Постанова

від 18.07.2023 по справі 520/11099/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Бабаєв А.І.

18 липня 2023 р.Справа № 520/11099/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська спеціалізована м`ясопереробна компанія» до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и в:

18.06.2023 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Українська спеціалізована м`ясопереробна компанія» (далі ТОВ «УСМПК», товариство) звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомленнь-рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі ГУ ППС України, контролюючий орган) від 04.06.2021 року:

- № 00100880702, яким на підставі акту перевірки від 14.04.2021 року № 6099/20-40-07-02-08/37896122 за встановлені порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України (далі ПК України), п. 5 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Мінфіну України № 290 від 29.11.1999 року, п. 5 П(С)БО № 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Мінфіну України від 21.01.2000 року № 20, та на підставі п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК та п. 123.2 ст. 123 розділу 2, підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України збільшена сума грошового зобов`язання за платежем «Податок на прибуток підприємств який сплачують інші підприємства 11021000» на загальну суму 1 392 766, 75 грн, у тому числі: на 1 202 016 грн за податковим зобов`язанням, 190 750,75 грн за штрафними санкціями;

- № 00100920702, яким на підставі акту перевірки від 14.04.2021 року № 6099/20-40-07-02-08/37896122 за встановлені порушення п. 54.1 ст. 54, п. 57.1., п. 57.3 ст. 57 ПК України за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 14060100» в загальній сумі 192 395,00 грн., з яких сума грошового зобов`язання 153 916,00 грн., сума штрафних санкцій 38 479,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що всі висновки щодо безтоварності та фіктивності його господарських операцій на адресу ТОВ «ПРОМТОР ЛТД» зроблено на підставі аналізу інформації щодо ТОВ «ПРОМТОР ЛТД», без врахування первинних бухгалтерських та звідних документів Позивача. Відповідачем не був врахований той факт, що 02.12.2019 року між ним та ТОВ «ПРОМТОР ЛТД» укладено договір поставки за № 02/12/19, відповідно до умов якого він зобов`язався поставити на адресу покупця товар у кількості, по найменуваннях та цінах, зазначених у накладних (товарно-транспортних або видаткових), що виписуються на кожну партію товару. Відповідно до умов п. 3.1. договору, товар поставляється згідно замовлень покупця (письмових або по телефону). На виконання вимог договору на адресу покупця було поставлено товар, відповідно до замовлень. Так, зокрема на підставі видаткових накладних № 310 від 12.02.2020 року на суму 1 695,41 грн., № 102 від 13.01.2020 року на суму 65 257,63 грн., № 108 від 13.01.2020 року на суму 21 811,50 грн., № 112 від 13.01.2020 року на суму 4 231,37 грн., № 131 від 15.01.2020 року на суму 35 715,78 грн., № 338 від 20.02.2020 року на суму 9 600,54 грн., № 3174 від 26.12.2019 року на суму 62 592,89 грн., № 3185 від 26.12.2019 року на суму 15 990,12 грн., № 3191 від 26.12.2019 року на суму 3 181,44 грн, № 3191 від 26.12.2019 року на суму 3 181,44 грн, № 3198 від 26.12.2019 року на суму 1 742,52 грн, № 3204 від 27.12.2019 року на суму 11 654,10 грн, № 3210 від 27.12.2019 року на суму 77 640,29 грн, № 3246 від 27.12.2019 року на суму 7 371,19 грн, № 3222 від 30.12.2019 року на суму 341 742,92 грн, № 3234 від 30.12.2019 року на суму 96 033,50 грн, № 247 від 07.02.2020 року на суму 2 283,30 грн, № 55 від 08.01.2020 року на суму 41 990,09 грн, № 52 від 08.01.2020 року на суму 11 212,62 грн, № 67 від 09.01.2020 року на суму 19 738,08 грн, № 76 від 10.01.2020 року на суму 12 904,70 грн, № 83 від 10.01.2020 року на суму 27 829,36 грн, № 88 від 10.01.2020 року на суму 19 590,85 грн, № 92 від 11.01.2020 року на суму 43 020,31 грн., № 4 від 03.01.2020 року на суму 10 935,68 грн., № 20 від 03.01.2020 року на суму 47 651,75 грн., № 11 від 03.01.2020 року на суму 1 375,21 грн., № 408 від 04.03.2020 року на суму 1 562,42 грн., № 420 від 05.03.2020 року на суму 1 499,99 грн., № 25 від 06.01.2020 року на суму 6 891,96 грн., № 35 від 06.01.2020 року на суму 131 235,52 грн. Відповідно до даних видаткових накладних, товар було транспортовано покупцем самостійно. Оплату за поставлений товар було здійснено покупцем в безготівковій формі в повному обсязі.

Також, позивач зазначив, що посилання відповідача на начебто відсутність у його контрагента умов, які підтверджують реальність проведення господарських операцій, як: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для транспортування чи виробництва, приміщень для зберігання товару, такі умови необхідні для проведення операцій; відсутня можливість проведення операцій з відповідною кількістю товару у відповідні строки та враховуючи час його зберігання, не може ставитись йому у вину. Зокрема з підстав того, що зазначені висновки зроблені лише на підставі аналізу ЄРПН «Архів електронної звітності» факту реалізації ТМЦ ТОВ «ПРОМТОР ЛТД» товарів. При цьому, відповідачем не враховано того факту, що товари, придбані у нього могли бути реалізовані суб`єктам господарювання, які не являються платниками податку на додану вартість.

Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов ГУ ДПС у Харківській області зазначає, що перевіркою встановлено, що ТОВ «УСМПК» на виконання умов договору № 02/12/19 від 02.12.2019 року фінансово - господарські взаємовідносини було документально оформлено видатковими, податковими накладними та актами звірки. Розрахунки проведено через р/р на повну суму. Зазначені операції з реалізації ТМЦ відображено проводками Дт 361 Кт 702, Дт 311 Кт 361. Аналіз податкової звітності ТОВ «ПРОМТОР ЛТД» та поданих форм № 20-ОПП свідчить про наявність орендованих основних засобів, а саме: оптовий склад площею 887 кв.м у м. Харків та авто з вантажною платформою. Згідно фінансової звітності малого підприємства Баланс (форма № 1) - основні засоби відсутні. Згідно Звіту «Нарахування єдиного внеску» за грудень 2019 (реєстр. № 9332114516 від 20.01.2020 року): Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період - 1 особа - ОСОБА_1 , яка є засновником, директором та головним бухгалтером. Трудові ресурси відсутні. Загальна сума нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами, усього - 5 000 грн., у т.ч. сума нарахованої заробітної плати - 5 000 грн. Виплат найманим працівникам заробітної плати не здійснювалось. В наданих Звітах за формою № 1ДФ суми виплаченого доходу на користь самозайнятих осіб, за ознакою доходу « 157» виплати не здійснювались, виплат за цивільно - правовими договорами не проводилися.

Також, відповідач зазначив, що в перевіряємому періоді ТОВ «УСМПК», згідно наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів документально оформлено реалізацію ТОВ «ПРОМТОР ЛТД» товару з номенклатурою: Тушка кур-бр, н-ф охол., Четверть задня кур-бр, н-ф охол., Філе кур-бр, н-ф охол., Тушка індика охолоджена 1-категорії, Тушка кур-бр д/розроб„ н-ф охол. на загальну суму 6 677 686 грн. Відповідно до ЄРПН «Архів електронної звітності» проведено аналіз реалізації ТМЦ ТОВ «ПРОМТОР ЛТД» та встановлено реалізацію наступних товарів з номенклатурою: прокладки щоденні Naturella Camomile Normal Deo, профіль кутовий з сіткою з скловолокна та капельником, кетчуп «Шашличний», майонез 67% «Домашній», шия індика без шкіри, крило плеч, часть кур-бр, н-ф охол., соус «Сацебелі», приправа «Суміш перців», масло Вологодське 82,5%, кефір 2,5%, 1%, 3,2%, сметана 20%, сир плав. Дружба, молоко 2,5%, десерт «Бланманже2 7.5%, дезодорант твердий Old Spice Whitewater, КАВА КАРТ НУАР, КАВА ЯКОБЗ БАРИСТА ЕСПРЕССО, ТМ «Флінт» Сухарики пшенично-житні зі смаком сметани із зеленню в асортименті. ТОВ «УСМПК» виписало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні які наведено у Додатку № 10 до Акту перевірки. Згідно наданих до перевірки виписок банку на поточний рахунок ТОВ «УСМПК» за період грудень 2019, січень 2020 надійшли кошти від ТОВ «ПРОМТОР ЛТД» в загальній сумі 6 677 868 гривень. (Дт 311 Кт 361).

Відповідач зазначає, що вказані операції носять «безтоварний», фіктивний характер та не відповідають даним, які були відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку. У вищевказаних суб`єктів господарювання - контрагентів відсутні умови, які підтверджують реальність проведення між контрагентами господарських операцій, а саме встановлено відсутність руху активів в процесі проведення господарських операцій, як: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для транспортування чи виробництва, приміщень для зберігання товару, такі умови необхідні для проведення операцій: відсутня можливість проведення операцій з відповідною кількістю товару у відповідні строки та враховуючи час його зберігання.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 року частково задоволено адміністративний позов ТОВ «УСМПК».

Так, судовим рішенням скасовано податкове повідомлення-рішення за № 00100880702 від 04.06.2021 року за порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 5 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Мінфіну України № 290 від 29.11.1999 року, п. 5 П(С)БО № 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Мінфіну України від 21.01.2000 № 20 за платежем «Податок на прибуток підприємств який сплачують інші підприємства 11021000» в загальній сумі 1 392 766, 75 грн., з яких сума грошового зобов`язання 1 202 016,00 грн., сума штрафних санкцій 190 750,75 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судом проведений розподіл судових витрат - стягнуто на користь ТОВ «УСМПК» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору у розмірі 22087, 10 грн.

Висновок суду вмотивований тим, що виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру

Також, суд зазначив, що ймовірне порушення ТОВ «ПРОМТОР ЛТД» або його контрагентами податкового законодавства при фактичному здійсненні господарських операцій з позивачем не впливає на обов`язки ТОВ «УСМПК». ТОВ «УСМПК» виконані умови для формування податкового кредиту за господарськими операціями ТОВ «ПРОМТОР ЛТД».

Щодо позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 04.06.2021 року за № 00100920702 суд зазначив, що податок на додану вартість по деклараціям № 9084156425 від 17.04.2020 року строком сплати 30.04.2020 року та № 9110639750 від 19.05.2020 року строком сплати 01.06.2020 року були списані з особового рахунку платника 05.06.2020 року. 09.12.2020 року виключено з обліку донараховані штрафні санкції згідно п. 120.1-1, 120.1-2 ст. 120-1 ПК України у зв`язку з запізненням надходження ухвали суду (акт поточного року) в сумі 200 700,76 грн., (переплата на дану дату склала 1899,56 гривень), таким чином податок на додану вартість по деклараціям № 9236058128 від 17.09.2020 року строком сплати 30.09.2020 року № 9268504150 від 16.10.2020 року строком сплати 30.10.2020 та № 9305363134 від 19.11.2020 року строком сплати 30.11.2020 року були списані з особового рахунку платника 09.12.2020 року.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДПС у Харківській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 00100880702 від 04.06.2021 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Аргументи, наведені контролюючим органом в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надійшов, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до абзаців 1 та 2 п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2. ст. 44 ПК України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Підпунктом «а» п. 185.1 ст. 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 рокус№с996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Таким чином, підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, а первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі ст. 44 ПК України та ст. 9 Закону № 996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Судом установлено, що ТОВ «УСМПК» (ідентифікаційний код 37896122) зареєстровано як юридична особа, основним видом економічної діяльності позивача є 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами.

02.12.2019 року між ТОВ «УСМПК» (постачальник) та ТОВ «ПРОМТОР ЛТД» (покупець) укладено договір поставки за № 02/12/19, відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити на адресу покупця товар у кількості, по найменуваннях та цінах, зазначених у накладних (товарно-транспортних або видаткових), що виписуються на кожну партію товару. Відповідно до умов п. 3.1. договору, товар поставляється згідно замовлень покупця (письмових або по телефону).

На виконання вимог договору на адресу ТОВ «ПРОМТОР ЛТД» поставлено товар, відповідно до замовлень, та на підставі видаткових накладних № 310 від 12.02.2020 року на суму 1 695,41 грн., № 102 від 13.01.2020 року на суму 65 257,63 грн., № 108 від 13.01.2020 року на суму 21 811,50 грн., № 112 від 13.01.2020 року на суму 4 231,37 грн., № 131 від 15.01.2020 року на суму 35 715,78 грн., № 338 від 20.02.2020 року на суму 9 600,54 грн., № 3174 від 26.12.2019 року на суму 62 592,89 грн., № 3185 від 26.12.2019 року на суму 15 990,12 грн., № 3191 від 26.12.2019 року на суму 3 181,44 грн., № 3191 від 26.12.2019 року на суму 3 181,44 грн., № 3198 від 26.12.2019 року на суму 1 742,52 грн., № 3204 від 27.12.2019 року на суму 11 654,10 грн., № 3210 від 27.12.2019 року на суму 77 640,29 грн., № 3246 від 27.12.2019 року на суму 7 371,19 грн., № 3222 від 30.12.2019 року на суму 341 742,92 грн., № 3234 від 30.12.2019 року на суму 96 033,50 грн., № 247 від 07.02.2020 року на суму 2 283,30 грн., № 55 від 08.01.2020 року на суму 41 990,09 грн., № 52 від 08.01.2020 року на суму 11 212,62 грн., № 67 від 09.01.2020 року на суму 19 738,08 грн., № 76 від 10.01.2020 року на суму 12 904,70 грн., № 83 від 10.01.2020 року на суму 27 829,36 грн., № 88 від 10.01.2020 року на суму 19 590,85 грн., № 92 від 11.01.2020 року на суму 43 020,31 грн., № 4 від 03.01.2020 року на суму 10 935,68 грн., № 20 від 03.01.2020 року на суму 47 651,75 грн., № 11 від 03.01.2020 року на суму 1 375,21 грн., № 408 від 04.03.2020 року на суму 1 562,42 грн., № 420 від 05.03.2020 року на суму 1 499,99 грн., № 25 від 06.01.2020 року на суму 6 891,96 грн., № 35 від 06.01.2020 року на суму 131 235,52 грн. Товар транспортовано покупцем самостійно.

Згідно виписок банку на поточний рахунок ТОВ «УСМПК» надійшли кошти від ТОВ «ПРОМТОР ЛТД» у загальному розмірі 6 677 868 грн., у тому числі за 4 квартал 2019 року у сумі 4 238 904 грн, 1 квартал 2020 року у сумі 2 438 964 грн.

На підставі направлень від 09.03.2021 року № 2752, № 2754, № 2757, № 2761, № 2763,

№ 2765, виданих ГУ ДПС у Харківській області, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 78, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у Харківській області від 18.02.2021 року № 1082-п «Про проведення документальної планової перевірки ТОВ «УСМПК»» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 року по 31.12.2020 року, валютного законодавства за період з 01.07.2017 року по 31.12.2020 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017 року по 31.12.2020 року, іншого законодавства за період з 01.07.2017 року по 31.12.2020 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України, плану -графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 04.05.2018 року № 7903 «Про проведення документальної планової перевірки ТОВ «УСМПК», наказу ГУ ДФС у м. Києві від 25.05.2018 року № 9011 «Про продовження строку проведення документальної планової перевірки ТОВ «УСМПК» проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «УСМПК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року, валютного - за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 14.11.2011 року по 31.03.2018 року, про що складено акт перевірки від 13.06.2018 року № 403/26-15-14-01- 01/37896122.

Період перевірки ТОВ «УСМПК» з питань дотримання вимог податкового законодавства - з 01.04.2018 року по 31.12.2020 року, валютного законодавства за період з 01.04.2018 року по 31.12.2020 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2018 року по 31.12.2020 року, іншого законодавства за період з 01.04.2018 року по 31.12.2020 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки № 6099/20-40-07-02-08/37896122 від 12.04.2021 року, яким зафіксовані такі порушення ТОВ «УСМПК»:

- п. 44.1, п.44.2 ст. 44, п.п.134.1.1. п. 134.1 ст.134 ПК України , п.5 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Мінфіну України від 29.11.1999 року № 290 та зареєстрованого в Мінюсті України 14.12.1999 року за № 860/4153, п.5 П(С)БО № І1 «Зобов`язання», затвердженого наказом Мінфіну України від 31.01.2000 року № 20 та зареєстрованого в Мінюсті України 11.02.2000 року за № 85/4306, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 41952 488 грн., у тому числі за 3 квартал 2019 в сумі 3 163 883 грн., за 4 квартал 2019 року в сумі 12 099 351 грн., за 1 квартал 2020 року в сумі 9445 871 грн., за 2 квартал 2020 року в сумі 5 823 520 грн., за 3 квартал 2020 року в сумі 6 369 949 грн., за 4 квартал 2020 року в сумі 5 049 914 грн.;

- ст. 126 ПК України, в частині несвоєчасної сплати податку на додану вартість за березень, квітень, серпень, вересень, жовтень 2020 року (реєстр. № 9084156425 від 17.04.2020 року, № 9110639750 від 19.05.2020 року, № 9236058128 від 17.09.2020 року, № 9268504150 від 16.10.2020 року, № 9305363134 від 19.11.2020 року);

- вимоги Постанови Кабінету міністрів України від 15.06.2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» в частині не своєчасного подання до органів Державної податкової служби повідомлення про прийняття працівників на роботу, а саме: по гр. ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) - дата початку роботи 27.03.2019 року згідно наказу про прийом на роботу від 25.03.2019 року № ПР/6/19, повідомлення про прийняття працівника на роботу від 27.03.2019 року № 9056744778, згідно табелю обліку робочого часу 27.03.2019 року відпрацьовано 8 годин; по гр. ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2 ) - дата початку роботи 27.03.2019 року згідно наказу про прийом на роботу від 25.03.2019 року № ПР/5/19, повідомлення про прийняття працівника на роботу від 27.03.2019 року № 9056745014, згідно табелю обліку робочого часу 27.03.2019 року відпрацьовано 8 годин;

- порушення п. 176.2 (б) ст.176 Кодексу в Податковому розрахунку за формою № 1-ДФ про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь платника податку, та сум утриманого з них податку у перевіряємому періоді надані недостовірні дані а саме 2, 3, 4 кварталі 2018 та у 2 кварталі 2019 не відображено суму поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку (підпункт 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 розділу IV Кодексу), код ознаки доходу « 153».

Не погоджуючись із висновками, викладеними в Акті перевірки № 6099/20-40-07-02-08/37896122 від 12.04.2021 року, 17.05.2021 року ТОВ «УСМПК» направило до ГУ ДПС в Харківській області заперечення на вищевказаний акт перевірки.

31.05.2021 року відповідач листом № 20661/6/20-40-07-02-15 повідомив позивача, що за результатами розгляду заперечення Комісією вирішено висновки акту планової виїзної документальної перевірки ТОВ «УСМПК» від 12.04.2021 року № 6099/20-40-07-02-0 37896122 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «УСМПК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 року по 31.12.2020 року валютного законодавства за період з 01.07.2017 року по 31.12.2020 року, з питань єдиного внеску і загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017 року по 31.12.2020 року, іншого законодавства за період з 01.07.2017 року по 31.12.2020 року» з оскаржуваних питань; вважати такими:

порушення п. 44.1, п.44.2 ст. 44, п.п.134.1.1. п. 134.1 ст.134 ПК України, п.5 П(С)БО 15 «Дохід затвердженого наказом Мінфіну України від 29.11.1999 року № 290 та зареєстрованого Мінюсті України 14.12.1999 року за № 860/4153, п.5 П(С)БО № 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Мінфіну України від 31.01.2000 року № 20 та зареєстрованого в Мінюсті України 11.02.2000 року за № 85/4306, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 202 016 грн., у тому числі за 4 квартал 2019 року в су 763 003 грн., за 1 квартал 2020 року в сумі 439 013 грн.

За результатами Акту перевірки відповідачем 04.06.2021 року прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- № 00100880702, за встановлені порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України (далі ПК України), п. 5 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Мінфіну України № 290 від 29.11.1999 року, п. 5 П(С)БО № 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Мінфіну України від 21.01.2000 року № 20, та на підставі п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК та п. 123.2 ст. 123 розділу 2, підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України збільшена сума грошового зобов`язання за платежем «Податок на прибуток підприємств який сплачують інші підприємства 11021000» на загальну суму 1 392 766, 75 грн, у тому числі: на 1 202 016 грн за податковим зобов`язанням, 190 750,75 грн за штрафними санкціями;

- № 00100920702, яким за встановлені порушення п. 54.1 ст. 54, п. 57.1., п. 57.3 ст. 57 ПК України за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 14060100» в загальній сумі 192 395,00 грн., з яких сума грошового зобов`язання 153 916,00 грн., сума штрафних санкцій 38 479,00 грн.

Досліджені судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону № 996-XIV, ст. 44 ПК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів передбачені пунктом 2.4 Положення № 88.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкового кредиту платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків, також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Рішенням ЄСПЛ у справі «Інтерсплав проти України» визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Цей принцип закріплений також у ст. 61 Конституції України, яка передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

ТОВ «УСМПК» є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03.04.2020 року у справі № 818/940/17, від 07.04.2020 року у справі № 820/2665/16.

Колегія суддів також звертає увагу на висловлену Верховним Судом правову позицію у постановах від 26.06.2018 року у справі № К/9901/27855/18, від 19.06.2018 року у справі № К/9901/3749/18, від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17 щодо врахування при розгляді судових справ посилань контролюючого органу на отриману в процесі перевірки податкову інформацію, а саме про те, що: збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що інформація про контрагентів позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДПС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації відносно контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Крім того, колегія суддів відхиляє посилання контролюючого органу на відомості про відсутність у контрагента умов необхідних для проведення відповідної господарської та економічної діяльності, зокрема персоналу, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів. Відсутність у контрагента добросовісного платника матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.04.2021 року у справі № 804/3736/16, від 19.06.2023 року у справі № 810/577/17, від 30.06.2023 у справі 640/11317/20.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на вищезазначені висновки суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його заперечення, і не довів правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішень.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області від 04.06.2021 року № № 00100880702 підлягає скасуванню.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 КАС України немає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року, - без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді А.О. Бегунц Л.В. Курило Постанова у повному обсязі складена і підписана 27 липня 2023 року.