Ухвала

від 25.07.2023 по справі 496/5173/23

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/5173/23

Провадження № 2-з/496/2/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року суддя Біляївськогорайонного судуОдеської областіТрушина О.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» про забезпечення позову до пред`явлення позову,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «Колос» - Крюков Т.У. звернувся до суду з заявою, в якій просить забезпечити позов ТОВ «Колос» такими способами:

1)заборонити ОСОБА_1 доступ до земельних ділянок з кадастровими номерами: 5121082000:01:002:0443, 5121082000:01:002:0024, 5121082000:01:002:0438, 5121082000:01:002:0456, 5121082000:01:002:0437, 5121082000:01:002:0455, 5121082000:01:002:0094, 5121082000:01:002:0434, 5121082000:01:002:0432, 5121082000:01:002:0441, 5121082000:01:002:0442, 5121082000:01:002:0451, 5121082000:01:002:0452, 5121082000:01:002:0454, 5121082000:01:002:0514;

2)заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію права володіння та/або користування на багаторічні насадження чи плоди (доходи) з цих багаторічних насаджень, включаючи укладання з іншими особами договорів, угод чи інших правочинів щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 5121082000:01:002:0443, 5121082000:01:002:0024, 5121082000:01:002:0438, 5121082000:01:002:0456, 5121082000:01:002:0437, 5121082000:01:002:0455, 5121082000:01:002:0094, 5121082000:01:002:0434, 5121082000:01:002:0432, 5121082000:01:002:0441, 5121082000:01:002:0442, 5121082000:01:002:0451, 5121082000:01:002:0452, 5121082000:01:002:0454, 5121082000:01:002:0514, а також багаторічних насаджень чи плодів (доходів) з цих багаторічних насаджень, які розташовані на земельних ділянка з зазначеними кадастровими номерами.

В обґрунтування заяви посилається на те, що 19.07.2023 року, колишній директор ТОВ «Колос» ОСОБА_1 , який був звільнений з посади 28.01.2022 року, у супроводі своєї дружини ОСОБА_2 та озброєних осіб прибули до поля ТОВ «Колос», де вирощуються багаторічні насадження товариства, та повідомив, що він тепер є власником багаторічних насаджень та намагався збирати з зазначених вище земельних ділянок врожай. В результаті чого відбулась сутичка, працівники товариства зазнали стресу, був викликаний наряд поліції, від учасників сутички були відібрані відповідні пояснення. 21.07.2023 року ОСОБА_1 незаконно проник на територію вказаних вище земельних ділянок, зламав паркан, заподіяв тілесні ушкодження директору ТОВ «Колос» ОСОБА_3 та навмисно зіпсував службовий автомобіль останнього. Вказує, що ТОВ «Колос» відповідно до договорів суборенди від 2014 року є користувачем вказаних вище земельних ділянок. Вказані земельні ділянки товариству були здані в користування ОСОБА_2 , яка є дружиною ОСОБА_1 , та які заздалегідь спланували незаконне захоплення земельних ділянок та заволодіння майном (багаторічними насадженнями), належними товариству, а також плодами (доходами) з цього майна. Відповідно до п. 5.1 договорів суборенди у разі припинення або розірвання договору суборендар зобов`язаний повернути у 10-денний термін орендарю за актом прийому-передачі земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в суборенду. Станом на момент подання цієї заяви від будь-якої особи до ТОВ «Колос» не надходило жодних відомостей щодо припинення договірних відносин та щодо необхідності повернути земельні ділянки і підписати акт прийому-передачі. З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно ОСОБА_1 ТОВ «Колос» дізналось, що ОСОБА_1 уклав договори емфітевзису щодо вказаних вище земельних ділянок, яким саме чином були укладені та зареєстровані ці договори емфітевзису, невідомо. Проте, ці договори укладені всупереч встановленому порядку, а також правам та законним інтересам ТОВ «Колос». Договори суборенди укладені строком на 25 років, ТОВ «Колос» мало намір використовувати ці ділянки, здійснюючи за ними догляд. Договорів емфітевзису від 31.05.2023 року, відомості про які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ТОВ «Колос» у наявності не має та витребуватиме їх у встановленому законом порядку. Вказує, що права ТОВ «Колос» порушуються внаслідок спроб ОСОБА_1 привласнити собі плоди (доходи), що були вироблені (вирощені) на зазначених земельних ділянках, у зв`язку з чим існує нагальна потреба припинити ці правопорушення та не допустити їх продовження до моменту вирішення питань щодо законності/незаконності внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за якими ОСОБА_1 набув право емфітевзису на земельні ділянки, законним користувачем яких є ТОВ «Колос». Посилаючись на викладене вище, представник позивачів звернувся з вказаною заявою до суду.

