетворювач середовища передачі для Ethernet ЕКІ-2741 LXI 1 порт кількістю 1 шт. вартістю 17 449, 98 грн, що підтверджується видатковою накладною № ИС-0000152 від 03.05.2022 на суму 25 189, 98 грн і видатковою накладною № ИС-00152/1 від 03.05.2022 на суму 17 449, 98 грн, які підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Отже, непоставленим залишився товар за рахунком № ИС-0000152 від 20.10.2021 на суму 68 539, 98 грн (111 179, 94 грн (сума оплаченого товару) - 42 639, 96 грн (сума поставленого товару)).

20.03.2023 позивачем на юридичну адресу відповідача направлено листа за вих. № 403 від 20.03.2023, у якому позивач просив відповідача в семиденний строк здійснити поставку товару за оплаченими рахунками або повернути сплачені грошові кошти в розмірі 172 240, 08 грн (103 700, 10 грн (сума непоставленого товару за рахунком № ИС-0000145 від 13.10.2021) + 68 539, 98 грн (сума непоставленого товару за рахунком № ИС-0000152 від 20.10.2021)). Вказаний лист отриманий відповідачем 28.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відділення № 0407601040576.

Також аналогічний за змістом лист за вих. № 404 від 20.03.2023 направлявся позивачем на адресу: 03110, місто Київ, вулиця Романа Ратушного, 18, який отриманий відповідачем 23.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відділення № 0407601040568.

03.04.2023 позивачем на юридичну адресу відповідача направлено претензію за вих. № 469 від 31.03.2023, в якій позивач просив відповідача в десятиденний строк повернути сплачені грошові кошти в розмірі 172 240, 08 грн. Вказана претензія отримана відповідачем 10.04.2023, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відділення № 0407601074160.

У свою чергу відповідачем 17.05.2023 частково повернуто позивачу суму попередньої оплати в загальному розмірі 10 000, 00 грн, а саме по 5 000, 00 грн за рахунком № ИС-0000145 від 13.10.2021 та за рахунком № ИС-0000152 від 20.10.2021, що підтверджується довідкою банку про рух коштів між позивачем та відповідачем, а саме в строці призначення платежу.

Позивач стверджує, що відповідач не здійснив поставку товару, відповіді на претензії не надав та не повернув суму попередньої оплати, в результаті чого на момент звернення до суду у відповідача існує заборгованість з повернення суми попередньої оплати в розмірі 162 240, 08 грн (228 380, 04 грн (сума оплаченого товару) - 56 139, 96 грн (сума поставленого товару) - 10 000, 00 грн (сума грошових коштів повернутих позивачем)).

Предметом спору є вимоги позивача про стягнення з відповідача 162 240, 08 грн попередньої оплати та 679, 52 грн 3% річних.

Частинами 1, 2 ст. 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч. 2 статті 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися в спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки рахунок № ИС-0000145 від 13.10.2021 містить найменування товару, його кількість і ціну, а саме: керований резервовану промисловий комутатор ЕКІ-7716G-4F4CI-AE кількістю 1 шт. вартістю 92 500, 02 грн, модуль SFP-GMM-550 кількістю 4 шт. вартістю по 2 800, 02 грн та сервер ЕКІ-1521 RS232/485 Ethernet кількістю 1 шт. вартістю 13 500, 00 грн, та загальну вартість - 117 200, 10 грн, суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору поставки.

Крім цього рахунок № ИС-0000152 від 20.10.2021 містить найменування товару, його кількість і ціну, а саме: промисловий комутатор Advantech EKI-2528-BE кількістю 1 шт. вартістю 5 100, 00 грн, конвертер EKI-2541MI-AE 10/100TX Ethernet в SC оптоволокно кількістю 2 шт. вартістю по 10 399, 98 грн, перетворювач середовища передачі для Ethernet ЕКІ-2741 LXI 1 порт кількістю 1 шт. вартістю 17 449, 98 грн та медіаконвертер Advantech EKI-2541S-AE Ethernett to Single mode f кількістю 7 шт. вартістю по 9 690, 00 грн, та загальну вартість - 111 179, 94 грн, а тому суд дійшов висновку, що і в даному випадку сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору поставки.

Отже, між сторонами укладено договори поставки в спрощений спосіб (шляхом виставлення рахунків на оплату № ИС-0000145 від 13.10.2021 і № ИС-0000152 від 20.10.2021 та оплатами позивачем), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи, а саме платіжним дорученням № 7407 від 19.10.2021 на суму 117 200, 10 грн та платіжною інструкцією № 729 від 22.10.2021 на суму 111 179, 94 грн, у яких зазначено призначення платежу оплата вказаних вище рахунків, підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача суми попередньої оплати в загальному розмірі 228 380, 04 грн.

У свою чергу відповідачем поставлено позивачу товару на загальну суму 56 139, 96 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: № ИС-0000145 від 03.05.2022 на суму 13 500, 00 грн, № ИС-0000152 від 03.05.2022 на суму 25 189, 98 грн та № ИС-00152/1 від 03.05.2022 на суму 17 449, 98 грн.

Так, 17.05.2023 відповідачем повернуто позивачу суму попередньої оплати в загальному розмірі 10 000, 00 грн, що підтверджується довідкою банку про рух коштів між позивачем та відповідачем.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту передання позивачу всього оплаченого згідно платіжного доручення № 7407 від 19.10.2021 та платіжної інструкції № 729 від 22.10.2021 товару.

Згідно ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, із реалізацією покупцем його права на повернення передоплати за договором, правочин, що витікає з цього договору, припиняється та виникає нове грошове зобов`язання.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №925/125/14.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як установлено судом вище лист позивача за вих. № 403 від 20.03.2023, у якому останній просив відповідача в семиденний строк здійснити поставку товару за оплаченими рахунками або повернути сплачені грошові кошти в розмірі 172 240, 08 грн, отриманий відповідачем 28.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відділення № 0407601040576.

Отже, у відповідача виникло грошове зобов`язання по поверненню позивачу передоплати в розмірі 172 240, 08 грн, а строк його виконання настав 04.04.2023.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.

Суд розцінює часткові оплати відповідача, як визнання ним основного боргу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 162 240, 08 грн (228 380, 04 грн (сума оплаченого товару) - 56 139, 96 грн (сума поставленого товару) - 10 000, 00 грн (сума грошових коштів повернутих позивачем)), відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення в порядку передбачено ГПК України суду не надано, а тому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача 162 240, 08 грн попередньої оплати.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 679, 52 грн за період з 31.03.2023 по 17.05.2023.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних період з 31.03.2023 по 17.05.2023 в розмірі 679, 52 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки, як установлено судом вище, строк виконання зобов`язання по поверненню позивачу передоплати настав 04.04.2023, а тому позивачем невірно визначено період нарахування 3 % річних, також останнім не враховано часткові оплати відповідача 17.05.2023.

Враховуючи зазначене вище, судом здійснено власний розрахунок 3 % річних за період з 05.04.2023 по 17.05.2023, обмежуючись сумою та періодом нарахування визначених позивачем і враховуючи часткову оплату, а саме наступним чином:

Сума боргу (грн)Оплата (грн)Дата оплатиПеріод нарахування 3 % річних3 % річних (грн) 172 240, 08 05.04.2023 -16.05.2023594, 58 10 000, 0017.05.2023 162 240, 08 17.05.202313, 33Всього 607, 91За розрахунком суду розмір 3 % річних за загальний період з 05.04.2023 по 17.05.2023 складає 607, 91 грн, а тому вимоги позивача про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню в розміру визначеному судом.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 162 240, 08 грн основного боргу та 607, 91 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ БІЗНЕСУ» (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 29, ідентифікаційний код 24734712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКНІС-ІНЖИНІРИНГ» (01011, місто Київ, вулиця Мирного Панаса, будинок 11, офіс 1/18, ідентифікаційний код 39639696) 162 240 (сто шістдесят дві тисячі двісті сорок) грн 08 коп. основного боргу, 607 (шістсот сім) грн 91 коп. 3% річних та 2 682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн 82 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А. Карабань