Рішення

від 27.07.2023 по справі 910/8052/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.07.2023Справа № 910/8052/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія інженерної взаємодії в авіації"

про стягнення 58 139,84 грн.,

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія інженерної взаємодії в авіації" (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 58 139,84 грн., нарахованих внаслідок прострочення відповідачем поставки товару за договором від 20.01.2022 року № 78-22, з яких: 42 180,00 грн. - пеня, 15 959,84 грн. - штраф.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2023 року відкрито провадження у справі № 910/8052/23, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

20.06.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача від 15.06.2023 року на позовну заяву (направлений на адресу суду засобами поштового зв`язку 15.06.2023 року), в якому останній заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на відсутність правових підстав для застосування у даній справі приписів частини 7 статті 17 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", на яку посилалося Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" як на нормативно-правову підставу для стягнення з постачальника спірних сум штрафних санкцій. У той же час у відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія інженерної взаємодії в авіації", з посиланням на положення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, просило суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір штрафних санкцій.

22.06.2023 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" від 21.06.2023 року № 1804 на відзив на позовну заяву, в якій позивач навів аргументи на спростування заперечень відповідача проти позову та вказав на відсутність підстав для зменшення заявлених до стягнення сум пені та штрафу.

Інших клопотань чи заяв, зокрема по суті справи, від сторін до суду не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.01.2022 року між Державним підприємством "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (покупець), правонаступником якого є позивач, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія інженерної взаємодії в авіації" (постачальник) укладено договір № 78-22 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати, а покупець - прийняти й оплатити продукцію згідно ДК 021:2015:34730000-3 "Частини повітряних і космічних літальних апаратів та вертольотів", вказану в Додатку № 1 до цього Договору, на умовах, передбачених даним Договором.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 2.1 Договору кількість, номенклатура продукції вказується в Додатку № 1 до даного Договору, що є невід`ємною частиною Договору.

З матеріалів справи вбачається, що у Додатку № 1 до наведеного правочину його сторони погодили найменування продукції: генератор СГС-40ПУ І категорії (ТУ № 160-69) у кількості 1 одиниці загальною вартістю 227 997 ,60 грн. (з ПДВ).

Пунктами 2.2, 2.4 Договору встановлено, що якість, комплектація, пакування й маркування продукції повинні відповідати нормам, чинним стандартам та технічним умовам, які зазначені у Додатку № 1 до цього Договору, які вказуються в Керівництві з капітального ремонту вертольоту, інструкціям, положенням тощо, які використовуються покупцем при проведенні капітального ремонту, вхідного контролю. Постачальник гарантує придатність продукції для використання за призначенням.

Згідно з пунктом 3.1 Договору поставка продукції здійснюється однією партією на умовах поставки DDP м. Конотоп, склад перевізника "Нова Пошта" № 1 відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року. Датою поставки продукції є дата надходження продукції на склад перевізника за місцезнаходженням покупця. У разі поставки частини продукції така частина може бути прийнята покупцем, проте оплаті не підлягає до моменту поставки всього обсягу продукції та проходження вхідного контролю.

Продукція має бути поставлена протягом 60 календарних днів з моменту набуття чинності цим Договором. Постачальник має право здійснити поставку продукції в інші строки винятково на підставі попередньої згоди покупця в письмовій формі (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 5.2 цієї угоди оплата здійснюється наступним чином:

5.2.1. 80 % ціни Договору, яка зазначена у пункті 4.1 даного Договору, сплачується впродовж 30 робочих днів, наступних за днем проходження всього обумовленого даним Договором обсягу продукції вхідного контролю на складі покупця;

5.2.2. решта 20 % ціни Договору, яка зазначена у пункті 4.1 даного Договору, сплачується впродовж 10 робочих днів, наступних за днем надсилання постачальником у спосіб, визначений даним Договором, покупцю квитанцій про реєстрацію податкових накладних, виписаних за всіма операціями з постачання продукції за даним Договором, але не раніше спливу строку оплати, який зазначений у пункті 5.2.1 даного Договору.

У пункті 6.1 Договору його сторони погодили, що до відносин стосовно приймання продукції покупцем за якістю та кількістю (вхідний контроль) застосовуються положення даного Договору, а в частині не врегульованій даним Договором - Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1965 № П-7. Приймання продукції за кількістю та/або якістю повинно проводитися сторонами також у точній відповідності до стандартів, технічних умов та інших нормативних актів, що регулюють таке приймання та містять вимоги до якості продукції.

Сторони домовились, що приймання продукції (вхідний контроль) буде здійснено у строк 20 календарних днів, наступних за днем надходження продукції на склад покупця (пункт 6.2 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору постачальник згідно з видатковою накладною від 27.01.2022 року № 1 поставив покупцю погоджену сторонами продукцію на суму 227 997,60 грн.

У той же час, при проведенні вхідного контролю поставленого відповідачем генератора СГС-40ПУ № Е13274К, отриманого 26.01.2022 року за накладною від 27.01.2022 року № 1, покупцем виявлено його невідповідність вимогам Договору (І категорії).

Так, складеним уповноваженими представниками покупця актом про фактичну якість та комплектність продукції № 17/22 зафіксовано, що виявлені невідповідності не дозволяють підтвердити відповідність генератора СГС-40ПУ № Е13274К (1 шт.) першої категорії, що не відповідає умовам Договору. Генератор підлягає поверненню постачальнику та заміні за рахунок постачальника згідно умов Договору.

Відповідно до пункту 6.6 цієї угоди постачальник протягом 20 днів з дати одержання вимоги про заміну продукції неналежної якості, яка вважається отриманою постачальником після закінчення трьох робочих днів з моменту її відправлення покупцем на адресу постачальника, зазначену в даному Договорі, повинен усунути дефекти, несправності або замінити неякісну продукцію на нову.

Враховуючи наведені обставини, покупець звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія інженерної взаємодії в авіації" з претензією від 08.02.2022 року № 580, в якій вимагав замінити невідповідний генератор СГС-40ПУ № Е13274К на відповідний згідно з пунктом 6.6 Договору.

Крім того, між сторонами Договору було підписано та скріплено печатками накладну від 21.02.2022 року № 53 на повернення неякісного товару вартістю 227 997,60 грн. постачальнику.

Разом із тим, у відповідь на вищенаведену претензію відповідач направив на адресу покупця лист від 09.02.2022 року № 059/02/22, в якому повідомив про відсутність у нього інших виробів, які відповідають першій категорії, та просив розірвати Договір без накладення на постачальника штрафних санкцій.

Згідно з пунктом 6.8 Договору продукція вважається поставленою у строк, який визначений в пункті 3.2 Договору, якщо вона була поставлена в повному обсязі та за результатами вхідного контролю визнана якісною.

Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач взятий на себе за Договором обов`язок щодо вчасної поставки передбаченої цією угодою продукції належної якості в установлений строк (протягом 60 календарних днів з моменту набуття чинності цим Договором) не виконав, повернутий покупцем генератор неналежної якості на новий генератор належної якості не замінив.

Враховуючи прострочення відповідачем поставки погодженого сторонами товару, позивач нарахував пеню в розмірі 42 180,00 грн. і штраф у сумі 15 959,84 грн. та звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача означених суми штрафних санкцій.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання щодо поставки позивачу продукції (генератора СГС-40ПУ № Е13274К) належної якості у строк, визначений за домовленістю сторін та вказаний у пункті 3.2 Договору. Доказів на спростування означених обставин відповідачем суду не надано, а прострочення поставки погодженого контрагентами за Договором товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія інженерної взаємодії в авіації" у відзиві на позовну заяву фактично не заперечувалося.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем обов`язку щодо поставки покупцю передбаченої Договором продукції належної якості, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія інженерної взаємодії в авіації" 42 180,00 грн. пені, нарахованої за несвоєчасну поставку продукції у період з 22.03.2022 року по 22.09.2022 року на загальну суму вартості несвоєчасно поставленого товару в розмірі 227 997,60 грн., а також 15 959,84 грн. штрафу, нарахованого за прострочення понад 30 днів поставки якісного товару загальною вартістю 227 997,60 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За частиною 2 зазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов`язання.

Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов`язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 903/545/17 від 11.05.2018.

Згідно з частиною 2 статті 22 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

Зі змісту інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (код ЄДРПОУ 12602750), яке є правонаступником Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (державну реєстрацію припинення якого в результаті його реорганізації було проведено 08.07.2022 року), є Держава Україна в особі Державного концерну "Укроборонпром" (розмір частки засновника - 100 % статутного капіталу).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що як сторона Договору - Державне підприємство "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон", так і її правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (позивач у справі), відносяться до суб`єктів господарювання, що належать до державного сектора економіки.

Зважаючи на означені обставини, а також беручи до уваги суб`єктний склад сторін Договору та учасників справи № 910/8052/23, суд дійшов висновку про правомірність застосування позивачем у цій справі заходів відповідальності та заявлення до стягнення з відповідача пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а також семи відсотків штрафу від розміру вказаної вартості за прострочення здійснення такої поставки понад тридцять днів.

Посилання відповідача на відсутність підстав для застосування у даній справі приписів частини 7 статті 17 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", якими передбачено застосування за порушення господарських зобов`язань, в яких стороною є товариство, відповідальності у вигляді стягнення пені за порушення строків виконання зобов`язання у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, а також штрафу в розмірі 7 відсотків зазначеної вартості за прострочення понад 30 днів, не спростовують обґрунтованості вимог позивача про стягнення штрафних санкцій, оскільки тотожні за змістом положення щодо стягнення з постачальника санкцій в аналогічному розмірі закріплені у частині 2 статті 231 Господарського кодексу України, яка підлягає застосуванню до спірних у даній справі правовідносин.

У той же час, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань прямо передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

У даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року в справі № 917/194/18, від 19.09.2019 року в справі № 904/5770/18 та інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі № 910/12876/19.

Слід зазначити, що відповідачем контррозрахунку заявлених до стягнення сум пені та штрафу надано суду не було, як і не наведено обґрунтованих доводів щодо арифметичних дефектів виконаного позивачем розрахунку.

У той же час, арифметично правильними сумами штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за порушення умов Договору протягом вказаного останнім періоду, за обрахунком суду є 42 179,56 грн. пені та 15 959,83 грн. штрафу, а не 42 180,00 грн. пені та 15 959,84 грн. штрафу, як помилково зазначено Товариством з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" у позовній заяві.

За таких обставин, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія інженерної взаємодії в авіації" на користь позивача підлягає пеня у розмірі 42 179,56 грн. та штраф у сумі 15 959,83 грн., тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з постачальника 0,44 грн. пені та 0,01 грн. штрафу слід відмовити.

Разом із тим, у відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія інженерної взаємодії в авіації", з посиланням на положення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, просило суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір штрафних санкцій.

З огляду на викладене, суд зазначає таке.

За змістом статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За умовами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту вищезазначених приписів чинного законодавства вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, необхідно об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони тощо.

Зменшення розміру означених вище сум є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Мотивуючи клопотання про зменшення штрафних санкцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія інженерної взаємодії в авіації" вказувало на надмірний розмір заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, а також настання строку виконання зобов`язання з поставки продукції у період ведення активних бойових дій на території, де знаходиться відповідач.

Проте відповідачем в порядку, визначеному процесуальним законом, не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які є підставою для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій.

Крім того, відповідачем не було зазначено та обґрунтовано й конкретної суми, до якої останній просив суд зменшити нараховану позивачем штрафну санкцію.

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія інженерної взаємодії в авіації" на настання строку виконання зобов`язання з поставки продукції у період ведення активних бойових дій на території, де знаходиться відповідач, також не свідчать про наявність правових підстав для зменшення нарахованих санкцій з огляду, зокрема, на зміст адресованого покупцю листа постачальника від 09.02.2022 року № 059/02/22, в якому останній повідомив про відсутність у нього інших виробів, які відповідають першій категорії, та просив розірвати Договір без накладення на нього штрафних санкцій.

Суд також звертає увагу на те, що позивачем у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (перетворене відповідно до вимог Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності"), а невиконання чи порушення строків виконання умов державного контракту (предметом якого є закупівля продукції, необхідної для ремонту авіаційної техніки) в умовах збройної агресії російської федерації проти України впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.06.2022 року в справі № 910/8425/19, від 15.06.2022 року в справі № 922/2141/21, від 02.11.2022 року в справі № 910/14591/21.

Таким чином, оцінюючи викладене в сукупності, приймаючи до уваги, що питання зменшення вищенаведених сум грошових коштів не є обов`язком суду, а його правом, і таке право підлягає застосуванню виключно у виняткових випадках, враховуючи заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія інженерної взаємодії в авіації" щодо зменшення розміру нарахованих позивачем пені та штрафу.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження вчасної поставки якісного товару за Договором чи добровільного погашення заявлених до стягнення сум пені та штрафу.

Враховуючи вищенаведені обставини, а також зважаючи на неналежне виконання відповідачем взятих на себе обов`язків за Договором, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія інженерної взаємодії в авіації" (04116, місто Київ, вулиця Богдана Гаврилишина, будинок 11, квартира 39; код ЄДРПОУ 34484981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (41600, Сумська область, Конотопський район, місто Конотоп, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ 12602750) 42 179 (сорок дві тисячі сто сімдесят дев`ять) грн. 56 коп. пені, 15 959 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 83 коп. штрафу, а також 2 683 (дві тисячі шістсот вісімдесят три) грн. 98 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 27.07.2023 року.

Суддя В.С. Ломака