Рішення

від 26.07.2023 по справі 922/1821/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1821/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/1821/23

за позовом Приватного підприємства БУДТРАНС-ГРУП (код 36815278; адреса: 61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, буд. 8)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю БРІК СЕРВІС (код 41698567; адреса: 61037, м. Харків, провул. Корсиківський, буд. 2А)

про стягнення інфляційних збитків та 3% річних на суму 5777,93 грн,

ВСТАНОВИВ:

ПП БУДТРАНС-ГРУП звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. № 1821/23 від 08.05.2023) до відповідача ТОВ БРІК СЕРВІС, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 5777,93 грн, в т.ч.: інфляційні збитки у розмірі 5242,64 грн та 3% річних у розмірі 535,29 грн, а також просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 26880,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 29.07.2021 № 29/07/1-П в частині своєчасного внесення оплати за поставлений товар. Зазначає, що позивачем - ПП БУДТРАНС-ГРУП на підставі договору поставки № 29/07/1-П від 29.07.2021 було поставлено на користь відповідача - ТОВ БРІК СЕРВІС товар на загальну суму 174188,04 грн по видатковим накладним: № 4782 від 06.08.2021, № 4879 від 10.08.2021, № 5111 від 17.08.2021, № 4543 від 30.07.2021, № 5073 від 16.08.2021, № 5164 від 18.08.2021, № 5247 від 21.08.2021, № 6078 від 18.09.2021, № 6391 від 01.10.2021, № 6834 від 19.10.2021, № 6907 від 21.10.2021, № 7354 від 10.11.2021, № 7431 від 15.11.2021. Як стверджує позивач, у нього відсутній підписаний відповідачем примірник вищезазначеного договору поставки, оскільки два примірника договору були передані відповідачу для підписання, однак останнім підписаний ним договір не повернуто позивачу, водночас відповідачем станом на 03.12.2021 частково оплачено за поставлений товар, у зв`язку з чим його заборгованість з оплати товару станом на вказану дату становила 20480,40 грн, що стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення основного боргу в розмірі 20480,40 грн, інфляційних втрат у розмірі 2981,89 грн та 3% річних у розмірі 523,50 грн. Позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду Харківської області від 24.01.2023 у справі № 922/1821/22 у задоволенні позовних вимог ПП БУДТРАНС-ГРУП було відмовлено в зв`язку з тим, що позивачем не доведено заявлену до стягнення суму боргу в розмірі 20480,40 грн по причині відсутності трьох видаткових накладних, а саме: № 4782 від 06.08.2021, № 4879 від 10.08.2021 та № 5111 від 17.08.2021, які через активні бойові дії на території міста Харкова були втрачені. Проте наразі вказані видаткові накладні позивачем відновлені та долучені до даного позову, тому, враховуючи, що 17.10.2022 відповідачем було проведено остаточний розрахунок із позивачем, що, як вважає позивач, підтверджується доданою до цього позову банківською випискою по рахунку позивача, та зважаючи на те, що питання нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення відповідачем грошового зобов`язання за вказаним договором поставки залишилось невирішеним, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з ТОВ БРІК СЕРВІС інфляційних у розмірі 5242,64 грн та 3% річних у розмірі 535,29 грн, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України за період з 04.12.2021 по 17.10.2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.05.2023 у справі № 922/1821/23 вказану позовну заяву залишено без руху на підставі ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України та надано заявнику 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 26.05.2023 у справі № 922/1821/23 у зв`язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви в строк, встановлений судом, було відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, та позивачу встановлено 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

Відповідач - ТОВ БРІК СЕРВІС подав до суду через систему Електронний суд відзив на позовну заяву (вих. № 14246 від 06.06.2023), в якому не погоджується з доводами позивача, викладеними в позовній заяві, оскільки вважає, що провадження у справі № 922/1821/23 підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з тим, що Господарським судом Харківської області вже було розглянуто аналогічну справу між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та прийнято за результатами розгляду рішення від 24.01.2023 у справі № 922/1821/22 про відмову в задоволенні позову, яке набрало законної сили. Зазначає, що в справі № 922/1821/23, що наразі розглядається, позивачем заявлені аналогічні позовні вимоги та з тих же підстав, що були предметом судового розгляду в господарській справі № 922/1821/22, а саме: в справі № 922/1821/23 позивач також посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з договором поставки № 29/07/1-П від 29.07.2021 (який не надано суду) в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар та просить стягнути з останнього інфляційні втрати в розмірі 5242,64 грн та 3% річних у розмірі 535,29 грн за період з 04.12.2021 по 17.10.2022. При цьому, підставою нового звернення до суду позивач зазначає відновлення ним трьох видаткових накладних № 4782, № 4879, № 5111, які долучені до даного позову, але не були подані до суду в попередній справі. Тобто, як вважає відповідач, звертаючись з новим позовом у справі № 922/1821/23, позивач вимагає від суду перегляду в непередбачений процесуальним законом спосіб рішення Господарського суду Харківської області від 24.01.2023 у справі № 922/1821/22, що є підставою для закриття провадження у справі № 922/1821/23 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Також відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивачем не доведено настання строку виконання ТОВ "БРІК СЕРВІС" грошового зобов`язання з 04.12.2021, оскільки не надано укладеного між сторонами договору поставки № 29/07/1-П від 29.07.2021 із визначеним строком виконання грошових зобов`язань саме 04.12.2021, а наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків за 2021 рік відповідачем не підписаний. Отже, як вважає відповідач, за відсутності належних, допустимих та вірогідних доказів настання строку виконання грошових зобов`язань з 04.12.2021, єдиним можливим висновком є те, що строк (термін) виконання таких зобов`язань не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, втім, докази надсилання відповідачу вимоги про сплату грошових зобов`язань позивач не надав. Тому, як вважає відповідач, відсутність доказів прострочення ТОВ "БРІК СЕРВІС" виконання грошового зобов`язання зумовлює неможливість застосування до спірних правовідносин приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних не можуть бути задоволені. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення з нього витрат на правову допомогу в розмірі 26880,00 грн, з посиланням на те, що вказаний розмір витрат не є співмірним та не відповідає категорії і складності справи, заявлена сума витрат у 4,65 разів більше суми позову, у зв`язку з чим є надмірно високою та становитиме значний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Позивач - ПП БУДТРАНС-ГРУП не скористався своїм процесуальним правом на подання до суду відповіді на відзив на позовну заяву, хоча про розгляд даної справи належно повідомлений, оскільки ухвала суду від 26.05.2023 про відкриття провадження у справі № 922/1821/23 в електронному вигляді отримана представником позивача 27.05.2023 в його Електронному кабінеті в системі Електронний Суд, що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа.

Суд зазначає, що за змістом ст. 165, 178 ГПК України, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком учасника справи, а отже не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.

Станом на день винесення судом даного рішення будь-яких інших заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань сторонами до суду не надано.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані позивачем до позовної заяви й відповідачем до відзиву на позовну заяву докази, суд встановив таке.

Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 175 цього Кодексу.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України).

З наведеного вбачається, що передумовою для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, та, як наслідок, застосування п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, є наявність двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами.

При цьому, для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмету та підстав звернення до суду з позовною заявою.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві зазначає предмет і підставу позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Як встановлено судом з наданої відповідачем - ТОВ "БРІК СЕРВІС" до відзиву копії уточненої позовної заяви по справі № 922/1821/22, предметом позову в зазначеній справі є стягнення суми основного боргу в розмірі 20480,40 грн, а також інфляційних втрат у розмірі 2981,89 грн та 3% річних у розмірі 523,50 грн, нарахованих за період з 04.12.2021 по 10.10.2022 на несплачену суму заборгованості 20480,40 грн.

Водночас, з матеріалів справи, що розглядається - № 922/1821/23, вбачається, що предметом позову по даній справі є стягнення інфляційних втрат у розмірі 5242,64 грн та 3% річних у розмірі 535,29 грн, нарахованих за період з 04.12.2021 по 17.10.2022 на заборгованість в сумі 20480,40 грн, яку сплачено з порушення встановлених договором строків.

Таким чином предмет позову у справі № 922/1821/23 відрізняється від предмету позову у справі № 922/1821/22.