Суд, вивчивши матеріали заяви, оцінивши надані докази, прийшов до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов може бути забезпечений, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Зі змісту заяви вбачається, що предметом спору є право користування ТОВ «Колос» земельними ділянками з кадастровими номерами: 5121082000:01:002:0443, 5121082000:01:002:0024, 5121082000:01:002:0438, 5121082000:01:002:0456, 5121082000:01:002:0437, 5121082000:01:002:0455, 5121082000:01:002:0094, 5121082000:01:002:0434, 5121082000:01:002:0432, 5121082000:01:002:0441, 5121082000:01:002:0442, 5121082000:01:002:0451, 5121082000:01:002:0452, 5121082000:01:002:0454, 5121082000:01:002:0514, на підставі укладених цивільно-правових договорів, а саме договорів суборенди.

Аналіз законодавства, що регулює правовідносини, пов`язані із правом власності, дає підстави для висновку про те, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року,стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року).

Втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах.

Дослідивши матеріали, додані до заяви, суд зазначає, що представником заявника не надано жодних доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 конкретних дій, спрямованих на привласнення собі плодів (доходів), що були вироблені (вирощені) на зазначених земельних ділянках, до яких заявник просить заборонити доступ та вчиняти, а також вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію права володіння та/або користування на багаторічні насадження чи плоди (доходи) з цих багаторічних насаджень, включаючи укладання з іншими особами договорів, угод чи інших правочинів щодо земельних ділянок з вказаними вище кадастровими номерами.

Посилання на те, що ОСОБА_1 пошкодив паркан ТОВ «Колос» та службовий автомобіль директора ОСОБА_3 не є належним та допустим доказом того, що ОСОБА_1 вчиняє вказані вище дії.

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст.319, ч. 4 ст.373 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до вимогст. 90 ЗК Українивласник земельної ділянки має право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, самостійно господарювати на землі, тобто використовувати своє право власності на власний розсуд. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно дост. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державній реєстрації прав підлягають:1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості; 1-1) спеціальне майнове право на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; 2) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності на отриманий в управління об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; інші речові права відповідно до закону; 4) обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Таким чином, заборона здійснення будь-яких дій по укладанню з іншими особами договорів, угод чи інших правочинів щодо спірних земельних ділянок не може вважатися співмірним до майбутніх позовних вимог заходом забезпечення позову, оскільки накладення таких заборон на всі реєстраційні дії порушує права власника земельної ділянки, який не може бути обмежений в їх здійсненні поза межами предмету позову.

Захист прав землекористувача не може бути більш пріоритетним, ніж захист прав власника цієї ж земельної ділянки, та перешкоджати їх здійсненню.

Крім того, згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 26Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Тому в разі поновлення речового права заявника щодо спірних земельних ділянок законодавець визначив чіткий механізм виконання рішення суду.

Більш того, всупереч положень ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову не відповідає змісту та формі заяви про забезпечення позову, а саме: у заяві про забезпечення позову не вказані адреси земельних ділянок, вказаний предмет позову не викладений більш детально, а наведені обставини стисло, узагальнено і більше стосується власників земельних ділянок та ОСОБА_2 , тоді як укладені договори емфітевзису з ОСОБА_1 стосуються лише п`яти земельних ділянок.

Крім того, відповідно до п.п. 5, 6 ч.1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити пропозицію заявника щодо зустрічного забезпечення.

Суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення) (ч.ч. 1-3 ст. 154 ЦПК України).

Проте, у заяві відсутні пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову, тобто відсутні аргументи й докази того, що невжиття заходів забезпечення унеможливить в подальшому виконання рішення суду про можливе задоволення позову.

Суд звертає увагу позивача на те, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, і, враховуючи обставини справи, характер правовідносин, предмет та підстави позову, обсяг позовних вимог, суд вважає, що на теперішній час відсутні достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову, може утруднити або зробити неможливим виконання можливого рішення суду, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст.81, 149, 150, 151, 153 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» про забезпечення позову до пред`явлення позову залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення, до Одеського апеляційного суду, через Біляївський районний суд Одеської області.

Повне судове рішення складено 26.07.2023 року.

Суддя О.І. Трушина