Ухвала

від 27.07.2023 по справі 440/17226/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 липня 2023 року

м. Київ

справа №440/17226/21

адміністративне провадження № К/990/26157/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів Кравчука В.М., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Полтавської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №440/17226/21 за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Полтавської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просила:

- визнати протиправною бездіяльність Полтавської міської ради, яка полягає у невирішенні питання про надання позивачу або про відмову у наданні у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 га та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області;

- зобов`язати Полтавську міську раду у спосіб, порядок та строк, передбачений законодавством України, розглянути заяву позивача від 29.06.2021 про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 га та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2022, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2023, позов задоволено.

На адресу Верховного Суду 25.07.2023 надійшла касаційна скарга Полтавської міської ради, в якій скаржник просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2022, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2023 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі скаржник стверджує про те, що ця справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпунктів «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, зазначаючи, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас, пунктом 2 частини 5 зазначеної норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Як вбачається із оскаржуваних судових рішень, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень, ухвалених за правилами спрощеного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Втім, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Крім того, не заслуговує на увагу посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.02.2023 у справі №380/26033/21, від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а, від 16.05.2019 у справі №826/765/17, від 31.01.2018 у справі №814/741/16, від 26.03.2020 у справі №815/3054/17, від 11.04.2018 у справі №806/2208/17, від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а, позаяк на відміну від зазначених вище справ, у цій справі Полтавською міською радою не було прийнято жодного рішення з числа тих, які суб`єкт владних повноважень повинен ухвалити за результатом розгляду поданої позивачем заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Відтак, вказані скаржником постанови Верховного Суду стосуються інших правовідносин, а судові рішення у зазначених справах ухвалені за різних фактичних обставин справи та правового регулювання, що у своїй сукупності не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та, відповідно, правові позиції у цій справі.

Крім того слід зауважити, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення у цій справі із врахуванням актуальної правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №346/5791/16-а, де серед іншого, зазначено: «..рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність належить до виключних повноважень Коломийської міської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні. Рішення, дії або бездіяльність міської ради щодо надання земельних ділянок можуть бути оскаржені до суду.

У той же час, у спірному випадку, як вірно установлено судами попередніх інстанцій, відповідач одне із передбачених законодавцем рішень у спосіб встановлений законом (питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях ради) не прийняв, а обмежився формальним листуванням з заявником.

Тобто, має місце факт ухилення суб`єкта владних повноважень від виконання покладених на нього законодавством обов`язків.…».

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини 5 статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

У підсумку Верховний Суд зауважує, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовної практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Полтавської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №440/17226/21 за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддіВ.М. Шарапа В.М. Кравчук С.М. Чиркін