Ухвала

від 26.07.2023 по справі 638/575/23

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

Іменем України

26 липня 2023 року

м. Київ

справа № 638/575/23

провадження № 51-4464ск23

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 01 травня 2023 року щодо ОСОБА_4 ,

установила:

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, останнього разу за вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 березня 2019 року за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а на підставі ч. 4 ст. 70 КК - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк

5 років.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01 травня 2023 року цей вирок щодо ОСОБА_4 залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він в період воєнного стану вранці 06 листопада 2022 року, перебуваючи на території гаражно- будівельного кооперативу «Олексіївский», що на пр. Перемоги, 84 у м. Харкові, повторно, шляхом вільного доступу за допомогою ОСОБА_5 , якого вів в оману щодо своїх дій, з будівлі гаражу таємно викрав арматурні каркаси вартістю 3000 грн, що належали «БМЗ БУД» (код ЄДРПОУ 38774807).

У подальшому впродовж листопада 2022 року ОСОБА_4 за аналогічних обставин з території гаражно-будівельного кооперативу «Олексіївский»учинив ще чотири епізоди крадіжок майна «БМЗ БУД», чим заподіяв матеріальної шкоди на загальну суму 95 104 грн.

Крім того, ОСОБА_4 у період воєнного стану з 25 листопада до 11 грудня

2022 року, перебуваючи на території домоволодіння на АДРЕСА_2 , де виконував ремонтні роботи, вчинив шість епізодів крадіжок майна ОСОБА_6 на загальну суму 20 000 грн.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_4 та призначити новий розгляд в апеляційному суді у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість. Вважає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) належним чином не проаналізував доводів сторони обвинувачення щодо м`якості призначеного засудженому судом першої інстанції мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 185 КК, і, з огляду на дані про особу ОСОБА_4 , який є неодноразово судимим, у тому числі за вчинення тяжких корисливих злочинів, за які відбував реальні покарання, проте належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став і знову вчинив низку умисних тяжких корисливих злочинів, дійшов необґрунтованого висновку про законність такого рішення.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 і правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Що стосується доводів прокурора, викладених у касаційній скарзі, то вони, на думку Суду, є необґрунтованими з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання воно має ґрунтуватися, зокрема, на принципах індивідуалізації та справедливості. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Відповідно до ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Зі змісту скарги вбачається, що прокурор фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання, тощо.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_4 покарання врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, а також дані про його особу, а саме те, що він раніше неодноразово судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, відповідно до Характеристики ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)» характеризується формально позитивно.Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 суд визнав щире каяття засудженого, обставин, які його обтяжують, суд першої інстанції не встановив.

З огляду на наведене, суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених Кримінальним кодексом України.

Апеляційний суд ретельно перевірив доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, кількість епізодів, дані про особу засудженого, обставини, що впливають на покарання, ставлення винуватого до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру і тяжкості вчиненого, мотивовано визнав його необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Колегія суддів Касаційного кримінального суду погоджується із цим висновком і вважає, що таке покарання відповідає вимогам статей 50 і 65 КК, принципу індивідуалізації призначеного покарання, є достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_4 . Призначене ОСОБА_4 покарання також відповідає принципу поступового посилення заходів кримінальної репресії.

Ухвалу апеляційного суду постановлено відповідно до положень статей 370, 419 КПК із зазначенням короткого змісту вимог апеляційних скарг, вироку суду першої інстанції, узагальнених доводів учасників судового провадження, встановлених судом першої інстанції обставин, мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали і положення закону, якими він керувався.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування чи зміни судового рішення апеляційної інстанції не встановлено.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 01 травня 2023 року щодо ОСОБА_4 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3