Рішення

від 27.07.2023 по справі 160/11709/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року Справа № 160/11709/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії Головного управління ДПС y Дніпропетровській області та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8483-53 від 17.09.2021 року у сумі 37 788,74 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що з 2001 року по теперішній час вона не здійснює підприємницьку діяльність, та не подавала звітності до органів доходів та зборів, оскільки не отримувала прибутку від такої діяльності. Крім того, з 2017 року по грудень 2022 року нею повністю сплачувалися податки з доходів/заробітної плати, в тому числі і єдиний внесок, а тому спірна вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-8483-53 від 17.09.2021 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 31.05.2023 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову, зупинено стягнення на підставі вимоги №Ф-8483-53 від 17.09.2021 р., виданої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі 37 788,74 грн., яка знаходиться на виконанні у державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за виконавчим провадженням №69077087, до набрання законної сили рішенням суду у справі №160/11709/23.

На виконання вимог ухвали суду 12.06.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що згідно із даними інформаційної системи ДПС України позивач з 06.04.2001 р. перебуває за основним місцем обліку в Синельниківській ДПІ ГУ ДПС, м.Синельникове як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування. 19.05.2023 р. нею припинено державну реєстрацію підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем. Оскільки станом на 06.06.2023 р. в ІКП за технологічним кодом класифікації 71040000 по ФОП ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість з єдиного внеску у розмірі 37 788,74 грн., відповідач в межах повноважень та на виконання вимог законодавства України сформував вимогу №Ф-8483-53 від 17.09.2021 року. Враховуючи вищевикладене, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом, а тому відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06.04.2001 р. перебувала за основним місцем обліку в Синельниківській ДПІ ГУ ДПС, м.Синельникове як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування.

17.09.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) №Ф-8483-53 у сумі 37 788,74 грн.

Відповідачем, 29.09.2021 року направлено до Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) вимогу про сплату боргу недоїмки №Ф-8483-53 від 17.09.2021 року у сумі 37 788,74 грн.

19.05.2023 року на підставі власного рішення припинено державну реєстрацію підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , дата запису 19.05.2023 року, номер запису 2009850060001000927.

Позивач пов`язує порушення своїх прав з діями Головного управління ДПС у Дніпропетровській області по формуванню та прийняттю відносно неї спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8483-53 від 17.09.2021 року.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 2 частини 1статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із пунктом 4 частини 1статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Як зазначено в частині 4статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», особи, зазначені в пунктах 4 та 5-1 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленогостаттею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З урахуванням змін, внесених до даної нормиЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року №2148-VIII(набрав чинності 11.01.2017 р.),Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13 травня 2020 року №592-IX(набрав чинності з 01.01.2021 р.), положення частини 4статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», викладені в такій редакції: «Особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленогостаттею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування».

Відповідно до пункту 3 частини 1статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», для платників, зазначених у пункті 4 частини першоїстатті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно із абзацем 1 пункту 2 частини 1статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», (в редакції відповідно доЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 р. №1774-VIII, який набув чинності з 01.01.2017 р.) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4цього Закону, - єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В силу частини 5статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників, зазначених устатті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеноїстаттею 7 цього Законубази нарахування єдиного внеску.

Згідно із пунктом 4 частини 1статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Пунктом 5 частини 1статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Абзацом 3 частини 8статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першоїстатті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа у місяці, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Таким чином, сплата єдиного внеску фізичною особою-підприємцем на загальній системі оподаткування за 2017 рік мала бути здійснена до 09.02.2018 р. у розмірі не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та не менше за розмір мінімального страхового внеску.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 р. №2148-VIIIвнесено зміни, у тому числі доЗакону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»(набули чинності з 01.01.2018 року).

Відповідно до пункту 2 частини 1статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», (в редакції з 01.01.2018 року) для платників, зазначених в пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5, 5-1 частини 1статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В силу абзацу 3 частини 8статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску, зазначені в пунктах 4, 5, 5-1 частини 1статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно із абзацом 4 частини 8статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених в пунктах 4, 5 частини 1статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. В разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Частиною 12статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Як зазначено в частині 16статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення недоїмки, штрафів, пені не застосовується.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13.05.2020 року №592-IX(набрав чинності з 01.01.2021 року) пункт 2 частини 1статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», викладено в такій редакції: «Для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першоїстатті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску».

Інші вищенаведені норми змін не зазнали.

Відповідно до вищенаведених норм права, починаючи з 01.01.2017 року встановлений безальтернативний обов`язок фізичної особи-підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. При цьому, в разі неотримання доходу, за будь-яких умов, єдиний внесок має бути сплачений у розмірі не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць. Виключення з даного правила стосуються лише фізичних осіб - підприємців, які отримують пенсію або соціальну допомогу. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення недоїмки, штрафів, пені не застосовується.

Абзацом першим пункту 1 та пунктом 3 частини першоїстатті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»передбачено, що єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першоїстатті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно доЗакону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першоїстатті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску

У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення особою підприємницької діяльності в якості фізичної особи-підприємця, яку особа фактично не здійснює (не отримує доходу від її провадження),Законом України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування»не врегульовано.

Відповідно до пункту 2 розділу VIІнструкції №449у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом 4Інструкції №449регламентовано право контролюючих органів формувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, що обрали спрощену систему оподаткування. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску.

Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Разом з тим, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення нормЗакону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в податкових органах і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 та, відповідно до частини п`ятоїстатті 242 КАС України, є обов`язковими для врахування судом при розгляді цієї справи.

Як зазначає відповідач, станом на 06.06.2023 р. в ІКП за технологічним кодом класифікації 71040000 по позивачу обліковується заборгованість з єдиного внеску 37 788,74 грн., яка виникла в результаті автоматичних нарахувань з єдиного внеску, а саме:

- за 2017 рік 8 448 грн. по строку сплати 09.02.2018 р.;

- за 1 квартал 2018 року 2 457,18 грн. по строку сплати 19.04.2018 р.;

- за 2 квартал 2018 року 2 457,18 грн. по строку сплати 19.07.2018 р.;

- за 3 квартал 2018 року 2 457,18 грн. по строку сплати 19.10.2018 р.;

- за 4 квартал 2018 року 2 457,18 грн. по строку сплати 21.01.2019 р.;

- за 1 квартал 2019 року 2 754,18 грн. по строку сплати 19.04.2019 р.;

- за 2 квартал 2019 року 2 754,18 грн. по строку сплати 19.07.2019 р.;

- за 3 квартал 2019 року 2 754,18 грн. по строку сплати 21.10.2019 р.;

- за 4 квартал 2019 року 2 754,18 грн. по строку сплати 20.01.2020 р.;

- за 1 квартал 2020 року 2 078,12 грн. по строку сплати 21.04.2020 р.;

- за 2 квартал 2020 року 1 039,06 грн. по строку сплати 20.07.2020 р.;

- за 3 квартал 2020 року 3 178,12 грн. по строку сплати 19.10.2020 р.;

- за жовтень листопад 2020 року 2 200 грн. по строку сплати 19.01.2021 р.

Разом з тим, позивач зазначає, що з 2017 року по грудень 2022 року було повністю сплачені податки з доходів/заробітної плати, в тому числі і єдиний внесок.

Так, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» №1801-VІІ від 21.12.2016 року, у 2017 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня 3 200 грн.

У 2018 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня 3723 грн. згідноіз Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» №2246-VIII від 07.12.2017 року.

У 2019 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня 4173 грн. згідноіз Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» №2629-VIII від 23.11.2018 року.

У 2020 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня 4723 грн. згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №294-IХ від 17.11.2019 року.

