Рішення

від 25.07.2023 по справі 205/2111/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

25.07.2023 Єдиний унікальний номер 205/2111/23

Єдиний унікальний номер 205/2111/23

Провадження № 2/205/1369/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 та дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2023 року Перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська в інтересах Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 та ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2023 року позов було прийнято до розгляду суду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2023 року позовну заяву було залишено без руху і запропоновано позивачеві усунути недоліки з дотриманням вимог п. 3 ч. 3 ст. 175, абз. 1 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких 24 березня 2023 року першим заступником керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області було подано виправлену позовну заяву.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2023 року підготовче провадження було закрито і справу призначено до розгляду по суті.

Позивач у своєму позові та відповіді на відзив посилався на те, що 12 березня 2020 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконкому Сартанської селищної ради м. Маріуполя Донецької області Рогозною А.М. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1423986600:03:000:0647, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 35943404). Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку став, як зазначено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 1154-СГ від 02 березня 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_1 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га, у тому числі ріллі площею 2,000 га (кадастровий номер 1423986600:03:000:0647) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів, та копія якого міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами номером та датою наказом № 1154-СГ від 02 березня 2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Багатирської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів. Тобто, зміст наказу № 1154-СГ від 02 березня 2020 року, фактично прийнятого Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, не відповідає змісту наказу з тими ж реквізитами, що міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1423986600:03:000:0647. Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.3-106/2-23 від 20 січня 2023 року ОСОБА_1 звертався до Управління із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 4927-СГ від 02 жовтня 2019 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області. У подальшому Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не приймалося ніяких наказів відносно ОСОБА_1 про затвердження проектної документації із надання у власність земельної ділянки, а наказ № 1154-СГ від 02 березня 2020 року було прийнято відносно іншої особи. Державою ніколи не ухвалювалося рішення про відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 1423986600:03:000:0647, вона вибула з державної власності поза волею власника. Спірна земельна ділянка була передана її власником в оренду відповідачеві ДП «Ілліч-Агро» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» строком на 10 років на підставі договору оренди землі № 101 від 21 квітня 2020 року, який було укладено між відповідачами ОСОБА_1 і ДП «Ілліч-Агро» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (номер запису про інше речове право 38682483). Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 1423986600:03:000:0647 вибула з власності держави поза її волею, вона може бути витребувана від добросовісного набувача. За наявності орендних відносин між відповідачами скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1423986600:03:000:0647 без судового рішення про припинення права оренди земельної ділянки неможливе. Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім переліку встановлених земель. З 27 травня 2021 року уповноваженим державою органом на розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер 1423986600:03:000:0647 є Мангушська територіальна громада. У прокурора наявні підстави для подання позовної заяви у даній справі в інтересах держави в особі Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, оскільки Мангушська селищна рада Маріупольського району Донецької області, як представник власника (територіальної громади), мала б здійснити захист прав на земельні ділянки; нездійснення захисту компетентним органом полягає у тому, що Мангушська селищна рада Маріупольського району Донецької області не вжила будь-яких заходів для витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Просив суд витребувати в ОСОБА_1 і ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь власника земельної ділянки Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га, із кадастровим номером 1423986600:03:000:0647, що розташована на території територіальної громади Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права оренди ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на земельну ділянку із кадастровим номером 1423986600:03:000:0647, припинивши право оренди на цю земельну ділянку, судові витрати по справі стягнути з відповідачів пропорційно задоволенню позовних вимог. Прокурор позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області у судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, у своїй заяві до суду справу просив розглядати за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 про час та дату судового розгляду повідомлений в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки судові не повідомив, відзив на позов не надав. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Відповідач ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» у своєму відзиві, запереченнях на відповідь на відзив та письмових поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що 21 квітня 2020 року між ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» і ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі № 101, за умовами якого ОСОБА_1 передав ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» в платне користування земельну ділянку кадастровий номер 1423986600:03:000:0647 для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, строком на 10 років. З 24 лютого 2022 року та станом на дату подання цього відзиву відповідач незаконно позбавлений фізичної можливості користуватись нею (права володіння) та виконувати свої обов`язки орендаря у зв`язку із військовою агресією рф та тимчасовою окупацією території Маріупольського району Донецької області її військами. Цей факт є загальновідомим та додатковому доказуванню не підлягає. Договір було укладено сторонами у встановлений законодавством спосіб, з дотриманням всіх істотних умов, передбачених ЗУ «Про оренду землі», ЗК України та ЦК України, він є чинним, право оренди ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» належним чином зареєстровано, ОСОБА_1 з питанням про припинення договору до орендаря не звертався. Умовами договору оренди визначено, що з підписанням цього договору орендодавець гарантує, що є власником земельної ділянки і має всі законні права володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою, право власності та/або право оренди (користування тощо) на земельну ділянку нікому не відчужено, право власності на неї не є предметом спору, Земельна ділянка не є предметом судового спору і вільна від будь-яких претензій та майнових прав третіх осіб. Земельна ділянка в заставі, користуванні, під арештом не перебуває. Згоди, які потрібні від будь-яких осіб, ОСОБА_1 отримані. Також відсутні перешкоди і будь-які обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки. Підстав вважати, що ОСОБА_1 не мав права власності на нерухоме майно під час укладення договору, не було і бути не могло, інформація про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку була наявна тоді і наявна зараз у ДРРПНМ, що не заперечується прокурором у його позовній заяві. Право оренди набуто ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» правомірно, але на теперішній час земельна ділянка перебуває на тимчасово окупованій території України, тому фактично (фізично) у володінні ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» не перебуває, відомостей про осіб, які володіють спірною земельною ділянкою, чи здійснюється на ній будь-яка діяльність (в т. ч. господарська), немає, тому підстави для її витребування у ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» відсутні. Належні, достатні та допустимі докази того, що право власності набуте ОСОБА_1 у незаконний спосіб або із порушеннями чинного законодавства, як того вимагають приписи процесуального закону, прокурором до позовної заяви не надані, крім того наявні наступні обмеження щодо дослідження доказів у справі. В листі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 20 січня 2023 року, який долучений до позову, вказано, що у зв`язку з веденням активних бойових дій на території Донецької області доступ до архіву відсутній, у зв`язку з чим не має можливості надати вичерпну інформацію, наведену у листі. Підтвердження наявності будь-яких оригіналів документів відсутні. Тобто, позивач безпідставно вказує про наявність оригіналів документів у ГУ Держгеокадастру у Донецькій області; засвідчені прокурором копії наказів ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, долучені до позову, без наявності їх оригіналів, як у прокурора, так і у ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, не можуть бути допустимими та достовірними доказами; листування прокурора з представниками ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, доступ останніх до документів через введення військового стану та проведення бойових дій на території Донецької області є обмеженим, не може замінити дослідження оригіналів документів та/або не може свідчити про належне упорядкування Держгеокадастру, в т.ч. під час надання інформації прокурору; доступ до Державного земельного кадастру, в т.ч. до поземельної книги, щодо земельних ділянок, які знаходяться на тимчасово окупованій території, є припиненим на підставі п. 2 Постанови КМУ № 54 від 07 травня 2022 року «Про деякі питання ведення та функціонування Державного земельного кадастру в умовах воєнного стану», що підтверджується самим представникам цього органу; відомості на офіційному сайті про накази ГУ Держгеокадастру у Донецькій області відсутні. Обмеження, пов`язані з бойовими діями, військовим станом в Україні та тим, що земельна ділянка знаходиться на тимчасово окупованій території, відповідно, надані прокурором копії документів не є і не можуть бути достатніми та допустимими доказами порушення права держави та будь-якої особи. Позивачем жодним чином не обґрунтовано, у який спосіб, та на підставі чого, було встановлено, який саме із наказів, прийнятих Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, які мають однакову дату та номер, слід вважати підробленим, а який справжнім, та чому виключається можливість існування обох наказів через недбалість в роботі ГУ Держгеокадастр у Донецькій області. В мережі інтернет наявний текст колективної скарги державних службовців Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на дії в.о. начальника ОСОБА_3 щодо її незаконних дій на посаді від 08 листопада 2019 року, де зазначено, що ОСОБА_3 з невідомими особами, які не працюють в Головному управлінні, яким спочатку був наданий доступ до системи ДОК ПРОФ 3, а у кінці дня було здійснено вивезення великого обсягу документів в невідомому напряму без складання будь-яких актів приймання-передачі. Таке вивезення за її вказівкою відбувалося щоп`ятниці з моменту її призначення. За період призначення в.о. начальника Підгорної Т.О. з 02 жовтня 2019 року здійснюється прийняття та одноособове підписання незаконних наказів про відмову в наданні дозволів на розробку проектів землеустрою (не у відповідності до положень ЗК України) та відмови у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки (підстави, які не відповідають вимогам ЗУ «Про землеустрій»), що можливо переглянути у системі ДОК ПРОФ 3, яка використовується в Головному управлінні Держгеокадастру у Донецькій області. Тобто, враховуючи дану ситуацію, яка склалася із прийняттям наказів під час перебування на посаді в.о. начальника ОСОБА_4 , докази у вигляді наказів Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, надані прокурором, слід оцінювати критично. Також ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» заперечив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави, а отже й права на звернення до суду із даним позовом. Зазначив, що листом від 09 січня 2023 року Мангушський селищний голова повідомив, що не заперечує щодо представництва прокурором інтересів селищної ради, і зазначено про неможливість звернення до суду в розумні строки, що було оцінено прокурором, що компетентний орган (Мангушська селищна рада) не може самостійно звернутися до суду, проте така позиція суперечить положенням ЗУ «Про прокуратуру», оскільки прокурор має право на представництво інтересів держави в суді у виключних випадках у порядку, визначеному законом. Представник ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» обставини, викладені у відзиві на позов та запереченнях на відзив, підтримала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятих 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів (далі Рекомендації), якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

У пункті 7 Рекомендацій передбачено, що ілюстрацією повноважень публічних обвинувачів у системі загального права є визнання або анулювання шлюбів, захист дітей або недієздатних осіб і реєстрацію або припинення діяльності асоціацій та фондів. Іншою групою повноважень публічних обвинувачів є правовий контроль публічної адміністрації та інших юридичних осіб під кутом зору відповідності їх діяльності закону. В цілому, ці повноваження покладені на публічного обвинувача з міркувань публічного інтересу та захисту прав людини і, як правило, здійснюється в суді.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Статтею 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Таким чином, з огляду на зазначені законодавчі положення, прокурор може заявити в інтересах держави позов, який виражається в інтересах частини українського народу членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки, покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (статті 3, 8).

Крім того, з урахуванням статей 1, 2, 6, 10 «Про місцеве самоврядування в Україні», орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Конституція України визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України (статті 140 Конституції України).

Відповідно до статті 2 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно із частиною 1 статті 10 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські рада є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 142 Конституції України, статті 60 «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.

Положення статті 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлюють, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.

До повноважень міських рад у галузі земельних відносин згідно зі ст.ст. 12, 83, 122 ЗК України, ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Враховуючи викладене, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Мангушська селищна рада Донецької області як розпорядник земельних ділянок комунальної власності на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області, суб`єкт, уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території громади, та зобов`язана здійснювати захист комунальних майнових прав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом «суд знає закони» під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Листом № 55-25ВИХ_23 від 04 січня 2023 року прокурор звернувся до в.о. Мангушського селищного голови з повідомленням про представництво інтересів держави в особі Мангушської селищної ради та про звернення прокуратурою з позовною заявою до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки на користь власника (а.с. 31-34).

Згідно з листом Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області № 1.1/30/2023 від 09 січня 2023 року заходи, спрямовані на звернення до суду з позовом про визнання недійсним наказу, скасування запису про державну реєстрацію та повернення земельної ділянки не вживалися, селищна рада не заперечує щодо представництва прокурором її інтересів у суді із позовом (а.с. 35).

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом, а отже порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод у даному спорі відсутнє.

Відповідно до ч. 7 ст. 147 ЗУ «Просудоустрій істатус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 06березня 2022року №1/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ, підсудних Приморському районному судові м. Маріуполя Донецької області, Орджонікідзевському районному судові м. Маріуполя Донецької області та Першотравневому районному судові Донецької області на Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 1154-СГ від 02 березня 2020 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки кадастровий номер 1423986600:03:000:0647, площею 2,0000 га сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області (а.с. 17-18).

Рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Сартанської селищної ради м. Маріуполя Донецької обл. Рогозною А.М. від 16 березня 2020 року право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1423986600:03:000:0647, площею 2,0000 га було зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с. 15-16).

Згідно з відомостями ГУ Держгеокадастру у Донецькій області відповідно наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 1154-СГ від 02 березня 2020 року відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, площею 2,000 га, яка розташована на території Багатирської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області (а.с. 19).

21 квітня 2020 року між між ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» і ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі № 101, за умовами якого ОСОБА_1 передав ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» в платне користування земельну ділянку кадастровий номер 1423986600:03:000:0647 для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, строком на 10 років (а.с. 20-25).

Рішенням державного реєстратора юридичного департаменту Маріупольської міської ради Донецької області Дейнегою І.М. від 16 жовтня 2020 року право оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , на підставі договору оренди землі від 21 квітня 2020 року, зареєстровано за ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (номер запису про інше речове право 38682483) (а.с. 16).

Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 20 січня 2023 року (а.с. 40-43) відповідач ОСОБА_1 02 жовтня 2019 року звернувся із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення (а.с. 48).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4927-СГ від 02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір 2,0000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а.с. 47).

ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 111-112).

ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» 13 квітня 2022 року звернулося із заявою про вчинення кримінального правопорушення заяву до ГУ Національно поліції України та СБУ у зв`язку з тим, що в результаті бойових дій втратило доступ до офісу, в якому знаходилися всі установчі документи підприємства, печатка, штампи, всі дозволи, ліцензії та ін. розпорядча документація (а.с. 116), відомості про що були внесені до ЄРДР (а.с. 119).

Відповідно до положень ст.13Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

27 травня 2021 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

Відповідно до п. 58 вищевказаного Закону розділ Х «Перехідні положення» ЗК України був доповнений пунктом 24, яким визначається, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, перелік яких визначений законом.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (п. 24 розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України).

Таким чином, внаслідок набрання чинності вказаним Законом землі державної власності сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів змінили свою власність з державної на комунальну, у зв`язку з чим земельна ділянка кадастровий номер 1423986600:03:000:0647 може бути повернута у комунальну власність Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області.

Отже, Мангушська селищна рада Маріупольського району Донецької області на теперішній час має право вимоги щодо земельної ділянки, загальною площею 2,0000 га, кадастровий № 1423986600:03:000:0647 та виступає позивачем за цим позовом.

Правовідносини, які виникли між учасниками справи, регулюються Конституцією України, ЦК України, ЗК України, ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КабінетуМіністрів України№ 1051від 17жовтня 2012 року.

Частиною 1 статті 316ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 317ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом статті 325ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Відповідно до статті 329ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Згідно зі статтею 328цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже зазначена норма встановлює презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18).

При зверненні до суду в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на підроблення наказу № 1154-СГ від 02 березня 2020 року, який стосується ОСОБА_1 , та, посилаючись на надану Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області копію наказу з аналогічними реквізитами номером та датою (наказ № 1154-СГ від 02 березня 2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою»), стверджує, що цим наказом іншій особі відмовлено у наданні безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,000 га. Позивач вважає, що зміст наказу № 1154-СГ від 02 березня 2020 року, фактично прийнятого Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, не відповідає змісту наказу з тими ж реквізитами, що міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Багатирської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області.

При цьому, доказів, які б давали підстави для встановлення даного факту судові надано не було, оскільки копія реєстраційної справи до матеріалів даної цивільної справи долучена не була, клопотання про витребування доказів позивачем заявлено не було.

Стаття 76ЦПК України визначає поняття та ознаки доказів.

Зокрема, в цій статті перелічені засоби доказування: 1) письмові, речові й електронні докази; 2) висновки експертів; 3) показання свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4-6 ст.95ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього,своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

З аналізу положень ст.95ЦПК України суд приходить до висновку, що засвідчення учасником справи копії доказу за умови відсутності оригіналу письмового доказу унеможливлено.

Позивачем не заперечувався факт відсутності оригіналу наказу № 1154-СГ від 02 березня 2020 року. За таких обставин, надану судові копію зазначеного наказу, подану як письмовий доказ, суд оцінює критично і визнає як неналежний.

Підроблення документів (ст. 358 КК України) є кримінальним правопорушенням проти авторитету органів державної влади; відповідно до примітки до ст. 358 КК України, під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Відтак, наказ № 1154-СГ від 02 березня 2020 року є офіційним документом, підроблення якого утворює об`єктивну сторону передбаченого ч. 1 ст.358КК України кримінального правопорушення, а використання завідомо підробленого документа ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України.

Оскільки відповідальність за підроблення документів передбачена положеннями КК України (ст. 358 та ст. 366 КК України), то на підставі ч. 6 ст.82ЦПК України для суду, який розглядає дану справу, має бути наданий вирок суду в кримінальному провадженні, який є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Вирок суду у кримінальному провадженні за фактом підроблення наказу № 1154-СГ від 02 березня 2020 року прокурором не наданий, відтак, який з наказів є дійсним, а який недостовірним (фальшивим), прокурором не доведено.

Відповідно до положень ч. 2 ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексомУкраїни та ЗУ «Про землеустрій».

Положеннями ст.118ЗК України визначено порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії: 1)подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Відповідно до положень ст.ст. 193, 195, 202, 203ЗК України Державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

Процедура державної реєстрації земельної ділянки передбачена Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КабінетуМіністрів України№ 1051від 17жовтня 2012 року.

Відповідно до п. 107 Порядку № 1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи (п. 109 Порядку № 1051).

Пункт 110 Порядку № 1051 передбачає, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації); електронний документ.

Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

До поземельної книги в паперовій формі додається засвідчена копія рішення, яке є підставою для внесення відомостей до неї (п. 112 Порядку № 1051).

Пунктом 113 Порядку № 1051 встановлено, що Державний кадастровий реєстратор в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку державним реєстратором виконавчого комітету Сартанської селищної ради м. Маріуполя Донецької області Рогозною А.М. земельну ділянку з кадастровим номером 1423986600:03:000:0647, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 . В уповноваженого органу, який здійснював реєстрацію земельної ділянки, та якому надавалися документи, що є підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку, у тому числі у паперовій формі, позивачем не були витребувані, відповідне клопотання до суду стороною позивача заявлено не було.

При пред`явленні позову позивач згідно приписами ч. 5 ст.177 ЦПК України зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки факт неправомірності набуття ОСОБА_1 права власності не випливає із закону, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття та презюмується, відтак, підлягає доказуванню неправомірність набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, оскільки такий обов`язок доказування стороною позивача виконано не було, підстави для задоволення вимоги позову про витребування від ОСОБА_1 земельної ділянки, а відтак і задоволення позовних вимог в частині витребування від ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», як особи право оренди спірної ділянки за якою 10 жовтня 2020 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис про інше речове право 38682483), відсутні.

Стосовно позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, суд приходить до такого висновку за наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст.26ЗУ «Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди є похідними від задоволення вимоги про витребування земельної ділянки, враховуючи, що у задоволенні позовних вимог про витребування від ОСОБА_1 та ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» земельної ділянки відмовлено, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Щодо посилання представника відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на скаргу колективу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 08 листопада 2019 року щодо неправомірних дій в.о. начальника Підгорної Т.О., суд критично оцінює вказані докази, на які сторона відповідача посилається як на підставу своїх заперечень, оскільки відомості та публікації, розміщені в соціальних мережах, зокрема інтернет-ресурсу «Facebook», не можуть бути оцінені судом як допустимі та належні, оскільки соціальні мережі не носять характер офіційних та достовірних. Доказів звернення та проведення відповідними уповноваженими органами перевірки діяльності в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Підгорної Т.О. судові надано не було.

За таких обставин, оскільки позовні вимоги не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду, факт відсутності законної підстави реєстрації права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га, кадастровий номер 1423986600:03:000:0647, яка розташована на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області, ОСОБА_1 встановлено не було, тому першому заступникові керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області у задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог першому заступникові керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області відмовлено, понесені судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 141, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Першому заступникові керівника Маріупольської окружної прокуратури (юридична адреса: 87501, Донецька обл., м. Маріуполь, пл. Мічмана Павлова, буд. 10, адреса для листування: 49003, м. Дніпро, вул. Курчатова, буд. 8, літ. А-13) в інтересах Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області (ЄДРПОУ 04340493, юридична адреса: 87400, Донецька обл., Маріупольський р-н, сел. Мангуш, пр. Миру, буд. 72, адреса для листування: 49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 36, каб. 40) у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) та дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (ЄДРПОУ 34550446, юридична адреса: 87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Семашка, буд. 15, поверх 4, каб. 405) про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: