Рішення

від 20.07.2023 по справі 210/2202/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/2202/23

Провадження № 2/210/948/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 липня 2023 року

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Сільченко В. Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 до Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, Виконавчого комітету Металургійної районної в місті ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради про визнання права користування житловими приміщеннями, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулисядо судуз вищевказанимпозовом,в обґрунтуванняпозовних вимогзазначили,що у 1995 році позивачу разом з його родиною у складі 3-х осіб, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була надана для проживання секція АДРЕСА_1 , яка складається з 5-ти кімнат, кухні, коридору та санвузлу, загальною площею 92.5 кв.м. без обмеження у строках використання.

Тобто, протягом одинадцяти років з моменту передачі гуртожитку до комунальної власності, позивачі,за згоди уповноваженого органу, проживали у вищезгаданому житловому приміщенні, отже, орган місцевого самоврядування вважав правомірним та можливим погоджувати родині позивача для проживання секцію, яка складається з 5 кімнат, житловою площею 62, 89 кв.м, загальною площею 92.5 кв.м.

За час проживання та користування вищевказаним житлом, у родини народилася ще одна дитина, син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який з моменту народження мешкає разом з батьками.

У період з 2004 по 2010 роки, позивачами за власний кошт було зроблено капітальний ремонт житлового приміщення, що складається з кімнат 72,73,74,75,76, кухні, санвузла, коридору, розташованих в секції АДРЕСА_2 , яке було з первинного заселення відокремлене від інших житлових секцій для самостійного проживання однієї родини в об`єкті житлової нерухомості.

26.01.2011 року було прийнято рішення Криворізької міської ради «Про залишення цілісних майнових комплексів у статусі «гуртожиток» та дозвіл на приватизацію їхніх жилих приміщень» № 161, де УЖКГ визначено органом приватизації в тому числі і гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

22.04.2011 листом за № ш-248 виконавчий комітет Дзержинської районної у місті ради (правонаступником якого є відповідач 2)повідомив позивача 1, що він має право на оформлення ордеру на сім`ю із чотирьох осіб на житлову площу 54,6 кв.м. З огляду на житлову площу усієї секції № 11 (58,9 кв.м. за даними інвентарізації) залишається 4.3 кв.м. вільної площі житла, яка не являє собою ізольованої кімнати та яку не можна розподілити.

Водночас, 07.11.2011року,відповідач 2, без нагальної потреби, частково позбавивши позивачів житла, в якому мешкала родина з неповнолітньою дитиною і витрачені суттєві кошти на оздоблення житлового приміщення, видав позивачу 1 ордер № 202 на право зайняття з сім`єю з чотирьох осіб житлової площі з меншим розміром та кількістю кімнат у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 , чим надав право користування лише кімнатами 72,73,74 житловою площею 40,9 кв.м та фактично позбавив позивачів права на користування житловими приміщеннями, які вони правомірно набули за період приналежності житлової нерухомості до комунальної власності міста.

Відповідно до технічного паспорту, виконаного та оформленого відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127, секція АДРЕСА_2 ) розглядається як ізольоване цілісне житлове приміщення, що складається з 5 кімнат.

Водночас, відповідач 2, який відповідно до своєї компетенції зобов`язаний дотримуватися вимог законодавства та не порушувати інтереси громадян, обмежив права родини ОСОБА_5 , в тому числі і малолітньої дитини, на безоплатну приватизацію житлового приміщення, виходячи із нормативів, передбачених діючим законодавством України на час надання ордеру, безпідставно виділивши в користування лише три кімнати (№72,73,74), розміром 40.9 кв.м.

З огляду на вимоги Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 109/17404,в якомувизначається порядок передачі приміщень у гуртожитках у власність громадян, за результатом простих арифметичних дій (21 х 4 + 10), вбачається, що родина з 4 осіб має право приватизувати приміщення в гуртожитку, загальною площею 94,00 кв.м., що фактично дорівнює розміру 5 кімнат, секції № 11, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

У зв`язку з викладеним, позивачі просили суд визнати за ними право користування житловим приміщенням - секцією № НОМЕР_1 , житловою площею 58,9 кв. м., загальною площею 92,5 кв. м., яке складається з кімнат 72,73,74,75,76 в гуртожитку АДРЕСА_3 .

В судове засідання сторони не викликались.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст. 18 Житлового кодексу Української РСР, управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

Згідно Положення про департамент розвитку інфраструктури міста виконкому (надалі Департамент) Криворізької міської ради, затвердженого рішенням Криворізької міської ради від 27.06.2018 року № 2801,департамент має право виконувати функції балансоутримувача житлового та нежитлового фондів, об`єктів благоустрою, дорожньо-мостового господарства, соціально-культурного призначення,що належить до комунальної власності міста.

Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд власник або юридична особа, яка забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. (Державний комітет з питань житлово-комунального господарства, Наказ "Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій" від 17.05.2005 № 76).

Виходячи з роз`яснень, наданих в п.4 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року з наступними змінами «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах із питань, віднесених до компетенції органів місцевого самоврядування чи місцевої державної адміністрації, або з питань управління житловим фондом, віднесених його власником або уповноваженим ним органом до свого відання, згідно зі ст. 18 ЖК України (наприклад, про визнання ордера недійсним, надання, бронювання або обмін жилого приміщення, визнання права на жиле приміщення), належною стороною повинен бути відповідний орган чи власник житлового фонду. На думку позивача відповідачем 1 по справі про визнання права користування житловим приміщенням, що належить до комунальної власності міста, є Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради.

У зв`язку з повноваженнями виконавчого комітету Металургійної районної в місті ради, які делеговані рішенням Криворізької міської ради «Про внесення змін у додаток до рішення міської ради від 24.12.2008 №2918 «Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів» від 18.08.2010 № 4013 щодо оформлення та видачі ордерів на заселення громадян в гуртожитках, на думку позивача, відповідачем 2 повинен виступати виконавчий комітет Металургійної районної в місті ради.

Суд погоджується з думкою сторони позивача та вважає, що позивачі вірно застосували норми матеріального права, звернувшись до суду з відповідними позовними вимогами саме до відповідачів Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, Виконавчого комітету Металургійної районної в місті ради.

Так, представник відповідача Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради надав до суду відзив, згідно якого просив суд винести судове рішення на розсуд суду.

Представник відповідача Виконавчого комітету Криворізької міської ради Департаменту розвитку інфраструктури міста надав відзив на позовну заяву, згідно якого просив суд ухвалити рішення на власний розсуд в межах чинного законодавства.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи доходить наступних висновків:

Так, письмовими матеріалами справи встановлено, що житлова будівля АДРЕСА_3 була введена в експлуатацію у 1960-1961 роках. З вказаного часу до 2000 року даний об`єкт житлової нерухомості використовував ВАТ КДГМК «Криворіжсталь» (на теперішній час ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») як гуртожиток.

З 2000 року вищезгадана житлова будівля передана до комунальної власності міста на баланс управління житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міської ради (далі УЖКГ), правонаступником якого виступає департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 12.01.2000 року № 18 будинку АДРЕСА_3 було надано статус будинку маневреного житлового фонду.

Згідно рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 13.06.2006 року № 371 будинку АДРЕСА_3 було повернуто статус гуртожитку.

На підставі тимчасового ордеру № 73 від 13.10.2000 року, виданого УЖКГ виконкому Криворізької міськради балансоутримувачем будинку, родині позивача у складі трьох осіб, була надана квартира з 5-ти кімнат, житловою площею 62,89 кв. м., по АДРЕСА_4 .

30.11.2004 року на підставі тимчасового ордеру (б/н) родині позивача у складі трьох осіб, була надана квартира з 5-ти кімнат, житловою площею 62,89 кв. м., по АДРЕСА_5 .

Відповідно до довідки житлово-експлуатаційної організації № 8 від 26.09.2011 року № 661, вбачається, що родина позивача станом на час видачі довідки, зареєстрована в АДРЕСА_5 .

За час проживання та користування вищевказаним житлом, у родини народилася ще одна дитина, син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який з моменту народження мешкає разом з батьками.

ОСОБА_1 є батьком, а ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

УЖКГ виконкому Криворізької міськради листом від 30.07.2003 року № 415, через відсутність коштів у місцевому бюджеті, запропонувало мешканцям гуртожитку, зокрема і позивачам, для переведення гуртожитку в статус житлового будинку, здійснити за рахунок власних коштів реконструкцію будинків з окремими квартирами, санвузлами, кухнями.

У період з 2004 по 2010 роки, позивачами за власний кошт було зроблено капітальний ремонт житлового приміщення, що складається з кімнат 72,73,74,75,76, кухні, санвузла, коридору, розташованих в секції АДРЕСА_2 , яке було з первинного заселення відокремлене від інших житлових секцій для самостійного проживання однієї родини в об`єкті житлової нерухомості.

На підтвердження користування саме 5-ма кімнатами та відповідної реєстрації за місцем проживання, позивачами надано копії сторінок паспортів з відповідними відмітками, а саме паспорти громадянина України ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 , виданого Новотроїцьким РВ УМВС України в Херсонській області 22.08.1996 року та ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , виданого Дзержинським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 02.04.1998 року.

Закон України«Про забезпеченняреалізації житловихправ мешканцівгуртожитків» (далі Закон) регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону.

Сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Відповідно до п.5 ст. 1-1 вищевказаного нормативного акту, жилий блок чи жила секція у гуртожитку - жиле приміщення у гуртожитку, що складається з декількох (двох і більше) жилих кімнат, мешканці яких мають змогу користуватися допоміжними приміщеннями у гуртожитку. Належність відповідних приміщень до жилого блоку чи жилої секції визначається проектною документацією на гуртожиток.

Користування (використання)жилим приміщенняму гуртожиткуна правовихпідставах,визначених цимЗаконом,-право користування(використання)жилим приміщенняму гуртожитку,на якийпоширюється діяцього Закону,що виникаєна підставі,зокрема, договору найму жилого приміщення, укладеного на підставі спеціального ордера, виданого згідно із статтею 129 Житлового кодексу Української РСР.( п.8 ст. 1-1 Закону).

Наразі, норми ст. 3 п. 11-1 Закону передбачають, що громадяни, які на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитку та фактично проживають у ньому, мають право, за наявності згоди власника гуртожитку, здійснювати за власні кошти ремонт житлових та допоміжних приміщень у гуртожитку з наступним відшкодуванням здійснених ними витрат у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2 ст. 4 Закону мешканці гуртожитку, які на правових підставах, визначених цим Законом, проживають у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, набувають право на приватизацію жилих приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади згідно з цим Законом та Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Зазначене право поширюється на дітей законних мешканців гуртожитків, які народилися під час проживання їхніх батьків у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону.

Приватизація жилихприміщень угуртожитках здійснюєтьсяшляхом: безоплатної їх передачі громадянам з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю (пп. а п.7 ст.5 Закону).

Відповідно до вимог п.1 ст. 19 Закону забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, які були на правових підставах вселені в гуртожиток і фактично проживають у гуртожитку, без попереднього надання їм (їхнім сім`ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей.

Таким чином, 01.09.2009 року набрав чинностіЗакон України"Прозабезпечення реалізаціїжитлових правмешканців гуртожитків",який надавправо позивачам, правомірнопроживаючим усієюродиною вжитловому блоці(секції)№ 11, яка складаєтьсяз 5жилих кімнат№ 72-76,загальною площею92.5кв.м., житловою площею62,89кв.м,з коридором,кухнею тасанвузлом у гуртожитку АДРЕСА_3 приватизувати вказане житлове приміщення з огляду на нормативи безоплатної передачі у власність, визначені цим законом.

26.01.2011 року було прийнято рішення Криворізької міської ради «Про залишення цілісних майнових комплексів у статусі «гуртожиток» та дозвіл на приватизацію їхніх жилих приміщень» № 161, де УЖКГ визначено органом приватизації в тому числі і гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Вказане рішення було прийнято на виконання Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396 «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» та на підставі Законів України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», «Про місцеве самоврядування в Україні».

22.04.2011 листом за № ш-248 виконавчий комітет Дзержинської районної у місті ради повідомив позивача 1, що він має право на оформлення ордеру на сім`ю із чотирьох осіб на житлову площу 54,6 кв.м. З огляду на житлову площу усієї секції № 11 (58,9 кв.м. за даними інвентарізації) залишається 4.3 кв.м. вільної площі житла, яка не являє собою ізольованої кімнати та яку не можна розподілити.

Частиною першоюстатті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно достатті 47 Конституції Україникожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Частиною першою статті 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно до положень частин першої-третьої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

З огляду на вимоги ст.15Цивільного кодексуУкраїни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою ст.16ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є визнання права (п.1 ч 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 Житлового кодексу України завданнями житлового законодавства України є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією України права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин.

Нормами ст. 9 ЖК України передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об`єднань.

Норми ст. 129 ЖК регламентують, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать, зокрема, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), які використовуються громадянами на умовах найму.

Згідно п.3Примірного положенняпро користуваннягуртожитками,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від20червня 2018р.№ 498 жила площа в гуртожитках надається:

-у вигляді окремого жилого приміщення для відособленого користування однієї особи чи сім`ї;

-у вигляді ліжко-місця для проживання одиноких осіб, які не перебувають між собою в сімейних відносинах.

Розмір жилої площі, що надається в гуртожитку, не може бути менше ніж 6 кв. метрів на одну особу.

Відповідно до п. 5 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян,затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396 (далі Положення) передбачено, що передача житла у власність громадян здійснюється безоплатно виходячи з розрахунку санітарної норми (21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю).

Визначення загальної площі об`єктів приватизації, що передаються у власність громадян визначається як сума площ жилих і підсобних приміщень квартири, веранд, вбудованих шаф, а також площ лоджій, балконів і терас. Таким же чином визначається загальна площа жилого блоку (секції) у гуртожитку у разі проживання в ній однієї родини.

