Постанова

від 27.07.2023 по справі 640/10605/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року

м. Київ

справа № 640/10605/21

адміністративне провадження № К/990/26583/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/10605/21

за адміністративним позовом Комунального підприємства «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району м. Києва до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Клочкова Н. В.) від 11 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Лічевецького І. О., Оксененка О. М., Єгорової Н. М.) від 28 липня 2022 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Комунальне підприємство «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району м. Києва (далі - КП «Житлосервіс «Приозерне») звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення № 00135840702 від 10 грудня 2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 298 075 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 00135810702 від 10 грудня 2020 року про збільшення суми грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 781 605 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 00135870702 від 10 грудня 2020 року про застосування штрафу за порушення строків реєстрації податкової накладної у розмірі 6 800 грн;

- повідомлення-рішення № 00135860702 від 10 грудня 2020 року про збільшення суми від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на 1 222 700 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та протиправними, оскільки ґрунтуються на неправомірних висновках податкового органу щодо податкової звітності суб`єкту господарювання. Також скаржник зауважував, що під час проведення перевірки запит на отримання копій документів йому було вручено із порушенням строку, визначеного пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Крім того, скаржник зазначав про те, що контролюючий орган фактично здійснив перевірку періоду, який не охоплювався періодом, що був предметом її проведення, оскільки витрати виникли ще у 2015 році.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року, позов задоволено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

5. Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2022 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

6. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

7. Станом на момент розгляду справи відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 17 вересня 2020 року по 25 вересня 2020 року посадовцями Головного управління ДПС у м. Києві проведена позапланова виїзна документальна перевірка КП «Житлосервіс «Приозерне» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2017 року по дату завершення перевірки, валютного законодавства за період з 01 липня 2017 року по дату завершення перевірки, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по дату завершення перевірки, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

9. Результати перевірки оформлено актом № 107/26-15-07-02-03/334597153 від 02 жовтня 2020 року.

10. За результатами проведеної перевірки податковим орган встановлено порушення позивачем вимоги статей 44, 134, 198, 201 ПК України, в результаті чого:

- занижено податок на прибуток за 2018 рік на 234 860 грн;

- завищено від`ємне значення з податку на прибуток на 1 227 000 грн;

- занижено податок на додану вартість на 625 284 грн, у тому числі 16 451 за грудень 2017 року та 608 833 грн за грудень 2018 року;

- не зареєстровано податкові накладні, що не підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, в Єдиному реєстрі податкових накладних за грудень 2017 року та за грудень 2018 року.

11. На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 00135840702 від 10 грудня 2020 року про збільшення суми грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 298 075 грн, у тому числі 238 460 грн за основним платежем та 59 615 грн за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 00135810702 від 10 грудня 2020 року про збільшення суми грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 781 605 грн, у тому числі 625 284 грн за основним платежем та 156 321 грн за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 00135870702 від 10 грудня 2020 року про застосування штрафу за не складення та не реєстрацію протягом граничних строків податкових накладних на суму у розмірі 6 800 грн;

- повідомлення-рішення № 00135860702 від 10 грудня 2020 року про збільшення суми від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на 1 222 700 грн.

12. Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, 18 грудня 2020 року позивачем було подано скаргу в порядку процедури адміністративного оскарження до Державної податкової служби України, в якій останній просив уповноважений орган вищого рівня скасувати прийняті щодо КП «Житлосервіс «Приозерне» рішення.

13. За результатами розгляду зазначеної скарги рішенням Державної податкової служби України від 15 березня 2021 року № 5819/6/99-00-06-01-02-06 у її задоволенні було відмовлено та залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

14. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення від 10 грудня 2020 року протиправними, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток виникло ще у 2015 році, а на дату списання дебіторської заборгованості минуло щонайменше 3 роки, то позивач не зобов`язаний був зберігати первинні документи за спірний період.

16. Крім того, суди попередніх інстанцій зауважили, що приймаючи податкові повідомлення-рішення від 10 грудня 2020 року № 00135810702 та № 00135870702 контролюючий орган виходив з того, що при списанні простроченої кредиторської заборгованості позивач повинен був нарахувати на таку суму податок на додану вартість відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України. Водночас зазначена правова норма не містить такої підстави для нарахування податкових зобов`язань як списання кредиторської заборгованості.

17. Також суди попередніх інстанцій зазначили про те, що у порушення вимог 85.4 статті 85 ПК України запит на отримання копій документів був поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у цій справі.

19. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій скаржником зазначено пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

20. У поданій касаційній скарзі скаржник зауважує, що судами попередніх інстанцій було прийнято рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02 грудня 2021 року у справі № 400/3580/19, від 27 квітня 2022 року у справі № 420/13197/20, від 06 серпня 2019 року у справі № 2340/4818/18, від 05 травня 2020 року у справі № 826/678/16 та від 12 березня 2021 року у справі № 826/373/18.

20.1 Так, скаржник цитує висновки Верховного Суду про те, що наявність первинних документів під час проведення перевірки є необхідною умовою для підтвердження правомірності формування даних податкового обліку.

21. Також скаржник звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій було порушено принцип офіційного з`ясування усіх обставин справи.

21.1 Скаржник, серед іншого, зауважує, що судами не було надано оцінку факту ненадання позивачем первинних документів та не було встановлено чи вчинялись останнім будь-які, передбачені ПК України, дії щодо надання (надіслання) цих документів до контролюючого органу.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

23. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

24. Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

25. Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

26. Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

27. Статтею 44 ПК України встановлено вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

28. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

29. За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

30. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

31. Згідно частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

32. Крім того, відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

33. Згідно пункту 44.4 статті 44 ПК України якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

34. Пунктом 44.6 статті 44 ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

35. Згідно пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

36. Аналіз наведених положень ПК України свідчить про те, що витрати, дохід для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит з податку на додану вартість, мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника. Такі документи платник податку зобов`язаний подати до перевірки, а у разі наявності обставин, які це унеможливлюють - після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки.

37. Згідно матеріалів цієї справи, а саме, згідно акту проведеної перевірки від 02 жовтня 2020 року № 107/26-15-07-02-03/33597153, податковим органом в основу обґрунтування виявлених під час проведення перевірки порушень покладено те, що позивачем не було надано службовим особам податкового органу первинних документів, на підставі яких були сформовані показники у податковому та бухгалтерському обліку.

38. Висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову та скасування спірних податкових повідомлень-рішень вмотивовані, зокрема, тим, що на момент проведення перевірки первинні документи не охоплювались періодом цієї перевірки, а тому у позивача був відсутній обов`язок щодо їх збереження.

39. Такі висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів Верховного Суду вважає передчасними з огляду на таке.

40. Так, колегія суддів Верховного Суду зауважує, що до предмета доказування в цій справі, в першу чергу, входить питання підтвердження показників, які були відображені позивачем, як платником податків, у податковій звітності.

41. При цьому, показники, які мали вплив на формування податкової звітності позивача, судами попередніх інстанцій належним чином досліджено не було.

42. Крім того, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що необхідною умовою для підтвердження правомірності формування даних податкового обліку є наявність первинних документів під час проведення перевірки.

43. Своєю чергою, обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці.

44. Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

45. Крім того, згідно пункту 6.6 Положення № 88 строк зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської та іншої звітності в архіві підприємства, установи визначається згідно з нормативно-правовим актом з питань визначення строків зберігання документів, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства.

46. Міністерством юстиції України 17 квітня 2012 року за № 571/20884 був затверджений та зареєстрований Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів ( в редакції чинній на час спірних правовідносин).

47. Згідно пунктів 1.2 -1.4 глави 1, цей Перелік включає типові документи, що створюються під час документування однотипних (загальних для всіх) управлінських функцій, виконуваних державними органами та органами місцевого самоврядування, іншими установами, підприємствами та організаціями (далі - організація) незалежно від функціонально-цільового призначення, рівня і масштабу діяльності, форми власності, а також документацію, що створюється в результаті виробничої та науково-технічної діяльності організацій.

47.1 Для полегшення роботи з визначення строків зберігання документів до Переліку включено також окремі види документів нетипового характеру.

47.2 Склад і строки зберігання документів, що створюються в організаціях певної галузі або сфері діяльності, визначаються відомчими (галузевими) переліками документів зі строками їх зберігання, які затверджуються відповідними державними органами, центральними органами та установами за погодженням з Державною архівною службою України (далі - Укрдержархів).

47.3 Цей Перелік є нормативно-правовим актом, призначеним для використання всіма організаціями при визначенні строків зберігання документів, їх відборі на постійне та тривале (понад 10 років) зберігання (далі - архівне зберігання) або для знищення.

48. Окремим пунктом глави 4 цього Переліку присвячене питання документів бухгалтерського обліку та звітності.

49. Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що документи, які б підтверджували факт зберігання позивачем первинних документів судами попередніх інстанцій не досліджувались.

50. Крім того, судами попередніх інстанцій належним чином не було досліджено й обставин, що унеможливили надання позивачем до перевірки цих первинних документів (наприклад, факт їх знищення, оформленого належним чином).

51. Колегія суддів Верховного Суду також звертає увагу на те, що позивачем у цій справі є КП «Житлосервіс «Приозерне», організаційно-правова форма якого - комунальне підприємство.

52. Водночас особливості визначення порядку та строку зберігання позивачем первинних документів, з урахуванням його організаційно-правової форми, залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, відповідна правова оцінка їм не надавалась.

53. Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що повнота встановлення усіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, є обов`язковою складовою судового процесу, й має бути дотримана судами у будь-якому спорі.

54. Верховний Суд також наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає, насамперед, у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. При цьому суд може вживати заходи щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта статті 9 КАС України).

55. Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

56. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

57. Оскільки вказані вище обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), відсутня можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

58. Ураховуючи наведене, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході проведення якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

59. Водночас відповідно до Закону України від 13 грудня 2022 року №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності з 15 грудня 2022 року, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві. При цьому, у пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, а тому ця справа направляється на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

60. Оскільки колегія суддів направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року скасувати, а справу № 640/10605/21 направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов