Постанова

від 27.07.2023 по справі 640/18341/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року

м. Київ

справа № 640/18341/20

адміністративне провадження № К/990/6924/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 640/18341/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення збитків, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року (головуючий суддя Шейко Т.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді: Бужак Н.П., Степанюк А.Г.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (далі - ТОВ «Донецькі енергетичні послуги») звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП; Комісія; відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України (далі - ДКС України), у якому просив:

- визнати бездіяльність відповідача щодо неприйняття відповідних змін до постанов НКРЕКП від 05 жовтня 2018 року № 1176 «Про затвердження Методики розрахунку тарифу на послуги постачальника універсальних послуг» (по тексту - Постанова № 1176) та № 1177 «Про затвердження Порядку формування цін на універсальні послуги» (далі - Постанова № 1177, Порядок № 1177) - протиправною;

- стягнути з Державного бюджету України через ДКС України на користь ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» 6 649 000,00 грн у рахунок відшкодування шкоди (збитків), завданих НКРЕКП.

2. Позов обґрунтований тим, що затверджені відповідачем Методика розрахунку тарифу на послуги постачальника універсальних послуг та Порядок формування цін на універсальні послуги, з урахуванням внесених змін, не передбачають механізмів щодо компенсації витрат постачальників універсальних послуг, яким є ТОВ «Донецькі енергетичні послуги», пов`язаних із платою за небаланси, що виникають як різниця між замовленим погодинним обсягом купівлі електроенергії та фактичним погодинним обсягом спожитим споживачами. Позивач уважає, що внаслідок бездіяльності НКРЕКП, що полягає у неприйнятті змін до Методики розрахунку тарифу на послуги постачальника універсальних послуг та Порядку формування цін на універсальні послуги, які б передбачали покриття витрат, пов`язаних із платою за небаланси, понесені Товариством у результаті господарської діяльності збитки підлягають відшкодуванню згідно з частиною першої статті 23 Закону України від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі також - Закон № 1540-VIII).

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року позов ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» задоволено.

4. Визнано бездіяльність НКРЕКП щодо неприйняття, станом на час виникнення спірних відносин та звернення позивача до суду за захистом порушених прав, відповідних змін до Постанов № 1176 і №1177 - протиправною. Стягнуто на користь ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» за рахунок бюджетних асигнувань НКРЕКП 6 649 000,00 грн у рахунок відшкодування шкоди (збитків), завданих НКРЕКП, та судовий збір в сумі 23 122,00 грн.

5. Задовольняючи адміністративний позов, Окружний адміністративний суд міста Києва виходив з того, що нормою частини першої статті 23 Закону № 1540-VIII встановлено відповідальність НКРЕКП перед суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, шляхом відшкодування збитків, понесених таким суб`єктом господарювання, зокрема внаслідок допущеної бездіяльності Регулятором. Ураховуючи, що питання компенсації витрат на небаланси, раніше понесених постачальниками універсальних послуг, що виникли при постачанні електричної енергії малим непобутовим споживачам у 2020 році, досі є невирішеним, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у діях Комісії ознак протиправної бездіяльності.

6. Окружний суд відхилив доводи відповідача про те, що існуючий станом на час виникнення спірних правовідносин методологічний підхід передбачав економічні стимули для постачальників закуповувати електричну енергію за двосторонніми договорами дешевше ніж на ринку на добу наперед і тим самим компенсувати купівлю дорожчої електричної енергії на балансуючому ринку, і що зазначений підхід враховував інтереси постачальників електричної енергії та споживачів, а також що із запровадженням перехідної моделі покладення спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії у постачальників електричної енергії з`явилось більше можливостей закуповувати електричну енергію на ринку двосторонніх договорів за ціною, нижчою ніж на Ринку на добу наперед, оскільки такі, на думку суду, є опосередкованими судженнями відповідача.

7. За міркуваннями місцевого суду, позивач не може бути позбавлений права на отримання відшкодування понесених ним збитків внаслідок недотримання відповідачем принципів державної регуляторної політики.

8. Вирішуючи позовну вимогу Товариства про стягнення збитків, суд першої інстанції керувався тим, що не вбачає законних підстав для стягнення понесеної ним майнової шкоди з Державного бюджету України саме та безпосередньо через ДКС України, адже Регулятор має достатньо людських та фінансових ресурсів для виконання своїх завдань відповідно до цього Закону та інших законів, самостійно розподіляє кошти, виділені на відповідний рік, та розпоряджається ними. З цих підстав окружний суд дійшов висновку про необхідність стягнення завданих позивачу збитків саме з НКРЕКП, за рахунок її бюджетних асигнувань.

9. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 лютого 2022 року змінив рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року, виклавши третій абзац його резолютивної частини у такій редакції: «Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (код: 42086719, адреса: 87539, Донецька обл., м.Маріуполь, бульв. Шевченка, 62) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код: 39369133, адреса: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19) 5 540 813,00 грн, без ПДВ, у рахунок відшкодування шкоди (збитків), завданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та судовий збір в сумі 23 122,00 грн.». В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року залишив без змін.

10. Мотивуючи прийняте рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що погоджується з висновком Окружного адміністративного суду міста Києва про допущення відповідачем бездіяльності щодо неприйняття змін до Методики розрахунку тарифу на послуги постачальника універсальних послуг та Порядку формування цін на універсальні послуги, які б передбачали покриття витрат, пов`язаних із платою за небаланси, що призвело до завдання ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» збитків, які підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань НКРЕКП.

11. Водночас, апеляційний суд визнав помилковою позицію місцевого суду відносно суми збитків, стягнутої рішенням суду на користь позивача. Зокрема, Шостим апеляційним адміністративним судом було призначено судову економічну експертизу у справі № 640/18341/20, висновком якої підтверджено завдання ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» збитків у розмірі 5 540 813,00 грн. За таких умов апеляційний суд дійшов висновку, що саме вказану суму необхідно стягнути з НКРЕКП на користь позивача, з огляду на що змінив третій абзац резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

12. 21 лютого 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга НКРЕКП, у якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року, прийняти у справі нове рішення, яким відмовити ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» у задоволенні позову в повному обсязі.

13. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються відповідачем з підстав, визначених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

14. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

15. На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначено, що суди попередніх інстанцій у порушення норм матеріального права, а саме статті 15 Закону № 1540-VIII, не встановили дискреційність повноважень НКРЕКП по внесенню відповідних змін до Методики та Порядку, та не зробили жодного висновку з приводу того, що прийняттю відповідних змін до нормативно-правових актів передує довготривала процедура, дотримання якої є обов`язковою під час внесення змін до нормативно-правових актів.

16. Скаржник зазначає, що Комісія виконує у повному обсязі свої повноваження у частині затвердження нормативно-правових актів на ринку електричної енергії, у межах дискреційних повноважень. Тому, вирішення питання щодо визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у неприйнятті відповідних змін до нормативно-правових актів виходить за межі повноважень судів визначених статтею 242 КАС України, є грубим втручанням у дискреційні повноваження Регулятора.

17. Автор касаційної скарги звертає увагу, що бездіяльність (відсутність діяльності, пасивність) з боку органів влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб має місце у тому випадку, коли вони зобов`язані були прийняти рішення або вчинити дію протягом визначеного законодавством строку, але цього не зробили, і це призвело до порушення прав і свобод фізичних та/чи юридичних осіб. Водночас, жодним законодавчим актом не передбачено зобов`язання НКРЕКП прийняти постанову про внесення змін до постанов Регулятора від 05 жовтня 2018 року №1176 та № 1177.

18. Заявник стверджує, що у зв`язку з відхиленням судом першої інстанції додаткових пояснень НКРЕКП, що є порушенням норм процесуального права, суди попередніх інстанцій не дослідили внесені постановою Регулятора від 09 грудня 2020 року № 2387 зміни до Порядку № 1176, якими враховані додаткові витрати на оплату небалансів, та можливість НКРЕКП врахувати небаланси електричної енергії за результатами проведення перевірок.

19. У контексті наведених доводів скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 15 Закону № 1540-VIII, якою передбачено, що внесенню змін до нормативно- правового акта передує довготривала процедура, що залишилось без уваги судами попередніх інстанцій, проте дана процедура є обов`язковою для НКРЕКП під час внесення змін до нормативно-правових актів.

20. Більше того, відсутні висновки Верховного Суду щодо питання з яких саме рахунків має відбуватися відшкодування шкоди, у разі підтвердження такої, якщо відшкодування шкоди, завданої юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб не передбачено кошторисом НКРЕКП на 2022 рік, у той час, коли згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» Державне казначейство України є головним розпорядником бюджетних коштів за програмою 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої юридичні особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб».

21. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник вказує, що відповідно до частини третьою статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо, зокрема, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

22. У цьому зв`язку автор скарги зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно відхилено доводи відповідача, викладені у додаткових поясненнях, про відсутність бездіяльності НКРЕКП у зв`язку з внесенням відповідних змін до оскаржуваних нормативно-правових актів, що призвело до неправильної оцінки доказів у справі. До того ж, на думку скаржника, стягнувши на користь Товариства саме за рахунок бюджетних асигнувань НКРЕКП 5 540 813,00 грн, у рахунок відшкодування шкоди (збитків), суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно вийшли за межі позовних вимог.

23. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 лютого 2022 року для розгляду вказаної касаційної скарги визначено склад судової колегії: головуючий суддя - Бевзенко В.М., судді: Чиркін С.М., Шарапа В.М.

24. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 02 травня 2022 року № 507/0/78-22 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв`язку з виведенням судді Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді Бевзенка В.М. зі складу судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 18 квітня 2022 року № 5), що унеможливлює його участь у розгляді судових справ.

25. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 травня 2022 року для розгляду вказаної касаційної скарги сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Стародуб О.П., судді: Єзеров А.А., Кравчук В.М.

26. Ухвалою від 12 травня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою НКРЕКП.

27. 23 травня 2023 року до суду касаційної інстанції через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» на касаційну скаргу НКРЕКП, у якому позивач просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

28. До початку розгляду справи по суті суддями Стародубом О.П., Кравчуком В.М., Єзеровим А.А. заявлено самовідводи від участі у розгляді справи за цією касаційною скаргою у зв`язку з порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАС України, а саме, без урахування спеціалізації.

29. Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2023 року задоволено заяви суддів Стародуба О.П., Єзерова А.А., Кравчука В.М. про самовідвід. Відведено суддів Стародуба О.П., Кравчука В.М., Єзерова А.А. від участі у розгляді справи № 640/18341/20 та передано її до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому КАС України.

30. 04 липня 2023 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 04 липня 2023 року №1060, у зв`язку з постановленням Верховним Судом 03 липня 2023 року ухвали про відведення судді-доповідача Стародуба О.П. та суддів Кравчука В.М., Єзерова А.А. від розгляду матеріалів касаційної скарги НКРЕКП № К/990/6924/22, визначено новий склад суду: головуючий суддя - Соколов В.М., судді: Загороднюк А.Г., Калашнікова О.В.

31. Ухвалою від 27 липня 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. прийняв справу № 640/18341/20 до провадження, провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

ІV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

32. ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» (код 42086719) у відповідності до ліцензії з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року № 429, згідно Статуту та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 16 січня 2020 року, за основним видом економічної діяльності займається торгівлею електроенергії (код 35.14), та відповідно до пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення», статті 63 Закону України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон № 2019-VIII) здійснює постачання електричної енергії, як постачальник універсальних послуг на території Донецької області.

33. ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» купує електричну енергію на ринку двосторонніх договорів, у тому числі у Товариства з обмеженою відповідальністю «Д. ТРЕЙДІНГ» (код 42751799) за договором від 26 червня 2019 року № 2-1-2019/339.

34. За результатами березня-червня 2020 року додаткові витрати ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» на врегулювання небалансів (різниці між вартістю купівлі-продажу електричної енергії на Балансуючому ринку за цінами Ринку на добу наперед та цінами Балансуючого ринку) склали 14 353 000,00 грн, а з урахуванням ефекту від участі у Балансуючій групі - 8 911 000, 00 грн.

35. Згідно викладених позивачем пояснень, Постанова № 1177 не передбачала механізмів щодо компенсації витрат, пов`язаних із платою за небаланси і така ситуація призводила до значних збитків від діяльності з постачання універсальних послуг побутовим та малим не побутовим споживачам та була причиною зниження платоспроможності постачальників універсальних послуг, а також обмежувала ліквідність постачальника універсальних послуг на ринку електричної енергії.

36. Разом з тим, 24 лютого 2020 року після відкритого обговорення проекту постанови НКРЕКП «Про внесення змін до Порядку формування цін на універсальні послуги», затвердженого протоколом №25-п, представники НКРЕКП погодилися повернутися до питання включення вартості електричної енергії на балансуючому ринку до закупівельної ціни електричної енергії після внесення змін до Правил ринку, яке відбулося 28 лютого 2020 року, однак питання покриття економічно обґрунтованих витрат постачальників універсальних послуг, у порушення пункту 15 частини другої статті 3 Закону України «Про ринок електричної енергії» так і не було вирішеним, що призвело до додаткових витрат ТОВ «Донецькі енергетичні послуги», як постачальника універсальної послуги, у розмірі 6 649 000,00 грн., за період діяльності із постачання універсальних послуг з 28 лютого 2020 року до часу подання позовної заяви.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

37. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

38. Закон № 2019-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії.

39. Згідно з частинами першою та другою статті 3 зазначеного Закону, ринок електричної енергії функціонує на конкурентних засадах, крім діяльності суб`єктів природних монополій, з обмеженнями, встановленими цим Законом.

40. Функціонування ринку електричної енергії здійснюється, зокрема, на принципах: недискримінаційної участі в ринку електричної енергії, незалежного державного регулювання, недискримінаційного ціно- та тарифоутворення, що відображає економічно обґрунтовані витрати, відповідальності учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів і нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку.

41. За змістом частини першої статті 62 Закону № 2019-VIII з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.

42. Як обумовлено частиною другою цієї статті, до спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема: 1) забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; 2) виконання функцій постачальника універсальних послуг; 3) виконання функцій постачальника «останньої надії»; 4) надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; 5) підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії.

43. Умови виконання спеціальних обов`язків мають забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на виконання таких обов`язків (частина сьома статті 62 Закону № 2019-VIII).

44. Пунктом 13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2019-VIII установлено, що під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 01 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання. З метою забезпечення надійного та безперервного постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам відокремлення оператора системи розподілу, кількість приєднаних споживачів до системи розподілу якого перевищує 100 тисяч, здійснюється з урахуванням вимог цього пункту, а саме: суб`єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам, у строк не пізніше ніж 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов`язаний в установленому порядку отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії упродовж двох років (у редакції від 21 липня 2020 року - трьох років) з 01 січня 2019 року такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання.

45. У частині першій статті 1 Закону № 2019-VIII закріплено, що постачальник універсальної послуги - це визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який виконує зобов`язання щодо надання універсальної послуги (пункт 67), а універсальна послуга - це постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України (пункт 93).

46. Згідно з частинами першою, третьою та четвертою статті 63 Закону № 2019-VIII універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

47. Постачальник надає універсальні послуги за економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними цінами, що формуються ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включають, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника універсальних послуг, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.

48. Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам постачальник універсальних послуг здійснює купівлю-продаж електричної енергії на ринку електричної енергії за вільними цінами. Методика (порядок) розрахунку ціни електричної енергії, що застосовується постачальником універсальних послуг при формуванні цін на універсальні послуги, затверджується Регулятором.

49. Ціна (тариф) на послуги постачальника універсальних послуг визначається за результатами проведення конкурсу з визначення постачальника універсальних послуг.

50. Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

51. Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2019-VIII державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

52. До повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, з-поміж іншого, затвердження методики (порядку) формування цін на універсальні послуги та методики розрахунку ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг (пункт 6 частини третьої статті 6 Закону № 2019-VIII).

53. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1540-VIII НКРЕКП (далі - Регулятор) є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

54. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

55. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

56. Пунктом 1 частини першої статті 2 вказаного Закону встановлено, що Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, трейдерської діяльності.

57. Частинами першою та другою статті 3 Закону № 1540-VIII визначено, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; державного контролю та застосування заходів впливу; використання інших засобів, передбачених законом.

58. Пунктом 3 частини першої статті 17 Закону № 1540-VIII визначено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема: порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб`єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також для інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом.

59. Згідно з частиною четвертою цієї статті порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб`єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також для інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджені Регулятором, мають бути недискримінаційними і прозорими та підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора та в офіційному друкованому виданні. При розробленні та затвердженні зазначених методик Регулятор має забезпечити, щоб суб`єкти природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг отримали належні стимули на коротко- та довгостроковий періоди щодо підвищення ефективності, ліквідації перехресного субсидіювання між видами діяльності та групами споживачів, сприяння ринковій інтеграції та безпеці постачання.

60. У разі застосування будь-якого способу державного регулювання цін порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення тарифів повинні забезпечити покриття економічно обґрунтованих витрат, залучення необхідних інвестицій, дотримання екологічних вимог, вимог якості та безпеки, обґрунтованої прибутковості. Такі порядки (методики) повинні сприяти використанню місцевих, відновлюваних та вторинних енергетичних ресурсів, а також сприятливих до навколишнього природного середовища технологій.

61. Відповідно до частини першої статті 23 Закону № 1540-VIII збитки, завдані суб`єкту господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, внаслідок прийняття Регулятором неправомірного рішення, дій чи бездіяльності Регулятора, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

VІ. Позиція Верховного Суду

62. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

63. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

64. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги колегія суддів виходить з наступного.

65. Як зазначалося вище, ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачам відповідно до постанови НКРЕКП від 14 червня 2018 року № 429 та відповідно до пункту 13 «Прикінцеві та перехідні положення» та статті 63 Закону № 2019-VIII здійснює постачання електричної енергії, як постачальник універсальних послуг.

66. 05 жовтня 2018 року Комісією прийнято Постанови № 1176 та №1177 про затвердження Методики розрахунку тарифу на послуги постачальника універсальних послуг і Порядку формування цін на універсальні послуги відповідно.

67. З початком дії ринку електричної енергії, яке відбулося 01 липня 2019 року, набули чинності Правила ринку, затверджені постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 307 (у редакції постанови НКРЕКП від 24 червня 2019 року № 1168), які визначають порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в ОЕС України.

68. Постановою НКРЕКП від 28 лютого 2020 року № 516 «Про затвердження Змін до Правил ринку» до Правил ринку внесено зміни, внаслідок чого запроваджено новий підхід до формування платежів за небаланси та балансуючу енергію, а також значно розширено діапазон відхилення ціни Балансуючого ринку від ціни на Ринку на добу наперед, що значно підвищило витрати постачальників на врегулювання небалансів.

69. Водночас питання щодо покриття економічно обґрунтованих витрат постачальників універсальних послуг залишилося невирішеним та призвело до додаткових витрат позивача, як постачальника універсальної послуги, що є порушенням пункту 15 частини другої статті 3 Закону №2019-VIII.

70. Ці обставини також підтверджуються й самою Комісією, яка зазначала, що зважаючи на численні звернення постачальників універсальних послуг стосовно необхідності врахування у ціні на універсальні послуги складової для компенсації витрат постачальників універсальних послуг у зв`язку з небалансами електричної енергії, що виникають при постачанні електричної енергії малим непобутовим споживачам, на засіданні НКРЕКП у формі відкритого слухання 09 вересня 2020 року розроблено та схвалено проект постанови «Про внесення змін до Порядку формування цін на універсальні послуги», якою передбачено врахування при визначенні ціни купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії додаткових витрат на оплату небалансів, що виникають у постачальників універсальних послуг при купівлі електричної енергії для потреб малих непобутових споживачів. Зазначений проект постанови 09 вересня 2020 року оприлюднено на офіційній сторінці НКРЕКП у мережі Інтернет за адресою: www.nerc.gov.ua з метою одержання зауважень і пропозицій.

71. Отже, зміни, які передбачалися проектом названої постанови НКРЕКП передбачали врахування при визначені ціни купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії додаткових витрат на оплату небалансів, що виникають у постачальників універсальних послуг при купівлі електричної енергії для потреб малих непобутових споживачів.

72. Відповідно, зазначені обставини підтверджують той факт, що постачальники універсальних послуг несли збитки від оплати небалансів, пов`язаних із постачанням електричної енергії споживачам.

73. На тлі цього висновується, що неврегулювання НКРЕКП упродовж тривалого часу питання щодо врахування у ціні на універсальні послуги складової для компенсації витрат постачальників універсальних послуг у зв`язку з небалансами електричної енергії, що виникають при постачанні електричної енергії малим непобутовим споживачам, шляхом унесення відповідних змін до нормативних актів Комісії власне і є підтвердженням бездіяльності відповідача, що фактично визнає й сам відповідач. Як наслідок, незапровадження нового підходу до формування платежів за небаланси та балансуючу енергію значно підвищило витрати постачальників на врегулювання небалансів.

74. У світлі описаних обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття відповідних змін до Постанов № 1176 та №1177 і, відповідно, наявність підстав для їх задоволення.

75. За такого ж правового підходу Верховний Суд дійшов аналогічного висновку, який викладений у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 640/18697/20.

76. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не врахували та не дослідили той факт, що постановою НКРЕКП від 09 грудня 2020 року № 2387 було внесено зміни до Порядку № 1176, якими враховано додаткові витрати на оплату небалансів, оскільки цією постановою урегульовано питання небалансів на 2021 рік, тоді як спірні правовідносини виникли у період березня - червня 2020 року і полягають якраз у тому, що станом на час подання позовної заяви та до прийняття відповідачем названої постанови № 2387, затверджені НКРЕКП 05 жовтня 2018 року Порядок формування цін на універсальні послуги та Методика розрахунку тарифу на послуги постачальника універсальних послуг не передбачали механізмів компенсації витрат постачальників універсальних послуг у зв`язку з небалансами електричної енергії, що виникають при постачанні електричної енергії малим непобутовим споживачам.

77. Відповідаючи на аргументи касаційної скарги про те, що вирішення питання щодо визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у неприйнятті відповідних змін до нормативно-правових актів, виходить за межі повноважень судів, визначених статтею 242 КАС України, і є грубим втручанням у дискреційні повноваження Регулятора, колегія суддів зазначає наступне.

78. Під поняттям «дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень» слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

79. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

80. Отже, під дискреційним повноваженням розуміється таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

81. Вказані критерії неодноразово застосовані Верховним Судом у низці своїх рішень при наданні оцінки означеному поняттю і колегія суддів не вбачає підстав для їхнього незастосування у розглядуваній ситуації.

82. У цьому зв`язку колегія суддів звертає увагу, що чинне законодавство чітко визначає, що умови виконання спеціальних обов`язків мають забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на виконання таких обов`язків; постачальник надає універсальні послуги за економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними цінами, що формуються ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором; у разі застосування будь-якого способу державного регулювання цін порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення тарифів повинні забезпечити покриття економічно обґрунтованих витрат.

83. Отже, НКРЕКП має здійснювати формування цін і тарифів таким чином, щоб вони забезпечували, зокрема покриття економічно обґрунтованих витрат постачальника.

84. За таких умов, у даному випадку Регулятор має лише один законний спосіб дії (правильний варіант поведінки) у вигляді забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат.

85. Однак, у ході судового розгляду справи підтверджено тривалу бездіяльність НКРЕКП щодо невнесення змін до нормативних актів з метою урахування у ціні на універсальні послуги витрат постачальників універсальних послуг на оплату небалансів електричної енергії, що привезло до завдання збитків позивачу.

86. До того ж, принагідно зауважити, що ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» не зверталося до суду з вимогою про зобов`язання прийняти відповідача відповідний нормативно-правовий акт, а тому суди першої та апеляційної інстанцій, визнаючи протиправною бездіяльність НКРЕНКП, не вийшли за межі повноважень та не втрутився у дискреційні функцій державного органу щодо прийняття відповідного нормативно-правового акту. Натомість, оскаржуваними судовими актами лише констатовано факт бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

87. Також є необґрунтованими аргументи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не врахували пояснення НКРЕКП про те, що ні Методика розрахунку тарифу на послуги постачальника універсальних послуг, затверджена Постановою №1176, ні Порядок формування цін на універсальні послуги, затверджений Постановою № 1177, позивачем не оскаржувалися, адже саме по собі неоскарження нормативного акту не позбавляє її права на оскарження наслідків застосування/незастосування певних положень такого акту, які, як уважає позивач, мали вплив на його господарську діяльність.

88. Ураховуючи вищенаведені висновки у розрізі підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, Верховний Суд констатує відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, адже не вбачає суперечностей у висновках судів і положеннях статті 15 Закону № 1540-VIII, яка регламентує порядок підготовки рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, адже Постанови № 1176 та № 1177 прийняті Комісією 05 жовтня 2018 року, Правила ринку запроваджені з 01 липня 2019 року, водночас питання щодо компенсації витрат постачальників за небаланси врегульоване відповідачем лише 09 грудня 2020 року у постанові № 2387. Відповідно, ці обставини ніяким чином не спростовують факту протиправної бездіяльності НКРЕКП, через яку позивач зазнав збитків.

89. Як уже зазначалося у цій постанові, відповідно до частини першої статті 23 Закону № 1540-VIII збитки, завдані суб`єкту господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, внаслідок прийняття Регулятором неправомірного рішення, дій чи бездіяльності Регулятора, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

90. Варто зауважити, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі № 640/18341/20 призначено судову економічну експертизу, проведення судової економічної експертизи доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. В межах цієї експертизи дослідженню підлягали наступні питання: 1) Чи завдані збитки ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» за період березень 2020 року - червень 2020 року, як постачальнику універсальних послуг, під час врегулювання небалансів (різниця між вартістю купівлі - продажу електричної енергії на Балансуючому ринку за цінами Ринку на добу наперед та цінами Балансуючого ринку) при відсутності відповідного нормативно - правового акту, що передбачає механізм компенсації витрат, пов`язаних із платою за небаланси; 2) Якщо завдані, то в якій сумі.

91. Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи в адміністративній справі № 640/18341/20 від 22 жовтня 2021 року №20239/21-71/31549/31550/21-71, ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» за період березень 2020 року - червень 2020 року, як постачальнику універсальних послуг, під час врегулювання небалансів (різниця між вартістю купівлі - продажу електричної енергії на Балансуючому ринку за цінами Ринку на добу наперед та цінами Балансуючого ринку) при відсутності відповідного нормативно - правового акту, що передбачає механізм компенсації витрат, пов`язаних із платою за небаланси, завдано збитки (питання № 1). Загальна сума збитків у вигляді вимушених додаткових витрат ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» за період березень 2020 року - червень 2020 року, документально та розрахунково підтверджується у розмірі 5 540 813,00 грн (або 5 541 тис. грн (без ПДВ)) (питання №2).

92. Тож зважаючи на доведеність факту понесення позивачем, як постачальником універсальних послуг, витрат у зв`язку із платою за небаланси у розмірі 5 540 813,00 грн, що підтверджується висновком експерта від 22 жовтня 2021 року №20239/21-71/31549/31550/21-71, колегія суддів погоджується з позицією Шостого апеляційного адміністративного суду про наявність підстав для зобов`язання Регулятора відшкодувати позивачеві завдані збитки шляхом їх стягнення на користь ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» саме у розмірі 5 540 813,00 грн.

93. При цьому колегія суддів уважає правильним обраний судами попередніх інстанцій спосіб захисту порушеного права позивача, а саме шляхом стягнення збитків саме з НКРЕКП за рахунок її бюджетних асигнувань.

94. Так, відповідно до частини другої статті 1 Закону № 1540-VIII Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

95. Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону №1540-VIII Регулятор має достатньо людських та фінансових ресурсів для виконання своїх завдань відповідно до цього Закону та інших законів. Регулятор самостійно розподіляє кошти, виділені Регулятору на відповідний рік, та розпоряджається ними.

96. Фінансування Регулятора, його центрального апарату і територіальних органів здійснюється за рахунок надходження до спеціального фонду Державного бюджету України внесків на регулювання, які сплачуються суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до статті 13 цього Закону. Внески на регулювання зараховуються до доходів спеціального фонду Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються за цільовим призначенням на фінансування діяльності Регулятора, його центрального апарату і територіальних органів (частина перша статті 10 Закону № 1540-VIII).

97. У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі №910/23967/16 (провадження №12-110гс18) в частині формулювання резолютивної частини судових рішень про задоволення позову в спорах де відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади, щодо необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, у пункті 6.21 зазначила про те, що такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

98. Наведене дає підстави колегії суддів погодитися з позицією судів першої та апеляційної інстанцій про те, що завдана позивачу майнова шкода підлягає стягненню безпосередньо з НКРЕКП, а не через ДКС України.

99. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі №640/18697/20 з подібними правовідносинами.

100. Відповідно, порушене у касаційній скарзі НКРЕКП у цій справі питання - з яких саме рахунків має відбуватися відшкодування шкоди, завданої юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб, стосується способу та виконання судового рішення, що знаходиться поза межами вирішення спору по суті.

101. Щодо доводів скаржника в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, колегія суддів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні справи було враховано всі пояснення учасників справи з наданням належної правової оцінки кожному аргументу, що безпосередньо випливає зі змісту оскаржуваних судових актів. Судами обох інстанцій проводився відкритий розгляд справи за участю представників сторін. У той же час, незгода автора касаційної скарги з наданою судами оцінкою аргументам і поясненням сторін не свідчить про порушення основних засад і принципів адміністративного судочинства, і тим більше не може слугувати підставою для скасування судових рішень.

102. Зважаючи на правове регулювання спірних правовідносин у зіставлення з установленими судами обставинами, колегія суддів констатує, що доводи НКРЕКП, наведені в обґрунтування підстав касаційного оскарження та скасування оскаржуваних судових рішень, не підтвердилися під час касаційного розгляду справи.

103. Скаржником у судовому порядку відповідно до частини другої статті 77 КАС України не спростовано факт допущення протиправної бездіяльності, що призвів до завданню шкоди суб`єкту господарювання, що провадить діяльність у сфері енергетики.

104. Переглянувши оскаржувані рішення у межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а також порушень норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

105. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

106. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

107. Ураховуючи наведені у цій постанові висновки та приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу НКРЕКП слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІІ. Судові витрати

108. З огляду на результат касаційного розгляду справи судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року у справі № 640/18341/20, з урахуванням змін, внесених постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року, та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк О.В. Калашнікова