Отже, розрахункова (мінімальна) сума єдиного соціального внеску за 2017 рік становила 8 448 грн. ((3 200 грн. х 22% = 704 грн. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р.) х 12 місяців)).

Розрахункова (мінімальна) сума єдиного соціального внеску за 2018 рік склала 9828,72 грн. ((3 723 грн. х 22% = 819,06 грн. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р.) х 12 місяців)).

Розрахункова (мінімальна) сума єдиного соціального внеску за 2019 рік становила 11016,72 грн. ((4 173 грн. х 22% = 918,06 грн. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2019 р. по 01.01.2020 р.) х 12 місяців)).

У 2020 році з врахуванням пільг, наданих платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з карантином, та розміру мінімальної заробітної плати у 2020 році мінімальний єдиний внесок складає:

-за І квартал 2020 року 2078,12 грн. (4 723 грн х 22% х 2 (за січень і лютий місяці);

-за ІІ квартал 2020 року 1039,06 грн. (за червень).

Законом України від 25.08.2020 p. №822-ІХ підвищено розмір мінімальної заробітної плати з 01.09.2020 р. до 5 000 грн., що впливає на мінімальний розмір єдиного внеску.

Відповідно, з 01.09.2020 р. мінімальний розмір єдиного внеску становить 1 100 грн. на місяць (5 000 грн х 22%), через що мінімальний єдиний внесок за ІІІ квартал 2020 року склав 3178,12 грн., за IV квартал 2020 року 2 200 грн.

На підтвердження сплати єдиного внеску позивачем до суду наданоВитяг з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу» форми ОК-5.

Судом також встановлено, що відповідно до форми ОК-5 Пенсійного фонду України, суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування були сплачені, у розмірі не нижче мінімального:

- за період з січня по грудень 2017 року Управлянням праці та соціального захисту населення Синельниківської міської рали (код ЄДРПОУ 25000366);

- за період з січня по грудень 2018 року - Управлянням праці та соціального захисту населення Синельниківської міської рали (код ЄДРПОУ 25000366) та ТОВ «Снек Експорт» (код ЄДРПОУ 33324584);

- за період з січня по грудень 2019 року - ТОВ «Снек Експорт» (код ЄДРПОУ 33324584), ТОВ «АЙ ПІ ДЖІ НАТС ПРОДАКШТ» (код ЄДРПОУ 41124475);

- за період з січня по грудень 2020 року - ТОВ «АЙ ПІ ДЖІ НАТС ПРОДАКШТ» (код ЄДРПОУ 41124475), ТОВ «АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШТ» (код ЄДРПОУ 41316232).

Таким чином, у зазначені періоди позивач дійсно була застрахованою особою.

У зв`язку із відсутністю доказів на підтвердження здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності та отримання доходу, а також нарахуванням та сплатою роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску, суд вважає, що у останньої відсутній обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу і на те, що навіть за наявності реєстрації особи як фізичної особи-підприємця, яка господарську діяльність не здійснює і доходи не отримує, та яка одночасно перебуває у трудових відносинах, сплата нею єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування спричинить подвійну сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19.

Суд звертає увагу на те, що у період, за який відповідачем нараховано позивачу спірну суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, вона не здійснювала підприємницької діяльності, як фізична особа-підприємець, доходу від такої діяльності не отримувала. Разом із тим працювала у зазначений період як найманий працівник, отримувала заробітну плату за офіційним місцем роботи як найманий працівник і роботодавець сплачував відповідні внески. Доказів зворотного відповідачем у справі не надано, а матеріали справи не містять.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування позивачу єдиного внеску та відповідно, прийняття спірної вимоги, а тому суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8483-53 від 17.09.2021 року у сумі 37 788,74 грн.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1073,60 грн. та заяви про забезпечення позову у розмірі 805,20 грн., а тому сплачений судовий збір у розмірі 1878,80 грн. підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8483-53 від 17.09.2021 року у сумі 37 788,74 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, буд.17а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 1878,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма