Рішення

від 27.07.2023 по справі 910/6391/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.07.2023Справа № 910/6391/23

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВВАГОН"

вул. Маршала Бізюрова буд.85, м. Полтава, Полтавська область, 36007

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛІ-ТРЕЙД"

пр-т Гагаріна, 5/2, кв.119, м. Київ, 02105

про стягнення 661 469,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВВАГОН" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариство з обмеженою відповідальністю "ІЛІ-ТРЕЙД" (далі-відповідач) про стягнення 643 969,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/6391/23 від 01.05.2023 позовну заяву залишено без руху.

04.05.2023 від позивача надійшли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 01.05.2023.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.05.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/6391/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштове відправлення отримано відповідачем 09.06.2023.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/6391/23, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

17.05.2023 позивачем подано до суду додаткові пояснення, в яких уточнено розрахунок суми боргу та нарахування штрафних санкцій по договору.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВВАГОН» (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЛІ-ТРЕЙД» (далі - Постачальник) укладено договір поставки №30/01/22 від 30 січня 2023 (далі - договір).

Зазначеними договором встановлено, що постачальник зобов`язується поставляти за письмовим замовленням Покупця Товар окремими партіями, а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити вартість переданого Товару відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, загальна кількість та ціна Товару, що буде поставлено за цим договором, зазначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних на кожну партію Товару.

Пунктами 4.1. - 4.4. договору визначено, що замовлення кожної партії Товару здійснюється на підставі письмового замовлення Покупця, що надсилається на адресу Постачальника. Замовлення вважається прийнятим та погодженим, якщо Постачальником в день отримання замовлення не було надіслано письмової та вмотивованої відмови від виконання замовлення.

Постачальник протягом 7 робочих днів, починаючи з наступного дня після здійснення Покупцем оплати на умовах, визначених п. 6.1. договору, зобов`язується передати Покупцю відповідну партію Товару.

Перехід права власності на Товар відбувається в момент підписання Покупцем документів, що підтверджує передачу та прийняття Товару (видаткова накладна, акт прийому-передачі тощо).

Передача Товару за цим договором здійснюється за рахунок Постачальника, на підставі підписаних Сторонами (уповноваженими представниками Сторін) видаткових накладних.

25.01.2023 Покупець шляхом телефонної розмови погодив з Постачальником необхідний Товар.

26.01.2023 Постачальник виставив Рахунок на оплату №1160 від 26.01.2023.

31.01.2023 Покупцем здійснено оплату у розмірі 200 000 тис. грн., що підтверджується випискою АТ «ТАСКОМБАНК» від 19.04.2023, в призначенні платежу зазначено, що оплата згідно рахунку №1160 від 26.01.2023

03.02.2023 Покупцем здійснено оплату у розмірі 700 000 тис. грн., що підтверджується випискою АТ «ТАСКОМБАНК» від 19.04.2023, в призначенні платежу зазначено, що оплата згідно рахунку №1160 від 26.01.2023

06.02.2023 сторони домовились про зміну дати рахунку №1160 від 26.01.2023 на 01.02.2023, адже договір укладений від 30.01.2023.

Як вказує позивач, Постачальник мав поставити Товар до 14 лютого 2023 року.

Постачальник здійснив відвантаження Товару (металопрокату) за договором, що підтверджується видатковими накладними №160 від 07.02.2023 року на суму 253 054,98 грн., №161 від 07.02.2023 року на суму 10 050,00 грн., №162 від 08.02.2023 року на суму 21 530,00 грн., № 163 від 08.02.2023 року на суму 3051,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із тим, що станом на 17.02.2023 Постачальник не виконав у повному обсязі зобов`язання за договором в частині поставки Товару, який зазначений у Рахунку №1160 від 26.01.2023.

Покупець направив на адресу Постачальника Лист вих. №110 від 22.02.2023 Претензію до договору поставки №30/01/22 від 30 січня 2023р., з вимогою розглянути претензію у місячний термін та повернути кошти за невідвантажений Товар (на електронну пошту та цінним листом з описом вкладення АТ «Укрпошта».

Постачальник в гарантійних листах на повернення коштів №10/03-23 від 10.03.2023 та №21/03-23 від 21.03.2023, визнає заборгованість за договором за невідвантажений Товар перед Покупцем, яка складає 612 314,02 грн.

27.03.2023 Постачальник повернув частину коштів за невідвантажений товар у розмірі 40 000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що на момент подачі цієї позовної заяви кошти у повному обсязі Постачальником за невідвантажений товар не повернуті Покупцю. Борг Постачальник за невідвантажений товар за договором поставки становить 572 314,02 грн.

Таким чином, спір у справі виник у зв`язку із тим, що Покупець, порушуючи умови Договору, не поставив оплачену продукцію в повному обсязі, внаслідок чого, на день подачу позову у останнього утворилась заборгованість по оплаті поставленої продукції в розмірі 572 314,02 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору Позивач здійснив оплату товару загалом на суму 900 000,00 грн., проте відповідач здійснив поставку товару на суму 287 685,98 грн. за видатковими накладними, перелік яких наведений у позовній заяві, а також здійснив повернення коштів у сумі 40 000,00 грн.

Натомість, Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання передбачені Договором та у строк передбачений умовами укладеного між Сторонами Договором не здійснив поставку оплаченого Товару у повному обсязі. У зв`язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 572 314,02 грн.

За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, станом на день подання позову зобов`язання з поставки оплаченого товару чи повернення оплати на загальну суму 572 314,02 грн. відповідачем не виконано.

Доказів поставки оплаченого товару на загальну суму 572 314,02 грн. матеріали справи не містять. Вказане відповідачем не заперечується. Таким чином, суд приходить до висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 572 314,02 грн. документально підтверджена та належним чином доведена, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем заявлено до стягнення із відповідача 13 820,93 грн. - інфляційних втрат та 3339,81 грн. - 3% річних за період з 14.02.2023 по 25.04.2023.

Стосовно вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, вважає розрахунок арифметично не вірним у зв`язку із тим, що нарахування прострочення слід здійснювати із 15.02.2023.

Здійснивши власний перерахунок, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 9746,51 грн. - інфляційних втрат та 3245,73 грн. - 3% річних за період з 15.02.2023 по 25.04.2023, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 40 634,29 грн. - пені та 31360,52 грн. - 7% штрафу.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.10.5. договору за порушення строків поставки Товару, визначених у п. 4.2. Договору, Постачальник сплачує на користь Покупця пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично невірним, у зв`язку із тим, що нарахування прострочення слід здійснювати із 15.02.2023.

Здійснивши власний перерахунок, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 39 489,67 грн. - пені та 31 360,52 грн. - 7% штрафу.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Окрім того, суд зауважує, що за приписами п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно зі ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п.п.1, 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2684,00 грн.

У позовній заяві позивачем заявлено 1 вимогу майнового характеру про стягнення 661 469,57 грн., а відтак за подання даної позовної заяви підлягає сплаті судовий збір у розмірі 9922,04 грн.

Проте, з доданого до позовної заяви платіжного доручення №4766 від 25.04.2023 вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 9659,55 грн, тобто у розмірі меншому, ніж встановлено законодавством.

Отже позивач має доплатити судовий збір за розгляд даної справи у розмірі 928,33 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛІ-ТРЕЙД" (пр-т Гагаріна, 5/2, кв.119, м. Київ, 02105; ідентифікаційний код 39091074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВВАГОН" (вул. Маршала Бізюрова буд.85, м. Полтава, Полтавська область, 36007; ідентифікаційний код 43483522) 572 314,02 грн. - основного боргу, 39 489,67 грн. - пені та 31 360,52 грн. - 7% штрафу, 9746,51 грн. - інфляційних втрат та 3245,73 грн. - 3% річних та 9842,35 грн. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВВАГОН" (вул. Маршала Бізюрова буд.85, м. Полтава, Полтавська область, 36007; ідентифікаційний код 43483522) в дохід Державного бюджету України 262,49 грн судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов