Рішення

від 20.07.2023 по справі 915/69/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року Справа № 915/69/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.

за участю сторін:

прокурор - Задирко А.М.

від позивача (представник позивача) - Польщіна Тетяна Леонідівна,

від відповідача (представник відповідача) - Карпенко А.О.

від 3-ї особи (представник 3-ї особи) - Вакар І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Виконуючого обов`язки керівника Миколаївської окружної прокуратури (54030, м.Миколаїв, вул.Бузький бульвар, 15, електронна адреса: mykokrug@myk.gp.gov.ua)

в інтересах держави в особі

Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), 65114, м.Одеса, 6 ст.Люстдорфської дороги, 22, вул.Лінія 12

eлектронна адреса: sw@dei.gov.ua

до відповідача: Комунального підприємства "Ольшанське", 57113, Миколаївська область, Миколаївський район, смт.Ольшанське, вул.Гагаріна, 23; 57113, Миколаївська область, Миколаївський район, смт.Ольшанське, вул.К.Ольшанського, 1-А,

електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Ольшанська селищна рада Миколаївської області, 57113, Миколаївська область, Миколаївський район, смт.Ольшанське, вул.Ольшанського, буд.1-А

електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2

про: відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів в розмірі 170 073,90 грн.

Виконуючий обов`язки керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Комунального підприємства "Ольшанське" про стягнення збитків, завданих порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів в розмірі 170 073,90 грн.

В обґрунтування позову вказує, що інспекцією на виконання доручень Прем`єр-міністра України від 07.09.2021 № 39200/1/1-21 та Державної екологічної інспекції України від 14.09.2021 № 159 в період з 30.09.2021 по 13.10.2021 проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів Комунальним підприємством "Ольшанське". За результатами перевірки складено акт від 13.10.2021 № 814, в якому зафіксовано порушення водного законодавства. Зокрема, при перевірці додержання вимог природоохоронного законодавства на випуску № 1 (очисні споруди каналізації) КП "Ольшанське" було зафіксовано скид зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів гранично допустимих скидів в р. Південний Буг. Посадовими особами Інспекції відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього

природного середовища від 20.07.2009 №389 (зі змінами та доповненнями), 11.11.2021 проведено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок несанкціонованого скиду КП "Ольшанське" стічних неочищених вод у р. Південний Буг., що становить 170073,90 грн. Проте, КП "Ольшанське" завдані збитки навколишньому природному середовищу станом на день пред`явлення позову залишаються невідшкодованими, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення збитків.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15 лютого 2023 року.

02 лютого 2023 року Ольшанська селищна рада Миколаївської області надала до суду пояснення на позовну заяву в яких зазначає, що КП «Ольшанське» було створено рішенням Ольшанської селищної ради 2011 році основним видом діяльності якого було експлуатація та утримання житлового фонду та прибудинкової території. Згідно рішення Ольшанської селищної ради від 28.12.2012 року № 9 підприємство було визнано надавачем послуг з водопостачання та водовідведення на території селищної ради для задоволення потреб населення, промисловості, бюджетних установ та передано в господарське відання цілісний майновий комплекс з водопостачання та водовідведення до складу якого входять очисні споруди (рік вводу в експлуатацію 1967-69р.). Згідно акту приймання-передачі від 15.01.2013 між Ольшанською селищною радою та КП «Ольшанське» очисні споруди, фекальні станції та насосні станції перекачки фекальних стоків знаходились в неробочому, незадовільному стані та розграбовані, фактично зруйновані, тому підприємство не має можливості проводити очистку стічних вод і надає тільки послугу з водовідведення. Вказує, що для забезпечення виконання Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Водного кодексу України та інших законодавчих актів Ольшанською селищною радою постійно приймаються відповідні дії та рішення що до відновлення діяльності очисних споруд. Починаючи з 2012р. з місцевого бюджету виділялися кошти на розробку проектно-кошторисної документації на реконструкцію очисних споруд каналізації яка була завершена у 2015р. з кошторисною вартістю 30,0 млн. грн. який декілька разів уже був відкоригований у зв`язку з відсутністю фінансування для проведення будівельних робіт. В 2022 році селищна рада прийняла участь у Державному екологічному проекті «Вода і каналізація» та отримала попереднє схвалення на виділення фінансування на проведення будівництва очисних споруд очікуваною вартістю 56,0 мільйонів грн. яке повинно було розпочато у другому кварталі 2022р.,але у зв`язку з агресією російської федерації так і не було розпочато.

02 лютого 2023 року відповідач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав відзив на позовну заяву в якому вказує, що КП «Ольшанське» було створено рішенням Ольшанської селищної ради 2011 році основним видом діяльності якого було експлуатація та утримання житлового фонду та прибудинкової території. Згідно рішення Ольшанської селищної ради від 28.12.2012 року № 9 підприємство було визнано надавачем послуг з водопостачання та водовідведення на території селищної ради для задоволення потреб населення, промисловості, бюджетних установ та передано в господарське відання цілісний майновий комплекс з водопостачання та водовідведення до складу якого входять очисні споруди (рік вводу в експлуатацію 1967-69р.). Згідно акту приймання-передачі від 15.01.2013 між Ольшанською селищною радою та КП «Ольшанське» очисні споруди, фекальні станції та насосні станції перекачки фекальних стоків знаходились в неробочому, незадовільному стані та розграбовані, фактично зруйновані, тому підприємство не має можливості проводити очистку стічних вод і надає тільки послугу з водовідведення. Зазначає, що підприємство надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для трьох населених пунктів громади смт. Ольшанське, с. Тернувате, с. Сапетня (всього 4500 чол.), психіатрична лікарня, центр надання соціальних послуг, дитячий садок, школа та інші споживачі що являється життєвою необхідністю. В 2022 році селищна рада прийняла участь у Державному екологічному проекті «Вода і каналізація» та отримала попереднє схвалення на виділення фінансування на проведення будівництва очисних споруд очікуваною вартістю 56,0 мільйонів грн. яке повинно було розпочато у другому кварталі 2022р., але у зв`язку з агресією російської федерації так і не було розпочато. Вказує, що усвідомлюючи порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів спрямування стоків без належної очистки, підприємство вимушено надавати послуги з водопостачання та водовідведення населенню, за для недопущення екологічної катастрофи, а саме залишення без питної води населення більш як 4 500 осіб. Зазначає, що підприємство є збитковим і функціонує завдяки фінансовій підтримці Ольшанської селищної ради, щорічні штрафи призведуть до банкрутства підприємства та припинення водопостачання населенню.

03 лютого 2023 року прокурор до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав відповідь на відзив в якій зазначає, що відповідач зобов`язаний відшкодувати збитки, що завдані порушенням природоохоронного законодавства. Вказує, що в діях КП «Ольшанське» наявні всі складові правопорушення, а саме факт неправомірної поведінки, наявність шкоди, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, а також вина.

Ухвалою суду від 15.02.2023, занесену до протоколу судового засідання, підготовче засідання було відкладено на 15 березня 2023 року.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у період часу відведеного для проведення підготовчого засідання по справі, у Миколаївській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Миколаївська область"), підготовче засідання 15.03.2023 не відбулось.

Ухвалою суду від 15.03.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання на 10 квітня 2023 року.

Ухвалою суду від 10.04.2023, занесену до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 травня 2023 року.

В судовому засіданні 16.05.2023 було оголошено перерву до 08 червня 2023 року.

У зв`язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. у відпустці, розгляд справи призначений на "08" червня 2023 року о 10 год. 00 хв.- не відбувся.

Ухвалою суду від 12.06.2023 розгляд справи призначено на 20 липня 2023 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та учасників справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, тому прокурор у кожному конкретному випадку з посиланням на законодавство самостійно визначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку, що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Так, за п. 76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно із п. 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Нездійснення позивачем протягом тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом протягом тривалого часу після звернення до відповідача, надає право прокурору на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230 (далі-Положення), до повноважень Держекоінспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону лісів; пред`явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Згідно із Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

У відповідності до п.2 розділу ІІ Положення, Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, у тому числі про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема щодо: - виконання державних цільових, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод, відтворення водних ресурсів; - наявності та додержання умов дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин; - права державної власності на води; - ведення водокористувачами обліку забору та використання вод, здійснення контролю за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об`єктів у контрольних створах, а також подання відповідним органам звітів; - дотримання встановленого режиму господарської діяльності у зонах санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, водоохоронних зонах, прибережних захисних смугах, смугах відведення та берегових смугах водних шляхів, очисних та інших водогосподарських споруд і технічних пристроїв; - здійснення водокористувачами заходів із запобігання забрудненню водних об`єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з їх території; - здійснення заходів з економного використання водних ресурсів; - використання води (водних об`єктів) відповідно до цілей та умов їх надання водокористувачам; - здійснення погоджених у встановленому порядку технологічних, лісомеліоративних, гідротехнічних та інших заходів щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених зворотних вод (стічні, шахтні, кар`єрні, дренажні води); - проведення робіт, пов`язаних із ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води; - дотримання екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об`єктів; - здійснення заходів, пов`язаних із запобіганням шкідливій дії води і ліквідацією її наслідків; - дотримання регламентів скидання промислових забруднених стічних чи шахтних, кар`єрних, рудникових вод з накопичувачів, норм і правил експлуатації технологічних водойм (ставки-охолоджувачі теплових і атомних станцій, рибоводні ставки, ставки-відстійники та інші).