У комунальній квартирі, жилому блоці (секції) у гуртожитку, де мешкають два і більше наймачі, загальна площа, що передається у власність громадян, визначається як сума площ займаних наймачами жилих кімнат (з урахуванням відповідних коефіцієнтів площі розташованих у них веранд, засклених балконів, лоджій, холодних комор, відкритих балконів, лоджій та терас) та площі підсобних приміщень, яка розподіляється між всіма наймачами пропорційно площі займаних ними жилих кімнат.(п.6.2 Положення).

Якщо загальна площа квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитку, кімнат у комунальних квартирах, що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій пунктом 5 цього Положення, зазначені квартири (будинки), жилі приміщення в гуртожитках, кімнати в комунальних квартирах передаються у власність наймачеві та членам його сім`ї безоплатно (п.8 Положення).

Громадяни, які проживають у гуртожитках, що перебувають у власності підприємств, установ, організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації, набувають право на приватизацію займаних жилих приміщень після передачі таких гуртожитків у комунальну власність та за умови, що вони фактично проживають у таких гуртожитках на правових підставах і тривалий час (не менше п`яти років)(абз. 3 п.14 Положення).

Згідно розділу 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, будинки квартирного типу різної поверховості, гуртожитки та їх секції розрізняються на зблокованого, секційного, коридорного, галерейного і терасного типів.

Положеннями статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, що визначений законом або договором.

Нормами діючого законодавства на час виникнення спору, які не змінені до теперішнього часу, не передбачено конкретного нормативу обмеження у наданні житлової площі у гуртожитку. Єдиним зауваженням законодавець визначив обмеження щодо мінімального розміру площі для проживання в гуртожитку, а саме: не може бути менше ніж 6 кв. метрів на одну особу, при цьому не встановлено верхньої межі розміру надання жилої площі.

Відповідно до технічного паспорту, виконаного та оформленого відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127, секція АДРЕСА_2 ) розглядається як ізольоване цілісне житлове приміщення, що складається з 5 кімнат.

З огляду на вимоги Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 109/17404,в якомувизначається порядок передачі приміщень у гуртожитках у власність громадян, за результатом простих арифметичних дій (21 х 4 + 10), вбачається, що родина з 4 осіб має право приватизувати приміщення в гуртожитку, загальною площею 94,00 кв.м., що фактично дорівнює розміру 5 кімнат, секції № 11, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

Судом також встановлено, що позивачі, протягом проживання в спірному житловому приміщенні, сплачують в повному обсязі витрати на оплату житлово-комунальних послуг (послуги з управління гуртожитком, послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання та розподілу природного газу, електричної енергії, послуги з поводження з побутовими відходами), виходячи з розміру усієї секції № 11, 5 кімнат, загальною площею 92,5 кв.м. Станом на час звернення до суду заборгованість стосовно оплати комунальних та експлуатаційних витрат пропорційно усієї площі секції № 11 у позивачів відсутня.

Суд звертає увагу на належне виконання позивачами обов`язків користувачів протягом усього періоду проживання, а саме: своєчасна та в повному обсязі сплата комунальних та експлуатаційних послуг. Спору між наймодавцем та позивачами з будь-яких питань не виникало.

Крім того, суд приймає до уваги позицію відповідачів, висловлену ними у наданих відзивах.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 4 березня 2020 року у справі 639/1502/18 зазначив наступне.

«Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини втручання держави в право на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.

У пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2018 року у справі «Садов`як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8 Конвенції, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві». Вислів «згідно іззаконом»не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положеннязаконумають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.

У своїй діяльності Європейський суд з прав людини керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбаченезаконом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.

Згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення у справі «Прокопович проти Росії» від 18 листопада 2004 року, заява № 58255/00).

У пункті 36 вказаного рішення Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Європейський суд з прав людини вказує, що «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла». Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно іззаконом»та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві…» (справа «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є не виправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла».

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями свідків.

За вищевикладених обставин, зважаючи що викладені позивачами обґрунтування знайшли своє підтвердження в письмових матеріалах справи, суд доходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного керуючись ст. 328, ст. 344 ЦК України,керуючись ст.ст.12, 81, 200 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, Виконавчого комітету Металургійної районної в місті ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради про визнання права користування житловими приміщеннями задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , право користування житловим приміщенням - секцією № 11, житловою площею 58,9 кв. м., загальною площею 92,5 кв. м., яке складається з кімнат 72, 73, 74, 75, 76 в гуртожитку АДРЕСА_3 .

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: В. Є. Сільченко