Рішення

від 18.07.2023 по справі 915/15/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року Справа № 915/15/22

м.Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

за участі секретаря судового засідання Табачної О.С.,

з участю представників сторін:

від позивача: не присутній;

від відповідача: присутній;

В судовому засіданні приймає участь прокурор Левкович А.Є.

розглянувши у підготовчому засіданні справу № 915/15/22

за позовом: заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури,

пров. Костенка, 2, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, електронна пошта: voznes@myk.gp.gov.ua;

в інтересах держави

в особі 1. Южноукраїнської міської ради Миколаївської області,

вул. Дружби Народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000;

2.Комунального некомерційного підприємства Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня Южноукраїнської міської ради, вул. Миру, 3, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001;

до товариства з обмеженою відповідальністю Медсервіс Плюс ЛТД,

пр. Центральний, 138/1, м. Миколаїв, 54055;

про визнання недійсним п. 2.1 договору поставки від 27.03.2020 № 226 та стягнення грошових коштів у сумі 13084 грн. 11 коп.

В С Т А Н О В И В:

Заступником керівника Вознесенської окружної прокуратури (далі прокурор) пред`явлено в інтересах держави в особі Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (далі - Міськради); комунального некомерційного підприємства Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня Южноукраїнської міської ради (далі-лікарня) до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Медсервіс Плюс ЛТД позов від 30.12.2021 за № 53/1-5235вих-21, зареєстрований в Господарському суді Миколаївської області 04.01.2022 № 45/22, з такими вимогами:

1. Визнати недійсним пункту 2.1. договору поставки №226 від 27.03.2020, укладеного між комунальним некомерційним підприємством Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня Южноукраїнської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю Медсервіс Плюс ЛТД, в частині включення до ціни товару податку на додану вартість у сумі 13084 грн. 11 коп;

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Медсервіс Плюс ЛТД на користь комунального некомерційного підприємства Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня Южноукраїнської міської ради кошти у сумі 13084 грн. 11 коп..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний пункт договору суперечить підпункту 71 підпункту 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, яким передбачено звільнення від оподаткування податку на додану вартість товару який був предметом закупівлі; та безпідставне перерахування відповідачу за договором 13084 грн. 11 коп. у вигляді податку на додану вартість, неповерненням вищезазначеної суми відповідачем позивачу.

Прокурор також просить про стягнення з ТОВ Медсервіс Плюс ЛТД грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

За такими вимогами ухвалою суду від 10.02.2022 відкрито провадження в даній справі, за правилами загального позовного провадження.

11.02.2022 до суду від відповідача надійшов відзив б/н від 11.02.2022 (вх. № 2138/22), за змістом якого керівник зазначає, що ТОВ Медсервіс Плюс ЛТД вважає за можливе укласти додаткову угоду про внесення змін та уточнення (виключення) суми ПДВ. За такого, відповідач не заперечує щодо перерахування коштів позивачу, але оскільки останній не надає реквізити для перерахування коштів, відповідач позбавлений можливості вирішити даний спір в позасудовому порядку.

17.02.2022 до суду від Вознесенської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив № 53-1078ВИХ-22 від 16.02.2022, у якому заявник наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 23.05.2023 закрито провадження у справі в частині вимог заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Южноукраїнської міської ради Миколаївської області та комунального некомерційного підприємства Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня Южноукраїнської міської ради про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Медсервіс Плюс ЛТД коштів в сумі 13084 грн. 11 коп. у зв`язку з відсутністю предмета спору.

24.02.2022 розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, строк дії якого щоразу подовжувався відповідними Указами Президента України та в останнє подовжено до 18.08.2023 включно.

Відповідно до положень статті 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Рішенням Ради Суддів України від 24.02.2022 №9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного Рішення, зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Відповідно до положень частини 7 статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів, враховуючи, зокрема, неможливість Господарським судом Миколаївської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 №12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

29.03.2022 відбувся ракетний обстріл будівлі Миколаївської обласної державної адміністрації, внаслідок якого відбулося руйнування центральної секції будівлі з 9 по 1 поверхи. На 8, 9 поверхах вказаної будівлі знаходився Господарський суд Миколаївської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 №41 з 26 липня 2022 року відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області. Судом вживаються заходи до пошуку та відновлення господарських справ.

Ухвалою суду від 13.06.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу № 915/12/22 до судового розгляду по суті на 18.07.2023 о 13 год. 40 хв.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

27.03.2020 комунальним некомерційним підприємством Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня Южноукраїнської міської ради оприлюднено звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель UA-2020-03-27-001981-а.

Проведення закупівлі без використання електронної системи закупівель обґрунтовано придбанням товарів, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій корона вірусної хвороби (COVID-19).

27.03.2020 між Комунальним некомерційним підприємством Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня Южноукраїнської міської ради (далі покупець, позивач 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю Медсервіс Плюс ЛТД (далі постачальник, відповідач) укладено договір поставки №226 від 27.03.2020 (далі Договір), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується поставити покупцеві набір хірургічних інструментів та обладнання (надалі Товар), визначений в Специфікації №1 (Додаток до даного Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти і оплатити його (п. 1.1. Договору).

За умовами п. 2.1. Договору ціна Договору становить 200000 грн, в тому числі ПДВ 13084 грн. 11 коп.

Специфікація передбачає поставку монітора пацієнта мультипараметрового Brightfield Healthcare OIP-500 в кількості 8 штук.

Відповідно до п. 11.1., Договір набрав чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2020, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору.

На виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю Медсервіс Плюс ЛТД поставлено покупцеві товар, що підтверджується видатковою накладною №32 від 24.06.2020.

На виконання п. 2.1. Договору Комунальним некомерційним підприємством Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня Южноукраїнської міської ради за постачання товару на підставі платіжного доручення №610 від 03.04.2020, №742 від 25.06.2020 здійснено перерахування ТОВ Медсервіс Плюс ЛТД коштів в сумі 200000 грн.

Предметом позову у даній справі, з урахуванням ухвали суду від 23.05.2023, є визнання недійсним пункту 2.1. договору поставки №226 від 27.03.2020, укладеного між комунальним некомерційним підприємством Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня Южноукраїнської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю Медсервіс Плюс ЛТД, в частині включення до ціни товару податку на додану вартість у сумі 13084 грн. 11 коп.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При вирішенні даного спору судом враховано наступне.

Підпунктом 5 пункту 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України №87 від 13.03.2020, введеного в дію Указом Президента України №87/2020 від 13.03.2020 Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки у мовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, передбачено розроблення та внесення на розгляд Верховної Ради України законопроекту про внесення змін до Закону України Про публічні закупівлі щодо непоширення дії названого Закону на випадки, якщо предметом закупівлі є засоби медичного призначення та спеціалізоване медичне обладнання для надання допомоги хворим на COVID-19.

На виконання рішення РНБО України, 17 березня 2020 року Верховною Радою України прийнято Закон України №530-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), що цього ж дня набрав чинності, згідно якого розділ X Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про публічні закупівлі доповнено пунктом 3, яким установлено, що дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є товари, роботи чи послуги, необхідні для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19). Перелік таких товарів, робіт чи послуг та порядок їх закупівлі затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Крім того, пунктом 4 розділу І цього ж Закону підрозділ 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України доповнено пунктом 7 і, за змістом якого тимчасово, для здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) (набрав чинності 02.04.2020) пункт 71 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно якої від оподаткування податком на додану вартість звільняються такі операції:

-з ввезення на митну територію України товарів (в тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України;

-з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій і й коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

При цьому, норми пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України застосовуються до операцій, здійснених в період, починаючи з 17 березня 2020 року і до останнього числа місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів встановлено карантин на всій території України, дія якого наразі продовжується відповідними постановами Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020 затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Згідно даних офіційного майданчика електронної системи публічних закупівель України ProZorro, закупівельником в особі КРІП Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня, відповідно, обрано процедуру закупівлі за методом закупівля для запобігання пандемії COVID-19.

Відповідно до інформації КНП ЮМБЛ ЮМР за вих. №4355/01-03 від 24.12.2021, на умовах договору №226 від 27.03.2020 поставлено товар, необхідний для запобігання та поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме монітор пацієнта мультипараметровий Brightfield Healthcare ОІР-500, який за технічними характеристиками, відповідає Дозатор лікувальних речовин за кодом УКТЗЕД 8413, 9018 90 84 00, що безпосередньо передбачений у розділі Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 Переліку, затвердженого Постановою КМУ №224 від 20.03.2020.

З огляду на викладене вище, товар, який був предметом закупівлі за договором поставки №226 від 27.03.2020, підлягає звільненню від оподаткування податком на додану вартість.

Ураховуючи викладене, включення до вартості товару згідно договору поставки №226 від 27.03.2020 податку на додану вартість у розмірі 13084 грн 11 коп. не відповідає вимогам Закону України №530-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений 1 без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до роз`яснень, наведених в Постанові Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Також відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Підпунктами а і б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України унормовано, що об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на, додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Отже, порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об`єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами податкового законодавства та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

З наведеного випливає, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися на власний розсуд та за погодженням сторін.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 за наслідками розгляду справи № 916/2478//20 та постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.12.2021 № 910/12764/20.

Таким чином, господарським судом встановлено наявність підстав для визнання такого договору недійсним в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору.

Згідно ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом.

За змістом частини 1 статті 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 3 ст. 4, ч. 4 ст. 53 ГПК України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, зокрема - прокурор.

В силу ч.ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4, 6 ст. 23 Закону України Про прокуратуру з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, зокрема звертатися до суду з позовом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 23.03.2012 Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам та відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99з інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Відповідно до п. п. 3, 4, 5 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (зокрема, економічних, соціальних) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У зв`язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заході в, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

Порушення законодавства при закупівлі апаратів штучної вентиляції легенів зі сплатою податку на додану вартість створює загрозу порушення економічних інтересів держави.

Як наслідок, безпідставна сплата податку на додану вартість призводить до надмірного витрачання бюджетних коштів та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Таким чином у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

У справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, п.35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (у неофіційному перекладі): сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній із сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це потрібно.

Також, у п. 5.6 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 вказано, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц викладено позицію щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в суді.

Зокрема, у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі №915/478/18).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначено, що за подібних обставин необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства й відповідача, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з відповідним позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний суб`єкт владних повноважень неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вознесенська окружна прокуратура звернулась до господарського суду із вказаним позовом в інтересах держави в особі Южноукраїнської міської ради, як розпорядника бюджетних коштів, та комунального некомерційного підприємства Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня Южноукраїнської міської ради, як сторони договору з наступних підстав.

Відповідно до Статуту КНП Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня Южноукраїнської міської ради (далі - Статут) затвердженого рішенням Южноукраїнської міської ради від 23.06.2021 № 507, комунальне некомерційне підприємство Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня Южноукраїнської міської ради (надалі - Підприємство) є закладом охорони здоров`я, створеним шляхом реорганізації комунального закладу Южноукраїнська міська лікарня у комунальне некомерційне підприємство Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня Южноукраїнської міської ради. Лікарня є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків комунального закладу Южноукраїнська міська лікарня, створена на базі майна комунальної власності Южноукраїнської міської ради. Уповноваженим органом управління Підприємства є Управління охорони здоров`я Южноукраїнської міської ради, що є головним розпорядником бюджетних коштів, (пункт 1.7. Статуту).

Згідно пункту 5.1. Статуту, майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Майном підприємства є: необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому засновником (Южноукраїнська міська рада), вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства.

Джерелами формування майна та коштів підприємства є, зокрема, комунальне майно, передане підприємству відповідно до рішення про його створення та інших рішень Засновника; кошти місцевого бюджету, кошти медичної субвенції (пункт 5.3. Статуту).

Таким чином, Южноукраїнська міська рада здійснює контроль за діяльністю КНП ЮМБЛ ЮМР, у тому числі за ефективним використанням ним фінансових ресурсів.

Южноукраїнська міська рада на запит прокурора щодо вжиття заходів 14.12.2021 повідомила, що не має фінансової можливості для звернення до суду з позовними заявами про визнання недійсними положень договорів закупівлі. Разом з тим, висловила прохання про здійснення окружною прокуратурою представництва її інтересів у суді.

КНП ЮМБЛ ЮМР на запит прокурора щодо вжиття заходів до стягнення безпідставно сплачених коштів 10.12.2021 повідомило про направлення листа на адресу постачальника щодо повернення ПДВ. Однак, відповіді не отримала, звернутися до суду не має фінансової можливості.

З зазначеного витікає, що незважаючи на те, що прокурором було повідомлено уповноважені органи про допущені порушення при укладенні даних договорів, маючи відповідні повноваження для захисту економічних інтересів, ефективних заходів до захисту інтересів держави не вжили.

Вказане свідчить про нездійснення суб`єктом владних повноважень захисту законних інтересів держави та відповідно до статті 23 Закону України Про прокуратуру є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру та пред`явлення відповідного позову, ураховуючи, що інтереси держави на цей час залишаються незахищеними.

Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій, у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи. При цьому враховуються висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17-ц, № 924/1256/17).

На думку Верховного Суду, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу та органу місцевого самоврядування може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385" 8 та Верховного суду від 30.07.2020 справа №904/5598/18).

Таким чином, оскільки уповноважений орган упродовж тривалого часу самостійно не вжив заходів до захисту порушених інтересів держави, прокурор, у відповідності з вимогами ст. 1311 Конституції України, ст. 53 ГПК України, має всі правові підстав для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.

Таким чином, з зазначеного витікає, що позовні вимоги в частині визнання недійсним пункту 2.1. договору поставки №226 від 27.03.2020, укладеного між комунальним некомерційним підприємством Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня Южноукраїнської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю Медсервіс Плюс ЛТД, в частині включення до ціни товару податку на додану вартість у сумі 13084 грн 11 коп. законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236, 238 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним пункт 2.1. договору поставки №226 від 27.03.2020, укладеного між комунальним некомерційним підприємством Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня Южноукраїнської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю Медсервіс Плюс ЛТД, в частині включення до ціни товару податку на додану вартість у сумі 13084 грн. 11 коп.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 24.07.2023 року.

Суддя С.М.Коваль.