Підставою позову в даній справі (№ 922/1821/23) позивачем - ПП БУДТРАНС-ГРУП визначено неналежне виконання відповідачем - ТОВ "БРІК СЕРВІС" своїх зобов`язань за договором поставки від 29.07.2021 № 29/07/1-П щодо сплати з порушенням встановлених договором строків 20480,40 грн залишку оплати товару, поставленого по видатковим накладним на загальну суму 174188,04 грн, а саме по видатковим накладним: № 4782 від 06.08.2021, № 4879 від 10.08.2021, № 5111 від 17.08.2021, № 4543 від 30.07.2021, № 5073 від 16.08.2021, № 5164 від 18.08.2021, № 5247 від 21.08.2021, № 6078 від 18.09.2021, № 6391 від 01.10.2021, № 6834 від 19.10.2021, № 6907 від 21.10.2021, № 7354 від 10.11.2021, № 7431 від 15.11.2021. Однак три з цих видаткових накладних, а саме: № 4782 від 06.08.2021, № 4879 від 10.08.2021 та № 5111 від 17.08.2021, були втрачені позивачем через активні бойові дії на території міста Харкова, та як наслідок, не надані до суду під час розгляду справи № 922/1821/22, що стало причиною для відмови судом у задоволенні позовних вимог через їх недоведеність. Але наразі вказані видаткові накладні № 4782 від 06.08.2021, № 4879 від 10.08.2021 та № 5111 від 17.08.2021 позивачем відновлені та подані до матеріалів даного позову, а відповідачем заборгованість в сумі 20480,40 грн була сплачена 17.10.2022, тобто з порушенням строків, передбачених договором, що і стало підставою для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 5242,64 грн та 3% річних у розмірі 535,29 грн, нарахованих на прострочену суму заборгованості 20480,40 грн за період з 04.12.2021 по 17.10.2022.

Звертаючись з позовом у справі № 922/1821/22 позивачем - ПП БУДТРАНС-ГРУП також посилався на неналежне виконання відповідачем - ТОВ "БРІК СЕРВІС" своїх зобов`язань за договором поставки від 29.07.2021 № 29/07/1-П. Однак підставою для подання зазначеного позову була несплата відповідачем 20480,40 грн залишку вартості товару, поставленого по видатковим накладним на загальну суму 174188,04 грн по видатковим накладним: № 4782 від 06.08.2021, № 4879 від 10.08.2021, № 5111 від 17.08.2021, № 4543 від 30.07.2021, № 5073 від 16.08.2021, № 5164 від 18.08.2021, № 5247 від 21.08.2021, № 6078 від 18.09.2021, № 6391 від 01.10.2021, № 6834 від 19.10.2021, № 6907 від 21.10.2021, № 7354 від 10.11.2021, № 7431 від 15.11.2021.

При цьому, як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 24.01.2023 у справі № 922/1821/22 було відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 20480,40 грн у зв`язку з ненаданням позивачем належних доказів на підтвердження вказаної суми боргу в розмірі 20480,40 грн, та враховуючи, що суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу в розмірі 20480,00 грн, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2981,89 грн та 3% річних у розмірі 523,50 грн також залишено судом без задоволення.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку про те, що підстави позовів у справі № 922/1821/23 та у справі № 922/1821/22 також є різними.

Вищевикладені обставини з урахуванням наведених приписів чинного законодавства свідчать про те, предмет та підстави позовів у справах № 922/1821/23 та № 922/1821/22 є різними (відмінними один від одного), тобто не є тотожними в розумінні вимог чинного процесуального закону.

Стосовно суб`єктного складу у справах № 922/1821/23 та № 922/1821/22 суд зазначає, що суб`єктний склад у зазначених справах є однаковим, а саме: позивачем є ПП БУДТРАНС-ГРУП та відповідачем є ТОВ "БРІК СЕРВІС" .

Проте, з огляду на відмінність предметів та підстав позовів у зазначених справах суд не вбачає законодавчо визначених передумов для застосування у даній справі положень п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, та, відповідно, для застосування п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки відсутні одночасно дві (з трьох обов`язкових) імперативні встановлені процесуальним законом однакові складові судових спорів - предмету та підстав звернення до суду з відповідним позовом.

Наведене дає суду підстави для однозначного переконливого висновку про те, що заява відповідача про закриття провадження у справі не ґрунтується на приписах чинного ГПК України та фактично і юридично не обґрунтована, тому суд в її задоволенні відмовляє.

Як зазначає позивач у позовній заві, між ПП БУДТРАНС-ГРУП (Постачальником) та ТОВ БРІК СЕРВІС (Покупцем) був укладений договір поставки від 29.07.2021 № 29/07/1-П.

Водночас, вказаний договір постави позивачем до позовної заяви не наданий та в матеріалах справи відсутній. Як стверджує позивач, у нього відсутній підписаний відповідачем примірник вищезазначеного договору поставки, оскільки два примірника цього договору було передано для підписання відповідачу, проте останнім підписаний договір позивачу не повернуто.

Разом з тим, позивачем до позовної заяви надані видаткові накладні за період з липня по листопад 2021 року, з яких вбачається, що протягом зазначеного періоду позивач - ПП БУДТРАНС-ГРУП поставив відповідачу - ТОВ БРІК СЕРВІС товар (пісок та щебінь гранітний) на загальну суму 174188,04 грн, а саме:

- № 4782 від 06.08.2021 на суму 16 560,00 грн;

- № 4879 від 10.08.2021 на суму 8 280,00 грн;

- № 5111 від 17.08.2021 на суму 8 280,00 грн;

- № 4543 від 30.07.2021 на суму 8 280,00 грн;

- № 5073 від 16.08.2021 на суму 8 280,00 грн;

- № 5164 від 18.08.2021 на суму 8 280,00 грн;

- № 5247 від 21.08.2021 на суму 8 280,00 грн;

- № 6078 від 18.09.2021 на суму 4 200,00 грн;

- № 6391 від 01.10.2021 на суму 4 000,20 грн;

- № 6834 від 19.10.2021 на суму 4 000,20 грн;

- № 6907 від 21.10.2021 на суму 4 000,20 грн;

- № 7354 від 10.11.2021 на суму 89 107,20 грн;

- № 7431 від 15.11.2021 на суму 2 640,24 грн.

Усі надані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача і засвідчені печатками сторін. Відповідачем прийнято поставлений товар без жодних зауважень та заперечень.

Позивач посилається на те, відповідачем 17.10.2022 проведено з позивачем остаточний розрахунок за поставлений товар, тоді як попередня оплата частини заборгованості за товар була здійснена відповідачем 03.12.2022, та надає до позовної заяви банківську виписку по рахунку ПП БУДТРАНС-ГРУП за період з 29.07.2021 по 08.11.2022, з якої вбачається, що після проведених 03.12.2022 оплат за товар відповідачем - ТОВ БРІК СЕРВІС 17.10.2022 було внесено на рахунок позивача три платежі з оплати за товар на загальну суму 20480,40 грн, а саме: 8280,00 грн по платіжному документу № 162 оплата за товар згідно рахунка № 4892 від 21.08.2021; 4200,00 грн по платіжному документу № 163 оплата за товар згідно рахунка № 5630 від 17.09.2021; 4000,20 грн по платіжному документу № 164 оплата за товар згідно рахунка № 6416 від 19.10.2021.

З огляду на зазначені обставини, посилаючись на вимоги ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, яким передбачено обов`язок покупця оплатити товар у повному обсязі після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 5242,64 грн та 3% річних у розмірі 535,29 грн, нараховані на прострочену суму заборгованості 20480,40 грн за період з 04.12.2021 по 17.10.2022.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

За змістом ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (чч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (ст. 239 ЦК України).

За змістом ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що у разі недотримання сторонами письмової форми правочину (за умови, що законом не вимагається обов`язкове укладення договору в письмовій формі), для з`ясування факту його вчинення та змісту слід виходити з приписів ч. 2 ст. 205 ЦК України та ч. 1 ст. 181 ГК України. При цьому, поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (схвалення правочину), може бути виражена в будь-якій формі, що однозначно свідчить про волю сторони на визнання правочину, зокрема, за допомогою здійснення конклюдентних дій, наприклад, прийняттям виконання, здійсненням розрахунків тощо.

За приписами положень ч. 1 ст. 265 ГК України, ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі зазначених норм, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, суд дійшов переконливого висновку, що позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено існування між позивачем та відповідачем господарських правовідносин щодо поставки товару (піску та щебеню гранітного) по видатковим накладним: № 4782 від 06.08.2021 на суму 16560,00 грн; № 4879 від 10.08.2021 на суму 8280,00 грн; № 5111 від 17.08.2021 на суму 8280,00 грн; № 4543 від 30.07.2021 на суму 8280,00 грн; № 5073 від 16.08.2021 на суму 8280,00 грн; № 5164 від 18.08.2021 на суму 8280,00 грн; № 5247 від 21.08.2021 на суму 8280,00 грн; № 6078 від 18.09.2021 на суму 4200,00 грн; № 6391 від 01.10.2021 на суму 4000,20 грн; № 6834 від 19.10.2021 на суму 4000,20 грн; № 6907 від 21.10.2021 на суму 4000,20 грн; № 7354 від 10.11.2021 на суму 89107,20 грн; № 7431 від 15.11.2021 на суму 2640,24 грн, які відповідач - ТОВ БРІК СЕРВІС підписав без жодних зауважень і заперечень чим підтвердив поставку йому товару на загальну суму 174188,04 грн та взяв на себе зобов`язання оплатити позивачу - ПП БУДТРАНС-ГРУП вартість поставленого товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або невизначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 3 ст. 692 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Початком відліку періоду прострочення зобов`язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов`язання.

Кінцем відліку періоду прострочення є день, що передує дню, в якому відбулося погашення/припинення відповідного грошового зобов`язання, оскільки з урахуванням п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою - тобто день погашення визначає термін припинення відповідного зобов`язання у розумінні ч. 2 ст. 251 ЦК України. Тобто день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Позивачем надано до позову банківську виписку по рахунку ПП БУДТРАНС-ГРУП (позивача) за період з 29.07.2021 по 08.11.2022, з якої вбачається, що відповідачем - ТОВ БРІК СЕРВІС у період з 27.08.2021 по 03.12.2022 було внесено на рахунок позивача кілька платежів на загальну суму 155507,64 грн, з яких 153707,64 грн (відповідно до зазначеного призначення платежу) оплачено за поставку товару та піску, а саме такі платежі:

- 27.08.2021 на суму 8280,00 грн (призначення платежу: документ № 195, оплата за товар згідно рахунка № 4816 від 18.08.2021);

- 15.09.2021 на суму 8280,00 грн (призначення платежу: документ № 255, оплата за пісок згідно рахунка № 4710 від 16.08.2021);

- 15.09.2021 на суму 8280,00 грн. (призначення платежу: документ № 254, оплата за пісок згідно рахунка № 4816 від 18.08.2021);

- 15.09.2021 на суму 8280,00 грн (призначення платежу: документ № 253, оплата за пісок згідно рахунка № 4612 від 13.08.2021);

- 15.09.2021 на суму 1800,00 грн (призначення платежу: документ № 252, оплата за простій автотранспорту згідно рахунка № 4214 від 30.07.2021);

- 15.09.2021 на суму 8280,00 грн (призначення платежу: документ № 251, оплата за пісок згідно рахунка № 4213 від 30.07.2021);

- 15.09.2021 на суму 8280,00 грн (призначення платежу: документ № 250, оплата за пісок згідно рахунка № 4541 від 10.08.2021у);

- 15.09.2021 на суму 8280,00 грн (призначення платежу: документ № 249, оплата за пісок згідно рахунка № 4374 від 05.08.2021);

- 13.10.2021 на суму 4000,20 грн (призначення платежу: документ № 365, оплата за пісок згідно рахунка № 5956 від 30.09.2021);

- 03.12.2021 на суму 89107,20 грн (призначення платежу: документ № 516, оплата за товар згідно рахунка № 6928 від 09.11.2021);

- 03.12.2021 на суму 2640,24 грн (призначення платежу: документ № 515, оплата за товар згідно рахунка № 6999 від 15.11.2021).

Також із зазначеної банківської виписки вбачається, що відповідачем - ТОВ БРІК СЕРВІС 17.10.2022 було внесено на рахунок позивача - ПП БУДТРАНС-ГРУП ще три платежі з оплати за товар на загальну суму 20480,40 грн, а саме:

- 17.10.2022 на суму 4000,20 грн (призначення платежу: документ № 164, оплата за товар згідно рахунка № 6416 від 19.10.2021);

- 17.10.2022 на суму 4200,00 грн (призначення платежу: документ № 163, оплата за товар згідно рахунка № 5630 від 17.09.2021);

- 17.10.2022 на суму 8280,00 грн (призначання платежу: документ № 162, оплата за товар згідно рахунка № 4892 від 21.08.2021).

Таким чином, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем було поставлено товар відповідно до вищезазначених видаткових накладних за період з липня по листопад 2021 року на загальну суму 174188,04 грн, а відповідачем у період з 27.07.2021 по 17.10.2022 відповідно до зазначених призначень платежу здійснено кілька платежів з оплати за товар на загальну суму 174188,04 грн (153707,64 грн + 20480,40 грн) та ще один платіж з оплати за простій автотранспорту (15.09.2021 на суму 1800,00 грн).

У наданій позивачем банківській виписці по рахунку ПП БУДТРАНС-ГРУП за період з 29.07.2021 по 08.11.2022 не міститься жодного посилання на договір або видаткові накладні чи інші документи, на підставі яких було здійснено поставку, за яку вносяться ці оплати. Платіжних документів або рахунків, відповідно до яких ТОВ БРІК СЕРВІС здійснило відповідні оплати за товар сторонами до матеріалів справи не надано.

Водночас, у матеріалах справи відсутні, а сторонами не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що позивачем було поставлено відповідачу інший товар, тобто про те, що між позивачем та відповідачем існували інші правовідносини щодо поставки товарів на підставі укладеного між ними договору чи на підставі інших товаро-розпорядчих документів, а відтак, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані позивачем докази щодо їх належності, допустимості та достовірності, а також здійснивши оцінку кожного доказу окремо та вірогідність і взаємний зв`язок усіх доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що оплати за товар, про які йдеться в наданій позивачем банківській виписці по рахунку ПП БУДТРАНС-ГРУП за період з 29.07.2021 по 08.11.2022, були здійснені відповідачем в рахунок оплати товару, поставленого йому позивачем по видатковим накладним за період з липня по листопад 2021 року на загальну суму 174188,04 грн, а отже вказаний товар оплачено в повному обсязі, що також не заперечується позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Разом з тим, станом на момент прийняття судом даного рішення в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження узгодження між сторонами строків оплати за товар, який був поставлений по видатковим накладним за період з липня по листопад 2021 року, чи про направлення відповідачу вимоги про сплату за поставлений по вищезазначеним видатковим накладним товар в порядку ст. 530 ЦК України.

Так, у наданих позивачем - ПП БУДТРАНС-ГРУП видаткових накладних за період з липня по листопад 2021 року на загальну суму 174188,04 грн строк оплати товару, поставленого по вказаним накладним, не визначений. Договір на поставку товару, укладений між позивачем та відповідачем, як вже зазначалося вище, в матеріалах справи відсутній. Інші докази на підтвердження узгодження між сторонами строків оплати за поставлений товар в матеріалах справи відсутні та сторонами не надані.

За таких обставин, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, відповідно до встановлених фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, враховуючи, що сторонами не узгоджено строки оплати за поставлений товар, суд дійшов переконливого висновку про те, що в силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК відповідач як покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття (прийняття товаророзпорядчих документів на товар), а отже, з огляду на положення ст. 253 ЦК України, відповідач мав оплатити товар не пізніше дня, наступного після підписання ним відповідної видаткової накладної на поставку товару.

Позивач - ПП БУДТРАНС-ГРУП, посилаючись на те, що відповідачем - ТОВ БРІК СЕРВІС було проведено остаточний розрахунок за поставлений товар 17.10.2022, звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з інфляційних у розмірі 5242,64 грн та 3% річних у розмірі 535,29 грн, нарахованих на прострочену суму заборгованості 20480,40 грн за період з 04.12.2021 по 17.10.2022 на підставі ст. 625 ЦК України.

Суд зазначає, що оскільки останню партію товару згідно з наданими позивачем видатковими накладними було поставлено відповідачу 15.11.2021, а станом на 03.12.2022 у відповідача ще залишалась заборгованість за поставлений товар та лише 17.10.2022 він здійснив остаточний розрахунок з позивачем за товар на суму 20480,40 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку ПП БУДТРАНС-ГРУП за період з 29.07.2021 по 08.11.2022, матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем строку оплати, визначеного ч. 1 ст. 692 ЦК України, за товар на суму 20480,40 грн.

Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання.

За змістом ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що цей Кодекс є основним актом цивільного законодавства України.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України входять до складу грошового зобов`язання та є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки носять компенсаційний характер та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

З урахуванням зазначеного, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем строку оплати за поставлений товар на суму 20480,40 грн, з огляду на положення ст. 625 ЦК України, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати сплати відповідачем сум інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на вказану прострочену заборгованість в сумі 20480,40 грн.

Перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що вказані розрахунки не в повній мірі відповідають положенням законодавства, зокрема позивачем заявлено до стягнення суму 3% річних та інфляційних втрат у меншому розмірі та за менший період, ніж визначені судом при перевірці розрахунків позивача, а також позивачем включено до вказаних розрахунків день фактичної сплати суми заборгованості (17.10.2022) в період часу, за який здійснюється стягнення.

Одночасно, суд враховує, приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, якої унормовано, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в повному обсязі, тобто в сумі, зазначеній в прохальній частині позовної заяви, а саме: в розмірі 5242,64 грн інфляційних втрат та 535,29 грн 3% річних, які не суперечать приписам чинного законодавства щодо правил здійснення розрахунків.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені в повному обсязі на загальну суму 5777,93 грн, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26880,00 грн.

Водночас, на підтвердження сплати понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до матеріалів справи платіжне доручення № 494 від 07.10.2022 на суму 13440,00 грн, яке свідчить про сплату позивачем - ПП БУДТРАНС-ГРУП на рахунок адвоката Ріяко Є.О. 13440,00 грн за юридичні послуги згідно договору про надання правової допомоги від 25.09.2022 р/ф № 2 від 07.10.2022. При цьому, позивачем до матеріалів справи не надано зазначених у вказаному платіжному дорученні договору про надання правової допомоги від 25.09.2022 та рахунку-фактури (р/ф № 2 від 07.10.2022), на підставі яких було здійснено вказаний платіж.

Згідно зі ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

За приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 26880,00 грн, з посиланням на те, що вказаний розмір витрат не є співмірним та не відповідає категорії і складності справи, заявлена сума витрат у 4,65 разів більше суми позову, у зв`язку з чим є надмірно високою та становитиме значний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Як вже зазначалося вище, позивачем до матеріалів справи на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу було надано лише платіжне доручення № 494 від 07.10.2022 на суму 13440,00 грн, яке свідчить про сплату позивачем - ПП БУДТРАНС-ГРУП на рахунок адвоката Ріяко Є.О. 13440,00 грн (тобто половини від заявленої у позові суми витрат на професійну правничу допомогу) за юридичні послуги згідно договору про надання правової допомоги від 25.09.2022 р/ф № 2 від 07.10.2022.

Втім, позивачем в порушення вимог ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, не надано до суду зазначених у платіжному дорученні витрат на професійну правничу допомогу договору про надання правової допомоги від 25.09.2022, укладеного з адвокатом Ріяко Є.О. та рахунку-фактури (р/ф № 2 від 07.10.2022), на підставі яких позивачем було здійснено вказаний платіж, як не надано і детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, або інших документів, які б дали змогу суду з метою розподілу судових витрат у даній справі визначити реально понесений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, тому у суду відсутні підстави для покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 26880,00 грн, у зв`язку з чим суд відмовляє у стягненні з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в повному розмірі.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, ст. 126, 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БРІК СЕРВІС (код 41698567; адреса: 61037, м. Харків, провул. Корсиківський, буд. 2А) на користь Приватного підприємства БУДТРАНС-ГРУП (код 36815278; адреса: 61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, буд. 8) 5777,93 грн, з яких: інфляційні збитки у розмірі 5242,64 грн та 3% річних у розмірі 535,29 грн; а також судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

3. Відмовити у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 26880,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 26.07.2023.

СуддяН.А. Новікова