Ухвала

від 27.07.2023 по справі 640/14005/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 липня 2023 року

м. Київ

справа №640/14005/19

адміністративне провадження №К/9901/36524/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про закриття провадження у справі № 640/14005/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У с т а н о в и в :

І. Суть спору

1. Приватне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Енергополь-Україна» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.05.2019:

- форми «П» за № 05942615140105, яким зменшило суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, задекларованого позивачем у декларації за 3 квартали 2018 року (реєстр. №9240127690 від 02.11.2018), на 214 773 890 грн.;

- форми «Р» за № 05952615140105, яким визначило позивачу до сплати грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 18 407 950 грн. (в т.ч. за основним платежем - 14 726 360 грн., за штрафними санкціями - 3 681 590 грн.).

2. Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків акта документальної планової виїзної перевірки від 11.04.2019 №227/26-15-14-01-05/20022334, що покладені в основу прийнятих відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень. Так, в тексті позову зазначено, що позивач частково оскаржує податкове повідомлення-рішення від 13.05.2019 №05942615140105 (а саме - в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 8 480 249 грн.) з огляду на те, що заборгованість перед нерезидентом «PBG SA» була самостійно списана Акціонерним товариством як безнадійна у 4-му кварталі 2018 року, тобто вже після перевіряємого періоду. Водночас позивач не погоджується повністю із висновком контролюючого органу щодо неправомірності відображення ПрАТ «Енергополь-Україна» у складі доходів та витрат курсових різниць, які виникли по заборгованості за кредитним договором (основна сума та проценти) з нерезидентом «WSCHODNI INVEST Sp.z.o.o.», що призвело до заниження фінансового результату за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 на загальну суму 90 293 360 грн. На думку позивача контролюючий орган помилково застосував до спірних правовідносин положення п. 9 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», оскільки нерезидент «WSCHODNI INVEST Sp.z.o.o.» не являється господарською одиницею Акціонерного товариства за кордоном та відповідно не має статусу асоційованого підприємства позивача.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 06.02.2020 позов задовольнив частково.

4. Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції виходив із того, що податкове повідомлення-рішення від 13.05.2019 № 05942615140105 підлягає скасуванню в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 68 105 105 грн., а податкове повідомлення-рішення від 13.05.2019 № 05952615140105 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на 3 388 700 грн. (з них за основним платежем - 2 710 960 грн., за штрафними санкціями - 677 740 грн.), оскільки в цій частині висновки акта перевірки матеріалами справи не підтвердились.

5. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 09.06.2021 рішення суду першої інстанції скасував, позовні вимоги зодовольнив повністю.

IІІ. Касаційне оскарження

6. Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2021.

7. Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві у вказаній справі.

8. До Верховного Суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про закриття провадження у справі № 640/14005/19 з тих підстав, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.07.2021 у справі №910/5335/21 відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ «Енергополь-Україна». Відповідач уважає, що за умови відкриття провадження у справі про банкрутство боржника вирішення усіх майнових спорів з вимогами до боржника здійснюється у межах справи банкрутство без порушення нових справ задля судового контролю за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів та відновлення платоспроможності боржника.

ІV. Оцінка Верховного Суду

9. Вирішуючи питання щодо можливості закриття провадження у справі, Верховний Суд виходить із такого.

10. Згідно із частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації і визначається законом.

11. Метою запровадження цього засадничого принципу є більш глибокий і фаховий розгляд найбільш складних справ суддями, що мають відповідний досвід.

12. Спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх «змішування» в залежності від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду, і, зрештою, - порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище норми Конституції України.

13. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

14. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

15. Головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин.

16. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

17. За правилами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

18. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

19. Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

20. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

21. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

22. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

23. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

24. Водночас ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).

25. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

26. У пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

27. Ухвалою Господарського суду м.Києва від 28.07.2021 у справі №910/5335/21 порушено провадження у справі про ПАТ «Енергополь-Україна».

28. Згідно з преамбулою КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

29. Відповідно до статті 1 КУзПБ банкрутством є визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника; боржником для цілей цього Кодексу є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

30. Отже, банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені КУзПБ, введеним у дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).

31. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону № 2343-XII.

32. Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою як найповнішого задоволення в ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ.

33. За змістом частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

34. Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

35. Згідно із частиною другою статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

36. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.

37. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

38. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

39. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 КУзПБ).

40. Аналіз змісту наведених приписів КУзПБ у взаємозв`язку з нормами статті 20 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов`язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

41. До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

42. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 липня 2001 року у справі «Феррадзіні проти Італії» (Ferrazzini v. Italy), заява № 44759/98, указав, що податкові питання і досі становлять частину основного пакета прерогатив державних органів. При цьому відносини між платником податків та податковим органом і далі мають переважно публічний характер. Суд вважає, що податкові спори виходять за межі сфери цивільних прав та обов`язків, незважаючи на матеріальні наслідки, які вони обов`язково створюють для платника податків (пункт 29).

43. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 13 квітня 2023 року по справі № 320/12137/20 правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України, КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ. При цьому спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме частини першої статті 20 ГПК України, пунктом 8 якої прямо передбачено, що не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

44. Отже, податкове правопорушення щодо формування позивачем даних податкового обліку, напряму не пов`язане зі справою про банкрутство. Фактично спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли у межах публічно-правового спору, а тому автоматичне віднесення до господарської юрисдикції таких спорів не узгоджується з принципом правової визначеності.

45. Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного суду, що викладена у постанові від 18.05.2023 у справі № 2а-9979/11/1370.

46. З огляду на викладене, клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про закриття провадження в цій справі задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 238, 354 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про закриття провадження у справі № 640/14005/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко