Постанова

від 25.07.2023 по справі 910/18430/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/18430/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Кондратова І.Д., Студенець В.І.

за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,

представників учасників справи:

від позивача: Тодосієнко В.М., Дяченко В.С,

від відповідача: Шутов О.О.,

від третьої особи на стороні позивача-1: Полець Д.М.,

від третьої особи на стороні позивача-2: Гуцева Л.О.,

від третьої особи на стороні позивача-3: Зайончковська В.В,

від третьої особи на стороні позивача-4: не з`явився,

від третьої особи на стороні відповідача-1: Гузієнко Я.М.,

від третьої особи на стороні відповідача-2: Шутов О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної іпотечної установи

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді: Усатенко І.В.

від 24.11.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Євсіков О.О., Демидова А.М., Корсак В.А.

від 27.03.2023

за позовом Державної іпотечної установи

до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Кабінет Міністрів України, 2. Міністерство фінансів України, 3. Приватне акціонерне товариство "Українська фінансова житлова компанія", 4. Міністерство економіки України,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Національний банк України, 2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання припиненими зобов`язання,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2021 року Державна іпотечна установа (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - Відповідач) про визнання припиненими з 23.06.2020 зобов`язання Позивача перед Відповідачем щодо сплати відсоткового доходу за 14-й відсотковий період за іменними відсотковими облігаціями з додатковим забезпеченням в бездокументарній формі серії «В3», міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UA4000178446, реєстраційний номер випуску 294/2/2013, дата реєстрації - 27.12.2013 року у кількості 536 шт.

2. Як на підставу для припинення зобов`язань, Позивач посилається на положенням статті 607 ЦК України, якою передбачено, що зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає. Позивач зазначає, що вимоги щодо оплати відсоткового доходу за 14-й відсотковий період за облігаціями можуть бути задоволені лише за рахунок визнаних Відповідачем кредиторських вимог Позивача. Проте оскільки кредиторські вимоги Позивача віднесені до 7-ї черги, то вони очевидно не будуть задоволені. На думку Позивача, оскільки з урахуванням приписів чинного законодавства зарахування зустрічних однорідних вимог у правовідносинах з неплатоспроможним банком заборонене (внесені до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізиці них осіб» зміни позбавили сторін правових підстав на проведення зарахування цих взаємних грошових вимог), то відповідно його зобов`язання припинились у зв`язку з неможливістю їх виконання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023, у позові відмовлено.

4. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що на підставі п. 4.8 Проспекту емісії у Державної іпотечної установи виникло зобов`язання з виплати відсоткового доходу за облігаціями серії «В3». Зазначені Позивачем в позовній заяві обставини не свідчать про неможливість виконання останнім зобов`язань щодо сплати відсоткового доходу за облігаціями серії «В3», оскільки таке зобов`язання може бути виконане за рахунок інших коштів Позивача. Після початку процедури ліквідації Відповідача, задоволення вимог його кредиторів здійснюється в порядку з дотриманням принципу черговості, передбаченої статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що відсутність у боржника необхідних коштів не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання. Отже, суди дійшли висновку про відсутність підстав для визнання припиненим вказаного зобов`язання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

5. Позивач звернувся до Суду з касаційною скаргою на рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, у якій просить їх скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

6. Підставами касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 ГПК України Позивач визначив:

- пункт 3: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 607 Цивільного кодексу України в контексті спірних правовідносин.

7. Третьою особою-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача надано відзив на касаційну скаргу, в якому міститься прохання задовольнити касаційну скаргу в повному обсязі.

8. Третьою особою-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача надано відзив на касаційну скаргу, в якому міститься прохання відмовити в задоволенні касаційної скарги, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

9. Третьою особою-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача надано відзив на касаційну скаргу, в якому міститься прохання відмовити в задоволенні касаційної скарги, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

10. Третьою особою-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача надано відзив на касаційну скаргу, в якому міститься прохання задовольнити касаційну скаргу в повному обсязі.

11. Позивачем надано письмові заперечення на відзив Третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача.

12. Іншими учасниками процесу відзивів на касаційну скаргу Позивача у визначений Судом строк не надано.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. 27 лютого 2013 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (Банк) та Державна іпотечна установа (Клієнт) уклали договір банківського рахунку №26/995-070 (далі - Договір), за яким Клієнту було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті.

14. На вказаний рахунок Банк зобов`язаний приймати та зараховувати грошові кошти, які надходять Клієнту та виконувати розпорядження Клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунка, проводити інші операції за рахунком у межах законодавства України (п. 1.2 Договору).

15. В 2013 році Державна іпотечна установа емітувала іменні відсоткові, з додатковим забезпеченням облігації серій «Z2», «А3», «В3», «С3», «D3».

16. Відповідно до п. 4.2 проспекту емісії облігацій серії «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3» Державної іпотечної установи 2013 (далі - Проспект емісії) наведено параметри випуску облігацій, а саме: характеристика облігацій - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; кількість облігацій: 50000 штук відсоткових іменних облігацій, у тому числі: серія «Z2» - 10000 штук; серія «A3» - 10000 штук; серія «B3» - 10000 штук; серія «C3» - 10000 штук; серія «D3» - 10000 штук; номінальна вартість облігацій (серій «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3»): 100 000,00 грн; загальна номінальна вартість випуску облігацій: 5000000000,00 грн, в тому числі: серія «Z2» - 1000000000,00 грн; серія «A3» - 1000000000,00 грн; серія «B3» - 1000000000,00 грн; серія «C3» - 1000000000,00 грн; серія «D3» - 1000000000,00 грн.

17. Облігації мають додаткове забезпечення у формі державної гарантії, що видана Кабінетом Міністрів України (п. 4.3.1 Проспекту емісії).

18. Пунктом 4.4 Проспекту емісії встановлено, що мета використання фінансових ресурсів, залучених від емісії облігацій Державної іпотечної установи під державну гарантію, відповідає статутній меті та предмету діяльності та полягає зокрема у рефінансуванні та кредитуванні іпотечних кредитів (банків і небанківських фінансових установ, які проводять діяльність з надання забезпечених іпотекою кредитів).

19. Джерелами погашення та виплати доходу за облігаціями ДІУ під державну гарантію будуть виступати кошти, отримані Емітентом в результаті статутної діяльності Установи після розрахунків з бюджетом та сплати інших обов`язкових платежів. Установа зобов`язується не використовувати кошти, залучені від випуску облігацій ДІУ під державну гарантію, для формування і поповнення статутного капіталу Установи та покриття її збитків від статутної діяльності.

20. Власники облігацій мають права, передбачені чинним законодавством, зокрема, отримати номінальну вартість облігацій при настанні строку їх погашення та отримувати відсотковий дохід у вигляді відсотків, нарахованих на номінальну вартість облігацій, що їм (власникам) належать, після закінчення кожного відсоткового періоду (п. 4.5 Проспекту емісії).

21. Відповідно до п. 4.6.1 Проспекту емісії облігації розміщуються шляхом закритого (приватного) продажу на території України серед інвесторів - 100 найбільших банків України, в переліку яких є ПАТ «Дельта Банк» (п. 4.6.3 Проспекту емісії).

22. Згідно з п. 4.8 Проспекту емісії виплата відсоткового доходу здійснюється за рахунок коштів емітента в національній валюті депозитарною установою, з якою власник облігацій уклав договір про обслуговування рахунка у цінних паперах. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника облігацій. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється з періодичністю один раз на півроку. Виплата відсоткового доходу здійснюється на підставі реєстру власників, який складає Центральний депозитарій ПАТ «НДУ» на момент завершення операційного дня, що передує даті початку відповідної виплати (даті останньої виплати).

23. Для облігацій серії «В3» щодо 14-го відсоткового періоду емітент встановив закінчення виплати відсоткового доходу 18.11.2020, розмір виплати відсоткового доходу на одну облігацію - 3 878,08 грн.

24. Відповідно до п.п. 4.9, 4.9.1 проспекту емісії погашення облігацій здійснюється протягом одного банківського дня: «В3» - 18.11.2020. Дострокове погашення облігацій відповідної серії може бути здійснене за рішенням емітента у разі дострокового викупу 100% облігацій цієї серії; таке рішення приймається правлінням Державної іпотечної установи.

25. Державна іпотечна установа (емітент) та ПАТ «Дельта Банк» (покупець) уклали договори купівлі-продажу цінних паперів №ДД-750/2014 від 05.09.2014, №ДД-751/2014 від 08.09.2014, №ДД-758/2014 від 09.09.2014.

26. Згідно з п.п. 1.1, 2.4 зазначених договорів емітент (установа) зобов`язувався передати у власність покупця (банк), а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити цінні папери - облігації підприємств серії «В3» у загальній кількості 10 000 штук (4 500 + 4 500 + 1 000), загальною вартістю 1 017 893 870,00 грн (457 847 280,00 + 101 847 950,00 + 458 198 640,00), дата погашення - 18.11.2020, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок установи № НОМЕР_1 в АТ «Дельта Банк».

27. Грошові кошти у загальній сумі 1 017 893 870,00 грн за придбані облігації були перераховані банком на рахунок установи №26502000000995, відкритий в АТ «Дельта Банк», що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками від 05.09.2014, 08.09.2014 та від 09.09.2014.

28. Отже, банк набув у власність облігації серії «В3» з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) НОМЕР_2 у загальній кількості 10 000 шт.

29. На підставі постанови Правління НБУ №150 від 02.03.2015 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», строком на 3 місяці з 03.03.2015 до 02.06.2015, з призначенням уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В. У подальшому згідно з рішеннями виконавчої дирекції Фонду №71 від 08.04.2015, №147 від 03.08.2015 строки проведення тимчасової адміністрації у банку продовжувались.

30. Відповідно до постанови Правління НБУ №664 від 02.10.2015 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №181 від 02.10.2015 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», розпочато процедуру ліквідації банку, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора банку Кадирову В.В. на два роки; у подальшому цей строк подовжувався до 04.10.2020.

31. 11 січня 2016 року виконавча дирекція Фонду прийняла рішення про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів банку та з метою обліку кредиторської заборгованості 25.01.2016 банк провів операцію з обліку кредиторських вимог, а саме - перенесення коштів з рахунка клієнта - Державної іпотечної установи - №26502000000995 на спеціальний рахунок «інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку», який призначений для обліку заборгованості банку перед третіми особами та є пасивним рахунком, тобто на ньому обліковується сума, яку банк виплатить кредитору у порядку черговості, визначеної законом.

32. 17 лютого 2016 року рахунки Позивача, відкриті в ПАТ «Дельта Банк» (зокрема 265020000009952/980 за договором банківського рахунка №26/995-070 від 27.02.2013), були закриті, про що банк повідомив Державну іпотечну установу довідкою №5370 від 21.06.2016.

33. Відповідно до витягу із реєстру №2495 від 18.03.2016, затвердженого протоколом №005/16, та з урахуванням змін №1, затверджених рішенням виконавчої дирекції Фонду №291 від 03.03.2016, вимоги Позивача акцептовані на загальну суму 3 332 921 190,01 грн і включені до сьомої черги як вимоги юридичної особи, про що Відповідач 03.10.2016 видав Позивачу довідку №05-3323787.

34. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 15.01.2020, про затвердження мирової угоди у справі №910/6514/17, у рахунок погашення заборгованості банку перед НБУ за кредитним договором №42 у власність НБУ перейшли облігації установи серії «В3» з міжнародним ідентифікаційним номером UA 4000178446 (дата погашення 18.11.2020, у кількості 9464 штук).

35. Згідно з реєстром власників іменних цінних паперів станом на 18.11.2020 ПАТ «Дельта Банк» було власником 536 шт. іменних відсоткових облігацій серії «В3», код ISIN UA4000178446, емітент - Державна іпотечна установа.

36. Відповідно до п. 4.8 Проспекту емісії розмір виплати відсоткового доходу за 14-й відсотковий період за належними Відповідачу облігаціями серії «В3» становить 2 078 650,88 грн.

37. Державна іпотечна установа звернулась до АТ «Дельта Банк» із заявою від 18.11.2020 №4955/15/1 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

38. Листом від 30.11.2020 №3019 Відповідач повідомив Позивачу про відсутність правових підстав для задоволення зазначеної заяви.

