Постанова

від 27.07.2023 по справі 420/11902/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/11902/21

Головуючий в І інстанції: Тарасишина О.М.

Дата та місце ухвалення рішення: 09.05.2023 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шеметенко Л.П.

судді Турецької І.О.

судді Шевчук О.А.

за участю секретаря Коваль Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Технологія. Процеси. Контроль» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року по справі за адміністративним позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Технологія. Процеси. Контроль», про скасування містобудівних умов і обмежень,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року до суду надійшла позовна заява Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Технологія. Процеси. Контроль», в якій позивач просить:

- скасувати містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, затверджені наказом Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 12.10.2017 року № 01-06/171 «Реконструкція нежитлового одноповерхового будинку з надбудовою під адміністративні приміщення з випробувальним центром агропродукції та продуктів її переробки без зміни геометричних параметрів фундаментів у плані» за адресою: м. Одеса, Суворовський район, вул. Миколи Гефта, 5, видані замовнику будівництва Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче-об`єднання «Технологія. Процеси. Контроль».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року позов задоволено. Скасовано містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, затверджені наказом Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 12.10.2017 року № 01-06/171 «Реконструкція нежитлового одноповерхового будинку з надбудовою під адміністративні приміщення з випробувальним центром агропродукції та продуктів її переробки без зміни геометричних параметрів фундаментів у плані» за адресою: м. Одеса, Суворовський район, вул. Миколи Гефта, 5, видані замовнику будівництва Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Технологія. Процеси. Контроль».

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом та не оспорюється сторонами у справі, ТОВ «НВО «Технологія. Процеси. Контроль» належить на праві власності нежитлова будівля за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 5, яка придбана третьою особою за договорами купівлі-продажу від 13.03.2017 року №№ 519, 522.

Згідно технічного паспорта на громадський будинок № 5 по вул. Миколи Гефта у м. Одесі від 19.05.2005 року, який виданий КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» попередньому власнику будівлі, площа земельної ділянки під будинком 518 кв.м., площа приміщень 444,6 кв.м.

12.10.2017 року № 01-06/171 Управлінням архітектури та містобудування замовнику ТОВ «НВО «Технологія. Процеси. Контроль» видані містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки № 205 «Реконструкція нежилого одноповерхового будинку з надбудовою під адміністративні приміщення з випробувальним центром агропродукції та продуктів її переробки без зміни геометричних параметрів фундаментів у плані» за адресою: м. Одеса, Суворовський район, вул. Миколи Гефта, 5.

Згідно п. 5 вказаних містобудівних умов і обмежень, документ, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою:

- договір купівлі-продажу від 13.03.2017 року № 522, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 82264644, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1194027851101, об`єкт нерухомого майна: нежила будівля, загальна площа 444,6 кв.м., номер запису про право власності: 19405616, форма власності: приватна, вид спільної власності: спільна часткова, розмір частки: 1/2, власник: ТОВ «НВО «Технологія. Процеси. Контроль»;

- договір купівлі-продажу від 13.03.2017 року № 519, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 82264263, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1194027851101, об`єкт нерухомого майна: нежила будівля, загальна площа 444,6 кв.м., номер запису про право власності: 19405418, форма власності: приватна, вид спільної власності: спільна часткова, розмір частки: 1/2, власник: ТОВ «НВО «Технологія. Процеси. Контроль».

У відповідності до п. 8 містобудівних умов і обмежень, посилання на містобудівну документацію: генеральний план населеного пункту, план зонування, детальний план території та рішення про їх затвердження: згідно з «Генеральним планом м. Одеси», затвердженим рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 року № 6489-VI територія виробничих підприємств та комунальних об`єктів, згідно з «Планом зонування території (зонінг) м. Одеси», затвердженим рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року № 1316-VII територія комунально-складських зон, КС-5, де можливе розміщення об`єктів, що пов`язані з експлуатацією існуючих будівель та споруд.

Згідно п. 10 містобудівних умов і обмежень, основні техніко-економічні показники земельної ділянки у межах благоустрою об`єкта будівництва (орієнтовано):

- до реконструкції, зокрема: площа забудови земельної ділянки до реконструкції 518 кв.м., загальна площа 444,60 кв.м., поверховість 1;

- після реконструкції, зокрема: площа забудови земельної ділянки після реконструкції 518 кв.м., загальна площа 2317,60 кв.м., поверховість 5.

Також визначені наступні містобудівні умови та обмеження, зокрема: гранично допустима висота будівель: не більше 22,5 метрів; максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки: не змінюється; максимально допустима щільність населення (для житлової забудови): не визначається; відстані від об`єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови: не змінюється.

Згідно містобудівного розрахунку «Реконструкція нежилого одноповерхового будинку з надбудовою під адміністративні приміщення з випробувальним центром агропродукції та продуктів її переробки без зміни геометричних параметрів фундаментів у плані» за адресою: м. Одеса, Суворовський район, вул. Миколи Гефта, 5, розробленого головним архітектором проекту ОСОБА_1 (сертифікат АА № 002874) та головним інженером проекту Колосович Т.Т. (сертифікат АР № 012191), техніко-економічні показники об`єкта реконструкції наступні:

- до реконструкції, зокрема: площа забудови земельної ділянки до реконструкції 518 кв.м., загальна площа 444,60 кв.м., поверховість 1;

- після реконструкції, зокрема: площа забудови земельної ділянки після реконструкції 518 кв.м., загальна площа 2317,60 кв.м., поверховість 5.

Також у містобудівного розрахунку зазначено, що реконструкція здійснюється з надбудовою та збереженням існуючих розмірів фундаменту у плані.

20.01.2021 року посадовими особами Управління ДАБК ОМР із залученням спеціалістів Суворовської районної адміністрації ОМР, Управління земельних ресурсів, Департаменту архітектури та містобудування ОМР проведено обстеження нежитлової будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Гефта, 5, за результатами якого складено акт, в якому зазначено, що містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки № 205 «Реконструкція нежилого одноповерхового будинку з надбудовою під адміністративні приміщення з випробувальним центром агропродукції та продуктів її переробки без зміни геометричних параметрів фундаментів у плані» за адресою: м. Одеса, Суворовський район, вул. Миколи Гефта, 5, видані 12.10.2017 року № 01-06/171 Управлінням архітектури та містобудування замовнику ТОВ «НВО «Технологія. Процеси. Контроль» за відсутності документів, які посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, що є порушенням абз. 2 ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

В акті також зазначено, що на момент обстеження будівлі забудова не проводилась, будівельники та будівельна техніка відсутня.

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернулось до суду з даним позовом про скасування наведених містобудівних умов і обмежень.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження видані без документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, що є порушенням абз. 2 ч. 3 ст. 29 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та є підставою для їх скасування.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на викладене.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, визначених Конституцією та законами України. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18 та Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19.

Публічно-правовим є, зокрема спір, у якому сторони правовідносин одна щодо іншої не є рівноправними і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншій стороні певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Ці функції суб`єкт владних повноважень повинен виконувати саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник, зокрема, між двома суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 та від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16.

Відповідно до статті 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Статтею 140 Основного Закону України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до статті 145 Конституції України гарантовано судовий захист прав місцевого самоврядування.

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється на принципах, зокрема, судового захисту прав місцевого самоврядування.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та Законів України.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно із частиною першою статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Право органу місцевого самоврядування на звернення до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, передбачено статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»; органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування (частина четверта статті 71).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 804/3091/18, від 6 червня 2018 року у справі № 811/289/16, від 17 жовтня 2018 року у справі № 822/1544/16, постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 806/1592/16, від 21 листопада 2018 року у справі № 504/4148/16-а, від 11 червня 2019 року у справі № 820/2639/18, від 26 вересня 2019 року у справі № 804/2272/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 325/283/16-а (2-а/325/3/2016), від 5 грудня 2019 року у справі № 400/2509/18, від 17 грудня 2019 року у справі № 816/844/18 неодноразово висловлювався правовий висновок стосовно права органу місцевого самоврядування на звернення до адміністративного суду з позовом до іншого органу місцевого самоврядування або органу державної влади, іншого суб`єкта публічно-владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій або бездіяльності з метою захисту прав та інтересів відповідної територіальної громади чи належного виконання своїх функцій.

Згідно правового висновку Верховного Суду, що міститься у постановах від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/2243/17, від 18 листопада 2021 року у справі № 813/2243/17 та від 20 квітня 2022 року у справі № 826/16127/16, спір належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, якщо він має ознаки публічно-правового спору, а саме: відповідачем виступає суб`єкт владних повноважень або орган місцевого самоврядування, оскаржувані рішення та дії є результатом здійснення цим суб`єктом публічно-владних управлінських функцій; позов подано органом місцевого самоврядування, право якого на звернення до суду визначено статтею 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Крім того, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, що міститься, зокрема у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11, від 11 квітня 2018 року у справі № 161/14920/16-а, від 15 травня 2018 року у справі № 520/10754/14-ц та від 22 квітня 2019 року у справі №369/3043/17-ц, у разі, якщо позивачем є орган місцевого самоврядування, судами має враховуватися дуалістичний характер повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування, як власних, так і делегованих, а саме, що одні повноваження є владними, інші - такими, що спрямовані на реалізацію цими органами повноважень власника, управителя, знаходяться поза межами публічно-правової сфери. Тому, якщо такі органи звертаються з позовом з метою захисту суспільного інтересу щодо відновлення законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання щодо планування забудови та розвитку території на місцевому рівні, то такі справи підсудні адміністративним судам, а якщо з метою захисту права комунальної власності, то - цивільним або господарським.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини восьмої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: за заявою замовника або за рішенням суду.

У разі скасування за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

Рішенням Одеської МР № 3043-VІІ від 21 березня 2018 року затверджено Положення про Управління ДАБК Одеської МР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пункту 2.1 розділу 2 якого визначено, що основним завданням Управління є здійснення на території м. Одеси державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності відповідно до законодавства України.

Пунктом 1.7 розділу 1 цього Положення передбачено, що Управління підзвітне і підконтрольне Одеській МР, підпорядковано міському голові, виконавчому комітету Одеської МР, заступнику міського голови відповідно до розподілу обов`язків, а з питань здійснення повноважень, передбачених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» - Держархбудінспекції.

Крім того, рішенням Одеської МР № 4686-VII від 12 червня 2019 року затверджено Положення про Департамент архітектури та містобудування Одеської МР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до підпунктів 2.3.1 та 2.3.2 пункту 2.3 розділу 2 якого Департамент відповідно до покладених на нього завдань у сфері регулювання забудови територій, зокрема:

- визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні та надає відповідну довідкову інформацію з цього питання.

- надає суб`єктам містобудівної діяльності у встановленому порядку містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок (далі - містобудівні умови та обмеження), забезпечує отримання інших вихідних даних на проектування об`єктів, а також забезпечує можливість отримання інформації з містобудівного кадастру відповідно до вимог чинного законодавства України.

Пунктом 1.4 розділу 1 цього Положення передбачено, що Департамент підзвітний і підконтрольний Одеській міській раді, підпорядкований її виконавчому комітету, міському голові, заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів відповідно до розподілу обов`язків, а при виконанні делегованих повноважень органів виконавчої влади - відповідним органам виконавчої влади.

Згідно з частиною третьою статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» рішення з питань планування та забудови території приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Пунктами 7 та 8 частини першої статті 1 цього ж Закону визначено:

- містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій;

- містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Статтею 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що планування і забудова територій діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема: прогнозування розвитку територій; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій.

Відповідно до частин першої та другої статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації (частина третя статті 8 вказаного Закону).

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території.

Частиною першою статті 25 цього ж Закону передбачено, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Згідно з положеннями частин другої та четвертої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Статтею 14 цього ж Закону визначено, що до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать, зокрема:

- визначення території для містобудівних потреб згідно з рішенням відповідної ради;

- встановлення в межах своїх повноважень на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність;

- надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок та ін.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить висновку, що в структурі виконавчих органів Одеської МР повноваження у сфері регулювання містобудівної діяльності розподілені таким чином, що Департамент архітектури є органом, уповноваженим визначати наміри забудови та видавати МУО, а Управління ДАБК є органом, що здійснює контроль за дотриманням встановленого порядку надання МУО, дозвільних документів у сфері містобудівної діяльності, їх дотриманням. Ці органи не підпорядковані між собою та не є підзвітними один одному.

Отже, оскільки саме на Управління ДАБК Одеської МР покладено контрольні повноваження у сфері регулювання містобудівної діяльності, дотримання містобудівної документації на місцевому рівні, включаючи контроль за правомірністю видачі МУО, та з огляду на те, що на момент виникнення спірних правовідносин Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (ст. 29) допускав можливість скасування відповідних рішень Департаменту архітектури виключно у судовому порядку, звернення Управління ДАБК Одеської МР з цим позовом до суду в даному випадку зумовлено метою реалізації своїх контрольних повноважень.

З огляду на викладене, а також враховуючи підстави позову, визначені Управлінням ДАБК Одеської МР - недотримання порядку планування та забудови території, колегія суддів приходить до висновку, що Управління ДАБК Одеської МР за даних обставин наділене повноваженнями на звернення до адміністративного суду із позовом до Департаменту архітектури, зокрема з метою захисту інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах у сфері містобудівної діяльності.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 01 травня 2023 року у справі № 420/1471/21.

Поряд з цим, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача щодо недотримання порядку планування та забудови території, а саме щодо видачі МУО на реконструкцію спірного об`єкта будівництва з порушенням встановленого порядку, зокрема, без отримання права власності або користування земельною ділянкою, на якій здійснюється будівництво, не знайшли свого підтвердження, з огляду на викладене.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, видає містобудівні умови та обмеження.

Згідно з частиною третьою вказаної статті містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому на платній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000. Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Відповідно до частини четвертої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Влаштування засобів безперешкодного доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів та частин, об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури може здійснюватися без документів, що дають право на виконання будівельних робіт, та за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, з дотриманням вимог законодавства, будівельних норм та правил. Порядок влаштування засобів безперешкодного доступу до об`єктів або їх розумного пристосування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту наведених норм права вбачається, що реконструкція вже існуючого об`єкту нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту може здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, тобто вказані документи можуть не подаватись.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 522/10650/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 808/3348/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 817/1214/16, від 24 листопада 2021 року у справі № 420/998/21, від 01 травня 2023 року у справі № 420/1471/21.

Згідно обставин даної справи, 12.10.2017 року № 01-06/171 Управлінням архітектури та містобудування замовнику ТОВ «НВО «Технологія. Процеси. Контроль» видані містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки № 205 «Реконструкція нежилого одноповерхового будинку з надбудовою під адміністративні приміщення з випробувальним центром агропродукції та продуктів її переробки без зміни геометричних параметрів фундаментів у плані» за адресою: м. Одеса, Суворовський район, вул. Миколи Гефта, 5.

В свою чергу, в акті обстеження від 20.01.2021 року, який складений посадовою особою Управлінням ДАБК ОМР та спеціалістами Суворовської районної адміністрації ОМР, Управління земельних ресурсів, Департаменту архітектури та містобудування ОМР, визначено, що спірні містобудівні умови і обмеження видані за відсутності документів, які посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, що є порушенням абз. 2 ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Проте, висновки акту обстеження щодо порушення абз. 2 ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» при видачі спірних містобудівних умов і обмежень у зв`язку з відсутністю у замовника документів, які посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, жодним чином необґрунтовані, оскільки в містобудівних умовах та обмеженнях чітко вказано, що проводиться реконструкція вже існуючого об`єкту без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту, яка за наведеного правового регулювання може здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Колегія суддів наголошує, що в акті обстеження не зафіксовано, що замовником проводиться реконструкція зі змінами геометричних розмірів фундаменту об`єкта будівництва, а зазначено, що будівельні роботи взагалі не проводяться.

В акті обстеження також не наводяться будь-які інші дані містобудівних умов і обмежень або технічного паспорту об`єкта тощо, дані яких, на думку перевіряючих, свідчать, що замовником проводиться реконструкція зі змінами геометричних розмірів фундаменту об`єкта будівництва.

Фактично в акті обстеження лише зафіксовано факт видачі містобудівних умов і обмежень за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Однак, як зазначено вище, сам по собі факт відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, не свідчить про порушення абз. 2 ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» при видачі спірних містобудівних умов і обмежень, оскільки у даному випадку містобудівні умови та обмеження видані на реконструкція вже існуючого об`єкту без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту, що цілком відповідає ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

В позовній заяві також відсутні обґрунтовані доводи щодо здійснення спірної реконструкції зі зміною зовнішніх геометричних розмірів фундаменту.

Так, в позовній заяві позивач зазначає, що за результатами вивчення містобудівного розрахунку, розробленого головним архітектором проекту ОСОБА_1 (сертифікат АА № 002874) та головним інженером проекту ОСОБА_2 (сертифікат АР № 012191), встановлено, що загальна площа ділянки після реконструкції становить 518,0 кв.м. та площа благоустрою території становить 330,7 кв.м.

Зазначені обставини наведені і судом першої інстанції.

Поряд з цим, колегія суддів наголошує, що згідно містобудівного розрахунку «Реконструкція нежилого одноповерхового будинку з надбудовою під адміністративні приміщення з випробувальним центром агропродукції та продуктів її переробки без зміни геометричних параметрів фундаментів у плані» за адресою: м. Одеса, Суворовський район, вул. Миколи Гефта, 5, розробленого головним архітектором проекту ОСОБА_1 (сертифікат АА №002874) та головним інженером проекту Колосович Т.Т. (сертифікат АР № 012191), на який посилається позивач та суд першої інстанції, техніко-економічні показники об`єкта реконструкції наступні:

- до реконструкції, зокрема: площа забудови земельної ділянки до реконструкції 518 кв.м., загальна площа 444,60 кв.м., поверховість 1;

- після реконструкції, зокрема: площа забудови земельної ділянки після реконструкції 518 кв.м., загальна площа 2317,60 кв.м., поверховість 5.

Також у містобудівного розрахунку зазначено, що реконструкція здійснюється з надбудовою та збереженням існуючих розмірів фундаменту у плані.

Тобто, у містобудівного розрахунку реконструкції спірного об`єкта чітко вказано, що реконструкція здійснюється зі збереженням існуючих розмірів фундаменту у плані та площа забудови земельної ділянки до реконструкції та після складає 518 кв.м.

Аналогічні техніко-економічні показники земельної ділянки наведені і в оскаржуваних містобудівних умовах і обмеженнях, а саме площа забудови земельної ділянки до реконструкції 518 кв.м.; площа забудови земельної ділянки після реконструкції 518 кв.м.

Дані щодо розміру забудови існуючого об`єкта, наведені в містобудівного розрахунку та містобудівних умовах і обмеженнях, відповідають даним технічного паспорту спірного об`єкта, який був виданий попередньому власнику та доданий самим позивачем до позовної заяви.

Так, згідно технічного паспорта на громадський будинок АДРЕСА_1 від 19.05.2005 року, який виданий КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» попередньому власнику будівлі, площа земельної ділянки під будинком 518 кв.м., площа приміщень 444,6 кв.м.

Таким чином, як в технічному паспорті об`єкта, який виданий попередньому власнику, так і у містобудівного розрахунку та містобудівних умовах і обмеженнях, чітко визначено, що площа забудови земельної ділянки до реконструкції складає 518 кв.м. та не змінюється.

В позовній заяві та рішенні суду першої інстанції не наведено жодних доводів, які б свідчили про здійснення реконструкції зі зміною зовнішніх геометричних розмірів фундаменту.

Позивач також посилається на площу приміщень, яка визначена у технічному паспорті, а саме 444,6 кв.м., який видавався попередньому власнику.

Разом з цим, позивач не враховує інші дані цього ж технічного паспорту, в якому наведено, що площа земельної ділянки під будинком складає 518 кв.м., а площа приміщень 444,6 кв.м.

Крім того, позивач та суд першої інстанції без будь-яких обґрунтувань проігнорували дані щодо техніко-економічних показників спірної реконструкції, які наведені у містобудівному розрахунку та містобудівних умовах і обмеженнях, в яких, як вже наголошувалось судом апеляційної інстанції, вказано про те, що реконструкція здійснюється зі збереженням існуючих розмірів фундаменту у плані та площа забудови земельної ділянки до реконструкції та після складає 518 кв.м., а зміна площі приміщень здійснюється за рахунок надбудови (зміни поверховості).

На підставі наведеного у сукупності, оскільки як в технічному паспорті об`єкта, який виданий попередньому власнику, так і у містобудівного розрахунку та містобудівних умовах і обмеженнях, чітко визначено, що реконструкція здійснюється зі збереженням існуючих розмірів фундаменту у плані та площа забудови земельної ділянки до реконструкції та після складає 518 кв.м., обставин щодо зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту позивачем не встановлено та в акті комісійного обстеження, в позовній заяві не наведено, колегія суддів вважає, що висновок позивача щодо порушення абз. 2 ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» при видачі спірних містобудівних умов і обмежень з огляду на відсутність у замовника документів, що посвідчують права власності чи користування земельною ділянкою є безпідставним та необґрунтованим, здійснений без дотримання ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно якої, враховуючи, що реконструкція проводиться без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, то така реконструкція може здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Що стосується посилань позивача на те, що у містобудівних умовах та обмеженнях не визначено конкретно максимальну допустиму щільність населення (для житлової забудови), колегія суддів зазначає, що у спірному випадку здійснюється нежитлова забудова, а тому, у містобудівних умовах і обмеженнях вказано про те, що максимально допустима щільність населення (для житлової забудови) не визначається.

Також позивач посилається на те, що у містобудівних умовах та обмеженнях не визначено конкретно відстані від об`єкта, який проектується до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови, до існуючих споруд, проте, в містобудівних умовах і обмеженнях вказано, що максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки та відстані від об`єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови не змінюються.

Крім того, в містобудівних умовах і обмеженнях наведені планувальні обмеження, мінімально допустимі відстані від об`єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд згідно ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», охоронювані зони інженерних комунікацій, вимоги щодо необхідності проведення інженерних вишукувань тощо.

В свою чергу, обґрунтованих доводів щодо невідповідності містобудівних умов і обмежень у вказаній частині вимогам чинного законодавства, які б давали підстави для їх скасування, позивачем не наведено.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено підстав для скасування оскаржуваних містобудівних умов і обмежень, а тому, у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню із прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Технологія. Процеси. Контроль» задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Технологія. Процеси. Контроль», про скасування містобудівних умов і обмежень відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 27.07.2023 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: І.О. Турецька

Суддя: О.А. Шевчук