Ухвала

від 27.07.2023 по справі 910/11594/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

27.07.2023Справа № 910/11594/23

Суддя Усатенко І.В., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРФОМЕНС МАРКЕТИНГ УКРАЇНА"

до держави- російська федерація в особі Міністерства оборони російської федерації

про стягнення 16 741 398 грн., що є еквівалентом 457 808 дол.США або 429 807 євро

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перфоменс Маркетинг Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до держави - російської федерації в особі Міністерства оборони російської федерації про стягнення збитків у формі упущеної вигоди в розмірі 16741398,00 грн, що є еквівалентом 457808,00 доларів США, або 429807,00 євро, понесених у зв`язку з військової агресією російської федерації проти України.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд зазначає, що позовну заяву подано без додержання вимог ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, також суд дійшов висновку, що заяву слід залишити без руху та надати заявнику час для усунення недоліків, встановлених при подані заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити: підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Позивачем не дотримані вимоги статті 162 Господарського процесуального кодексу України, зокрема п. 10 ч. 3 ст. 162 ГПК України щодо підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 N R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Положеннями ст.ст.1, 2 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, у відповідності до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2684,00 грн.

У позовній заяві позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру про стягнення збитків у сумі 16741398,00 грн, за яку має бути сплачено судовий збір у встановленому розмірі 251120,97 грн.

Натомість, позивачем не подано жодного доказу сплати судового збору за подання до суду позовної заяви у встановленому порядку та розмірі. Натомість, останнім зазначено про те, що дана позовна заява підпадає під виключення, передбачене п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" щодо сплати судового збору.

Однак суд не погоджується з даним твердженням позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Зокрема, така пільга передбачає звільнення від сплати судового збору за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

У даному випадку предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфоменс Маркетинг Україна" є стягнення збитків у формі упущеної вигоди (неотриманого прибутку).

Відповідно до ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

У статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто відшкодування упущеної вигоди - це захід цивільно-правової відповідальності, що застосовується з метою захисту порушених прав і полягає у відшкодуванні боржником вартості майнових вигод, які кредитор міг би отримати, якби його суб`єктивне право не було б порушено.

Відповідної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема у своїй постанові від 04.05.2022 у справі №761/28949/17.

У силу ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

За приписами ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Отже, майном як особливим об`єктом цивільних прав є, серед іншого, майнові права.

При цьому, суд відмічає, що Закон України "Про судовий збір" (а саме п. 22 ч. 1 ст. 5 цього закону) не пов`язує звільнення від сплати судового збору з порушенням права власності на майно як загальне поняття і особливий об`єкт цивільних прав, що охоплює й майнові права.

Натомість необхідною умовою звільнення від сплати судового збору за Законом України "Про судовий збір" є порушення права власності саме на рухоме та/або нерухоме майно.

Виходячи з правової природи упущеної вигоди та положень ст. 190 ЦК України, упущена вигода (неотриманий прибуток) є майновим правом та, відповідно, неспоживною річчю.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. 181 ЦК України рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Отже, упущена вигода (неотриманий прибуток) не належить до рухомого майна (рухомої речі, яку можна вільно переміщувати у просторі).

У пункті 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнення від сплати судового збору законодавець пов`язує з вимушеним переселенням з тимчасово окупованих територій України, загибеллю, пораненням, перебуванням в полоні, незаконним позбавленням волі або викраденням, а також порушенням права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Водночас порушення права на отримання прибутку, тобто, порушення майнового права, є відмінним від порушення права власності на рухоме майно в контексті змісту п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

За таких обставин передбачені чинним законодавством умови, необхідні для звільнення позивача від сплати судового збору, відсутні.

При цьому, посилання позивача на Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 № 326, суд визнає помилковим, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 не містить відсилання на п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Отже, на підтвердження факту сплати судового збору позивач повинен надати оригінал платіжного доручення (квитанцію, тощо) із зазначенням у ньому належних платіжних реквізитів на суму 251120,97 грн.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфоменс Маркетинг Україна" підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст. 162, 164, 174, ч. 2 ст. 232, ст. 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Надати позивачу строк для усунення недоліків, який становить сім днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви:

- шляхом подання до суду підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- шляхом подання суду доказів сплати судового збору у розмірі 251120,97 грн за розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Документи (пояснення, інформація, тощо), подані в зв`язку з усуненням недоліків позовної заяви, направити відповідачу, докази чого надати суду.

4. Попередити позивача, що відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає чинності з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Усатенко