У відповідності до п.3 розліду ІІ Положення, Інспекція проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування). Складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом (п.9 розділу ІІ Положення).

Таким чином, Держекоінспекція уповноважена державою здійснювати функції контролю з питань дотримання законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у тому числі вживати заходів до відшкодування шкоди, завданої внаслідок скиду із зворотними водами забруднюючих речовин з порушенням встановлених нормативів гранично допустимих скидів в Чорне море.

Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) направила Миколаївській окружні прокуратурі лист №3681/1.2 від 23.12.2022 в якому вказала, що з метою дотримання вимог із захисту та охорони навколишнього природного середовища вважає можливим здійснення органом прокуратури представництва в суді законних інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська Одеська області) шляхом звернення до суду. Підставою не здійснення Інспекцією захисту інтересів держави України є відсутність фінансування на сплату судового збору, у тому числі із урахуванням розміру орієнтовних судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, що унеможливлює забезпечення самостійного захисту інтересів держави (а.с.71-73).

За таких обставин вбачаються виключні підстави для представництва прокурором.

Миколаївська окружна прокуратура, попередньо до пред`явлення позовної заяви до суду направила Державній екологічній інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) лист, яким поінформувало про представництво прокурором інтересів держави у вказаних правовідносинах (а.с.78-80).

Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом, зазначив підстави для представництва прокурором інтересів держави та підтвердив їх наявність.

Так, Державна екологічна інспекція Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області), керуючись ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженим наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України 07.04.2020 №230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за №350/34633, Положенням про Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (нова редакція), затвердженим наказом Державної екологічної інспекції України від 01.06.2021 №255, на виконання доручення Прем`єр-міністра України від 07.09.2021 №392000/1/1-21 до листа Міндовкілля від 17.08.2021 №25/1-21/17626-21, видала наказ №1227 від 29.09.2021 «Про проведення позапланової перевірки» (далі - Наказ).

Відповідно до п.1 Наказу, необхідно провести позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів Комунальним підприємством «Ольшанське». Термін з 30.09.2021 по 13.10.2021 (а.с.15).

У подальшому, у період з 30.09.2021 по 13.10.2021 Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) на виконання доручення Прем`єр-міністра України від 07.09.2021 №392000/1/1-21 до листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 17.08.2021 №25/1-21/17626-21 та Доручення Державної екологічної інспекції України від 14.09.2021 №159 було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів Комунальним підприємством «Ольшанське».

За результатом проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів було складено Акт №814 від 13.10.2021 (далі - Акт) (а.с. 23-36).

Відповідно до вказаного Акту зафіксовано перевищення дозволеної для скиду концентрації забруднюючої речовини по завислим речовинам, азоту амонійному, фосфатам, залізу загальному, сульфатам, сухому залишку, хлоридам, нітратам, хімічному споживанню кисню (ХСК), біохімічному споживанню кисню (БСК5), нафтопродуктам, що є порушення п.4 ст.44 Водного кодексу України та п.2 умов дозволу на спеціальне використання від 04.12.2020 №209/МЛ/49д-20.

Акт підписано уповноваженим представником відповідача без зауважень.

В матеріалах справи наявний протокол №93 вимірювання показників складу та властивостей проб вод від 18.10.2021, відповідно до акту відбору проб вод від 13.10.2021 №93. Також матеріали справи містять протокол №86 вимірювання показників складу та властивостей проб вод від 05.10.2021 відповідно до акта відбору проб вод від 30.09.2021 №86 (а.с.58-66)

12.10.2021 стосовно майстра з експлуатації каналізаційної мережі КП «Ольшанське» - Шарого О.Ю складено протокол про адміністративне правопорушення №002584 від 12.10.2021 за порушення ст.44 Водного кодексу України та п.2 умов дозволу на спеціальне використання від 04.12.2020 №209/МЛ/49д-20 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №002594 від 13.10.2021 за порушення ст.44 Водного кодексу України та п.2 умов дозволу на спеціальне використання від 04.12.2020 №209/МЛ/49д-20 та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 136,00грн (а.с.45-48).

Прокурор у позовній заяві зазначає, що штраф було сплачено добровільно, що підтверджено іншими учасниками справи.

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) здійснено розрахунок розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів КП «Ольшанське» (а.с.53-57)

У відповідності до Розрахунку, за результатами перевірки проведено розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок скиду забруднюючих речовин у водний об`єкт зі зворотними водами. Розрахунок виконано згідно "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», що затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 за №389 та зареєстрована Мін`юстом України 14 серпня 2009 року за №767/16783.

Відповідно до Розрахунку загальна сума збитків, заподіяних державі внаслідок скиду на випуску №1 (ОСК) зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС в р.Південний Буг становить 170 073,90 грн.

Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) направила на адресу відповідача претензію в якій просила відшкодувати збитки в розмірі 170 073,90 грн. заподіяних в результаті порушення природоохоронного законодавства.

Відповідачем заподіяні збитки не відшкодовано, тому прокурор звернувся до суду з даним позов про стягнення збитків.

У відповідності до ч.1 ст. 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Стаття 13 Конституції України визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України Про охорону навколишнього природного середовища, земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

За змістом ст. 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

У відповідності до ст. 38 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно зі ст. 40 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; д) збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

Статтею 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст. 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Приписами ч.1 ст. 149, ст. 151 Господарського Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Статтею 2 Водного кодексу України визначено, що завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

У відповідності до ст. 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

Згідно п.2 ч.2 ст. 3 Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України, а згідно зі ст.ст. 1, 6 Кодексу України про надра вони є частиною надр.

Згідно зі ст. 1 Водного кодексу України водокористуванням є використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

У відповідності до п.п. 3, 6, 9 ч.1 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані, зокрема дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ст.ст. 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Відповідно до ст. 50 Водного кодексу України строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п`яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

У відповідності до ст..95 Водного кодексу України, усі води (водні об`єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров`ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об`єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.

Згідно зі ст. 70 Водного кодексу України скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов`язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони: 1) можуть бути використані у системах оборотного, повторного і послідовного водопостачання; 2) містять цінні відходи, що можуть бути вилучені; 3) містять промислову сировину, реагенти, напівпродукти та кінцеві продукти підприємств у кількості, що перевищує встановлені нормативи технологічних відходів; 4) містять речовини, щодо яких не встановлено гранично допустимі концентрації; 5) перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань; 6) за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи; 7) призводять до підвищення температури води водного об`єкта більш ніж на 3 градуси за Цельсієм порівняно з її природною температурою в літній період; 8) є кубовими залишками, шламами, що утворюються в результаті їх очищення і знезараження. Скидати стічні води, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар`єри тощо), забороняється.

Згідно ст.99 Водного кодексу України, забороняється скидання у водні об`єкти виробничих, побутових, радіоактивних та інших видів відходів і сміття.

Відповідно до ст.ст. 110, 111 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

У відповідності до п.8 ч.2 ст. 16 Цивільного Кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

а) наявність шкоди;

б) протиправна поведінка заподіювача шкоди;

в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача;

г) вина.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за неналежне виконання ним зобов`язань у вигляді відшкодування збитків.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду (ст. 22 Цивільного Кодексу України).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Таким чином, аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку, що для наявності підстав для відшкодування шкоди необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 та встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Відповідно до п.п. 2.1-2.3 Методики наднормативними скидами забруднюючих речовин у водний об`єкт вважаються: скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що підлягають нормуванню згідно із законодавством, або таких, що не підлягають нормуванню згідно із законодавством; скиди забруднюючих речовин внаслідок порушення регламенту санкціонованого скиду зворотних вод з перевищенням за окремими показниками нормативів регламенту; скиди забруднюючих речовин внаслідок аварійного скиду зворотних вод; самовільний скид зворотних вод без дозволу на спеціальне водокористування. Факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об`єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб та розрахунковим методом. При визначенні наднормативних скидів забруднюючих речовин у водний об`єкт зі зворотними водами використовуються розрахункові методи або результати інструментально-лабораторних вимірювань:

Пунктом 7.1 Методики встановлено, що розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об`єктам (крім морських вод) внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС, здійснюється за визначеною у цьому пункті формулою.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до розрахунку позивача розмір збитків, заподіяних державі внаслідок скиду на випуску №1 (ОСК) зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням вистановлених нормативів ГДС в р.Південнцйи Буг становить 170 073,90 грн., що розраховані відповідно до формули 12 Методики та не заперечені відповідачем.

З огляду на вищевикладене, суд визнає наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 53, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Ольшанське" (57113, Миколаївська область, Миколаївський район, смт.Ольшанське, вул.Гагаріна, 23; 57113, Миколаївська область, Миколаївський район, смт.Ольшанське, вул.К.Ольшанського, 1-А, код ЄДРПОУ 37307321) на користь Держави Україна (розрахунковий рахунок UA618999980333139331000014398, Казначейство України (ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37992030, Миколаїв.ГУК/тг смт Ольшанське/24062100) грошові кошти в розмірі 170 073,90 грн. - шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Ольшанське" (57113, Миколаївська область, Миколаївський район, смт.Ольшанське, вул.Гагаріна, 23; 57113, Миколаївська область, Миколаївський район, смт.Ольшанське, вул.К.Ольшанського, 1-А, код ЄДРПОУ 37307321) на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/рUA748201720343150001000000340, Банк ДКСУ м.Києва МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910048, отримувач коштів Миколаївська обласна прокуратура) судовий збір в розмірі 2 684,00 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України

Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.07.2023.

Суддя Н.О. Семенчук