39. 27 листопада 2020 року на адресу Державної іпотечної установи надійшла вимога Відповідача №2975 від 24.11.2020 про виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за нарахованими відсотками за облігаціями серії «В3» у розмірі 2 078 650,88 грн.

40. Звертаючись з позовними вимогами у цій справі, Позивач зазначає, що його зобов`язання перед Відповідачем щодо сплати відсотків за облігаціями серії «В3» за 14-й відсотковий період є припиненими з 23.06.2020 відповідно до положень статті 607 ЦК України, якою передбачено, що зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

41. Цивільний кодекс України

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків

1. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. …

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Стаття 509. Поняття зобов`язання та підстави його виникнення

1. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

2. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. …

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов`язання

1. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. …

Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов`язання

1. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). …

Стаття 607. Припинення зобов`язання неможливістю його виконання

1. Зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Стаття 610. Порушення зобов`язання

1. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов`язання

1. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 612. Прострочення боржника

1. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 614. Вина як підстава відповідальності за порушення зобов`язання

1. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

2. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Стаття 617. Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання

1. Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов`язання

1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

42. Господарський кодекс України

Стаття 173. Господарське зобов`язання

1. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. …

Стаття 193. Загальні умови виконання господарських зобов`язань

1. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

2. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 218. Підстави господарсько-правової відповідальності

1. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

2. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

43. Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок".

Стаття 1. Визначення термінів

3) випуск цінних паперів - сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, та забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і способу їх емісії;

5) емісія - сукупність дій емітента, що провадяться в установленій законодавством послідовності і спрямовані на розміщення емісійних цінних паперів серед їх перших власників;

11) обіг цінних паперів - вчинення правочинів, пов`язаних з переходом прав на цінні папери і прав за цінними паперами, крім договорів, що укладаються у процесі емісії, при викупі цінних паперів їх емітентом та купівлі-продажу емітентом викуплених цінних паперів;

12) перший власник - особа, яка набула права власності на цінні папери безпосередньо від емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, чи андеррайтера;

13) погашення емісійних цінних паперів - сукупність дій емітента та власників цінних паперів щодо припинення обігу боргових емісійних цінних паперів, виплати їх власникам номінальної вартості цінних паперів та доходу за такими цінними паперами (якщо це передбачено проспектом емісії цінних паперів) або постачання (надання) товарів (послуг) у строки, передбачені проспектом емісії цінних паперів, та анулювання цінних паперів;

15) проспект емісії цінних паперів - документ, що містить інформацію про розміщення цінних паперів та інші відомості, передбачені цим та іншими законами, що визначають особливості розміщення певних видів цінних паперів;

18) розміщення цінних паперів - відчуження цінних паперів у визначений проспектом емісії цінних паперів спосіб.

Стаття 2. Фондовий ринок

1. Фондовий ринок (ринок цінних паперів) - сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів).

2. Учасники фондового ринку - емітенти або особи, що видали неемісійні цінні папери, інвестори в цінні папери, інституційні інвестори, професійні учасники фондового ринку, об`єднання професійних учасників фондового ринку, у тому числі саморегулівні організації професійних учасників фондового ринку.

Стаття 3. Цінні папери та їх класифікація

1. Цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

5. В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

2) боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов`язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов`язання. До боргових цінних паперів відносяться:

а) облігації підприємств;

б) державні облігації України;

в) облігації місцевих позик;

г) казначейські зобов`язання України;

ґ) ощадні (депозитні) сертифікати;

д) векселі;

е) облігації міжнародних фінансових організацій;

є) облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Стаття 7. Облігації

1. Облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов`язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).

Перехід права власності на облігації емітента до іншої особи не є підставою для звільнення емітента від виконання зобов`язань, що підтверджуються облігацією.

44. Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції станом на 18.11.2020)

Стаття 36. Наслідки запровадження тимчасової адміністрації

5. Під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);

2-1) накладення нових обтяжень чи обмежень на майно (активи) (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій);

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку;

4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

5) нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед вкладниками та кредиторами;

6) заміна кредитора у зобов`язанні банку на договірній основі, крім випадків передачі всього або частини майна (активів) та всіх або частини зобов`язань приймаючому або перехідному банку.

Стаття 46. Наслідки початку процедури ліквідації банку

2. З дня початку процедури ліквідації банку:

8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на правочини, зобов`язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону.

45. Закон України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки"

Стаття 11. Облігації

1. Облігація - це цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує обов`язок емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом або рішенням про емісію (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом або рішенням про емісію (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).

Проспект облігацій (рішення про емісію облігацій, а для державних облігацій України - умови їх розміщення) може також передбачати інші права власників та обов`язки емітента та/або осіб, які надають забезпечення за облігаціями.

Перехід права власності на облігації емітента до іншої особи не є підставою для звільнення емітента від виконання зобов`язань, що підтверджуються облігацією.

2. Облігації можуть існувати виключно в електронній формі.

Облігації залежно від строку їх обігу можуть бути:

1) довгостроковими - із строком обігу понад п`ять років;

2) середньостроковими - із строком обігу від одного до п`яти років;

3) короткостроковими - із строком обігу до одного року.

3. Облігації залежно від способу виплати доходу можуть бути відсотковими або дисконтними.

Відсоткові облігації - це облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів або за якими відсоткова ставка дорівнює нулю.

Дисконтні облігації - це облігації, що розміщуються за ціною, нижчою за їхню номінальну вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації, яка виплачується власнику облігації під час її погашення, становить дохід (дисконт) за облігацією.

5. Облігації залежно від мети використання залучених коштів можуть бути ординарними, зеленими або інфраструктурними.

Ординарні облігації - це облігації, проспект (рішення про емісію, а для державних облігацій України - умови розміщення) яких не передбачає (не передбачають) мети використання залучених коштів для фінансування екологічного або інфраструктурного проекту.

Інфраструктурні облігації - це облігації, проспект (рішення про емісію цінних паперів, а для державних облігацій України - умови розміщення) яких передбачає (передбачають) використання залучених коштів виключно на фінансування будівництва (реконструкції) об`єктів інфраструктури або реалізації інфраструктурного проекту чи окремого його етапу.

Зелені облігації - це облігації, проспект (рішення про емісію, а для державних облігацій України - умови розміщення) яких передбачає (передбачають) використання залучених коштів виключно на фінансування екологічного проекту або окремого його етапу.

6. Порядок розміщення облігацій, крім державних облігацій України, встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

7. Облігації розміщуються з фіксованим строком погашення, єдиним для одного випуску. У випадках та порядку, передбачених проспектом (рішенням про емісію, а для державних облігацій України - умовами їх розміщення) номінальна вартість облігацій може погашатися частинами, при цьому умови виплат таких частин мають бути однаковими для всіх власників облігацій одного випуску.

Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників або за ініціативою емітента дозволяється у разі, якщо така можливість передбачена проспектом (рішенням про емісію, а для державних облігацій України - умовами їх розміщення), яким (якими) визначені порядок встановлення суми дострокового погашення облігацій та строк, протягом якого облігації можуть бути пред`явлені для дострокового погашення за вимогою їх власників або підлягають пред`явленню для дострокового погашення за ініціативою емітента.

8. Емітент облігацій протягом 15 днів після закінчення погашення облігацій (крім державних облігацій України та облігацій міжнародних фінансових організацій) подає до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку звіт про результати погашення облігацій за формою та в порядку, встановленими Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

46. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 74. Обов`язок доказування і подання доказів

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 86. Оцінка доказів

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 300 Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

47. Відповідно до статті 300 ГПК України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

48. Суд виходить з того, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

49. Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку регулюються Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок".

50. Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

51. У пункті 2 частини 5 статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов`язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов`язання.

52. Як передбачено частиною 2 статтею 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов`язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).

53. Отже, Суд зазначає, що відносинам, які виникають при обігу цінних паперів, зокрема, облігацій, притаманні властивості правовідносин позики, а саме: 1) передача однією стороною (власником (першим власником) облігацій) іншій стороні (емітенту) грошових коштів; 2) обов`язок сторони, яка одержала грошові кошти (емітента) повернути стороні, яка надала такі грошові кошти (власникові (першому власникові) облігацій) таку ж суму грошових коштів (вартість облігацій) та сплатити дохід за такими облігаціями.

