Рішення

від 16.03.2023 по справі 911/688/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/688/22

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув матеріали

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг"

01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера "Б"

поштова адреса: 03038, м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17, код ЄДРПОУ 33880354

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісіда Прайм"

09119, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Зелена, буд. 25, кв. 822, код ЄДРПОУ 43682260

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісіда Прайм"

09119, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Зелена, буд. 25, кв. 822, код ЄДРПОУ 43682260

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг"

01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера "Б"

поштова адреса: 03038, м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17, код ЄДРПОУ 33880354

про визнання окремих пунктів договору недійсними

за участі представників сторін:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Гуменюк О.О., посвідчення адвоката України №7458/10 від 01.03.2019, ордер серії АІ №1290431 від 11.10.2022,

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з`явився,

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №663/22 від 13.05.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісіда Прайм" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю заборгованості відповідача за договором фінансового лізингу №210908-3/ФЛ-Ю-А від 08.09.2021, що укладений між сторонами.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 21.06.2022.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" надійшла заява про забезпечення позову (вх. №46/22 від 16.06.2022).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2022 у задоволенні заяви (вх. №42/22 від 16.06.2022) про забезпечення позову у справі №911/688/22 відмовлено.

У судове засідання 21.06.2022 з`явилась представник позивача, підтримала позовні вимоги та подала у судовому засіданні заяву про долучення до матеріалів справи оригіналу заяви про забезпечення позову (вх. 7175/22 від 21.05.2022), представник відповідача не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.06.2022 підготовче засідання відкладено на 12.07.2022.

У судовому засіданні 12.07.2022 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" подане клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №8422/22 від 12.07.2022).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.07.2022 підготовче засідання відкладено на 02.08.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.08.2022 закрито підготовче провадження у справі №911/688/22 та призначено справу до розгляду по суті на 23.08.2022.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення (вх. №10924/22 від 22.08.2022).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх. №11037/22 від 23.08.2022).

У судове засідання 23.08.2022 з`явились представники сторін. Представник відповідача заявив усне клопотання про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву та продовження строку на подання заперечень на відповідь на відзив. Представник позивача підтримала позовні вимоги, проти задоволення вищезазначеного клопотання відповідача не заперечувала та заявила клопотання про продовження позивачу строку на подання відповіді на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.08.2022 відкладено судове засідання на 20.09.2022, продовжено відповідачу строк подання відзиву на позов - до 31.08.2022, продовжено позивачу строк подання відповіді на відзив - до 08.09.2022 та продовжено відповідачу строк заперечень на відповідь на відзив - до 19.09.2022.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №11437/22 від 31.08.2022).

Крім того, до Господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява (вх. №11687/22 від 05.09.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісіда Прайм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" про визнання недійсними окремих пунктів договору, в якому також заявлене клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову, яке обґрунтоване тим, що відповідач не був обізнаний про розгляд даної справи у суді.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.09.2022 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісіда Прайм" про поновлення строку на подання зустрічного позову - відмовлено, зустрічну позовну заяву з додатками (вх. №11687/22 від 05.09.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісіда Прайм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" про визнання недійсними окремих пунктів договору - повернуто позивачу за зустрічним позовом.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №12026/22 від 08.09.2022).

У судове засідання 20.09.2022 з`явились представники сторін.

У судовому засіданні, відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України: без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, суд постановив ухвалу за результатами розгляду клопотання позивача про поновлення строку для подання додаткових доказів - про задоволення клопотання, зважаючи на відповідність частині 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, наявність поважних причин пропуску строку та з метою забезпечення принципу змагальності сторін господарського судочинства та з`ясування усіх обставин справи.

Крім цього, відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України: без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, суд постановив ухвалу в судовому засіданні за результатами розгляду клопотання відповідача про проведення судово-економічної експертизи - про відмову в його задоволенні, у зв`язку із невідповідністю пункту 1 частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, оскільки для вирішення питань, що запропоновані для розгляду судовим експертом не потрібні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право.

Відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України: без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, суд постановив ухвалу в судовому засіданні за результатами розгляду усного клопотання представника відповідача про продовження строку на подання заперечень на відповідь на відзив - про продовження строку на подання заперечень на відповідь на відзив до 27.09.2022, зважаючи на обгрунтованість доводів.

У судовому засіданні 20.09.2022 оголошено перерву до 11.10.2022, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 11.10.2022 оголошено перерву до 08.11.2022, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.10.2022 повідомлено учасників справи, що засідання відбудеться 08.11.2022.

У судовому засіданні 08.11.2022 оголошено перерву до 15.11.2022, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.11.2022 повідомлено учасників справи, що засідання відбудеться 01.12.2022.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №17439/22 від 01.12.2022).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №17447/22 від 01.12.2022).

У судове засідання 01.12.2022 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.

У судовому засіданні 01.12.2022 оголошено перерву до 22.12.2022, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.12.2022 повідомлено учасників справи №911/688/22, що судове засідання відбудеться 22.12.2022.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про направлення матеріалів оскарження до Північного апеляційного господарського суду (вх. №18347/22 від 13.12.2022).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №18881/22 від 22.12.2022).

У судове засідання 22.12.2022 з`явились представники позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.

За результатами розгляду заяви позивача про направлення матеріалів оскарження до Північного апеляційного господарського суду (вх. №18347/22 від 13.12.2022) у судовому засіданні суд роз`яснив порядок передачі справ до апеляційної та касаційної інстанцій та встановив, що запит на матеріали оскарження до Господарського суду Київської області, на час подання вищевказаної заяви, від суду апеляційної інстанції не надходив, відтак, матеріали оскарження не передавались до Північного апеляційного господарського суду, наразі, відповідний запит отриманий Господарським судом Київської області і матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 12.09.2022 вже передані Північному апеляційному господарському суду.

За результатами розгляду в судовому засіданні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх. №18881/22 від 22.12.2022), що обгрунтоване тим, що у провадженні Північного апеляційного господарського суду перебуває на розгляді апеляційна скарга відповідача на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.09.2022, при цьому, відповідачем заявлено клопотання про визнання судом поважними причин неприбуття представника відповідача у судове засідання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання судом поважними причин неприбуття представника відповідача у судове засідання, оскільки відповідачем не вказано жодної причини того, що завадило представнику з`явитись у судове засідання, при цьому, правовою підставою власного клопотання відповідач визначає пункт 2 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визначено поважними, однак, як зазначено судом вище, це не перша неявка представника відповідача у судове засідання, при чому, з аналогічних причин, відтак, положення пункту 2 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути застосовані до повторної неявки представника.

Стосовно тверджень відповідача, що викладені у клопотанні про відкладення розгляду справи (вх. №18881/22 від 22.12.2022) про те, що продовження розгляду справи судом, за відсутності представника відповідача, порушить процесуальні права відповідача, судом враховано, що відповідно до частини 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а реалізувати процесуальні права на участь у судовому засіданні відповідач може виключно шляхом направлення у таке судове засідання свого представника, відтак, нез`явлення представника відповідача у судове засідання без поважних причин є вибором учасника справи щодо розпорядження своїми процесуальними правами.

У судовому засіданні 22.12.2022 оголошено перерву до 19.01.2023, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.12.2022 повідомлено учасників справи №911/688/22, що судове засідання відбудеться 19.01.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення на підставі частини 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України (вх. № 995/23 від 19.01.2023). У даних поясненнях позивач зазначає, що він неумисно здійснив описку в тексті позовної заяви, зокрема: «розрахунок пені здійснюється станом на 23.02.2022 - дату, що передує даті введення воєнного стану», а фактично нарахував пеню згідно з пунктом 7.1.1. загальних умов договору фінансового лізингу №210908-3/ФЛ-Ю-А від 08.09.2021 до 05.05.2022. Також позивач відзначив, що дані додаткові пояснення не є згідно з частиною 3 та частиною 6 статті 46 Господарського процесуального кодексу України заявою про зміну предмету та підстав позову, зменшенням розміру позовних вимог, а є лише деталізуванням прохальної частини з метою всебічного розгляду справи у максимально розумні строки. Відповідно до вищезазначеного, позивач клопоче вважати останній абзац описової частини сторінки 2 позовної заяви в частині «розрахунку пені станом на 23.02.2022 - даті, що передує даті введення воєнного стану» опискою, а позовні вимоги, викладені в позовній заяві задовольнити повністю.

Перед судовим засіданням 19.01.2023 у місті Києві оголошено повітряну тривогу.

Відповідно до розпорядження Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 "Про порядок дій при оголошенні повітряної тривоги", у разі оголошення сигналу "повітряна тривога" суддям, працівникам апарату та відвідувачам суду необхідно негайно залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.

Зважаючи на вказане і значний час, протягом якого тривала повітряна тривога, судове засідання не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.02.2023 повідомлено учасників справи №911/688/22, що судове засідання відбудеться 16.03.2023 об 11:00.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісіда Прайм" на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.09.2022, якою відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ісіда Прайм" у клопотанні про поновлення строку на подання зустрічного позову та повернуто зустрічну позовну заяву - задоволено повністю та скасовано ухвалу Господарського суду Київської області від 12.09.2022.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 12.09.2022, разом з оригіналом зустрічної позовної заяви (вх. №11687/22 від 05.09.2022).

Оскільки первісний та зустрічний позови є взаємопов`язаними, предметом первісного позову є стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №210908-3/ФЛ-Ю-А від 08.09.2021, що укладений між сторонами, а зустрічного - визнання недійсними деяких пунктів цього договору фінансового лізингу №210908-3/ФЛ-Ю-А від 08.09.2021, відповідно до яких, зокрема, нараховано вказану заборгованість за первісним позовом, відтак, обидва позови виникли з одних правовідносин, а задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, то ухвалою Господарського суду Київської області від 17.02.2023 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі №911/688/22 зустрічний позов (вх. №11687/22 від 05.09.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісіда Прайм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" про визнання окремих пунктів договору фінансового лізингу № 210908-3/ФЛ-Ю-А від 08.09.2021 недійсними, встановлено строки на подання заяв по суті за зустрічним позовом та призначено зустрічний позов до розгляду разом з первісним позовом на 16.03.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 3472/23 від 22.02.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), адвоката Сиротюка Романа Валерійовича, надійшли пояснення (вх. №5003/23 від 15.03.2023), що ним розірвано договір про надання правничої допомоги з відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом), у зв`язку з чим він більше не є учасником даного судового процесу.

У судове засідання 16.03.2023 з`явилась представниця позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.

У судовому засіданні 16.03.2023, відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України: без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, суд постановив ухвалу за результатами розгляду пояснень позивача (вх. №995/23 від 19.01.2023) про виправлення описки у позовній заяві про відмову в їх задоволенні, на підставі такого.

У тексті позовної заяви позивач зазначив, що нараховує штрафні санкції станом на 23.02.2022 - дату, що передує даті введення воєнного стану, відтак, відповідач не заперечував проти штрафних санкцій за період з 24.02.2022 по день подання позову. Свої пояснення про виправлення описки позивач подав суду після переходу до розгляду справи по суті при з`ясуванні відповідних обставин. Суд дійшов висновку, що позивач своїми поясненням (вх. №995/23 від 19.01.2023) фактично змінює підставу позову, збільшує період нарахування, що заборонено на стадії розгляду по суті, а також період, який додає позивач, має свої особливі обставини - введення воєнного стану, що відповідач мав би змогу заперечувати додатковими аргументами, а прийняття судом таких змін позбавить відповідача права на їх заперечення.

Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Крім цього, судом враховано, що за рішенням Європейського суду з прав людини, в тому числі, у рішенні "Скарбниця суверенних прав проти України" (The Sovereignty and Territorial Integrity of Ukraine v. The Russian Federation), ухваленого 19 квітня 2017 року, суд притримується позиції, що будь-яке виправлення помилок у позовній заяві, які були внесені після її подання, не може призвести до поліпшення правового становища позивача, якщо це не відповідає суті його вимог.

При цьому, доводи позивача, що ціна позову та розрахунки позовних вимог, що вказані в позовній заяві, не змінюються - не впливає на таку позицію суду, оскільки йдеться не про зміни предмету позову, а про зміну його підстав.

У судовому засіданні 16.03.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд -

встановив:

1. Правовідносини сторін

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (далі - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом або лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісіда Прайм" (далі - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом або лізингоодержувач) укладено договір №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021. Загальні умови договору є окремим додатком до договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021. Відповідно до загальних умов договору лізингодавець передає лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в специфікації до договору лізингу, а лізингоодержувач зобов`язується прийняти майно (об`єкт лізингу) та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені договором лізингу. Сплата лізингових платежів здійснюється відповідно до пункту 2.2. загальних умов договору лізингу та графіку сплати лізингових платежів, які включають платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості об`єкта лізингу та винагороду (комісію) позивачу за отриманий у лізинг об`єкт лізингу. Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі відповідно до пункту 2.1.7. загальних умов договору лізингу, згідно з яким число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно з пунктом 2.1.7.1. загальних умов договору. Відповідно до пункту 2.1.7.1. загальних умов договору лізингу, у випадку, якщо авансовий лізинговий платіж, визначений у графіку сплати лізингових платежів (додаток до договору) становить менше, ніж 20 % від загальної вартості об`єкта лізингу, визначеної в пункті 4.2. договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021, то числом сплати лізингового платежу 1-го періоду лізингу є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання чотирьох календарних днів до дати підписання акту. (Наприклад: дата підписання сторонами акту - 04.02.2021. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 08.02.2021. Наступні чергові лізингові платежі кожного 08 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а в календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця. У випадку, якщо авансовий лізинговий платіж, визначений у графіку сплати лізингових платежів (додаток до договору) дорівнює або становить більше, ніж 20 (двадцять) % від загальної вартості об`єкта лізингу, визначеної в пункті 4.2. договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021, то числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акту (наприклад: дата підписання сторонами акту - 04.02.2021. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачує 24.02.2021. Наступні чергові лізингові платежі кожного 24 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця. Відповідно до пункту 4.2. договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021, загальна вартість об`єкта лізингу складає 6077302,00 грн. (з ПДВ), авансовий лізинговий платіж, заначений у графіку сплати лізингових платежів (додаток до договору лізингу) складає 2555186,84 грн. та становить більше, ніж 20 % від загальної вартості об`єкта лізингу, визначеної у пункті 4.2. договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021, а, отже, числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акту. Згідно з пунктом 2.4. загальних умов договору лізингу, якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню. Відповідно до пункту 2.1.8. загальних умов договору лізингу період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання акту. Відповідно до пункту 2.1.6. загальних умов договору лізингу акт - це акт приймання-передачі обєкта лізингу в лізинг. Позивач за первісним позовом належним чином виконав свої зобов`язання та передав в користування відповідачу за первісним позовом об`єкт лізингу на підставі підписаного 10.09.2021 сторонами акту прийому-передачі об`єкта лізингу в користування за договором №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021.

2. Первісний позов

Аргументи позивача за первісним позовом

Позивач за первісним позовом зазначає, що відповідно до пункту 2.1.7.1. загальних умов договору лізингу лізингоодержувач зобов`язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 30 числа кожного місяця (наприклад: 30.09.2021; 30.10.2021; 30.11.2021; 30.12.2021 тощо) в розмірі, визначеному в графіку сплати лізингових платежів. Таким чином, з врахуванням пункту 2.4. загальних умов договору лізингу: періоди лізингу №1 - 30.09.2021; №2 - 29.10.2021; №3 - 30.11.2021; №4 - 30.12.2021; №5 - 28.01.2022; №6 - 28.02.2022; №7 - 30.03.2022; №8 - 30.04.2022.

Позивач за первісним позовом зазначає, що всупереч прийнятих обов`язків, відповідач зобов`язання за договором №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 щодо сплати лізингових платежів виконує не в повному обсязі, внаслідок чого за ним виникла заборгованість у розмірі 1589315,24 грн., а саме: з 30.11.2021 (3 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 6159,51 грн.; з 30.12.2021 (4 період лізингу) заборгованість збільшилась на 107659,28 грн.; з 28.01.2022 (застосовується пункт 2.4. загальних умов договору лізингу, оскільки 30.01.2022 - вихідний день (5 період лізингу)) - заборгованість збільшилась на 107656,16 грн.; з 28.02.2022 (6 період лізингу) заборгованість збільшилась на 459949,91 грн.; з 30.03.2022 (7 період лізингу) заборгованість збільшилась на 459981,31 грн.; з 29.04.2022 (застосовується пункт 2.4. загальних умов договору лізингу, оскільки 30.04.2022 - вихідний день (8 період лізингу)) заборгованість збільшилась на 447909,07 грн. Отже, позивач заявляє, що, станом на дату звернення з позовом, заборгованість відповідача за лізинговими платежами становить: 6159,51 + 107659,28 + 107656,16 + 459949,91 + 459981,31 + 447909,07 = 1589315,24 грн.

Позивач відзначає, що згідно з пунктом 7.1.1. загальних умов договору лізингу, за порушення обов`язку зі своєчасної сплати платежів передбачених даним договором та/або чинним законодавством України лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним Договором та/ або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися. Відповідно до вищезазначеного пункту позивачем нарахована до стягнення пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати, всього у сумі 13538,81 грн.

Також позивач зазначає, що пунктом 2.7. загальних умов договору лізингу визначено, що у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов`язується сплачувати 24 проценти річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. На підставі наведеного, позивачем нараховані відповідачеві 24 проценти річних у загальному розмірі 49033,69 грн. Окрім цього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував до стягнення інфляційні втрати у розмірі 35977,90 грн.

Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2. загальних умов договору лізингу лізингоодержувач зобов`язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) інформувати лізингодавця про стан та адресу базування об`єкта лізингу шляхом направлення звіту у формі встановленою в додатку «довідка» до договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021. Позивач відзначає, що відповідач, порушуючи умови договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021, не здійснив інформування позивача щодо стану та адреси базування об`єкта лізингу в порядку, який визначено в підпункті 5.2.1. пункту 5.2. загальних умов договору лізингу, за 3-й та 4-й квартали 2021 року. Позивач наголошує, що зі змісту підпункту 7.1.3. загальних умов договору лізингу вбачається, що за порушення пункту 5.2. загальних умов договору лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 відсоток остаточної загальної вартості об`єкта лізингу, за кожен та будь-який випадок зазначеного порушення. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості об`єкта лізингу) протягом строку дії договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 та для зручності сторін визначається, як 1 відсоток від розміру остаточної загальної вартості об`єкта лізингу. Пунктом 2.1.5. загальних умов договору лізингу визначено, що остаточна загальна вартість об`єкта лізингу - це вартість об`єкта лізингу, зазначена в акті або в останньому по даті акті коригування вартості об`єкта лізингу, направленому лізингодавцем лізингоодержувачу. Позивач відзначає, що остаточна загальна вартість об`єкта лізингу згідно акту від 10.09.2021 прийому-передачі об`єкта лізингу в користування становить 6077302,00 грн., зважаючи на що ним нараховано до стягнення з відповідача за нездійснення інформування за 3-й квартал 2021 року - штраф у сумі 60773,02 грн. та за нездійснення інформування за 4-й квартал 2021 року - штраф у сумі 60773,02 грн.

Позивач за первісним позовом у відповіді на відзив додатково наголошує, що листом за вих. №2541 від 11.11.2021 ним направлена претензія за договором №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021, коли сума претензії була значно меншою, а саме: 110882,98 грн. Також позивач за первісним позовом відзначає, що ним направлено повідомлення про розірвання договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 за вих. №1374 від 06.05.2022 та вилучення об`єкта лізингу на підставі пунктів 6.1.1. - 6.1.4. загальних умов договору лізингу, через те, що лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі), а прострочення сплати становить більше 60 календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в договорі та надано строк відповідачеві в добровільному порядку повернути об`єкт лізингу до 18.05.2022. Позивач за первісним позовом вважає, що це теж є претензією, яка передбачена спеціальним законом, а саме: статтею 17 Закону України «Про фінансовий лізинг». Окрім цього, позивач за первісним позовом вважає, що подання позову 13.05.2022 є додатковим фактором в розумні строки забезпечити схоронність власником свого майна, а саме об`єкта лізингу - сільськогосподарської техніки сівалки Horsch Maestro 24SW, 2020 року, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 загальною вартістю 6077302,01 грн., в т.ч. ПДВ. Також позивач за первісним позовом наголошує, що досудове врегулювання не є обов`язком для сторін, а є актом доброї волі кредитора до боржника.

Також у відповіді на відзив, позивач за первісним позовом наголошує, що згідно з графіком, станом на 29.04.2022 мали бути сплачені відповідачем за первісним позовом авансовий платіж на суму 2555186,84 грн. та чергові платежі на суму 1693804,15 грн., однак, ним сплачений лише авансовий платіж повністю та частково чергові лізингові платежі на суму 324555,35 грн. поза графіком сплати лізингових платежів. Окрім цього, позивач за первісним позовом відзначає, відносини за договором №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 регулюються Законом України «Про фінансовий лізинг», а також, що він не є банком чи іншим кредитодавцем (позикодавцем) в розумінні вимог пункту 18 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану». Також позивач за первісним позовом наголошує, що пеня та 24% річних нараховуються відповідно до чинного законодавства та згідно з умовами договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021, а нарахування пені лише до 24.02.2022, всупереч умовам договору, є актом доброї волі позивача за первісним позовом.

Аргументи відповідача за первісним позовом

Відповідач за первісним позовом повністю заперечує позовні вимоги.

Відповідач за первісним позовом зазначає, що позивачем за первісним позовом до позовної заяви на доказ своїх тверджень не додано первинної бухгалтерської документації, акт звірки взаєморозрахунків, виписок з банківського рахунку позивача, що підтверджує відсутність оплати від нього. Також відповідач за первісним позовом відзначає, що він, на виконання умов договору, сплачував лізингові платежі, не отримував досудову претензію щодо заборгованості перед позивачем за первісним позовом, належним чином виконуючи умови договору та повідомляв позивача за первісним позовом про місце знаходження та стоянки об`єкту лізингу.

Відповідач за первісним позовом наголошує, що з наданих позивачем документів неможливо встановити обґрунтованість розрахунку сум заборгованості, встановити строк заборгованості, більше того, позивач за первісним позовом сам зазначає, що частину штрафних санкцій розраховує лише до 23.02.2022, даті, що передує введенню воєнного стану, однак, частину штрафних санкцій, яку вважає ймовірно більш вигідною, розраховує до дати подання позову.

У той же час, відповідач за первісним позовом вважає, що задовольнити вимоги позивача за первісним позовом в частині штрафних санкцій неможливо, виходячи з того, що 15.03.2022 прийнятий Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дій норм на період дії воєнного стану», який набув чинності 17.03.2022 і вже діяв на час подання засобами поштового зв`язку позову. Вказаним законом доповнюється розділ «Прикінцеві та перехідні положения» Цивільного кодексу України, а саме: до вказаного розділу був внесений пункт 18, відповідно до якого: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Відповідач за первісним позовом відзначає, що позивач за первісним позовом наголошує на тому, що відповідачем не було вчасно проінформовано про стан та місце зберігання об`єкта лізингу, однак, це не відповідає дійсності, оскільки відповідач за первісним позовом у визначений договором спосіб повідомив належним чином лізингодавця про стан і місце стоянки об`єкта лізингу. Відповідач за первісним позовом апелює до того, що позивач за первісним позовом, знаючи про порушення своїх прав, не звертався до відповідача за первісним позовом з проханням сплатити суму штрафних санкцій, зазначену у пункті 7.1.3. договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021. Відповідач за первісним позовом наголошує, що умови договору в даній частині ним виконані належним чином (претензій та будь яких інших письмових зауважень щодо неналежного виконання договору він не отримував), а дізнався про те, що ним нібито порушене право Позивача лише під час судового розгляду. Також відповідач за первісним позовом відзначає, що позивач за первісним позовом просить задовольнити позовну заяву в частині сплати штрафних санкцій, а саме: за порушення вищенаведених норм договору, але, у свою чергу, не надав суду достатніх доказів того, що ним були вжиті всі необхідні дії з метою усунення такого порушення.

Крім того, позивачем за первісним позовом заявлена позовна вимога про стягнення штрафних санкцій, визначених пунктом 7.1.1. та пунктом 2.7. договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021. Відповідач за первісним позовом зазначає, що відсотки, передбачені умовами пункту 2.7. договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021, за своєю правовою природою відносяться до пені, оскільки цим пунктом сторони фактично погодили відповідальність за прострочення зобов`язання зі сплати, а не розмір відсотків як плати за користування грошовими коштами. Таким чином, відповідач за первісним позовом вважає, що фактично умовами договору встановлено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України.

3. Зустрічний позов

Аргументи позивача за зустрічним позовом

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що принцип свободи договору зафіксовано у статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Однак, позивач за зустрічним позовом посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від у справі №902/417/18, в якій запроваджено механізм обмеження свободи договору з огляду на загальні засади справедливості. Позивач за зустрічним позовом наголошує, що у вищезазначеній справі суд дійшов висновку, що не е справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж його належне виконання.

Крім того, позивач за зустрічним позовом відзначає, що несправедлива умова договору не завжди носить матеріальний характер чи пов`язана із застосуванням штрафних санкцій, як пункт 6.1. договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021. Позивач за зустрічним позовом вважає пункт 6.1. договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 таким, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, оскільки за цим пунктом, лізингодавець фактично в односторонньому порядку може змінити умови договору, які можуть порушувати не тільки істотні умови договору фінансового лізингу, а й призвести до штучного збільшення штрафних санкцій, які можуть бути застосовані до лізингоодержувача.

Крім того, позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідачем за зустрічним позовом заявлено позовну вимог про стягнення штрафних санкцій, визначених пунктом 7.1.1. та пунктом 2.7. договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021. Позивач за зустрічним позовом вважає, що відсотки, передбачені умовами пункту 2.7. договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021, за своєю правовою природою відносяться до пені, оскільки цим пунктом сторони фактично погодили відповідальність за прострочення зобов`язання зі сплати, а не розмір відсотків як плати за користування грошовими коштами. Позивач за зустрічним позовом наголошує, що фактично умовами договору встановлено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України.

Відтак, позивач за зустрічним позовом вважає, що умови пунктів 2.7., 6.1. та 7.1.1. договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 абсолютно не відповідають принципам добросовісності, справедливості та розумності, як загальним засадам законодавства. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то, за певних обставин, обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом заявляє про визнання недійсними пунктів 2.7., 6.1. та 7.1.1. договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021.

Аргументи відповідача за зустрічним позовом

Відповідач за зустрічним позовом повністю заперечує зустрічний позов.

Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що за змістом частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Відповідач за зустрічним позовом відзначає, що позивач за зустрічним позовом беззастережно схвалив та прийняв умови договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 до виконання та у подальшому на відповідних ухвалених та узгоджених умовах такого правочину ним здійснювалось виконання такого договору, зокрема, шляхом визначення та прийняття об`єкту лізингу, здійснення лізингових платежів, як це визначено договором, що було правом позивача за зустрічним позовом (елементом його договірної свободи).

Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що зустрічний позов про визнання недійсними окремих пунктів договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 має єдину мету - затягування винесення законного та обґрунтованого рішення суду та його належне виконання. Відповідач за зустрічним позовом наголошує, що позовні вимоги за зустрічним позовом суперечать положенням чинного законодавства України, адже пункт 2.7. договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 кореспондується зі статтею 625 Цивільного кодексу України, пункт 7.1.1. договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 кореспондується з частиною 4 статті 21 Закону України «Про фінансовий лізинг», а пункт 6.1.1. договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 кореспондується з частиною 4 статті 17 Закону України «Про фінансовий лізинг».

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

У частині 4 статті 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» зазначається, що після отримання лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса: 1) у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів; 2) за наявності інших підстав, встановлених договором фінансового лізингу або законом.

Згідно з частиною 4 статті 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» невиконання лізингоодержувачем обов`язку щодо сплати лізингових платежів відповідно до умов договору фінансового лізингу є підставою для нарахування неустойки, сплату якої лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення, за час прострочення, якщо інший розмір неустойки не визначений умовами договору фінансового лізингу.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

5.1 Первісний позов

5.1.1. Щодо відсутності відповідача за первісним позовом на розгляді справи по суті.

Суд зазначає, що представник відповідача за первісним позовом, адвокат Сиротюк Роман Валерійович, 14.03.2023 надіслав пояснення, що ним розірваний договір про надання правничої допомоги з відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом), у зв`язку з чим, він більше не є учасником даного судового процесу. У той же час, даний факт не виключає обізнаність відповідача за первісним позовом з поточним станом розгляду справи, зокрема, у зв`язку з тим, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги. Окрім цього, суд зазначає, що ухвала Господарського суду Київської області від 17.02.2023 направлена відповідачу за зустрічним позовом електронною поштою на адресу icida.prime@ukr.net, що підтверджується відповідною довідкою, яка наявна у матеріалах справи. Також слід відзначити, що, зокрема, ухвала Господарського суду Київської області від 22.12.2022 направлялась відповідачу за первісним позовом рекомендованим листом.

Суд наголошує, що Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Окрім цього, суд звертає увагу, що у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, судова практика якого згідно із статтею 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", використовується судом як джерело права, зазначає, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та справа "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).

Враховуючи вищенаведене, можна дійти висновку що суд здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи. Таким чином, відповідач не може вважатись позбавленим права на змагальність сторін, що є одним із основних принципів господарського судочинства, що закріплені у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Також судом враховано, що відповідачем за первісним позовом подані заяви по суті справи щодо обох позовів, відтак, він реалізував свої процесуальні права у тій мірі, в якій вважав за потрібне.

5.1.2. Щодо розміру заборгованості за договором №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу.

Пунктом 3 частини 2 статті 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначається, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 629 Цивільного кодексу України визначається, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Також, в юриспруденції широко застосовується принцип "pacta sunt servanda" або у перекладі з латини - договорів необхідно дотримуватись. Так наприклад, статтею 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів закріплено принцип pacta sunt servanda, відповідно до якого кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватися.

Пунктом 2.2. загальних умов договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 визначається, що усі платежі за договором лізингоодержувач (відповідач за первісним позовом) зобов`язаний здійснювати у число сплати відповідно графіку та загальних умов.

Суд відзначає, що позивачем за первісним позовом, на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі №911/688/22 від 27.05.2022, долучені платіжні доручення, що підтверджують часткову сплату платежів за договором №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021. Зокрема, долучені такі платіжні доручення: №37 від 09.09.2021 на суму 2555186,84 грн. (авансовий платіж); №58 від 23.10.2021 на суму 104488,91 грн.; №85 від 30.11.2021 на суму 112407,16 грн.; № 103 від 10.01.2022 на суму 107659,28 грн.

Таким чином, загальна сума, оплачена відповідачем за первісним позовом за договором №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 становить 2879742,19 грн.

Відповідно до графіку сплати лізингових платежів, який є невід`ємною частиною договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021, на момент подання первісного позову відповідач за первісним позовом має зобов`язання сплатити 4454979,87 грн. (авансовий платіж та платежі за 8 періодів лізингу).

Позивач за первісним позовом заявляє до стягнення 1589315,24 грн. простроченої заборгованості за лізинговими платежами за договором №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021. У той же час, суд здійснив власний розрахунок суми простроченої заборгованості за лізинговими платежами та відняв від суми, яку відповідач за первісним позовом мав сплатити, фактично сплачену суму, а саме: 4454979,87 грн. -2879742,19 грн. = 1575237,68 грн. Суд відзначає, що за результатами здійсненого розрахунку, позивач за первісним позовом помилково обліковує за первісним позовом заборгованість за 3 період лізингу у розмірі 6159,51 грн., оскільки платіж за 3 період лізингу фактично сплачений у повному обсязі.

Таким чином, суд констатує, що належна до стягнення сума простроченої заборгованості за лізинговими платежами за договором №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 є меншою від заявленої позивачем за первісним позовом та становить 1575237,68 грн.

5.1.3. Щодо інфляційних втрат та нарахованих процентів річних.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У той же час, суд відзначає, що за приписами частин 2 та 3 статі 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 Цивільного кодексу України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Таким чином, суд зазначає про неможливість звільнення від відповідальності відповідача за первісним позовом за прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, оскільки даний пункт не може бути застосований до правовідносин за договором №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання, незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання (постанова Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №712/5856/15-ц).

Верховний Суд України у постанові від 12.04.2017 у справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 по справі №910/18557/20 зазначається, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та % річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Керуючись статтями 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України суд має встановити правильність здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від 16.04.2019 у справах №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.01.2019 у справі №905/305/18.

Позивачем за первісним позовом заявлені до стягнення 35977,90 грн. інфляційних втрат. Відповідно до наданого позивачем за первісним позовом розрахунку, ним, при нарахуванні інфляційних втрат, враховано заборгованість за 3 період лізингу. Розмір інфляційних втрат, нарахований позивачем за первісним позовом за 3 період лізингу, становить 504,93 грн.

Суд, не виходячи за межі визначеного позивачем за первісним позовом періоду часу, протягом якого, на думку позивача за первісним позовом, мало місце невиконання зобов`язань, та врахувавши відсутність заборгованості за 3 період лізингу, здійснив власний розрахунок інфляційних втрат та встановив що інфляційні нарахування становлять 71573,83 грн. Дана сума перевищує заявлену до стягнення позивачем. Враховуючи вищезазначену позицію Верховного Суду про неможливість виходу за межі зазначеного позивачем за первісним позовом максимального розміру заборгованості та, враховуючи неналежність нарахування позивачем за первісним позовом інфляційних втрат на платежі за 3 період лізингу, суд дійшов висновку про задоволення до стягнення 35472,97 грн. інфляційних втрат.

Суд відзначає, що відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Підписаними договорами підтверджується, що при укладенні договору сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов, включаючи предмет, ціну, відповідальність сторін тощо.

Відповідно до пункту 2.7. загальних умов договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 визначено, що у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов`язується сплачувати 24 проценти річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.

Окремо слід відзначити, що у пункті 2.7. загальних умов договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 позивач за первісним позовом та відповідач за первісним позовом чітко узгодили розмір процентів річних в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, який за своєю суттю є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер. Таким чином, суд наголошує, що визначені у договорі №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 проценти річних та пеня не є подвійним стягненням штрафних санкцій за одне й те саме порушення.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що встановлення відмінного від визначеного статтею 625 Цивільного кодексу України розміру процентів річних дозволяється за погодженням сторін договору. У пункті 2.7. загальних умов договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 сторони чітко встановили розмір процентів річних, який становить 24 проценти та є відмінним від визначеного у статті 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем за первісним позовом заявлені до стягнення 24 процентів річних у розмірі 49033,69 грн. Відповідно до наданого позивачем за первісним позовом розрахунку, ним, при нарахуванні процентів річних, враховано заборгованість за 3 період лізингу.

Суд, враховуючи відсутність заборгованості за 3 період лізингу, здійснив власний розрахунок процентів річних та встановив, що вони становлять 48256,18 грн. Таким чином, саме ця сума процентів річних підлягає задоволенню.

5.1.4. Щодо нарахування пені.

Згідно з пунктом 7.1.1. загальних умов договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021, за порушення обов`язку зі своєчасної сплати платежів передбачених даним договором та/або чинним законодавством України лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним Договором та/ або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Позивачем за первісним позовом заявлена до стягнення пеня у розмірі 49033,69 грн. Відповідно до наданого позивачем за первісним позовом розрахунку, ним, при нарахуванні пені, врахована заборгованість за 3 період лізингу. Слід зазначити, що позивач за первісним позовом здійснив нарахування пені по 05.05.2022.

Суд відзначає, що у позовній заяві позивач за первісним позовом перед таблицею з розрахунком пені написав таке: «розрахунок суми пені: (здійснюється станом на 23.02.2022 - дату, що передує даті введення воєнного стану)». Окрім цього, у відповіді на відзив позивач за первісним позовом відзначає таке: «Нарахування пені Позивачем лише до 24.02.2022 року згідно всупереч умовам ДОГОВОРУ на період дії воєнного стану є Актом доброї волі Позивача.».

Суд відзначає, що 19.01.2023 позивач за первісним позовом надав додаткові пояснення на підставі частини 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, в яких зазначає, що він неумисно здійснив описку в тексті позовної заяви, зокрема: «розрахунок пені здійснюється станом на 23.02.2022 - дату, що передує даті введення воєнного стану», а фактично нарахував пеню згідно пункту 7.1.1. загальних умов договору фінансового лізингу №210908-3/ФЛ-Ю-А від 08.09.2021 до 05.05.2022.

Суд наголошує, що у судовому засіданні 16.03.2023 суд дійшов висновку, що позивач своїми поясненням (вх. №995/23 від 19.01.2023) фактично змінює підставу позову, збільшує період нарахування, і період, який додає позивач має свої особливі обставини - введення воєнного стану, що відповідач мав би змогу заперечувати додатковими аргументами, а прийняття судом таких змін позбавить відповідача права на їх заперечення. Також слід зазначити, що відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Крім цього, судом враховано, що за рішенням Європейського суду з прав людини, в тому числі, у рішенні "Скарбниця суверенних прав проти України" (The Sovereignty and Territorial Integrity of Ukraine v. The Russian Federation), ухваленого 19 квітня 2017 року, суд притримується позиції, що будь-яке виправлення помилок у позовній заяві, які були внесені після її подання, не може призвести до поліпшення правового становища позивача, якщо це не відповідає суті його вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку, що нарахування пені за договором №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 слід здійснювати до 23.02.2022.

Враховуючи вищезазначене та відсутність заборгованості за 3 період лізингу, суд здійснив власний розрахунок пені та встановив що вона становить 4603,40 грн.

5.1.5. Щодо штрафу.

Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2. загальних умов договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 лізингоодержувач зобов`язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) інформувати лізингодавця про стан та адресу базування об`єкта лізингу шляхом направлення звіту у формі встановленою в додатку «довідка» до договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021.

Згідно з підпунктом 7.1.3. загальних умов договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 за порушення пункту 5.2. загальних умов договору лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 відсоток остаточної загальної вартості об`єкта лізингу, за кожен та будь-який випадок зазначеного порушення. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості об`єкта лізингу) протягом строку дії договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 та для зручності сторін визначається, як 1 відсоток від розміру остаточної загальної вартості об`єкта лізингу. Відповідно до пункту 2.1.5. загальних умов договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 остаточна загальна вартість об`єкта лізингу - це вартість об`єкта лізингу, зазначена в акті або в останньому по даті акті коригування вартості об`єкта лізингу, направленому лізингодавцем лізингоодержувачу.

Згідно з актом від 10.09.2021 прийому-передачі об`єкта лізингу в користування остаточна загальна вартість об`єкта лізингу становить 6077302,00 грн.

Позивач за первісним позовом стверджує, що відповідач за первісним позовом не проінформував його про стан та адресу базування об`єкта лізингу в 3 та 4 кварталах 2021 року та, відповідно, нарахував до стягнення 121546,04 грн. штрафу.

Відповідач за первісним позовом у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що здійснював інформування про стан та адресу базування об`єкта лізингу у встановлених договором №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 порядку та строках. У той же час, суд відзначає, що відповідач за первісним позовом не надав жодних доказів на підтвердження даних тверджень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення штрафу у розмірі 121546,04 грн. підлягає задоволенню.

5.2. Зустрічний позов

Суд зазначає, що згідно зі статтею 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору заснована на свободі волевиявлення, а останнє, у свою чергу, спирається на свободу волі, що реалізується за допомогою диспозитивності норм цивільного права. Диспозитивністю є заснована на нормах даної галузі право юридичної свободи суб`єкта цивільних правовідносин здійснювати свої суб`єктивні права за своїм розсудом.

Слід відзначити, що важливим елементом свободи договору є воля та її зовнішній вираз - волевиявлення. Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Підписаними договорами підтверджується, що при укладенні договору сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов, включаючи предмет, ціну, відповідальність сторін тощо.

Суд відзначає, що позивач за зустрічним позовом прийняв умови договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021, підписав договір, виконував погоджені ним умови договору, зокрема, прийняв об`єкт лізингу та здійснював лізингові платежі.

У статті 215 Цивільного кодексу України зазначається таке: « 1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. 3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).».

Суд зазначає, що договір №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 укладено сторонами із дотриманням вимог Цивільного кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до пункту 2.7. загальних умов договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 визначено, що у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов`язується сплачувати 24 проценти річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.

Як вже зазначалось вище, в частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд констатує, що позивач за зустрічним позовом та відповідач за зустрічним позовом узгодили умови пункту 2.7. загальних умов договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021, а саме: розмір процентів річних, з урахуванням частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та, більш того, послались на дану статтю у тексті цього пункту.

Окрім цього, як вже зазначалось вище, розмір процентів річних, в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, за своєю суттю є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, а тому не є неустойкою (пенею).

Таким чином, суд дійшов висновку, що пункт 2.7. загальних умов договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 повністю відповідає вимогам частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а тому не може бути визнаним недійсним.

У підпункті 6.1.1. пункту 6.1. загальних умов договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 визначається, що сторони погодили, що лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити умови цього договору у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 60 календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому договорі.

У частині 4 статті 17 Закону України «Про фінансовий лізинг», зокрема, зазначається таке: «Після отримання лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса: 1) у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів; 2) за наявності інших підстав, встановлених договором фінансового лізингу або законом.».

Таким чином, умови підпункту 6.1.1. пункту 6.1. загальних умов договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 повністю відповідають змісту частини 4 статті 17 Закону України «Про фінансовий лізинг», а тому даний підпункт не може бути визнаним недійсним.

У підпункті 7.1.1. пункту 7.1. загальних умов договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 визначається, що лізингоодержувач, зокрема, несе відповідальність за порушення обов`язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України - сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню, та сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Частиною 4 статті 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачається, що невиконання лізингоодержувачем обов`язку щодо сплати лізингових платежів відповідно до умов договору фінансового лізингу є підставою для нарахування неустойки, сплату якої лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення, за час прострочення, якщо інший розмір неустойки не визначений умовами договору фінансового лізингу.

Таким чином, умови підпункту 7.1.1. пункту 7.1. загальних умов договору №210908-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 08.09.2021 повністю відповідають змісту частини 4 статті 21 Закону України «Про фінансовий лізинг», а тому даний підпункт не може бути визнаним недійсним.

6. Результати розгляду справи

6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

6.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог за первісним позовом та повну відмову в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом.

6.3. Щодо строку розгляду справи.

Справа розглянута з перевищенням строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, з огляду на таке.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб. Воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено і він діяв на час розгляду справи на всіх стадіях судового процесу та під час ухвалення рішення.

Господарський суд Київської області знаходиться на території міста Києва, який з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, у місті Києві постійно, майже кожного дня, оголошуються повітряні тривоги (у тому числі й тривалі), під час яких судові засідання не проводяться: відповідно до розпорядження Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 "Про порядок дій при оголошенні повітряної тривоги", у разі оголошення сигналу "повітряна тривога" суддям, працівникам апарату та відвідувачам суду необхідно негайно залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.

Також слід відзначити, що ухвала Господарського суду Київської області від 12.09.2022 про відмову у поновленні строку на подання зустрічної позовної заяви оскаржувалась у Північному апеляційному господарському суді і цей період збільшив період розгляду справи.

Беручи до уваги викладене, з об`єктивних причин справа розглянута судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

7. Розподіл судових витрат

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно до задоволених вимог.

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за зустрічним позовом залишаються за позивачем за зустрічним позовом.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Первісний позов (вх. №663/22 від 13.05.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісіда Прайм" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісіда Прайм" (09119, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Зелена, буд. 25, кв. 822, код ЄДРПОУ 43682260) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера "Б", поштова адреса: 03038, м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17, код ЄДРПОУ 33880354) 1575237,68 грн. (один мільйон п`ятсот сімдесят п`ять тисяч двісті тридцять сім гривень шістдесят вісім копійок) простроченої заборгованості за лізинговим платежем, 4603,40 грн. (чотири тисячі шістсот три гривні сорок копійок) пені, 48256,18 грн. (сорок вісім тисяч двісті п`ятдесят шість гривень вісімнадцять копійок) процентів річних, 35472,97 грн. (тридцять п`ять тисяч чотириста сімдесят дві гривні дев`яносто сім копійок) інфляційних втрат, 121546,04 грн. (сто двадцять одна тисяча п`ятсот сорок шість гривень чотири копійки) штрафу та 26777,50 грн. (двадцять шість тисяч сімсот сімдесят сім гривень п`ятдесят копійок) судового збору, що сплачений за подання первісного позову.

3. В іншій частині позовних вимог за первісним позовом відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову (вх. №11687/22 від 05.09.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісіда Прайм" (09119, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Зелена, буд. 25, кв. 822, код ЄДРПОУ 43682260) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера "Б", поштова адреса: 03038, м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17, код ЄДРПОУ 33880354) про визнання недійсними окремих пунктів договору - відмовити повністю.

5. Судові витрати позивача за зустрічним позовом залишити за позивачем за зустрічним позовом.

6. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 26.07.2023.

Суддя С.О. Саванчук