Рішення

від 19.07.2023 по справі 920/276/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.07.2023м. СумиСправа № 920/276/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/276/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕДА

Хандельсгезельшафт (44267, Німеччина, Дортмунд, Німеччина,

вул. Гоймарк,17, реєстраційний номер: HRB 32626)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВУДЛАЙН ПЛЮС

(44226, Сумська область, Ямпільський район, смт Свеса,

вул. Грушевського, буд 27, кв. 24, код ЄДРПОУ 40387240)

про стягнення 12 537,10 доларів США

за участю представників сторін:

від позивача: Кравченко А.М.,

від відповідача: не з`явився,

при секретарі судового засідання Щербак Н.М.

Суть спору: 16.03.2023 до Господарського суду Сумської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕДА Хандельсгезельшафт (Німеччина) до Товариства з обмеженою відповідальністю ВУДЛАЙН ПЛЮС (Сумська область, Ямпільський район, смт. Свеса) про стягнення 12537,10 доларів США.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.03.2023 справу № 920/276/23 розподілено для розгляду суді Заєць С.В.

Ухвалою від 21.03.2023 у справі № 920/276/23 постановлено залишити без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕДА Хандельсгезельшафт від 13.03.2023, б/н (вх. № 968 від 16.03.2023). Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю ЦЕДА Хандельсгезельшафт строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом 9 (дев`яти) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Зазначити позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю ЦЕДА Хандельсгезельшафт спосіб усунення недоліків позовної заяви - шляхом подання до суду довідки про зарахування судового збору в іноземній валюті в сумі 190,00 доларів США до Державного бюджету України.

Згідно листа Державної судової адміністрації України від 29.02.2016 № 11-1553/16 судом надіслано запит до Державної судової адміністрації України про надання підтвердження щодо зарахування судового збору в іноземній валюті до Державного бюджету України.

04.04.2023 Державною судовою адміністрацією України надано суду довідку від 03.04.2023 № 11-3842/23 (вх. № 2053/23) про підтвердження зарахування надходжень від сплати судового збору в іноземній валюті.

13.04.2023 позивачем надано до суду заяву від 10.04.2023 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.04.2023 відкрито провадження у справі № 920/276/23; призначено підготовче засідання на 16.05.2023, 11:00.

Ухвалою суду від 16.05.2023 відкладено підготовче судове засідання у справі №920/276/23 на 15.06.2023, 11:00.

Ухвалою суду від 15.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, призначено розгляд справи по суті на 18.07.2023, 10:40.

Представник відповідача в судове засідання 18.07.2023 не прибув.

Органом поштового зв`язку повернуто конверт з вкладенням (ухвала від 15.06.2023) з відмітками «за закінченням терміну зберігання», який направлявся на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та на адресу, зазначену позивачем, як адреса проживання відповідача.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом.

В судовому засіданні 18.07.2023 представником позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 19.07.2023 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

05.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕДА Хандельсгезельшафт» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВУДЛАЙН ПЛЮС» (продавець, відповідач) укладено Договір №2-05/04/21, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупцю товар, зазначений в узгодженій сторонами специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець - прийняти товар у власність і оплатити його вартість на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору в специфікації сторони зазначають найменування, асортимент, кількість і технічні умови за якістю товару, що поставляється, ціну товару, місце і дату відвантаження.

Згідно з п. 2.1 Договору одиниця виміру товару - метри кубічні. Ціна за одиницю товару вказується в специфікації.

Відповідно до п. 5.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах відповідно до міжнародних правил Інкотермс-2010. Базис поставки сторони зазначають в специфікації до договору.

Відповідно до п. 5.6 Договору у разі перевищення продавцем термінів відвантаження товару, визначених у п. 5.4 договору, більш ніж на 14 днів покупець має право вимагати повернення сплаченого авансового платежу шляхом належного повідомлення продавця в простій письмовій формі.

Згідно з п. 5.7 Договору продавець зобов`язаний протягом 2-х банківських днів з моменту отримання вищевказаного повідомлення повернути авансовий платіж шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок покупця, зазначений у цьому договорі. У разі затримки повернення авансових платежів продавець оплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ щодня за весь період затримки повернення.

Пунктом 7.1. Договору сторони передбачили, якщо відвантаження товару затримується з вини продавця, останній зобов`язаний виплатити на користь покупця неустойку у розмірі 0,01% від вартості не поставленого товару за кожен день затримки.

Відповідно до п. 12.2 Договору цей договір набирає чинності після його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2021 з подальшим правом його пролонгації.

Згідно зі ст. 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як зазначено у преамбулі Закону України «Про міжнародне приватне право», цей Закон встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: - хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави;

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» вибір права - право учасників правовідносин визначити право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

Як зазначено у ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Згідно зі ст. 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» сторони договору згідно із статями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

У ч. 1 ст. 44 Закону України «Про міжнародне приватне право» зазначено, що у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є: 1) продавець - за договором купівлі-продажу; 2) дарувальник - за договором дарування; 3) одержувач ренти - за договором ренти; 4) відчужувач - за договором довічного утримання (догляду); 5) наймодавець - за договорами найму (оренди); 6) позикодавець - за договором позички; 7) підрядник - за договором підряду; 8) виконавець - за договорами про надання послуг; 9) перевізник - за договором перевезення; 10) експедитор - за договором транспортного експедирування; 11) зберігач - за договором зберігання; 12) страховик - за договором страхування; 13) повірений - за договором доручення; 14) комісіонер - за договором комісії; 15) управитель - за договором управління майном; 16) позикодавець - за договором позики; 17) кредитодавець - за кредитним договором; 18) банк - за договором банківського вкладу (депозиту), за договором банківського рахунку; 19) фактор - за договором факторингу; 20) ліцензіар - за ліцензійним договором; 21) правоволоділець - за договором комерційної концесії; 22) заставодавець - за договором застави; 23) поручитель - за договором поруки.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право» зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

У п. 10.2 Договору сторони погодили, що до цього договору застосовуються норми матеріального права України.

Усі спори, розбіжності або вимоги, що виникли або виникають в майбутньому з цього договору або у зв`язку з ним, за винятком справ загальної підсудності, підлягають вирішенню в господарському суді за місцезнаходженням сторони відповідача. Застосовним процесуальним правом за цим договором при розгляді спору в судовому порядку є законодавство з боку відповідача (п. 10.3 Договору).

Таким чином, до вирішення даного спору підлягають застосуванню норми матеріального права України, а спір підлягає розгляду Господарським судом Сумської області (за адресою місцезнаходження відповідача).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідачем не було поставлено позивачу товар на суму 10688,25 дол США, грошові кошт за який були сплачені позивачем шляхом попередньої оплати. Оскільки відповідач не повернув позивачу попередню оплату у розмірі 10688,25 дол США позивач просить стягнути вказану суму попередньої оплати з відповідача. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача неустойку (штраф) у розмірі 1014,78 дол США, та 3% річні у розмірі 834,07 дол США.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст Договору №2-05/04/21 від 05.04.2021, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У Специфікації №1 від 06.04.2021 до Договору сторони погодили, що товаром, який постачається відповідачем на умовах Специфікації №1, є пиломатеріали сухі соснові код 4407119000, сорт АВС; об`єм поставки - 300,00 куб.м., ціна одиниці товару - 200,00 дол США за 1 куб.м.; загальна сума поставки - 60000,00 дол США; умови поставки - FCA (інкотермс 2010).

Також у Специфікації №2 від 05.04.2021 до Договору сторони погодили, що товаром, який постачається відповідачем на умовах Специфікації №2, є пиломатеріали сухі соснові код 4407119000, сорт АВС; об`єм поставки - 120,00 куб.м., ціна одиниці товару - 250,00 дол США за 1 куб.м.; загальна сума поставки 30 000,00 дол США; умови поставки - FCA (інкотермс 2010).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У п. 3.1 Договору сторонами погоджено, що кожна партія товару оплачується покупцем на умовах 100% попередньої оплати за частину відібраної партії товару, або повний об`єм відібраної партії товару, яка знаходиться на складі продавця і готова для поставки відповідно до умов цього договору та специфікації, якщо інше не передбачено у специфікації до договору.

Згідно з п. 3.2 Договору платіж за партію товару проводиться після її відбору шляхом банківського переказу на валютний рахунок продавця впродовж 5-ти банківських днів з моменту отримання покупцем інвойсу на оплату або його факсимільної чи електронної копії.

Судом встановлено, що на підставі виставленого відповідачем інвойсу №3 від 05.04.2021 на суму 17900,00 дол США, позивач 07.04.2021 сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 17900 дол США, що підтверджується банківською випискою по рахунку (а.с. 56). Також на підставі виставленого відповідачем інвойсу №7 від 30.04.2021 на суму 20 000,00 дол США, позивач 05.05.2021 сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 20000 дол США, що підтверджується банківською випискою по рахунку (а.с. 57).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Датою відвантаження товару вважається дата оформлення документів на митниці з відміткою штемпеля митниці (п. 5.3 Договору).

У п. 5.4 Договору сторони погодили, що продавець здійснює відвантаження відібраної партії товару протягом 14-ти днів з дати отримання оплати за вказану партію товару.

Таким чином, відповідач повинен був поставити позивачу товар за Специфікацією № 1 у строк до 21.04.2021 включно та за Специфікацією № 2 у строк до 19.05.2021 включно.

Судом встановлено, що відповідач відвантажив позивачу лише частину товару, оплаченого позивачем за Специфікацією № 1, а саме:

- 26.07.2021 року відбулась поставка пиломатеріалів соснових обрізних SAWN PINE TIMBER KD розміром 44x88x2985; вага - 21700 кг; об`єм - 41,955 м. куб.; ціна одиниці товару 200,00 доларів США за 1 м. куб.; загальна сума товару - 8 391,00 доларів США.

Факт поставки підтверджують наступні документи: міжнародна ТТН від 26.07.2021 за інвойсом № 7; новий інвойс №7 від 22.07.2021; сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій серії CM № 753079 від 23.07.2021; фітосанітарний сертифікат № 60/18-6011/AE-846343 від 26.07.2021; Вантажна митна декларація (форма МД-2) UA805190/2021/001502 від 26.07.2021.

- 26.07.2021 відбулась поставка пиломатеріалів соснових обрізних SAWN PINE TIMBER KD розміром 44x88x2985; вага - 21700 кг; об`єм - 41,955 м. куб.; ціна одиниці товару - 200,00 доларів США за 1 м. куб.; загальна сума товару - 8 391,00 доларів США.

Факт поставки підтверджують наступні документи: міжнародна ТТН від 26.07.2021 за інвойсом № 8; інвойс № 8 від 22.07.2021; сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій серії CM № 753078 від 23.07.2021; фітосанітарний сертифікат № 60/18-6011/АЕ-846345 від 26.07.2021; вантажна митна декларація (форма МД-2) UA805190/2021/001503 від 26.07.2021.

В свою чергу за Специфікацією № 2 від 05.04.2021 року відвантаження товару не здійснювалось.

Таким чином, станом на 26.07.2021 Відповідач відвантажив Позивачу товару на суму 16 782,00 доларів США. Враховуючи, що Позивач перерахував на рахунок Відповідача грошові кошти у сумі 37 900,00 доларів США, заборгованість Відповідача станом на 26.07.2021 року з поставки товару складала 21118,00 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою погашення боргу, який виник через невиконання договірних умов з поставки товару Позивач з Відповідачем узгодили та уклали новий Додаток до Договору № 2- 05/04/21 від 05.04.2021 року - нову Специфікацію № 2 від 13.09.2021 року (далі - Специфікація № 2 від 13.09.2021), згідно пунктів 1, 2.1, 4-7 якої, ТОВ «ВУДЛАЙН ПЛЮС» прийняло на себе зобов`язання поставити, а Покупець - прийняти та оплатити пиломатеріали сухі соснові, код 4407119000, сорт ABC; об`єм поставки - 120 м. куб., ціна одиниці товару - 250,00 доларів США за 1 м. куб.; загальна сума товару - 30 000,00 доларів США; умови поставки - FCA.

Судом встановлено, що за Специфікацією № 2 від 13.09.2021 року Відповідачем було здійснено одну поставку товару від 19.10.2021 року на суму 10 429,75 доларів США, а саме: 19.10.2021 року відбулась поставка пиломатеріалів соснових обрізних PINE SAWN TIMBER KD розміром 34x94x2985, вага - 24820 кг; об`єм - 41,719 м. куб.; ціна одиниці товару 250,00 доларів США за 1 м. куб.; загальна сума товару - 10 429,75 доларів США.

Факт поставки підтверджують наступні документи: міжнародна ТТН від 19.10.2021 за інвойсом № 13; інвойс Ns 13 від 18.10.2021; сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операції серії CM № 754379 від 19.10.2021; фітосанітарний сертифікат № 60/18-6023/ЕС-843282 від 20.10.2021; вантажна митна декларація (форма МД-2) UA805190/2021/006787 від 19.10.2021.

Таким чином, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором Відповідач зі значним запізненням відвантажив Позивачу лише частину товару, оплаченого Позивачем, а саме - товар на загальну суму 27 211,75 доларів США.

Доказів виконання відповідачем обов`язку з поставки позивачу товару на суму 10688, 25 дол США матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).

Покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов`язок продавця поставити товар припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов`язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).

Відповідно до п. 5.6 Договору у разі перевищення продавцем термінів відвантаження товару, визначених у п. 5.4 договору, більш ніж на 14 днів покупець має право вимагати повернення сплаченого авансового платежу шляхом належного повідомлення продавця в простій письмовій формі.

Судом встановлено, що 12.09.2021 позивач направив відповідачу лист-вимогу про повернення боргу у сумі 10688,25 дол США.

Згідно з п. 5.7 Договору продавець зобов`язаний протягом 2-х банківських днів з моменту отримання вищевказаного повідомлення повернути авансовий платіж шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок покупця, зазначений у цьому договорі. У разі затримки повернення авансових платежів продавець оплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ щодня за весь період затримки повернення.

Доказів повернення відповідачем позивачу сплаченої суми у розмірі 10688,25 дол США матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудлайн Плюс» з повернення суми попередньої оплати у розмірі 10688,25 дол США підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не був спростований, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕДА Хандельсгезельшафт» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудлайн Плюс» суми основного боргу у розмірі 10688,25 дол США підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 1014,78 дол США, нарахований за прострочення поставки товару.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.1 Договору, якщо відвантаження товару затримується з вини продавця, останній зобов`язаний виплатити на користь покупця неустойку у розмірі 0,01% від вартості не поставленого товару за кожен день затримки.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку неустойки (штрафу), суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1014,78 дол США штрафу.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 834,07дол США за прострочення повернення попередньої оплати.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його арифметичну вірність.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 834,07 дол США є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується наступним:

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 6948 грн 03 коп.

Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕДА Хандельсгезельшафт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудлайн Плюс» про стягнення 12537,10 дол. США» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудлайн Плюс» (44226, Сумська область, Ямпільський район, смт. Свеса, вул. Грушевського, буд 27, кв. 24, код ЄДРПОУ 40387240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕДА Хандельсгезельшафт (44267, Німеччина, Дортмунд, Німеччина, вул. Гоймарк,17, реєстраційний номер: HRB 32626) суму основного боргу у розмірі 10688 (десять тисяч шістсот вісімдесят вісім) дол. США 25 центів, неустойку у розмірі 1014 (одна тисяча чотирнадцять) дол. США 78 центів, 3% річних у розмірі 834 (вісімсот тридцять чотири) дол. США 07 центів та судовий збір у розмірі 6948 (шість тисяч дев`ятсот сорок вісім) грн 03 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.07.2023.

СуддяС.В. Заєць