54. Приписи пункту 2 частини 1 статті 195 ЦК України та норми Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачають, що облігація, як цінний папір, є документом, який посвідчує (підтверджує) відносини позики між власником облігації та емітентом.

55. Грошові зобов`язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов`язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України і статтею 174 ГК України.

56. Отже, з урахуванням вищевикладеного та у зв`язку з укладанням між Позивачем та Відповідачем договорів купівлі-продажу цінних паперів, суди попередніх інстанцій в оспорюваних судових рішеннях дійшли правильних висновків, що між Позивачем та Відповідачем виникли грошові зобов`язання на підставі правовідносин позики. Тому, до таких правовідносин, які склались між сторонами спору, повинні застосовуватись загальні правила позики, зокрема, які визначені у параграфі 1 Глави 71 Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей відносин, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 р. у справі № 910/10553/18.

57. У касаційній скарзі, апеляційній скарзі та позовній заяві Позивач, як на підставу припинення зобов`язань, посилається на положення статті 607 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає.

58. Суд зазначає, що обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об`єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов`язання.

59. Посилання Скаржника на зміни в законодавстві, через які було втрачено єдиний можливий спосіб припинення зобов`язання, шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, Судом оцінюється критично, оскільки фактично твердження Позивача про припинення зобов`язання на підставі статті 607 Цивільного кодексу України зводяться до неможливості виконання Позивачем вимоги про погашення номінальної вартості облігацій серії «В3» через відсутність необхідних коштів.

60. Натомість відсутність необхідних коштів Позивач, в свою чергу, пов`язує з запровадженням в АТ «Дельта Банк» процедури ліквідації, внаслідок якої Скаржник позбавлений можливості розпоряджатися коштами на рахунку у вказаному банку, а інші джерела фінансування у нього відсутні.

61. Суд зазначає, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю: грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 ГК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19, від 12.04.2017 у справі №913/869/14.

62. Також відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

63. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме у справі "Кечко проти України" (заява N 63134/00) від 8 листопада 2005 року державні установи не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (пункт 26).

64. У справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" відсутність у державної установи необхідних коштів, не є виправданням для невиконання грошового зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

65. Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

66. Згідно з статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

67. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що наведені вище Позивачем обставини щодо неможливості виконання ним вимоги про погашення номінальної вартості облігацій серії «В3» через відсутність необхідних коштів не є в розумінні статті 607 ЦК України підставою для припинення зобов`язання неможливістю його виконання.

68. Надаючи оцінку доводам Позивача, що викладені в касаційній скарзі про те, що Державна іпотечна установа втратила гарантоване Відповідачем право розпоряджатись сумою вартості облігацій серії «ВЗ» через обставини, що не залежали від Відповідача та Позивача, з огляду на рішення повноважних державних органів (постанова правління НБУ № 150 від 02.03.2015 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» та №664 від 02.10.2015 «Про відкликання банківської ліцензії»), що в розумінні п. 6.3 Договору банківського рахунку є обставиною непереборної сили, Суд зазначає таке.

69. Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо

Не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

70. Згідно з частиною 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

71. Відповідно до частини першої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

72. Проте, Позивачем не було надано доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, сертифікату Торгово-промислової палати, а тому такі доводи Позивача правомірно не було взято судами попередніх інстанцій до уваги.

73. Також Суд відхиляє твердження Скаржника про те, що на теперішній час у Банку відсутні кошти для виконання зобов`язань перед третьою чергою погашення, що є доказом того, що виконати зобов`язання Банку перед Позивачем (кредитором сьомої черги) є неможливим, оскільки процедура ліквідації Відповідача станом на день відкриття провадження у справі триває, а АТ «Дельта Банк» не є ліквідованим в розумінні статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», де зазначено, що ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, а банк ліквідованим - з моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

74. Суд зауважує, що прийняття правлінням НБУ постанови від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" та у подальшому постанови правління НБУ від 02.10.2015 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта банк" не є законодавчою забороною щодо повернення грошових коштів кредиторові неплатоспроможного банку на вимогу такого кредитора та не може свідчити про неможливість виконання зобов`язання в розумінні статті 607 Цивільного кодексу України, оскільки процедура повернення кредиторові неплатоспроможного банку коштів чітко регламентована спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а початок ліквідації банку не є підставою для припинення зобов`язань.

75. Суд зазначає, що процедура ліквідації Відповідача триває, в цій процедурі здійснюються заходи щодо збереження активів банку, стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку, відчуження майна (активів) банку, а кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) спрямовуються на погашення кредиторів банку у визначеній спеціальним законом черговості. Тому доводи Скаржника, що сьома черга кредиторів банку не буде задоволена, на даний час є передчасними.

76. Крім того, посилання на неможливість виконання Відповідачем зобов`язань перед Позивачем як кредитором сьомої черги здійснено виключно в обґрунтування відсутності коштів у Позивача для виконання його зобов`язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів №ДД-750/2014 від 05.09.2014, №ДД-751/2014 від 08.09.2014, №ДД-758/2014 від 09.09.2014.

77. Однак, як вже зазначалось, відсутність у Державної іпотечної установи необхідних коштів з огляду на запровадження в АТ «Дельта Банк» процедури ліквідації, внаслідок якої Позивач позбавлений можливості розпоряджатися коштами на рахунку у вказаному банку, не є в розумінні статті 607 Цивільного кодексу України підставою для припинення зобов`язань Позивача за договорами купівлі-продажу цінних паперів №ДД-750/2014 від 05.09.2014, №ДД-751/2014 від 08.09.2014, №ДД-758/2014 від 09.09.2014.

Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №910/18432/21.

78. Як зазначалось Судом вище, підставою для відкриття касаційного провадження зазначено пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 607 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах.

79. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

80. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

81. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання неправильного застосування судом норм матеріального права та необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 07.10.2020 у справі № 910/1168/19, від 08.04.2021 у справі № 910/18668/19.

82. Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин правильно застосовано зазначену в оскаржуваних судових рішеннях норму матеріального права.

83. Як свідчить зміст касаційної скарги, Скаржник посилаючись на невірне застосування судами попередніх інстанцій статті 607 Цивільного кодексу України не зазначає в чому саме судами першої та апеляційної інстанції, на його думку, невірно застосовано цю норми. Жодного обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми матеріального права скарга не містить. З огляду на таке не можна визнати такими, що відповідають передбаченій п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставі касаційного оскарження посилання Скаржника на неправильне застосування судами попередніх інстанцій зазначеної ним норми матеріального права.

84. Крім того, Скаржником жодним чином не обґрунтовано яким чином висновок Верховного Суду щодо застосування наведеної ним норми права вплине на висновок судів у даній справі про відмову в задоволенні позову.

85. Отже, Скаржником не доведено підстав для формування Верховним Судом висновку щодо застосування зазначеної норми матеріального права у цій справі.

86. Також Суд зазначає, що всі посилання Скаржника на неправильне застосування у цій справі судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зводяться до незгоди Скаржника із судовим рішенням у справі.

87. Розглядаючи справу, судами першої та апеляційної інстанцій з`ясовано істотні обставини із застосуванням передбачених статтею 86 ГПК України критеріїв дослідження доказів щодо оцінки кожного такого доказу окремо і їх сукупності в цілому та забезпечено дотримання стандартів доказування, визначених процесуальним законом. Дотримання вимог статті 86 ГПК України свідчить про прийняття законного і обґрунтованого судового рішення у справі відповідно до вимог статті 236 ГПК України, а незгода Позивача з таким рішенням суду за результатом розгляду справи не свідчить про прийняття судового рішення з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

88. За таких обставин, касаційна скарга, подана з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не може бути задоволена з огляду на недоведення Скаржником наявності підстав для формування висновку Верховного Суду щодо застосування наведених ним норм матеріального права в цій справі.

89. Отже, вищевказані доводи Позивача про наявність передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а наявність такої виключної підстави для касаційного перегляду судового рішення є недоведеною.

90. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

91. З огляду на зазначене, судові рішення першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

92. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

93. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судові рішення, переглянуті в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

94. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги Позивача.

Судові витрати

95. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної іпотечної установи залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі №910/18430/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді І. Кондратова

В. Студенець